Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №755/6125/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6125/26

Провадження №: 2/755/6660/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді: Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд: розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20.04.2017 у Деснянському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 581; судові витрати покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 20.04.2017 зареєструвала шлюб із відповідачем. Від шлюбу у сторін народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що спільне життя у подружжя не склалося. З грудня 2025 року вони не проживають разом як сім`я, не ведуть спільного побуту та не мають спільного бюджету. При цьому, всі спроби подружжя зберегти шлюб не дали позитивного результату, а тому використання заходів примирення є недоцільним. Між позивачкою та відповідачем відсутні взаєморозуміння та підтримка, почуття любові, а шлюб існує лише формально.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08.06.2026 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного провадження, без повідомленням сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Сторони копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримали 09.06.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

12.06.2026 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій він зазначив, що визнає позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти розірвання шлюбу, оскільки вважає, що подальше спільне життя та збереження сім`ї є неможливими. Додатково вказав, що фактично спільне життя між сторонами припинено, тривалий час вони не проживають разом як сім`я, не ведуть спільного побуту та не мають спільного бюджету. Вжиті раніше спроби збереження сімейних відносин результату не дали.

Таким чином, суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до положень статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 20.04.2017 зареєстрували шлюб у Деснянському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про що складено відповідний актовий запис № 581. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 .

Від шлюбу сторони мають спільну дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948, чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до положень статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з положеннями частини 2 статті 36 та статті 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (стаття 55 СК України).

Згідно положень частини третьої та четвертої статті 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

За правилом частини 2 статті 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

У відповідності до частини 3 статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до статті 109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

У статті 112 СК України регламентовано, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені, подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі. Позивачка наполягає на розірванні шлюбу, продовжувати шлюбні відносини не бажає, а відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є неможливим.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивачки про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, а підстави з яких остання наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивачка наміру не має, а тому позов підлягає задоволенню. При цьому суд також враховує, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу.

Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 1 331,20 грн, позовну заяву подано через систему «Електронний суд», і позивачкою не взято до уваги частину 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір», яка встановлює пільги для пониження розміру ставки судового збору в разі подання документів в електронній формі (коефіцієнт 0,8). З огляду на викладене, позивачка мала б сплатити судовий збір в розмірі 1 064,96 грн.

В порядку статті 142 ЦПК України, у зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, із відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову, що становить 532,48 грн, а решта сплаченого судового збору у розмірі 532,48 грн підлягає поверненню позивачці з державного бюджету.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачкою витрат на оплату професійної правової допомоги, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.),документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В позовній заяві позивачка повідомила, що очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи витрати на правничу допомогу у розмірі 6 500 грн та до матеріалів справи долучила ордер № 1140568 від 29.05.2026 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Рудою Х.В. При цьому, будь-яких доказів понесення позивачкою витрат на правничу допомогу, матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи наведене, встановлені судом під час судового розгляду обставини понесення витрат на правничу допомогу, суд доходить до висновку, що заявлені позивачкою до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу не є обґрунтованими, оскільки позивачкою не було надано жодних доказів понесення таких витрат, в матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги, акт, або інший документ, який підтверджував би обсяг виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги, підписаного позивачкою, квитанції про сплату коштів. Відтак, вимоги позивачки про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 6 500 грн, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 36, 51, 104, 105, 112, 114 Сімейного кодексу України ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 133, 137, 142, 263, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 20.04.2017 у Деснянському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 581 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків судового збору сплаченого при поданні позову, що становить 532,48 грн.

ОСОБА_1 решту сплаченого судового збору у розмірі 532,48 грн, повернути з державного бюджету.

В частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: