Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №755/13204/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13204/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040002076 від 11.06.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також батька та матір пенсійного віку, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військового пенсіонера, виключеного з військового обліку, учасника бойових дій, інваліда ІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника: ОСОБА_8 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У невстановлений досудовим розслідуванням час та в невстановленому досудовим розслідуванням місці, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи у порушення п. 8.8 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, постанови Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" № 2471-ХІІ від 17.06.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями матеріалами снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 662 від 21.08.1998 року.

Так, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, незаконно придбав патрони калібру 7,62х39 мм, які почав зберігати без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_3 , почав зберігати його за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, 13.06.2025 року в період часу з 06 години 22 хвилин до 09 години 01 хвилин, за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_3 , було виявлено та вилучено 498 патронів калібру 7,62х39 мм, що належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (відповідно до постанови ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК).

Обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому складі кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що на початку повномасштабного вторгнення РФ в 2022 році він проходив військову службу, під час якої здійснював патрулювання території у м. Києві зі зброєю, у зв`язку з чим він в той час отримав офіційний дозвіл на носіння та зберігання зброї та патронів. В той час не було обліку патронів, їх видавали в тій кількості, в якій було потрібно. Згодом він змінив військову частину, у зв`язку з чим здав наявну в нього зброю та патрони в стару військову частину. В липні 2022 року у зв`язку із пораненням він був вимушений покинути військову службу. Після повернення у цивільне життя він почав допомагати друзям та знайомим військовослужбовцям шляхом безоплатного надання кімнати в своїй квартирі для тимчасового їх проживання. Ключі від його квартири були більше ніж у 10 людей. Обвинувачений також повідомив, що він проживав в своїй квартирі постійно, за виключенням часу лікування та перебування на реабілітації. Відшукання в його помешканні значної кількості патронів для нього стало несподівано та він дізнався про їх наявність лише коли до нього в квартиру прийшли з обшуком. Вказав, що обшук було проведено на підставі ухвали слідчого судді, у зв`язку з повідомленням невідомих йому осіб, про те, що саме в його квартирі зберігається зброя та боєприпаси. Він був присутній під час обшуку та бачив, що коробку з патронами знайшли у великій кімнаті його квартири, а саме у полиці стола, в якій зберігалися також речі його дружини. Знахідка правоохоронців його здивувала, оскільки йому не було відомо, що в нього в квартирі зберігаються вказані патрони. Зазначив, що повідомляв ще під час обшуку, що ці патрони йому не належать та йому не відомо яким чином вони опинилися в його квартирі, а також кому вони можуть належати. Також обвинувачений зазначив, що він не пригадує, щоб хтось з його знайомих приносив до нього додому патрони або зброю, в усякому випадку йому про таке ніхто не повідомляв. Крім того, обвинувачений повідомив, що знайдені патрони в його квартирі дуже рідкісні та майже не використовуються в українській армії, та якби він знав про їх існування, то самостійно б звернувся до правоохоронних органів, як то передбачено законом.

Свідок ОСОБА_9 допитана у судовому засіданні в порядку, передбаченому ст. 352 КПК України та попереджена про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання пояснила суду, що вона проживає в буд. АДРЕСА_3 та обвинувачений ОСОБА_3 їй відомий, оскільки є її сусідом. Свідок повідомила, що проживає в одному під`їзді з батьками обвинуваченого, а у самого обвинуваченого є ще одна квартира в цьому ж будинку, в якій він жив до переїзду до другої дружини. Свідок пояснила, що їй невідомо про проходження обвинуваченим військової служби, однак вона бачила його декілька разів в військовій формі. Крім того, свідок позитивно охарактеризувала обвинуваченого, зазначивши, що він щодня навідував батьків, грав у дворі з дітьми, був привітним та добрим сусідом, жодних претензій до нього у мешканців не було. Також свідок пояснила, що в їхньому будинку останнім часом досить багато проживає чоловіків у військовій формі, однак їй невідомо чи хтось із військових проживав у квартирі саме обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_10 допитана у судовому засіданні пояснила суду, що вона з обвинуваченим ОСОБА_3 знайома, оскільки він є її сусідом, та проживає на поверх вище від неї. Свідок повідомила, що їй відомо, що обвинувачений проживав в своїй квартирі більше 3-х років разом з дружиною та маленькою донькою, однак не весь час, оскільки проходив військову службу, під час якої отримав поранення. Свідок також пояснила, що останнім часом в квартиру до обвинуваченого приходило багато людей, деякі були в військовій формі, проте чи була у них зброя їй не відомо. Також свідок вказала, що у зв`язку з тонкими стінами між квартирами, вона добре чула, що інколи відбувалося в квартирі обвинуваченого, навіть чула фрагменти розмов, та вказала, що деякі з гостей обвинуваченого проживали разом з ним.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що він познайомився з обвинуваченим ОСОБА_3 ще під час АТО, оскільки вони разом тоді служили та займалися гуманітарною допомогою і з того часу у них дружні відносини. Свідок повідомив, що в 2023 році він гостював у обвинуваченого та деякий час проживав разом з ним у його квартирі. Також, майже щоразу, як свідок перебуває у відпустці в м. Києві, то він приїздить в гості до обвинуваченого. Додав, що за час проживання в квартирі обвинуваченого, він помічав, що в його квартиру приходить дуже багато різних хлопців, в тому числі і у військовій формі, деякі з них проживали в квартирі по декілька днів, а деякі з них приносили якісь речі, залишали їх та йшли. Також, свідок позитивно охарактеризував обвинуваченого, зазначивши, що той є порядним, вихованим, доброзичливим та завжди допоможе людині в біді.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що він знайомий з ОСОБА_3 з 2015 року, та на даний час вони перебувають в дружніх стосунках. З ОСОБА_3 він познайомився завдяки своєму брату ОСОБА_13 та ОСОБА_3 разом служили, тому між ними були також дружні стосунки, у зв`язку з чим ОСОБА_14 достатньо багато разів, точна кількість свідку не відома, приїжджав до ОСОБА_3 додому, ночував у нього, а інколи і жив по декілька днів. ОСОБА_14 приїжджав до ОСОБА_3 одягнений інколи у військову форму. Свідок повідомив, що ОСОБА_14 не міг привести ОСОБА_4 зброю з місця служби, оскільки перед відпусткою він обов`язково здавав зброю до військової частини. Крім того, свідок повідомив, що він особисто також інколи приїжджав в гості додому до ОСОБА_3 та ночував у нього. Під час своїх візитів він бачив, що до обвинуваченого приїздило багато різних людей, в тому числі і у військовій формі. Також свідок зазначив, що йому не відомо кому належать патрони знайдені в квартирі ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що вона з ОСОБА_4 знайома, вони є сусідами. Свідок є старостою в будинку, у зв`язку з чим ОСОБА_4 коли був у роз`їздах, залишав їй ключі від своєї квартири, щоб вона їх передавала його знайомим військовим. Свідок повідомила, що до ОСОБА_4 постійно приходили чоловіки у військовій формі, та у цивільній, а також інколи зі зброєю. Свідок особисто не бачила, що ОСОБА_4 або його відвідувачі приносили до його квартири патрони, або коробки в яких могли б бути патрони. Також свідок надала пояснення, що характеризують обвинуваченого, зазначивши, що він має активну життєву позицію, в нього є багато друзів, порядний сусід.

В судовому засіданні досліджені матеріалами кримінального провадження, надані прокурором, а саме:

- протокол обшуку від 13.06.2025 року та відеозапис його проведення, з якого вбачається, що 13.06.2025 року в період часу з 06 год. 22 хв. до 09 год 01 хв, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від. 12.06.2025 року, слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, в присутності ОСОБА_3 , було проведено обшук квартири АДРЕСА_4 , в ході якого було проведено обшук двокімнатної квартири за вказаною адресою, під час якого виявлено та вилучено 480 предметів схожих на набої калібру 7,62 мм, 19 предметів схожих на набої калібру 7,62 мм;

- висновок експерта за результатами проведення судової балістичної експертизи № СЕ-19/111-25/36348-БД від 16.06.2025 року, з якого вбачається, що патрони, вилучені 13.06.2025 при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , є боєприпасами, а саме: 498 (чотириста дев`яносто вісім) патронів є виготовленими промисловим способом ("ТПЗ", "Луганский станкостроительный завод", "Климовский штамповочный завод", "Машиностроительный завод им. Ленина, СРСР, роки виготовлення - 1951, 1952-1954, 1963, 1967, 1974, 1979, 1989) військовими проміжними патронами калібру 7,62x39 які споряджені кулею зі сталевим осердям, 1 (один) патрон є виготовленими промисловим способом ("Барнаульский патроннный завод", РФ) мисливським гвинтівковим патроном калібру 7,62x39. Патрони, вилучені 13.06.2025 при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , є боєприпасами: 498 (чотириста дев`яносто вісім) патронів є виготовленими промисловим способом ("ТПЗ", "Луганский станкостроительный завод", "Климовский штамповочный завод", "Машиностроительный завод им. Ленина, СРСР, роки виготовлення - 1951, 1952-1954, 1963, 1967, 1974, 1979, 1989) військовими проміжними патронами калібру 7,61x39 які споряджені кулею зі сталевим осердям. За своїм цільовим призначенням патрони є штатними боєприпасами до військової нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62x39 (наприклад, автоматів конструкції Калашникова моделей: "АК47", "АКМ", самозарядного карабіну Сімонова та ін.). Патрони до стрільби придатні, 1 (один) патрон є виготовленими промисловим способом ("Барнаульский патроннный завод", РФ) мисливським гвинтівковим патроном калібру 7,62x39. За своїм цільовим призначенням патрон-є штатним боєприпасам до цивільної нарізної вогнепальної зброї калібру 7,62x39 (наприклад, карабінів моделей: "Форт-202", "Вепрь - 7,62x39", модельного ряду "Сайга" калібру 7,62x39, "ОП СКС" та ін.). Вирішити запитання в частині: "Якщо так, то чи придатні вони до стрільби та яким способом виготовлені?", щодо одного мисливського гвинтівкового патрона калібру 7,62x39, через руйнацію патрона при демонтажі (демонтаж проведений, згідно Методики [1], з метою визначення конструктивних, розмірних та інших характеристик патрона), неможливо;

- постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 18.06.2025 року, згідно якої 498 патронів є виготовленими промисловим способом військовими проміжними патронами калібру 7,63х39 мм та 1 патрон є виготовлений промисловим способом мисливським гвинтівніком патроном калібру 7,63х39 мм визнано речовим доказом та поміщено на зберігання до камери схову Дніпровського УП ГУНП в м. Києві.

Проводячи аналіз наданих та досліджених судом доказів, суд враховує вимоги ст. 94 КПК України, якою передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Досліджуючи надані суду докази та заслухавши пояснення свідків сторони обвинувачення та сторони захисту, суд доходить висновку, що такі докази зібрані у встановленому законом порядку та повністю підтверджують факт вчинення ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Аналізуючи доводи захисника щодо недопустимості протоколу обшуку від 13.06.2025 року, у зв`язку з істотним порушенням права на захист підозрюваного, то суд приходить до наступного.

Під час проведення санкціонованого обшуку, ОСОБА_4 не звертався до слідчих з клопотанням про забезпечення його захисником або надання йому можливості забезпечити себе захисником самостійно, а також не повідомляв про наявність в нього підстав, передбачених ст. 52 КПК України, а тому суд не знаходить підстав вважати, що обшук проведений з порушенням права на захист, та визнає його належним та допустимим.

Крім того, суд звертає увагу, що вказані обставини стороною захисту повідомлені суду лише на стадії судових дебатів. При цьому, в матеріалах кримінального провадження, наданих в тому числі і стороною захисту, відсутні медичні документи, які встановлюють діагнози, які б потребували застосування до обвинуваченого положень ст. 52 КПК України. Крім того, під час тривалого судового розгляду стороною захисту не заявлялися клопотання про необхідність проведення судових експертиз, з метою встановлення психічного та психологічного стану обвинуваченого. Більш того, обвинувачений ОСОБА_4 на стадії направлення обвинувального акту до суду та під час всього розгляду кримінального провадження в суді був забезпечений захисником, а тому суд вважає доводи захисника про порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_4 такими, що не знайшли свого підтвердження.

Недопустимості досліджених доказів судом не встановлено. Даних, які б свідчили про те, що такі докази були отриманні внаслідок істотного порушення прав та свобод людини - суду не надано.

Частина 1 ст. 263 КК України, передбачає відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Об`єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населенням) вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Загально небезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства. Тому встановлені спеціальні правила поводження зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою, визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального дозволу.

Предметом злочину можуть бути: 1) вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської); 2) бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої (ч. 1 ст. 263); 5) холодна зброя (кинджали, фінські ножі, кастети) (ч. 2 ст. 263).

Об`єктивна сторона злочину може бути виконана шляхом здійснення альтернативних суспільно-небезпечних діянь: 1) носіння; 2) зберігання; 3) придбання; 4) виготовлення; 5) ремонт; 6) передача; 7) збут.

До придбання належать дії, які полягають в сплатному чи безоплатному набутті відповідних предметів будь яким способом - купівлі, обміну, одержання як плати за виконану роботу чи надані послуги, привласнення знайденого одержання в подарунок чи як відшкодування боргу тощо.

Зберігання - це дії, пов`язані з володінням незалежно від його тривалості вказаними предметами, які знаходяться не при винній особі, а у вибраному і відомому їй місці.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

Аналізуючи доводи сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, в частині незаконного придбання та зберігання бойових припасів, у зв`язку з тим, що вони йому начебто не належать та, що про факт їхнього зберігання в квартирі обвинувачений дізнався лише під час обшуку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, власник квартири, незалежно від того, чи проживає в ній постійно, чи надає її у безкоштовне чи оплатне користування іншим особам, зберігає за собою право володіння та розпорядження майном. Саме власник несе тягар утримання майна (ст. 322 ЦК України) та зобов`язаний контролювати територію, яка йому належить. Факт неофіційної оренди або надання у безкоштовну позичку, не звільняє власника від відповідальності, а навпаки - підвищує його ступінь обережності, оскільки в квартирі перебувають сторонні особи. Так, на думку суду, власник - обвинувачений ОСОБА_3 мав реальну можливість та зобов`язаний був періодично оглядати приміщення на предмет появи заборонених предметів.

Заперечення обвинуваченого «це не мої патрони» не є підставою для звільнення від відповідальності. Згідно показань обвинуваченого та свідків у вказаному провадженні, встановлено, що квартира використовувалась у змішаному режимі (власник + орендарі), що створювало об`єктивну можливість для власника знати про вміст свого житла. Він не міг не знати або мав знати про зберігання предметів, які мають характерні ознаки. Сам факт їх виявлення свідчить про неналежний контроль власника за своєю власністю, що прирівнюється до побічної обізнаності (constructive knowledge).

Чинне законодавство передбачає добровільну видачу зброї та боєприпасів як єдиний законний спосіб уникнути відповідальності. Власник, виявивши патрони (або маючи реальну можливість їх виявити при мінімальній уважності), не вжив жодних заходів: не звернувся до поліції, не повідомив про знахідку, не здав боєприпаси. Його бездіяльність свідчить про умисне збереження незаконного стану речей. Навіть якщо патрони підкинуто, відсутність заяви про це до виявлення правоохоронцями свідчить про те, що власник погодився на їх зберігання (прямий або непрямий умисел).

Отже ОСОБА_3 , як власник та постійний користувач квартири, несе повну відповідальність за вміст свого майна у ній. Факт використання квартири для подобової оренди (безкоштовного проживання) не зменшує, а посилює його контрольний обов`язок. Він мав і міг знати про наявність патронів, але не вжив заходів для їх добровільної видачі, що свідчить про склад злочину, передбаченого ст. 263 КК України, незалежно від того, чи особисто він розмістив боєприпаси.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме: у придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях "Рінгвольд проти Норвегії" від 11 лютого 2003 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, "Абу Зубайда проти Литви" від 31.05.2018 року, а також "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" від 08.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, неодружений, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також батька та матір пенсійного віку, а саме; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовим пенсіонером, виключений з військового обліку, учасник бойових дій, є особою з інвалідністю ІІ групи, наявність Подяк від ЦВК та Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, відзнаки Президента України за участь в АТО, численних позитивних характеристик, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини першої статті 263 КК України у виді позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов`язків з числа визначених ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Враховуючи викладене суд вважає призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням пропорційним вчиненому кримінальному правопорушенню та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Щодо речових доказів - 498 патронів калібру 7,63х39 мм, що належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, то їх слід на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати у власність держави.

Адже, відповідно до приписів статті 96-1 КК спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення зокрема умисного злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, а отже спеціальна конфіскація, за наявності підстав для цього, підлягає застосуванню до речових доказів у кримінальному провадженні щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК.

Згідно з вимогами пункту 4 ч. 1 ст. 96-2 КК названий захід підлягає застосуванню у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби або знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Тобто, юридичною підставою для застосування судом спеціальної конфіскації є норми статей 96-1, 96-2 КК, а не санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Так як спеціальна конфіскація не входить до переліку кримінальних покарань, визначеного ст. 51 КК, та рішення про неї згідно з ч. 4 ст. 374 КПК приймається разом з рішеннями щодо речових доказів і документів, а тому її належить вважати спеціальною формою розпорядження грошима, цінностями та іншим майном (див. постанову від 17 грудня 2019 року в справі №185/6228/18 ККС ВС).

Відповідно ж до ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

В даному випадку 498 патрони калібру 7,63х39 мм, є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, які використовувались обвинуваченим при вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, відповідно підлягає, у силу наведеного, спеціальній конфіскації.

Питання щодо інших речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/111-25/36348-БЛ від 16.06.2025 року в сумі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок;

Речові докази у кримінальному провадженні:

- на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати у власність держави 498 патрони калібру 7,63х39 мм, що належать до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї, що направлені на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Дніпровського УП ГУНП в м. Києві.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя