Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №754/21091/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-др/754/86/26

Справа №754/21091/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 червня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Саламон О.Б.

з участю секретаря Михайленко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мельника Андрія Івановича про винесення додаткового рішення з приводу вирішення питання щодо розподілу судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мельник А.І. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 32 800 грн.

Представником ОСОБА_2 - адвокатом Вовченко С.М. подано заперечення, у яких зазначено, що заявлена відповідачем сума витрат не відповідає ціні позову та складності справи, просить зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 4 500 грн. (за підготовку та подання відзиву на позовну заяву). Зазначає також про те, що справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження і саме процесуальне затягування розгляду відбувалося зі сторони відповідача, шляхом подання безлічі клопотань, які не задоволено судом, при цьому витрачено процесуальний час, визначений судом для слухання справи. Зокрема, подану стороною відповідача апеляційну скаргу на ухвалу про відкриття провадження було залишено без задоволення. Щодо клопотання про направлення справи за підсудністю прослідковується аналогічна ситуація, яке було подано стороною відповідача з метою затягування розгляду справи, судом було також відмовлено. Щодо участі в п`яти судових засіданнях наголошує, що саме стороною відповідача вживалися дії направлені на тривалий розгляд. Звертаєи увагу суду на те, що ні Договір № 29 від 25.12.2025 про надання правової допомоги, ні Акт виконаних робіт не містіть розмір загальної суми витрат понесених відповідачем на надання правничої допомоги, тому сума витрат в розмірі 32 800,00 грн., є необґрунтованою та не підтвердженою. Щодо наданих в якості додатків квитанції АТ ПриватБанк про сплату коштів від ОСОБА_1 адвокату Мельнику А.І. зазначає, що в жодній з квитанцій не зазначено за яку саме послугу сплачується та чи інша сума, при цьому файли з документами дублюються. Отже сума поданих платіжних документів не відповідає сумі заявленій до стягнення та необґрунтовано зазначеній в акті виконаних робіт. За таких обставин сума заявлених стороною відповідача витрат на понесену правничу допомогу підлягає зменшенню до 4 500,00 грн за підготовку та подання відзиву на позовну заяву (п.1.2.1 Договору № 29).

В судове засідання сторони не з`явилися, їх неявка не перешкоджає подальшому розгляду. Сторона позивача скористалася правом надання заперечень, в яких просили зменшити розмір витрат на правову допомогу до 4 500 грн.

Як встановлено, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, а саме прохальна частина містить вимоги:

1.Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду і до повноліття дитини.

20 травня 2026 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів - відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.

Як роз`яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2019 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч.5 ст.270 ЦПК України).

Разом з тим, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила чи має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Законодавець у ст. 137 ЦПК України чітко визначив, що для визначення розміру витрат має значення лише правова допомога (дії), яка пов`язана зі справою, тобто прямо стосується предмету спору і може мати доказове значення по справі.

Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У відзиві на позовну заяву зазначено про те, що між ОСОБА_1 та адвокатом Мельником А.І. 25 грудня 2025 року було укладено договір про надання правової допомоги № 29 по даній справі. Вартість послуг по наданню правової допомоги визначена договором, докази на оплату послуг адвоката будуть надані суду відповідно до встановлено порядку ЦПК України.

Суд звертає увагу на те, що ні Договір № 29 від 25.12.2025 про надання правової допомоги, ні Акт виконаних робіт не містить розмір загальної суми витрат понесених відповідачем на надання правничої допомоги, тому сума витрат в розмірі 32 800 грн., є необґрунтованою та не підтвердженою.

Зокрема, суд перевірив надані квитанції про оплату правової допомоги, математично склав суму, яка складає в сукупності 37 263,82 грн. (клопотання містить вимогу про стягнення суми 32 800 грн.), при цьому дійшов висновку про дублювання платежів 23.03.2026, 01.04.2026 та 13.05.2026 на суму 13 200 грн., однак 2 (дві) платіжні інструкції за 28.02.2026 на суми 4 300 грн. та 4 000 грн. не зрозуміло в оплату чого здійснені, оскільки у відповідності до розділу 4 «Розмір Гонорару, порядок і строк оплати» передбачений п.п. 4.1, 4.2, 4.3 та, відповідно, п.п. 1.2.2, 1.2.2, 1.2.3, де зазначені суми оплат у розмірі 4 500 грн. (відзив), кожне судове засідання - 4 400 грн. та по 2 500 грн. за кожний процесуальний документ.

Щодо наданих в якості додатків квитанції АТ ПриватБанк про сплату коштів від ОСОБА_1 адвокату Мельнику А.І., в жодній з квитанцій не зазначено за яку саме послугу сплачується та чи інша сума, при цьому файли з документами дублюються.

Отже, сума поданих платіжних документів не відповідає сумі заявленій до стягнення та необґрунтовано зазначеній в Акті виконаних робіт.

Аналіз складених і наданих представником відповідача процесуальних документів, інформації і матеріалів у порівнянні з предметом спору і змістом судового рішення вказує на можливість часткового задоволення клопотання і стягнення понесених витрат на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 264, 270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мельника Андрія Івановича про винесення додаткового рішення з приводу вирішення питання щодо розподілу судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів - задовольнити частково.

Ухвалити по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів, додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

У задоволенні інших вимог заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 01.07.2026

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон