Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №910/4122/26 — Господарський суд міста Києва

Суд: Господарський суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: зберігання

Дата: 16 червня 2026 р.

Справа: №910/4122/26

Суддя: Сівакова В.В.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2026Справа № 910/4122/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3»

про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

10.04.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір про співробітництво від 01.02.2024. На виконання умов договору сторонами 01.02.2024 підписано акт № 1 приймання-передачі майна, відповідно до якого позивач прийняв майно на зберігання. Позивачем у повному обсязі надані послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 107 та № 110 від 31.05.2024, № 156 від 30.06.2024, № 152 від 31.07.2024. Відповідачем частково оплачені надані послуги у розмірі 12.260,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 674 від 31.07.2024. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач на адресу останнього направив претензію від 23.03.2026 про сплату заборгованості у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4, яка залишена без реагування. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2026 відкрито провадження у справі № 910/4122/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.04.2026 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 27.04.2026 о 17:15 год. що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 13.05.2026 включно.

18.05.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки договір було розірвано з 15.05.2024 за неодноразовими усними повідомленнями відповідача. Відповідач зазначає, що здійснена ним часткова сплата коштів була не визнанням боргу, а виконанням усної домовленості з позивачем про припинення договору без жодних претензій. Крім того, відповідач стверджує, що акти здачі-приймання робіт йому не надсилалися, відмітки про їх доставку не мають доказового значення, а суми у виставлених рахунках, зокрема 43.550,00 грн та 70.000,00 грн, безпідставно перевищували чітко обумовлену в договорі вартість послуг у розмірі 20.000,00 грн. Оплату сум, що перевищували договірні, у попередні періоди відповідач пояснює власним бажанням добровільно підтримати державне підприємство у складний час. Також відповідач посилається на те, що досудову претензію він не отримував через зміну свого місцезнаходження.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 119 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Заяви про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі відзиву відповідачем не подано, тому суд дійшов висновку про залишення відзиву без розгляду.

27.05.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та надає заперечення на доводи відповідача, вказуючи що доводи про неотримання претензії та зміну адреси суперечать матеріалам справи, оскільки документи додатково надсилалися на електронну пошту відповідача, що підтверджується скріншотом. Позивач наголошує, що відповідач не надав жодних доказів (листування чи додаткової угоди) щодо попередження про розірвання договору за 30 календарних днів, як це прямо передбачено пунктом 4.5 договору. Сам факт часткової оплати послуг 31.07.2024, тобто вже після дати нібито розірвання договору, доводить необґрунтованість тверджень відповідача та підтверджує визнання ним боргу і факту отримання рахунків. Усі первинні документи (акти та рахунки) направлялися через систему електронного документообігу «МЕДОК», підписані електронним цифровим підписом (КЕП) та містять легітимну електронну відмітку про доставку контрагенту. Щодо сум, то позивач зазначає, що оплата більших платежів у минулому свідчить виключно про те, що послуги реально надавалися у більшому обсязі та оплачувалися за фактичною вартістю, яка визнавалася відповідачем.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2024 між Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» (далі - сторона-2, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» (далі - сторона-1, відповідач) укладено договір про співробітництво б/н (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. цього договору визначено, що предметом даного договору є взаємодія і співробітництво сторін договору з метою розширення сфер діяльності сторін підвищення господарської та економічної ефективності їх діяльності.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що сторона-1 передає, а сторона-2 приймає на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності сторони-1.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг за договором, що призвело до утворення заборгованості у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 4.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його припинення сторонами та скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 4.2 договору строк дії договору починається з моменту, визначеного у п. 3.1 цього договору та закінчується 31.12.2024.

Пунктом 1.2.1 договору визначено, що зберігання товарно-матеріальних цінностей відбувається за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об`єкт).

З матеріалів справи вбачається, що сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла майно - ІНФОРМАЦІЯ_5 що підтверджується актом приймання-передачі майна № 1 від 01.02.2024.

Згідно з п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з пунктом 3.1 договору сторона-1 сплачує на користь сторони-2 суму 20.000,00 грн (в т.ч. ПДВ) на місяць, а також окремо відшкодовує вартість спожитої води та електроенергії на підставі показників лічильників.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок сторони-2 на підставі рахунку в термін не пізніше 5 календарних днів поточного місяця за попередній.

Матеріали справи містять наступні складені позивачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 73.644,32 грн:

№ 107 від 31.05.2024 на суму 52.260,00 грн (послуги зберігання за травень 2024 року);

№ 110 від 31.05.2024 на суму 602,69 грн (компенсація витрат електроенергії за травень 2024 року);

№ 156 від 30.06.2024 на суму 781,63 грн (компенсація витрат електроенергії за червень 2024 року);

№ 152 від 31.07.2024 на суму 20.000,00 грн (послуги зберігання за липень 2024 року).

Також позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки на оплату

№ 108 від 01.05.2024 на суму 52.260,00 грн,

№ 113 від 31.05.2024 на суму 602,69 грн,

№ 138 від 30.06.2024 на суму 781,63 грн,

№ 151 від 01.07.2024 на суму 20.000,00 грн.

Вказані акти містять електронну відмітку про доставку через систему електронного документообігу M.E.Doc (з відміткою «документ доставлено контрагенту») та підписані кваліфікованим електронним підписом (КЕП) керівника позивача, що повністю відповідає нормам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідачем жодного листування з позивачем з приводу неналежного обсягу наданих послуг або їх вартості не надано, а отже послуги за спірний період є такими що надані належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач розрахувався з позивачем частково, здійснивши оплату виключно за одним актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 107 від 31.05.2024 та відповідним рахунком на оплату № 108 від 01.05.2024, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією № 674 від 31.07.2024 на суму 12.260,00 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору.

Пунктом 4.4. договору визначено, що зміни, внесені до цього договору, набирають чинності з моменту підписання сторонами додаткової угоди, погодженої у порядку, передбаченому цим договором.

Сторонами доказів в підтвердження досягнення між ними згоди щодо зміни розміру плати, встановленої у п. 3.1 договору, не подано, а отже позивачем безпідставно завищено вартість наданих послуг за травень 2024 року в сумі 52.260,00 грн. Слід зазначити, що послуги за травень 2024 року було сплачено відповідачем не у повному розмірі, а отже відповідач не погодився із встановленою позивачем новою вартістю послуг.

За умовами п. 4.5 договору кожна із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку повідомивши іншу сторону за 30 календарних днів до дати розірвання договору.

Сторонами не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження виявлення однією із сторін про небажання продовжувати договірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті наданих послуг у повному обсязі та у встановлені договором строки, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 29.124,32 грн.

Вказана сума заборгованості визначена як різниця між загальною вартістю обґрунтовано нарахованих платежів у розмірі 41.384,32 грн, з яких 20.000,00 грн за послуги зберігання у травні 2024 року, 602,69 грн компенсації витрат електроенергії за травень 2024 року, 781,63 грн компенсації витрат електроенергії за червень 2024 року та 20.000,00 грн за послуги зберігання у липні 2024 року, та здійсненою відповідачем частковою оплатою в розмірі 12.260,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті послуг за договором в повному обсязі суду не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості неоплачених послуг (основного боргу) в розмірі 29.124,32 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування факт надання послуг, однак доведено невідповідність заявленої позивачем суми умовам договору.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» (АДРЕСА_2) на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2» (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 29.124 (двадцять дев`ять тисяч сто двадцять чотири) грн 32 коп. основного боргу та 1.579 (одну тисячу п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua