Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №758/9292/20 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9292/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.07.2026 Подільський районний суд міста Києва у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Подільського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120200100070000001 від 01 січня 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменії, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, тимчасово не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого в силу вимог ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

01.01.2020 року, приблизно о 03 год 00 хв ОСОБА_5 разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, рухаючись на легковому автомобілі марки ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 , по Володимирському узвозу в місті Києві в напрямку Європейської площі, побачили раніше незнайомого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння та, йшовши по вулиці, тримав у руках мобільний телефон. В цей момент у ОСОБА_5 та невстановленої слідством особи виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, а саме вказаного мобільного телефону.

3 метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб разом з невстановленою досудовим розслідуванням особою, зупинили автомобіль поряд зі сходами до пам`ятнику Магдебурзькому праву, розташованими неподалік буд. 4 по Володимирському узвозу, що у місті Києві, після чого підійшли до ОСОБА_6 та запропонували останньому довезти його до місця проживання, на що він погодився.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, 01.01.2020 приблизно о 03 год. 00 хв., ОСОБА_5 спільно з невстановленою досудовим розслідуванням особою, вказали напрямок куди необхідно йти ОСОБА_6 під приводом слідування до припаркованого ними автомобіля.

В подальшому невстановлена досудовим розслідуванням особа штовхнула ОСОБА_6 , внаслідок чого останній впав на землю. В свою чергу, ОСОБА_5 наніс ОСОБА_6 удар ногою в область голови, тим самим застосував насилля, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Подолавши волю потерпілого до опору внаслідок застосування насильства, яке не с небезпечним для його життя та здоров`я, невстановлена особа спільно з ОСОБА_5 діючи умисно, та відкрито обшукали кишені потерпілого ОСОБА_6 та заволоділи належними йому мобільним телефоном Huawei Р Smart Plus, IMEI НОМЕР_2 , вартість якого, згідно висновку експерта №13-1/1084 від 28.05.2020, становить 2691,67 грн., який знаходився в силіконовому чохлі вартістю 60 грн., шкіряним гаманцем чорного кольору вартістю 430 грн., в якому знаходилися грошові кошти в розмірі 120 грн. та банківські картки, які матеріальної цінності для потерпілого не становлять, чим заподіяли останньому матеріальну шкоду на загальну суму 3301,67 грн.

Після цього ОСОБА_5 та невстановлена досудовим розслідуванням особа з місця вчинення злочину зникли, а відкрито викраденим майном розпорядились на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 в інкримінованому правопорушенні вину не визнав та надав показання про те, що 31 грудня 2019 року був в гостях, біля 4 чи 5 ранку повертався додому, його зупинили незнайомі люди та попросили підвезти, яких потім висадив біля Європейської площі. Вказав, що його авто зламалося, тому залишив машину біля Макдональдсу, після чого його забрали родичі (хресна) та відвезли додому, а 2 січня він з другом приїхав по авто та завіз його на станцію у м. Вишневе, за кермом був сам, оскільки авто взяв в друга.

На запитання прокурора щодо вчинення кримінального правопорушення заперечив та вказав, що потерпілого вперше побачив у суді.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, судом встановлено, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

показаннями свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що є працівником Управління патрульної поліції та вказав, що обвинувачений під час роботи був зупинений за порушення правил дорожнього руху, тоді його і бачив. Пояснив, що зимою в кінці 2019 року, опівночі, по вулиці Електриків в напрямку Гаванського мосту їхав на службовому автомобілі, ним було виявлено автомобіль жигулі, який порушив правила дорожнього руху, перевірено документи та встановлено їх відсутність. В подальшому він провів поверхневий огляд, заборонених речей в останнього не виявив. Вказав, що відносно ОСОБА_5 винесено постанову, оскільки особа не мала при собі посвідчення водія, після чого він залишив своє авто. На запитання прокурора відповів, що саме цю людину, яка сидить в залі, він зупиняв разом з колегою ОСОБА_8 ;

показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який пояснив, що в той день святкував Новий 2020 рік, під`їхав на Контрактову площу та вже мав їхати додому, спустився від ОСОБА_9 церкви, де до нього підійшов обвинувачений та запропонував послуги таксі, він погодився поїхати, коли спускалися по сходах сказав, щ їхати не буде, коли повернувся, його штовхнула невідома особа, він впав, почав підніматись та обвинувачений його вдарив ногою по обличчю. Зазначив, що після удару піднявся, його тримав обвинувачений і говорив віддати речі, після чого вони поверхнево обшукали його, а він добровільно віддав речі, далі вони побігли по сходах до машини та поїхали, а він пішов за ними. Відповідаючи на запитання захисника, потерпілий сказав, що авто стояло від Європейської площі до Поштової, був спуск, в машині не було нікого, обвинувачений сів спереду, а на місці водія сидів невідомий, чітко це бачив. На запитання прокурора відповів, що все відбувалося під скляним мостом, віддав грошові кошти, телефон ОСОБА_10 , гаманець із картками, і 100 гривень, які були в гаманці. Так, останній піднявся в сторону Європейської площі, підійшов до таксиста і він викликав поліцію, жигулі були червоно-білого кольору. На запитання захисника зазначив, що таксист викликав поліцію, спиртне пив, був п`яний, сам гуляв по Контрактовій площі, на вулицях світили ліхтарі, жигулі були на половину червоного, на половину білого кольору. Слідчі показували 4 фото, обрав 1 фото, він був із бородою в джинсовій куртці і в шапці, говорив не українською, із акцентом, під час впізнання зі слідчим не спілкувався. На запитання обвинуваченого відповів, що людей не було на місці події. Після вказаної ситуації з обвинуваченим не зустрічався, впізнав тільки по фото, а під час судового засідання по голосу і на вигляд. На запитання захисника розповів, що поліція приїхала на Європейську площу, після чого вони поїхали на місце події, там підписував документи, а через 2 дні викликали і давав там покази.

В подальшому потерпілий в судові засідання не з`являвся, подав до суду письмову заяву, згідно якої просив провести судовий розгляд без його участі, вказав, що обвинувачення підтримує в повному обсязі, цивільний позов заявляти наміру не має, щодо покарання покладається на розсуд суду.

Аналізуючи вищевказані показання потерпілого та свідка, які були надані безпосередньо в судовому засіданні, суд вважає їх послідовними, логічними, такими, що узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі, відсутні будь-які сумніви щодо їх правдивості, а тому суд вважає їх належними та допустимими доказами на підтвердження винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Окрім цього, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України також доводиться дослідженими безпосередньо в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.01.2020 року, згідно якого о 10 год. 46 хв. від ОСОБА_6 отримано усну заяву про те, що 01.01.2020 року близько 05 год 30 хв за адресою: м. Київ, на східцях, що біля пам`ятника Магдебурзького права, невідома особа шляхом поштовху в спину та удару по голові відібрала телефон телефон Huawei P Smart Plus, гаманець в якому було 100 грн;

- протоколом огляду місця події від 01.01.2020 року, розпочатого о 06 год. 20 хв. - закінчено 06 год. 35 хв., складеного слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 , згідно якого оглядом місця події були східці, що ведуть до пам`ятника Магдебурзького права, а саме сьомий прольот східців, покриття підлоги бетонне, по бокам розташовані поручні з бетону білого кольору. Вхід до самого спуску, а саме східців розташовується біля знаку «Подільський район», вхід здійснюється через арку, по бокам якого розташовані білі колони. Вхід розташований під скляним мостом. На даному місці нічого виявлено не було. Огляд проводився в темну пору доби;

- рапортом оперуповноваженого ВКР Подільського УП ГУНП України в м. Києві ОСОБА_12 згідно якого повідомлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення внесеного до ЄРДР за №120200100070000001 від 01 січня 2020 року, крім того вказано, що особа знаходиться в умовах Київського слідчого ізолятора;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.01.2020 року, розпочатого о 18 год. 30 хв. - закінченого о 18 год. 45 хв., старшим оперуповноваженим ВКП Подільського УП ГУНП ОСОБА_13 , у присутності понятих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , потерпілий ОСОБА_6 впізнав на фотознімку №4 особу за зовнішніми ознаками, а саме рисами обличчя (ніс, очі, борода);

- довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.01.2020 року згідно якої на фотознімку №4 зображений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- листом від 13.03.2020 року щодо надання інформації за постановою НК№552475 від 30.12.2019 року винесеною відносно ОСОБА_5 23.05.1972 р. за ч. 1 ст. 126 КУпАП та копією постанови НК№552475 від 30.12.2019 року;

- рапортом оперуповноваженого ВКП Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_16 згідно якого підтверджується факт знаходження ОСОБА_5 під час вчинення кримінального правопорушення як у зоні дії базових станцій, так і фіксація моменту проїзду автомобіля ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 в зоні дії камер відеоспостереження в центральній частині міста Києва, а також фотознімками камер БМ руху авто;

- листом від 06.04.2020 Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві щодо наявності інформації стосовно видачі ОСОБА_5 посвідчення водія, а також долученими до нього результатами пошуку транспортного засобу та посвідчення водія відносно ОСОБА_5 ;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 18.02.2020 року, складеним слідчим Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_17 у період часу з 11 год 10 хв до 11 год 30 хв, у приміщенні ПрАТ «Київстар», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Дехтярівська, 53 у присутності ОСОБА_18 , згідно якого слідчий Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_17 ознайомився із інформацією про з`єднання з прив`язкою до місцевості із зазначенням адреси встановлення базової станції та азимуту, із зазначенням дати та часу, тривалості вхідних та вихідних телефонних з`єднань абонента: НОМЕР_4 . При ознайомленні із змістом документів встановлена інформація на електро носій про абонента : НОМЕР_4 ;

- описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від складеного слідчим Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_17 від 18.02.2020 року згідно якого в ході слідчої дії, а саме, тимчасового доступу до речей і документів від 18.02.2020 року вилучено диск DVD-R на якому виконано напис Вх. 3816 вих. 2810 (3 кт);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 18.02.2020 року, складеним слідчим Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_16 у період часу з 15 год 10 хв до 15 год 30 хв, у приміщенні ПрАТ «Київстар», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Дехтярівська, 53 у присутності ОСОБА_18 , згідно якого оперуповноважений ВКП Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_16 ознайомився із інформацією про з`єднання з прив`язкою до місцевості із зазначенням адреси встановлення базової станції та азимуту, із зазначенням дати та часу і тривалості з`єднань абонента: НОМЕР_5 . При ознайомленні із змістом документів встановлена інформація згідно ухвали Подільського районного суду судді ОСОБА_19 №758/1382/20 від 07.02.2020 року;

- описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду складеного оперуповноваженим ВКП Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_16 від 18.02.2020 року згідно якого в ході слідчої дії, а саме, тимчасового доступу до речей і документів від 18.02.2020 року вилучено інформацію згідно ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_19 ( №758/1382/20), яка записана на оптичний носій DVD-R - диск на якому виконано напис Вх. 3817 вих. 29.09 (3) кт;

- висновком експерта №13-1/1084 від 28.05.2020 року, згідно якого ринкова вартість бувшого у використанні в справному стані мобільного телефону «Huawei P Smart Plus» станом на 01.01.2020 могла становити 2691,67 грн;

- рапортом начальника Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_20 на проведення аналізу інформації від операторів мобільного зв`язку з додатком, а саме довідкою про опрацювання номерної інформації, згідно якої встановлено адреси базових станцій, на яких абонентський номер НОМЕР_5 та абонентський номер НОМЕР_4 найчастіше реєструвалися у денний та нічний час;

- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №552475 від 30.12.2019 року складеної відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 працівником патрульної поліції Косаківським щодо порушення ОСОБА_5 ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.;

- рапортом оперуповноваженого ВКП Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_21 , згідно якого було відпрацьовано адресу проживання обвинуваченого ОСОБА_22 та встановлено, що адресою його проживання виявся гуртожиток в якому останнього мешканці та комендант ніколи не бачили.

Крім того, надані стороною обвинувачення та досліджені судом інші процесуальні документи у даному кримінальному провадженні за своїм змістом не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення, ні зі сторони обвинувачення, ні зі сторони захисту, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами, а тому, суд, у розумінні ст. 84 КПК України, процесуальним документам оцінки не надає.

Заперечення обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд розцінює як форму захисту та намаганням уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки такі спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме показаннями потерпілого, свідка, які знаходяться в об`єктивному зв`язку з письмовими доказами і в своїй сукупності підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Підстави вважати, що потерпілий ОСОБА_6 надавав суду неправдиві показання або сумніватися у них, відсутні.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ушаков проти України» від 18 червня 2015 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Досліджені судом докази є належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності, взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

З огляду на викладене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, та одночасно звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 2 роки.

У Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (пп. 4.1 п. 4).

Принцип рівності всіх громадян перед законом - конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення кримінального покарання. Притягнення особи, яка вчинила злочин, до кримінальної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності (пп. 4.2 п. 4).

Відповідно до ст. 1 КК України завданням КК України є правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Для здійснення цього завдання КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Згідно з ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину, характеризуючі дані про його особу, стан здоров`я, вік, сімейний стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, та обставин, що обтяжують його покарання, відповідно до вимог ст.67 КК України, судом не встановлено.

При цьому, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, характеризується умисною формою вини, фактичні обставини кримінального провадження, тяжкість заподіяних злочином наслідків, а саме спричинення потерпілому матеріальної шкоди у розмірі 3301,67 грн. ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину не визнав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки, виходячи із принципів справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, покарання у виді позбавлення волі є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме особистий надмірний тягар для особи.

Водночас, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, на обліках у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебиває, за місцем проживання характеризується позитивно, відсутність обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_5 можливі без ізоляції від суспільства, та вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.

Крім цього, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період іспитового строку на нього слід покласти обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

В силу вимог ст.72 КК України, обвинуваченому ОСОБА_5 у строк покарання слід зарахувати термін попереднього ув`язнення з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме з 03.08.2020 по 10.06.2021 (дату зміни запобіжного заходу), із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до вимог ст.124 КПК України з обвинуваченого слід стягнути процесуальні витрати на залучення експерта.

На підставі ст. 72 КК України, та керуючись ст. 349, 368 -371 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк покарання термін попереднього ув`язнення з 03.08.2020 по 10.06.2021, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробовуванням із встановленням іспитового строку терміном на 2 (два) роки.

На підставі п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави з відповідним призначенням платежів витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні на загальну суму 326, 90 грн.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1