Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №904/4043/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4043/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Угленко О.Ю.

від відповідача: Давидюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

фізичної особи-підприємця Козлової Юлії Миколаївни

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2025р.

(суддя Новікова Р.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 08.12.2025р.)

справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня", м. Київ

до фізичної особи-підприємця Козлової Юлії Миколаївни, м. Дніпро

про стягнення вартості обладнання, у розмірі 1 191 939 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця Козлової Юлії Миколаївни, про стягнення вартості обладнання, у розмірі 1 191 939 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір від 01.12.2020 №ОП_ГМО_ДО_20/11/2020-62, за яким позивач передав відповідачу у строкове платне користування (оренду) обладнання - автоматичні машини для гарячих напоїв у загальній кількості 56 одиниць. Відповідач повернув з оренди лише 25 одиниць обладнання, а 31 одиниця загальною вартістю 1 191 939 грн залишилася неповернутою. Позивач повідомив відповідача про розірвання договору з 28.02.2025 на підставі п. 11.3.7 договору та просив повернути обладнання або компенсувати його вартість. Оскільки обладнання знаходилося на тимчасово окупованій території м. Кремінна Луганської області та фактично є втраченим, позивач просив стягнути його вартість відповідно до п. 6.7 договору.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2025р. у справі № 904/4043/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Козлової Юлії Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" вартість обладнання у розмірі 1 189 835 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 278 грн.02коп. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості обладнання, у розмірі 2104 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець Козлова Юлія Миколаївна, через систему "Електроний суд", звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2025р. у справі № 904/4043/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про участь представника Скаржника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано положення ст. 785 Цивільного кодексу України, яка покладена в основу оскаржуваного рішення. За змістом цієї норми у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, а у разі невиконання цього обов`язку наймодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення. Апелянт стверджує, що на підставі зазначеної норми позивач наділений правом просити суд лише повернути індивідуально-визначене майно із орендного використання або вимагати сплатити неустойку за неповернення такого майна, проте не має права вимагати стягнення вартості індивідуально-визначеного майна. Положення ст. 785 ЦК України є імперативними і не можуть бути змінені сторонами шляхом встановлення відмінних правил у договорі. Суд першої інстанції, замість покладення обов`язку повернути індивідуально визначене майно, стягнув його вартість, чим захистив права позивача у спосіб, не передбачений чинним законодавством.

Апелянт вказує на неправильне застосування судом першої інстанції положень договору №ОП_ГМО_ДО_20/11/2020-62 від 01.12.2020, зокрема п. 6.7, який передбачає обов`язок компенсувати вартість майна у разі його втрати. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції визнав договір розірваним у січні-лютому 2025 року, проте одночасно застосував положення цього ж договору для врегулювання відносин між сторонами. На думку апелянта, п. 6.7 договору діє і створює зобов`язання для відповідача лише тоді, коли є дійсним і чинним сам договір; у разі втрати договором чинності положення п. 6.7 також втрачають свою дію, натомість починають діяти положення ст. 785 ЦК України.

Апелянт посилається на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 у справі №913/190/23, яким, за його твердженням, було встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договорів поставки та оренди. Апелянт стверджує, що зазначеним рішенням суд встановив відсутність у позивача права розірвати договір з будь-якої причини, оскільки для одностороннього розірвання такого договору потрібні підстави у вигляді порушення зустрічного зобов`язання з боку відповідача. Апелянт зазначає, що такого роду договори, в силу положень ч. 1 ст. 267 Господарського кодексу України, не можуть бути безстроковими і є такими, що укладаються на період один рік із автоматичною пролонгацією, а тому позивач не має права на одностороннє розірвання договору в будь-який момент за наявності у нього такого бажання, не має права посилатися на положення ч. 2 ст. 763 ЦК України, а всі дії, спрямовані на розірвання договору з підстав простого виявлення наміру, є нікчемними.

Апелянт стверджує, що і позивач, і відповідач з 25.02.2022 перебувають під впливом обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), пов`язаних з активними бойовими діями на території Луганської області. Ці обставини підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати України №3100-23-4510 від 21.11.2022, а їх тривалість - повідомленням ТПП України від 18.09.2025 №479/05-5.4 про відмову у повторній видачі сертифікату через те, що дія обставин непереборної сили ще триває. Апелянт посилається на п. 10.4 договору, згідно з яким строк виконання договору відкладається на час дії форс-мажорних обставин, та стверджує, що будь-які зобов`язання за договором, строк виконання яких мав наступити після 25.02.2022, є такими, строк виконання яких ще не наступив. Відповідно, відповідач не порушив і не міг порушити жодного зобов`язання, а позивач не має права на захист порушених прав, оскільки його права не порушені. Апелянт також посилається на постанову Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №910/6519/24, зазначаючи, що сторони зобов`язання мають право визначити порядок і спосіб його виконання на випадок дії обставин непереборної сили, і таке право є абсолютним.

Апелянт зазначає, що позивач у позовній заяві посилався на порушення відповідачем умов договору (несплата орендної плати, невиконання обов`язку з викупу товару) як на підставу для його розірвання, а вже в ході судового розгляду змінив свою позицію. Станом на момент направлення повідомлення про розірвання договору (14.01.2025) у позивача було відсутнє право на одностороннє розірвання, оскільки зобов`язання відповідача були відтерміновані в силу п. 10.4 договору.

Апелянт стверджує, що дії позивача щодо розірвання договору були вчинені у спосіб, не передбачений ні чинним законодавством, ні змістом договору. Згідно з п. 13.2.1 та розділом 14 договору адресою місцезнаходження відповідача є м. Кремінна, Луганська область, а адреса електронної пошти не визначена у тексті договору (замість адрес електронної пошти поставлено прочерки). Натомість позивач направив повідомлення про розірвання на адресу м. Дніпро, вул. Заповідна, буд. 156, та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, які є відмінними від передбачених договором, що, на думку апелянта, робить всі дії позивача щодо розірвання договору нікчемними.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав доведеним факт знищення обладнання, переданого в орендне використання. Жодного доказу того, що майно фізично знищено чи перестало існувати, позивачем не надано; всі його вимоги ґрунтуються на припущеннях, пов`язаних із тим, що майно опинилось на тимчасово окупованих територіях. Апелянт зазначає, що на момент початку дії обставин непереборної сили (24.02.2022) все обладнання знаходилось на території м. Кремінна у цілому і неушкодженому вигляді, а неможливість отримати докази місцезнаходження і стану майна не може бути використана як доказ його знищення. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а без наявності доказів знищення орендованого майна вирішувати спір про стягнення компенсації неможливо.

Апелянт також вказує, що суд першої інстанції повністю проігнорував той факт, що позивач просив стягнути вартість нового обладнання, визначену на момент його передачі в орендне використання у 2020-2021 роках, тоді як ст. 785 ЦК України передбачає повернення речі з урахуванням нормального зносу. Позивач не навів жодної норми законодавства, яка б надавала йому право вимагати компенсації повної вартості майна без урахування зносу. Суд першої інстанції жодним чином не перевірив і не встановив реальну вартість майна, а просто прийняв вартість нового обладнання.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ФОП Козлової Ю.М. та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне:

Позивач не погоджується з доводами апелянта про неналежний спосіб захисту порушеного права. Позивач зазначає, що за звичного перебігу обставин вимога про повернення речі в натурі дійсно є належним способом захисту, однак за умови, що річ вибула з володіння наймача, тобто була знищена чи втрачена, застосування такого способу захисту не відповідає критерію ефективності, оскільки таке рішення не має потенціалу бути виконаним. Позивач звертає увагу на положення п. 6.7 договору, де передбачено, що у разі втрати обладнання сторона 2 компенсує стороні 1 повну вартість втраченого обладнання, тобто сторони встановили у договорі спосіб захисту права наймодавця на випадок втрати обладнання. Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 5 ГПК України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом. Позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, згідно з якою навіть якщо спосіб захисту не передбачений ні законом, ні договором, проте є ефективним, а закон або договір не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право підлягає захисту обраним позивачем способом. Позивач також посилається на постанову КГС ВС від 24.03.2025 у справі №910/18130/23, де суд дійшов висновку, що компенсація вартості втраченого обладнання, неповернутого з користування, може бути застосована як спосіб захисту порушеного права.

Щодо тверджень апелянта про відсутність підстав для застосування п. 6.7 договору після його розірвання, позивач зазначає, що ця норма містить гарантії захисту майнових прав наймодавця на випадок втрати наймачем майна і може бути застосована після припинення договору. Припинення договору зумовило настання у відповідача обов`язку повернути позивачу майно з користування, а оскільки майно не було повернуто та існують докази його втрати, виникла обґрунтована підстава для застосування п. 6.7 договору як договірного способу захисту.

Щодо доводів апелянта про відсутність у сторін права на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, позивач зазначає, що п. 11.3.7 договору передбачає безумовне право кожної сторони достроково розірвати договір за умови письмового повідомлення іншої сторони за 30 календарних днів. Реалізація цього права не залежить від стану виконання іншою стороною зобов`язань за договором. Позивач посилається на ч. 3 ст. 651 ЦК України та на постанову Верховного Суду від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, де зазначено, що повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені безпосередньо в договорі та можуть як ставитися в залежність від вчинення/невчинення певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право на відмову від договору). Змішана природа договору цьому не перешкоджає.

Щодо обставин непереборної сили позивач зазначає, що вони не перешкоджають реалізації права, встановленого п. 11.3.7 договору. Крім того, як встановив суд першої інстанції, відповідач втратив право посилатися на обставини непереборної сили, оскільки не виконав вимоги п. 10.2 договору та не повідомив про їх настання позивача.

Позивач спростовує твердження апелянта про те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 у справі №913/190/23 було встановлено відсутність у позивача права на дострокове розірвання договору, зазначаючи, що суд у тому рішенні лише констатував відсутність у матеріалах справи доказів звернення позивача щодо дострокового припинення чи розірвання договору у порядку п. 11.3.7, 11.5 договору.

Щодо порядку направлення повідомлення про розірвання позивач зазначає, що на час направлення поштового відправлення (18.01.2025) м. Кремінна вже знаходилося в окупації, жоден оператор поштового зв`язку не здійснював доставку на окуповані території, а відповідач змінив адресу в ЄДР на м. Дніпро, вул. Заповідна, буд. 156. Позивач надіслав повідомлення на адресу, за якою відповідач з високою вірогідністю мав його отримати. Повідомлення також було надіслано на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була вказана у договорі. Відповідач не повідомляв про зміну адреси, хоча за умовами п. 13.2 договору зобов`язаний був це зробити.

Щодо доводів апелянта про недоведеність знищення майна позивач зазначає, що рішення суду містить висновок саме про втрату наймачем майна, а не про його знищення. Втрата обладнання є значно ширшим поняттям, ніж знищення, і виражається у відсутності в особи можливості здійснювати будь-які правомочності щодо майна у зв`язку з відсутністю контролю над ним. Позивач посилається на правові позиції Верховного Суду у постановах від 29.01.2025 у справі №910/899/23 та від 24.03.2025 у справі №910/18130/23. Крім того, саме відповідач 16.11.2023 звернувся до відділення поліції із заявою, у якій повідомив про знищення орендованого обладнання.

Щодо розміру вартості обладнання позивач зазначає, що відповідно до п. 6.7 договору у разі втрати обладнання відповідач компенсує повну його вартість. Повна вартість обладнання відображена у комерційних умовах та актах приймання-передачі, які є складовою договору. Відповідач визнав обставину неповернення саме того обладнання, яке зазначено у позовній заяві. Відповідач не був позбавлений можливості самостійно звернутися до суб`єкта оціночної діяльності за визначенням ринкової вартості обладнання, однак не зробив цього, клопотання про призначення судової експертизи не заявляв, зустрічного розрахунку вартості обладнання не надав.

Позивач повідомляє, що розмір судових витрат, які він планує понести у зв`язку з переглядом справи у Центральному апеляційному господарському суді, складає 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, документи на підтвердження яких будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Іванов О.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2026р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4043/25.

Матеріали справи № 904/4043/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2026р. апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Козлової Юлії Миколаївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2025р. у справі №904/4043/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2026р. відкрито апеляційне провадження у справі. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 20.05.2026р..

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Чарівна Скриня» надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2026р., судове засідання у справі № 904/4043/25, призначене на 20.05.2026р. о 16:00 год вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Чарівна Скриня» в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

У судовому засіданні 20.06.2026р. по справі оголошено перерву до 29.06.2026р..

У судовому засіданні 29.06.2026р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" (далі - сторона 1) та фізичною особою - підприємцем Козловою Юлією Миколаївною (далі - сторона 2) укладений договір від 01.12.2020 №ОП_ГМО_ДО_20/11/2020-62 (далі - договір від 01.12.2020).

У пунктах 1.1, 13.6 договору від 01.12.2020 вказано, що даним договором сторони узгоджують порядок співпраці щодо господарських правовідносин між сторонами щодо поставки товару та передачі обладнання в оренду.

Даний договір є змішаним та укладений сторонами відповідно до положень статті 6, глави 54, глави 58 та глави 74 Цивільного кодексу України, а також параграфів 1 та 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Пунктом 1.2 договору від 01.12.2020 визначено, що за цим договором сторона 1 зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити стороні 2 товар, а сторона 2 зобов`язується прийняти та оплатити товар у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до пункту 1.3 договору від 01.12.2020 за цим договором сторона 1 передає, а сторона 2 приймає у строкове платне користування (оренду) обладнання, а сторона 2 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати на користь сторони 1 вартість оренди (орендну плату).

У розділі "Визначення" договору від 01.12.2020 вказано, що обладнання це вендингові апарати, кавові машини, кавоварки, кавомолки, а також інше обладнання, які належать стороні 1 на праві власності, та призначені для приготування кави та інших видів кавових напоїв.

Згідно з підпунктами 1.3.1 - 1.3.6 пункту 1.3 договору від 01.12.2020 найменування, кількість, вартість, місце поставки обладнання, що орендується, зазначається в акті приймання-передачі, який укладається сторонами при передачі стороною 1 відповідного обладнання в оренду стороні 2.

Строк оренди, розмір орендної плати (щомісячна орендна плата) за обладнання та порядок оплати вартості оренди визначається сторонами шляхом укладення відповідного додатку (-ів) "Комерційні умови" до цього договору.

Обладнання належить стороні 1 на праві приватної власності і підлягає обов`язковому поверненню стороні 1 у випадку припинення дії договору в останній день строку оренди або в день припинення дії договору за виключенням випадку, що визначений в пунктах 6.14, 6.14.1. договору.

Сторона 2 не має права продавати, відчужувати, розпоряджатися чи використовувати не за призначенням передане стороні 2 стороною 1 обладнання (за виключенням випадку, що визначений в пунктах 6.14., 6.14.1. договору).

Відповідно до статті 323 Цивільного кодексу України сторони погодили, що сторона 2 несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) обладнання з моменту отримання обладнання в оренду і до моменту його повернення стороні 1 (за виключенням випадку, що визначений в пунктах 6.14., 6.14.1. договору).

Сторони погодили, що місце поставки обладнання та фактичне місце розміщення обладнання можуть відрізнятись, про що зазначається в акті приймання-передачі або в інший спосіб погоджується сторонами. Сторона 2 після поставки стороною 1 обладнання до місця поставки зобов`язана своїми силами забезпечити належне встановлення обладнання.

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.8 договору від 01.12.2020 передача обладнання в оренду підтверджується актом приймання-передачі обладнання, який підписуються уповноваженими представниками сторін у день фактичної передачі обладнання та скріплюються печатками сторін (при наявності). Акт приймання-передачі обладнання в оренду є невід`ємною частиною договору.

В акті приймання-передачі обладнання зазначається перелік переданого обладнання, його характеристики: модель, серійний номер (за наявності), інвентарний номер, кількість, наявні/відсутні пошкодження та вартість.

Дата підписання акту приймання-передачі є датою передачі обладнання в оренду та датою початку нарахування орендної плати.

Перехід ризиків щодо втрати, пошкодження чи виходу з ладу обладнання відбувається в момент підписання акту приймання-передачі обладнання.

Факт повернення обладнання з оренди підтверджується актом приймання-передачі (повернення), який підписується уповноваженими представниками сторін у день фактичної передачі обладнання та скріплюється печатками сторін (при наявності). Акт приймання-передачі (повернення) обладнання оренди є невід`ємною частиною цього договору.

Обладнання вважається фактично поверненим стороні 1 з оренди з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі (повернення) та в момент його фізичного отримання стороною 1.

Сторона 2 зобов`язана повернути обладнання стороні 1 технічно справним та в тому ж самому стані, в якому отримала його в оренду, з урахуванням природнього зносу.

При поверненні стороною 2 обладнання стороні 1, уповноважені представники сторін здійснюють огляд його технічного стану та перевіряють його укомплектованість. Результати огляду технічного стану обладнання відображаються в акті приймання-передачі (повернення) обладнання. У разі виявлення слідів пошкоджень, поломок, встановлення факту технічної несправності обладнання, його некомплектності (відсутності деталей) такі факти заносяться до акту приймання-передачі (повернення).

Пунктом 6.1 договору від 01.12.2020 визначено, що обладнання передається стороні 2 у користування з метою приготування кави та гарячих кавових напоїв.

У пункті 6.5 договору від 01.12.2020 вказано, що сторона 2 зобов`язана забезпечувати належний (справний) технічний стан обладнання та дбайливо ставитися до обладнання протягом всього строку користування таким обладнанням.

Пунктом 6.7 договору від 01.12.2020 передбачено, що у разі виникнення ушкоджень чи втрати, помилок в роботі або при загрозі виникнення ушкоджень чи втрати обладнання, сторона 2 негайно повідомляє сторону 1 про такі обставини, а також у разі втрати, компенсує повну вартість обладнання.

Відповідно до пункту 6.13 договору від 01.12.2020 сторони погодили, що у випадку якщо сторона 2 належним чином сумлінно виконуватиме всі свої обов`язки передбачені цим договором, після сплину 5 (п`яти) років оренди кожної окремої одиниці обладнання, сторона 1 зобов`язується передати відповідну одиницю обладнання у власність сторони 2 шляхом продажу такої одиниці обладнання на користь сторони 2 за ціною продажу - 1 (одна) грн.

Підпунктом 8.1.5 пункту 8.1 та підпунктом 8.2.3 пункту 8.2 договору від 01.12.2020 встановлено, що сторона 1 має право повернути обладнання з оренди у випадках, передбачених даним договором. Сторона 1 зобов`язується здійснювати повернення обладнання за власний рахунок та власними силами в порядку, визначеному договором.

Згідно з підпунктами 8.4.1, 8.4.3, 8.4.14, 8.4.23 пункту 8.4 договору від 01.12.2020 сторона 2 зобов`язується:

- експлуатувати обладнання відповідно до його цільового призначення, визначеного у договорі, не допускати псування та пошкодження обладнання;

- негайно повідомляти сторону 1 про усі випадки ушкодження обладнання чи загрози ушкодження чи знищення обладнання;

- не змінювати місце розміщення обладнання без письмового погодження зі стороною 1 та оформлення окремої додаткової угоди до цього договору про укладення додатків до цього договору в новій редакції;

- у випадках передбачених договором та чинним законодавством повернути (забезпечити повернення) обладнання за першою вимогою сторони 1 протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання відповідної вимоги сторони 1 (відповідна вимога може бути направлена в електронному та/або письмовому вигляді) в порядку, визначеному пунктами 5.6. - 5.10. договору.

Пунктами 10.1 - 10.4 договору від 01.12.2020 встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили, що виникла після укладення договору в результаті обставин надзвичайного характеру, які напряму зумовлюють неможливість подібного роду, а також пожежі, паводки, землетруси та інші стихійні лиха (надалі - "форс-мажор").

Сторона, яка посилається на обставини форс-мажору, зобов`язана терміново, але не пізніше 48 годин з дати виникнення таких обставин, повідомити іншу сторону про їх виникнення в письмовій формі.

Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення іншої сторони про такі обставини, позбавляє сторону права посилатися на обставини форс-мажору як на підставу, яка звільняє сторону від відповідальності за невиконання зобов`язань, передбачених даним договором.

Строк виконання даного договору відкладається на час, протягом якого діяли форс-мажорні обставини. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати України (або міста Києва).

У пунктах 11.1, 11.2 договору від 01.12.2020 зазначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до _______ року, але в будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків.

Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про свій намір припинити його дію, договір вважається продовженим строком на 1 один календарний рік від дати закінчення строку його дії, на тих самих умовах. Кількість таких пролонгацій не обмежена.

Пунктами 11.3, 11.4 договору від 01.12.2020 встановлено, що дія договору припиняється у випадку:

- закінчення строку, на який договір був укладений (підпункт 11.3.1 пункту 11.3 договору від 01.12.2020);

- ліквідації сторони 1 або сторони 2 (підпункт 11.3.2 пункту 11.3 договору від 01.12.2020);

- за взаємною згодою сторін (підпункт 11.3.3 пункту 11.3 договору від 01.12.2020);

- якщо сторона 2 використовує обладнання в порушення умов договору та/або цільового призначення обладнання (підпункт 11.3.4 пункту 11.3 договору від 01.12.2020);

- якщо сторона 2 своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження обладнання (підпункт 11.3.5 пункту 11.3 договору від 01.12.2020);

- якщо сторона 2 прострочила сплату орендної плати або вартості товару, більш ніж на 5 (п`ять) календарних днів (підпункт 11.3.6 пункту 11.3 договору від 01.12.2020);

- якщо будь-яка із сторін письмово повідомила іншу сторону про розірвання договору за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати його розірвання (підпункт 11.3.7 пункту 11.3 договору від 01.12.2021);

- за іншими підставами, передбаченими цим договором та чинним законодавством України (підпункт 11.3.8 пункту 11.3 договору від 01.12.2020).

Дострокове припинення договору з передбачених вище підстав, не потребує додаткового укладення угоди про припинення договору.

Згідно з підпунктами 11.5.1, 11.5.2 пункту 11.5 договору від 01.12.2020 повідомлення про дострокове розірвання договору може бути здійснене, за вибором відповідної сторони, наступним чином:

- поштовим відправленням з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення вважається врученим в дату доставки на поштове відділення сторони, якщо така сторона не забрала відповідне поштове відправлення, відмовилася від його отримання тощо. В іншому випадку повідомлення вважається врученим у день вручення такого повідомлення стороні.

- електронним засобами зв`язку, а саме - на адресу електронної пошти, зазначену в реквізитах сторін. В такому випадку повідомлення вважається отриманим у день його надіслання, у випадку не надіслання стороні, яка надсилала повідомлення, системного повідомлення про помилку в доставці стороні адресату.

Пунктом 11.7 договору від 01.12.2020 передбачено, що у разі припинення дії договору сторона 2 зобов`язана передати обладнання стороні 1 в порядку та строки, передбачені розділом 5 договору та сплатити орендну плату за цим договором, та всі додаткові витрати, якщо такі будуть мати місце на час припинення строку дії договору та підписати зі своєї сторони акт приймання-передачі (повернення) обладнання.

Відповідно до пункту 13.2 договору від 01.12.2020 сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому договорі реквізитів та зобов`язуються своєчасно протягом 3 (трьох) робочих днів у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов`язаних із цим несприятливих наслідків.

Підпунктами 13.12.1 - 13.12.3 пункту 13.12 договору від 01.12.2020 передбачено, що сторони в повній мірі визнають юридичну силу сканованих копій будь-яких документів (повідомлень, претензій, вимог, актів, накладних, рахунків, додаткових угод, довіреностей тощо), направлених електронною поштою в порядку, визначеному цим договором, до моменту, поки такі документи не будуть замінені на оригінали. Цей договір може бути укладений шляхом обміну факсимільними повідомленнями, або обміну сканованими копіями підписаного договору за допомогою електронної пошти, такі документи мають силу оригіналу поки такі документи не будуть замінені на оригінали.

- якщо іншого не визначено відповідним положенням договору, всі повідомлення, листи та інші документи, пов`язані з виконанням цього договору в формі сканованих копій (в тому числі претензії, вимоги, акти, заперечення, накладні, рахунки тощо), направляються сторонами в наступному порядку: для поштових листів - за поштовими адресами сторін, що вказані в розділі 14 даного договору, для електронних листів - за наступними електронними адресами:

Сторона 1: електронні листи, що направляються з будь-яких електронних адрес з доменним іменем ________@bestpresso.com.ua, зокрема, проте не виключно:__________, __________, сторона 2 (адреса електронної пошти): ___________, __________.

- документи, що пов`язані з виконанням цього договору, можуть бути укладені сторонами шляхом обміну сканованими копіями відповідних документів за допомогою електронної пошти (з електронної пошти однієї сторони на електронну пошту іншої сторони). При цьому сторона не має права посилатися на неотримання будь-якого електронного листа, якщо технічні пристрої іншої сторони мають інформацію про відправку відповідного електронного листа за відсутності повідомлення про помилку у відправленні. Якщо іншого не визначено в договорі, відповідний електронний лист вважається отриманим стороною на наступний день після дня відправлення такого електронного листа іншою стороною.

- якщо іншого не визначено в договорі, у випадку направлення стороною 1 будь-яких документів стороні 2 за допомогою пошти, відповідний лист (документ) надсилається цінним листом з описом вкладення на адресу сторони 2, що визначена в розділі 14 даного договору. При цьому, якщо сторона 2 ухиляється/відмовляється отримувати лист від сторони 1 (або з інших причин не отримує лист), такий лист в будь-якому разі вважається отриманим стороною 2 після сплину 10 (десяти) календарних днів з дня його направлення стороною 1, що породжує для сторін відповідні юридичні наслідки визначені цим договором та чинним законодавством.

Договір від 01.12.2020 підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Докази визнання судом недійсним договору від 01.12.2020 повністю або частково не надані.

Також відсутні підстави для висновку про нікчемність договору від 01.12.2020.

У підписаних сторонами актах приймання - передачі обладнання від 01.01.2021 №1, від 01.02.2021 №2, від 17.03.2021 №3, від 31.05.2021 №4, від 10.12.2021 №5, від 04.02.2022 №6 були узгоджені - найменування обладнання (автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE), його інвентарний номер, серійний номер(за наявності) та модель, кількість та вартість одиниці обладнання, місце поставки обладнання, переданого стороною 1 у строкове платне користування стороні 2. Також зазначено, що ці акти є невід`ємною частиною договору.

Загальна кількість обладнання, переданого на підставі договору від 01.12.2020 стороною 1 у строкове платне користування стороні 2 за переліченими актами приймання - передачі обладнання, дорівнює 56 одиниць обладнання.

У подальшому, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі обладнання (повернення) від 28.02.2023 №7, від 01.03.2023 №8 сторона 2 передала, а сторона 1 прийняла 25одиниць обладнання(автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE).

Станом на момент вирішення спору не повернені автоматичні машини для гарячих напоїв GAIA STYLE у кількості 31 одиниця:

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB WT EASY FV, 1шт., інвентарний номер 6398, серійний номер 20886637, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 36225грн (акт приймання - передачі обладнання від 01.01.2021 №1);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB WT EASY FV, 1шт., інвентарний номер 6399, серійний номер 20886641 вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 36225грн (акт приймання - передачі обладнання від 01.01.2021 №1);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB WT T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6403, серійний номер 20897825, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 42000грн (акт приймання - передачі обладнання від 01.01.2021 №1);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB WT T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6404, серійний номер 20897830, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 42000грн (акт приймання - передачі обладнання від 01.01.2021 №1);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB WT EASY FV, 1шт., інвентарний номер 6423, серійний номер 20900336, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 36225грн (акт приймання - передачі обладнання від 01.02.2021 №2);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB WT T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6420, серійний номер 20897815, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 42000грн (акт приймання - передачі обладнання від 01.02.2021 №2);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB WT T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6421, серійний номер 20897816, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 42000грн (акт приймання - передачі обладнання від 01.02.2021 №2);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB WT T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6422, серійний номер 20897818, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 42000грн (акт приймання - передачі обладнання від 01.02.2021 №2);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB MW EASY FV, 1шт., інвентарний номер 6565, серійний номер 20900042, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 36488грн (акт приймання - передачі обладнання від 17.05.2021 №3);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB MW T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6606, серійний номер 20900143, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 42263грн (акт приймання - передачі обладнання від 31.05.2021 №4);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB MW T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6607, серійний номер 20900144, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 42263грн (акт приймання - передачі обладнання від 31.05.2021 №4);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB MW T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6598, серійний номер 20899828, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 42263грн (акт приймання - передачі обладнання від 31.05.2021 №4);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB MW T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6599, серійний номер 20899887, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 42263грн (акт приймання - передачі обладнання від 31.05.2021 №4);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB MW T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6601, серійний номер 20899890, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 42263грн (акт приймання - передачі обладнання від 31.05.2021 №4);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB MW T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6604, серійний номер 20899900, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 42263грн (акт приймання - передачі обладнання від 31.05.2021 №4);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB MW T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6605, серійний номер 20899901, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 42263грн (акт приймання - передачі обладнання від 31.05.2021 №4);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB WT EASY FV б/у, 1шт., інвентарний номер 5266, серійний номер 17762430, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 21000грн (акт приймання - передачі обладнання від 10.12.2021 №5);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB WT EASY FV б/у, 1шт., інвентарний номер 5653, серійний номер 188241135, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 21000грн (акт приймання - передачі обладнання від 10.12.2021 №5);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE RY 1ES-2 SB WT EASY FV, 1шт., інвентарний номер 6694, серійний номер 21200187, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 37538грн (акт приймання - передачі обладнання від 10.12.2021 №5);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE RY 1ES-2 DB WT, 1шт., інвентарний номер 6857, серійний номер 21202297, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 38938грн (акт приймання - передачі обладнання від 10.12.2021 №5);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE RY 1ES-2 DB WT, 1шт., інвентарний номер 6858, серійний номер 21208705, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 38938грн (акт приймання - передачі обладнання від 10.12.2021 №5);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE RY 1ES-2 DB WT, 1шт., інвентарний номер 6859, серійний номер 21208706, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 38938грн (акт приймання - передачі обладнання від 10.12.2021 №5);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB WT T7 FV б/у, 1шт., інвентарний номер 6540, серійний номер 20897813, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 25419грн (акт приймання - передачі обладнання від 10.12.2021 №5);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE 1ES-2 SB WT T7 FV б/у, 1шт., інвентарний номер 6536, серійний номер 20898834, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 25419грн (акт приймання - передачі обладнання від 10.12.2021 №5);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE RY 1ES-2 SB WT EASY FV, 1шт., інвентарний номер 6808, серійний номер 21209687, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 37538грн (акт приймання - передачі обладнання від 10.12.2021 №5);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE RY 1ES-2 SB WT EASY FV, 1шт., інвентарний номер 6810, серійний номер 21209689, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 37538грн (акт приймання - передачі обладнання від 10.12.2021 №5);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE RY 1ES-2 SB WT T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6916, серійний номер 21213957, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 43313грн (акт приймання - передачі обладнання від 04.02.2022 №6);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE RY 1ES-2 SB WT T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6917, серійний номер 21213958, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 43313грн (акт приймання - передачі обладнання від 04.02.2022 №6);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE RY 1ES-2 SB WT T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6918, серійний номер 21213960, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 43313грн (акт приймання - передачі обладнання від 04.02.2022 №6);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE RY 1ES-2 SB WT T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6919, серійний номер 21214957, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 43313грн (акт приймання - передачі обладнання від 04.02.2022 №6);

- автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE RY 1ES-2 SB WT T7 FV, 1шт., інвентарний номер 6920, серійний номер 21218123, вартість одиниці обладнання (без ПДВ) 43313грн (акт приймання - передачі обладнання від 04.02.2022 №6).

Звертаючись до суду з позовом про стягнення вартості обладнання у розмірі 1191939грн, позивач послався на - розірвання договору на підставі підпункту 11.3.7 пункту 11.3 договору від 01.12.2020; виникнення обов`язку у відповідача повернути обладнання або компенсувати повну його вартість, у разі втрати/знищення обладнання.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначав, що - договір від 01.12.2020 не розірваний та продовжує діяти; строк виконання зобов`язань відповідача за договором від 01.12.2020 відкладений на період дії обставин непереборної сили, підтверджених сертифікатом Торгово-промислової Палати України від 21.11.2022 №3100-23-4510; позивач не довів втрату обладнання; розмір вартості обладнання, заявленої до стягнення, не доведений належними та допустимими доказами.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що сторони не встановили строк найму обладнання у договорі від 01.12.2020, а підпунктом 11.3.7 пункту 11.3 договору передбачено право будь-якої із сторін письмово повідомити іншу сторону про розірвання договору за 30 календарних днів до запланованої дати його розірвання. Суд встановив, що позивач направив повідомлення від 14.01.2025 №LD-14/01-25 про розірвання договору з 28.02.2025 на адресу місцезнаходження відповідача у м. Дніпро, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є належною адресою з огляду на тимчасову окупацію м. Кремінна Луганської області та зміну відповідачем адреси місцезнаходження. Суд визнав договір розірваним з 28.02.2025. Щодо обов`язку компенсації вартості обладнання суд зазначив, що через повномасштабне вторгнення Російської Федерації та окупацію м. Кремінна, де знаходилося орендоване майно, повернення його позивачу є неможливим, а отже воно фактично є втраченим для позивача. Суд послався на п. 6.7 договору, яким передбачено обов`язок сторони 2 компенсувати повну вартість обладнання у разі його втрати, та зазначив, що заявлена сума є врегульованою договором компенсацією за втрату орендованого майна. Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд зазначив, що відповідач не надав доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у строк, визначений п. 10.2 договору, що позбавляє відповідача права посилатися на обставини форс-мажору. Суд також зазначив, що вартість обладнання, яке не було повернене позивачу з оренди, згідно з актами приймання-передачі дорівнює 1 189 835 грн, а не 1 191 939 грн, як помилково стверджував позивач, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог на суму 2 104 грн.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Враховуючи нездійснення Відповідачем повернення з оренди обладнання після припинення договору від 01.12.2020р. №ОП_ГМО_ДО_20/11/2020-62, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" пославшись на розірвання договору на підставі підп. 11.3.7 п. 11.3 договору та на виникнення обов`язку у відповідача повернути обладнання або компенсувати повну його вартість, у разі втрати/знищення обладнання, звернулось до господарського суду з позовними вимогами до фізичної особи - підприємця Козлової Юлії Миколаївни, про стягнення вартості обладнання (автоматичні машини для гарячих напоїв GAIA STYLE у кількості 31 одиниця), у розмірі 1 191 939 грн..

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати повної вартості не повернутого з оренди обладнання, обумовленого в договорі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх часткової доведеності та обгрунтованості.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується, з огляду на наступне.

Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що за своєю суттю укладений між позивачем і відповідачем спірний договір є змішаним, оскільки в ньому містяться елементи різних договорів, а саме: поставки тавару, а саме зобов`язання позивача, як постачальника, передати у власність відповідачу товар (обладнання), яке відповідач має прийняти та оплатити товару відповідності до умов даного договору, та передачі обладнання в оренду, а саме зобов`язання позивача, передати відповідачу у строкове платне користування товар (обладнання), яке відповідач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість оренди (орендну плату).

Суд наголошує, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з`ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з`ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами цього договору наслідків, застосувати відповідні норми права.

Наведена правова позиція є сталою та послідовною у судовій практиці, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.05.2018р. у справі №924/263/17, від 02.02.2022р. у справі №927/1099/20, від 23.03.2021р. у справі №916/2380/18, від 01.10.2020р. у справі №910/21935/17, від 04.07.2018р. у справі №916/935/17, від 17.01.2019р. у справі №923/241/18, від 19.08.2020р. у справі №915/1302/19 тощо. "

Так, згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ст. 767 ЦК України, наймодавець зобов`язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов`язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час володіння та/або користування нею.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 773 ЦК України, наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" (далі - сторона 1) та фізичною особою - підприємцем Козловою Юлією Миколаївною (далі - сторона 2) укладений договір від 01.12.2020р. №ОП_ГМО_ДО_20/11/2020-62, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове оплатне користування з обов`язком повернути, вендингові апарати, кавові машини, кавоварки, кавомолки, а також інше обладнання, які належать стороні 1 на праві власності, та призначені для приготування кави та інших видів кавових напоїв.

Відповідно до п. 1.3 договору, за цим договором сторона 1 передає, а сторона 2 приймає у строкове платне користування (оренду) обладнання, а сторона 2 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати на користь сторони 1 вартість оренди (орендну плату).

Обладнання належить стороні 1 на праві приватної власності і підлягає обов`язковому поверненню стороні 1 у випадку припинення дії договору в останній день строку оренди або в день припинення дії договору за виключенням випадку, що визначений в п.п. 6.14, 6.14.1. договору.

Відповідно до ст. 323 ЦК України сторони погодили, що сторона 2 несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) обладнання з моменту отримання обладнання в оренду і до моменту його повернення стороні 1 (за виключенням випадку, що визначений в п.п. 6.14., 6.14.1. договору).

Пунктом 6.7 договору передбачено, що у разі виникнення ушкоджень чи втрати, помилок в роботі або при загрозі виникнення ушкоджень чи втрати обладнання, сторона 2 негайно повідомляє сторону 1 про такі обставини, а також у разі втрати, компенсує повну вартість обладнання.

Згідно з підп. 8.4.1, 8.4.3, 8.4.14, 8.4.23 п. 8.4 договору, сторона 2 зобов`язується: експлуатувати обладнання відповідно до його цільового призначення, визначеного у договорі, не допускати псування та пошкодження обладнання; негайно повідомляти сторону 1 про усі випадки ушкодження обладнання чи загрози ушкодження чи знищення обладнання; не змінювати місце розміщення обладнання без письмового погодження зі стороною 1 та оформлення окремої додаткової угоди до цього договору про укладення додатків до цього договору в новій редакції; у випадках передбачених договором та чинним законодавством повернути (забезпечити повернення) обладнання за першою вимогою сторони 1 протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання відповідної вимоги сторони 1 (відповідна вимога може бути направлена в електронному та/або письмовому вигляді) в порядку, визначеному пунктами 5.6. - 5.10. договору.

У п.п. 11.1, 11.2 договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до _______ року, але в будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе обов`язків. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про свій намір припинити його дію, договір вважається продовженим строком на 1 один календарний рік від дати закінчення строку його дії, на тих самих умовах. Кількість таких пролонгацій не обмежена.

Пунктами 11.3, 11.4 договору встановлено, що дія договору припиняється у випадку: закінчення строку, на який договір був укладений (підп. 11.3.1 п. 11.3 договору); ліквідації сторони 1 або сторони 2 (підп. 11.3.2 п. 11.3 договору; за взаємною згодою сторін (підп. 11.3.3 п. 11.3 договору); якщо сторона 2 використовує обладнання в порушення умов договору та/або цільового призначення обладнання (підп.11.3.4 п. 11.3 договору); якщо сторона 2 своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження обладнання (підп. 11.3.5 п. 11.3 договору); якщо сторона 2 прострочила сплату орендної плати або вартості товару, більш ніж на 5 (п`ять) календарних днів (підп. 11.3.6 п. 11.3 договору); якщо будь-яка із сторін письмово повідомила іншу сторону про розірвання договору за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати його розірвання (підп. 11.3.7 п. 11.3 договору); за іншими підставами, передбаченими цим договором та чинним законодавством України (підп. 11.3.8 п. 11.3 договору). Дострокове припинення договору з передбачених вище підстав, не потребує додаткового укладення угоди про припинення договору.

Згідно з підп. 11.5.1, 11.5.2 п. 11.5 договору, повідомлення про дострокове розірвання договору може бути здійснене, за вибором відповідної сторони, наступним чином: поштовим відправленням з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення вважається врученим в дату доставки на поштове відділення сторони, якщо така сторона не забрала відповідне поштове відправлення, відмовилася від його отримання тощо. В іншому випадку повідомлення вважається врученим у день вручення такого повідомлення стороні; електронним засобами зв`язку, а саме - на адресу електронної пошти, зазначену в реквізитах сторін. В такому випадку повідомлення вважається отриманим у день його надіслання, у випадку не надіслання стороні, яка надсилала повідомлення, системного повідомлення про помилку в доставці стороні адресату.

Пунктом 11.7 договору передбачено, що у разі припинення дії договору сторона 2 зобов`язана передати обладнання стороні 1 в порядку та строки, передбачені розділом 5 договору та сплатити орендну плату за цим договором, та всі додаткові витрати, якщо такі будуть мати місце на час припинення строку дії договору та підписати зі своєї сторони акт приймання-передачі (повернення) обладнання.

Підпунктами 13.12.1 - 13.12.3 п. 13.12 договору передбачено, що сторони в повній мірі визнають юридичну силу сканованих копій будь-яких документів (повідомлень, претензій, вимог, актів, накладних, рахунків, додаткових угод, довіреностей тощо), направлених електронною поштою в порядку, визначеному цим договором, до моменту, поки такі документи не будуть замінені на оригінали. Цей договір може бути укладений шляхом обміну факсимільними повідомленнями, або обміну сканованими копіями підписаного договору за допомогою електронної пошти, такі документи мають силу оригіналу поки такі документи не будуть замінені на оригінали;

- якщо іншого не визначено відповідним положенням договору, всі повідомлення, листи та інші документи, пов`язані з виконанням цього договору в формі сканованих копій (в тому числі претензії, вимоги, акти, заперечення, накладні, рахунки тощо), направляються сторонами в наступному порядку: для поштових листів - за поштовими адресами сторін, що вказані в розділі 14 даного договору, для електронних листів - за наступними електронними адресами:

Сторона 1: електронні листи, що направляються з будь-яких електронних адрес з доменним іменем ________@bestpresso.com.ua, зокрема, проте не виключно:__________, __________, сторона 2 (адреса електронної пошти): ___________, __________.

- документи, що пов`язані з виконанням цього договору, можуть бути укладені сторонами шляхом обміну сканованими копіями відповідних документів за допомогою електронної пошти (з електронної пошти однієї сторони на електронну пошту іншої сторони). При цьому сторона не має права посилатися на неотримання будь-якого електронного листа, якщо технічні пристрої іншої сторони мають інформацію про відправку відповідного електронного листа за відсутності повідомлення про помилку у відправленні. Якщо іншого не визначено в договорі, відповідний електронний лист вважається отриманим стороною на наступний день після дня відправлення такого електронного листа іншою стороною.

- якщо іншого не визначено в договорі, у випадку направлення стороною 1 будь-яких документів стороні 2 за допомогою пошти, відповідний лист (документ) надсилається цінним листом з описом вкладення на адресу сторони 2, що визначена в розділі 14 даного договору. При цьому, якщо сторона 2 ухиляється/відмовляється отримувати лист від сторони 1 (або з інших причин не отримує лист), такий лист в будь-якому разі вважається отриманим стороною 2 після сплину 10 (десяти) календарних днів з дня його направлення стороною 1, що породжує для сторін відповідні юридичні наслідки визначені цим договором та чинним законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору, згідно Актів приймання - передачі обладнання від 01.01.2021р. №1, від 01.02.2021р. №2, від 17.03.2021р. №3, від 31.05.2021р. №4, від 10.12.2021р. №5, від 04.02.2022р. №6 були узгоджені - найменування обладнання (автоматична машина для гарячих напоїв GAIA STYLE), його інвентарний номер, серійний номер(за наявності) та модель, кількість та вартість одиниці обладнання, місце поставки обладнання, переданого стороною 1 у строкове платне користування стороні 2. Також зазначено, що ці акти є невід`ємною частиною договору. Загальна кількість обладнання, переданого на підставі договору від 01.12.2020р. стороною 1 у строкове платне користування стороні 2 за переліченими актами приймання - передачі обладнання, дорівнює 56 одиниць обладнання.

З Актів приймання-передачі обладнання та змісту Комерційних умов також вбачається, що місцем доставки обладнання вказано м. Кремінна Луганської області.

Матеріали справи свідчать, що Позивач звернувся до Відповідача щодо повідомлення місця знаходження обладнання та можливості повернення його Відповідачеві і у подальшому, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі обладнання (повернення) від 28.02.2023р. №7, від 01.03.2023р. №8 Відповідач повернув частину майна з оренди. Зокрема, відповідно до акту приймання-передачі обладнання №7 від 28.02.2023р. з оренди було повернуто 20 одиниць обладнання, загальною вартістю 770 185,00 грн., а згідно з актом №8 від 01.03.2023 р. - 5 одиниць обладнання, загальною вартістю 177 146,00 грн..

Отже, з урахуванням повернутої частини обладнання, в оренді Відповідача залишилося 31 одиниця обладнання.

18.01.2025р. Позивач надіслав на поштову адресу Відповідача повідомлення про розірвання договору вих. №LD-14/01-25 від 14.01.2025 р., у якому повідомив, що договір буде розірваний 28.02.2025 р.. Також у листі було зазначено про обов`язок орендаря повернути з користування 31 одиницю обладнання та зазначено, що у разі, якщо обладнання втрачене, знищене, пошкоджене без можливості відновлення чи з інших причин не може бути повернуто орендодавцю, то орендарю необхідно компенсувати його вартість, що складає 1 191 939,00 грн..

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з актами приймання - передачі обладнання від 01.01.2021р. №1, від 01.02.2021р. №2, від 17.03.2021р. №3, від 31.05.2021р. №4, від 10.12.2021р. №5, від 04.02.2022р. №6 вартість обладнання, що не було повернене позивачу з оренди, дорівнює 1189 835? грн., а не 1 191 939 грн., як помилково стверджує позивач.

Доказів сплати вартості обладнання, що не було повернене позивачу з оренди, у розмірі 1 189 835? грн. матеріали справи не містять.

При цьому, Відповідач не спростував обставин виникнення у нього такого зобов`язання (не підтвердив фактичне володіння ним на час розгляду справи орендованим майном та, відповідно, не спростував доводи позивача про його втрату), не довів обставини неможливості виконання зобов`язання з відшкодування вартості неповернутого майна та вплив форс-мажорних обставин на виконання саме грошового зобов`язання, не довів наявність інших обставин, які б спростовували обґрунтованість заявлених позивачем грошових вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Козлової Юлії Миколаївни вартості обладнання, що не було повернене позивачу з оренди, у розмірі 1 189 835? грн., є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Суть апеляційного перегляду у даній справі полягає у перевірці правильності висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Чарівна Скриня" до Фізичної особи-прідприємця Козлової Юлії Миколаївни, про стягнення вартості тридцяти однієї одиниці обладнання, які Відповідач не повернув з оренди після припинення договору, з огляду на такі доводи Апелянта:

- неналежності обраного позивачем способу захисту;

- відсутності підстав для застосування п. 6.7 договору після його розірвання;

- відсутності у позивача права на одностороннє розірвання договору з огляду на його змішану природу та дію обставин непереборної сили;

- порушення порядку направлення повідомлення про розірвання договору;

- недоведеності факту знищення (втрати) обладнання;

- необґрунтованості розміру стягнутої вартості обладнання.

Щодо доводів Скаржника щодо неналежності обраного позивачем способу захисту, колегія суддів зазначає наступне.

У ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

У ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

У даному випадку, як свідчать матеріали справи, Позивач просить суд захистити його порушене право шляхом стягнення з Відповідача грошових коштів, що є вартістю тридцяти однієї одиниці обладнання, які Відповідач не повернув з оренди після припинення договору.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17, від 11.09.2018р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019р. у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019р. у справі № 48/340, від 22.10.2019р. у справі № 923/876/16, від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.23)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021р. у справі № 910/10011/19, від 19.01.2021р. у справі №916/1415/19 (п.6.21), від 02.02.2021р. у справі №925/642/19 (п.52), від 05.10.2022р. справі №922/1830/19 (п. 8.2).

Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі №910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021р. у справі №916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021р. у справі №910/2861/18 (п. 98).

Колегія суддів зауважує, що у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено, що серед загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

У ст. 627 ЦК закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою ст. 628 ЦК визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Фактично, за умовами п. 6.7 Договору з урахуванням принципу свободи договору сторони дійшли згоди, що у разі втрати обладнання, сторона 2 компенсує повну вартість обладнання.

Тобто, сторони встановили у договорі спосіб захисту права наймодавця, на випадок втрати обладнання.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду в постанові від 24.03.2025р. у cправі №910/18130/23, де у п.п. 44, 45 зазначено наступне: «…колегія суддів вважає, що доводи та докази на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позовних вимог, можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання з повернення техніки та підтверджувати неможливість виконання відповідного обов`язку в натурі. Однак, такі обставини не можуть звільняти відповідача від необхідності виконання нового (зміненого компенсаційного) зобов`язання щодо відшкодування вартості неповерненої техніки, узгодженої в договорі, яке (зобов`язання) виникає з самого факту неповернення орендованого майна відповідачем в узгоджені в договорі строки та не залежить від наявності/відсутності вини орендаря у неможливості повернути майно, від встановлення будь-яких інших обставин складу правопорушення в діях відповідача чи від набрання чинності Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", яким, зокрема, заборонено на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України. Тобто, обставини щодо можливості відповідача повернути техніку в натурі, наявності/відсутності його вини у невиконанні такого зобов`язання, оцінка відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин (лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, сертифікат №1400-23-4796 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий відповідачу Донецькою торгово-промисловою палатою від 20.12.2023 №304/12.1-17-03), не входить у предмет доказування у цьому спорі, на відміну від обставин, з якими пункт 6.9 Договору пов`язує виникнення нового зобов`язання з відшкодування вартості майна (факт втрати (загибелі) техніки у період дії цього договору), та настання яких було встановлено судами під час вирішення цього спору».

Відтак, зобов`язання з повернення обладнання після припинення договору, у зв`язку з неповерненням предмету договору змінилось на інше зобов`язання, встановлене п.6.7 Договору - з відшкодування вартості обладнання.

Оскільки за умовами договору ризик втрати орендованого майна покладено на ФОП Козлову Ю.М., а зобов`язання щодо відшкодування вартості неповерненого обладнання, узгодженого в договорі, виникає з самого факту неповернення орендованого майна орендарем та не залежить від наявності/відсутності його вини у неможливості повернути майно, звернення з вимогою про стягнення грошових коштів, що є вартістю тридцяти однієї одиниці обладнання, які Відповідач не повернув з оренди після припинення договору, відповідає критеріям ефективного способу захисту та з урахуванням зазначених обставин є єдиним способом, який спроможний забезпечити реальний захист його порушеного майнового права, що вказує на безпідставність протилежних доводів апелянта.

При цьому, апеляційний суд вважає, що твердження апелянта про відсутність підстав для застосування п. 6.7 договору після його розірвання, є безпідставними, оскільки з аналізу умов вказаного пункту слідує, що сторони погодили норму, яка містить гарантії захисту майнових прав наймодавця на випадок втрати наймачем майна і може бути застосована після припинення договору.

З огляду на те, що припинення договору зумовило настання у відповідача обов`язку повернути позивачу майно з користування, а оскільки майно не було повернуто та існують докази його втрати, у позивача виникла обґрунтована підстава для застосування п. 6.7 договору, як договірного способу захисту.

Доводи апелянта про відсутність у позивача права на одностороннє розірвання договору з огляду на його змішану природу та дію обставин непереборної сили апеляційний суд відхиляє як безпідставні та такі, що суперечать умовам укладеного сторонами договору, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом ст. 651 ЦК України розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021р. у справі №910/10233/20, від 01.04.2021р. у справі №910/5206/20, від 13.12.2021р. у справі №904/2780/19.

Статтею 763 ЦК України встановлено, якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Як вбачається з матеріалів справи, в п. 11.3.7 п. 11.3 договору визначено, що дія договору припиняється, якщо будь-яка із сторін письмово повідомила іншу сторону про розірвання договору за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати його розірвання.

Таким чином, у вказаному пункті договору, сторони передбачили безумовне право кожної сторони достроково розірвати договір, за умови письмового повідомлення іншої сторони за 30 календарних днів.

Відповідач погодився з такими умовами, підписавши спірний договір, внаслідок чого, посилання апелянта на змішану природу договору є безпідставним.

Посилання скаржника на обставини непереборної сили, колегія суддів також відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно з п. 10.2 договору, сторона, яка посилається на обставини форс-мажору, зобов`язана терміново, але не пізніше 48 годин з дати виникнення таких обставин, повідомити іншу сторону про їх виникнення в письмовій формі.

Відповідно до п. 10.3 договору, неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення іншої сторони про такі обставини, позбавляє сторону права посилатися на обставини форс-мажору як на підставу, яка звільняє сторону від відповідальності за невиконання зобов`язань, передбачених даним договором.

Доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин у строк, визначений п. 10.2 договору матеріали справи не містять, що вказує на втрату права відповідача посилатися на обставини непереборної сили.

Твердження Скаржника про те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024р. у справі №913/190/23 було встановлено відсутність у позивача права на дострокове розірвання договору, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, у вказаному рішенні Господарський суд Дніпропетровської області не встановлював відсутність у позивача (ТОВ "Перша Чарівна Скриня") права розірвати договір на підставі підп. 11.3.7 п. 11.3 договору чи недійсність або нікчемність підп. 11.3.7 п. 11.3 договору від 01.12.2020р., а лише констатував відсутність у матеріалах справи доказів звернення позивача (повідомлення відповідача) щодо дострокового припинення чи розірвання договору у порядку, передбаченому п.п. 11.3.7., 11.5. договору.

Доводи Скаржника про порушення порядку направлення повідомлення про розірвання договору, колегія суддів відхиляє, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Як вбачається з розділу 14 договору, у ньому наведені юридичні адреси, банківські реквізити сторін. Адресою місцезнаходження сторони 2 у розділі 14 договору було зазначене місто Кремінна, Луганська область.

Відповідно до п. 13.2 договору, сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому договорі реквізитів та зобов`язуються своєчасно протягом 3 (трьох) робочих днів у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов`язаних із цим несприятливих наслідків.

Зміни до 14 розділу договору не вносились (доказів зворотнього матеріали справи не містять).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. №309 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2022р. за №1668/39004) (у редакції до 20.03.2025р.) датою початку тимчасової окупації Кремінської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області є 18.04.2022р..

Згідно з ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014р. №1207-VII (із змінами), на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014р. №1207-VII (із змінами), переміщення товарів фізичними особами через адміністративну межу може здійснюватися у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 3 цього Закону, через контрольні пункти в`їзду-виїзду, в яких здійснюється тимчасовий прикордонний контроль. Фізичні особи при здійсненні евакуації через лінію зіткнення по гуманітарному коридору мають право вивезення з тимчасово окупованої території на іншу територію України особистих речей та майна, обсяг яких визначається організатором гуманітарного коридору залежно від способу евакуації.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, станом на січень 2025р. діяла заборона надання операторами поштового зв`язку послуги з доставки(вручення) поштової кореспонденції до тимчасово окупованого м. Кремінна, Луганської області.

Вказана обставина унеможливлювала направлення позивачем повідомлення про розірвання договору на адресу відповідача, зазначену у розділі 14 договору від 01.12.2020р. (м. Кремінна, Луганська область).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у листопаді 2022року відбулась зміна місця проживання/місцезнаходження фізичної особи-підприємця Козлової Юлії Миколаївни, до моменту державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (27.06.2023р.) та з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем (27.01.2025р.) адресою місцезнаходження фізичної особи-підприємця Козлової Юлії Миколаївни було АДРЕСА_1 .

Матеріали справи свідчать, що позивач направив повідомлення від 14.01.2025р. №LD-14/01-25 на адресу місцезнаходження фізичної особи-підприємця Козлової Юлії Миколаївни у м. Дніпро, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач направив повідомлення від 14.01.2025р. №LD-14/01-25, про розірвання спірного договору, на належну адресу місцезнаходження відповідача, за якою відповідач з високою вірогідністю мав його отримати.

Доводи Скаржника про те, що суд першої інстанції помилково вважав доведеним факт знищення обладнання, переданого в орендне використання також підлягають відхиленню, як такі, що спростовуються мотивувальною частиною оскаржуваного рішення, яка містить висновок суду саме про втрату наймачем майна, а не про його знищення.

Так, в мотивувальній частині рішення, судом першої інстанції зазначено: "Через повномасштабне вторгнення Російською Федерацією на територію України та ведення бойових дій з 24.02.2022р., а з 18.04.2022р. окупацією міста Кремінна, де знаходилося орендоване майно, повернення його позивачу є неможливим, а отже наразі воно фактично є втраченим для позивача.»

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що під втратою речі у контексті цивільно-правової відповідальності слід розуміти не лише її фізичне знищення, а й вибуття майна з володіння особи та позбавлення її можливості здійснювати правомочності власника.

Відсутність у відповідача можливості повернути обладнання з оренди та здійснювати контроль над ним (фактичне позбавлення можливості контролювати технічний стан, володіти, користуватися та розпоряджатися майном) підпадає під поняття втрати речі в контексті зобов`язальних правовідносин. Внаслідок цього, позивач, як орендодавець, позбавлений можливості реалізовувати правомочності власника щодо спірного майна, що, відповідно до умов договору, обумовлює обов`язок відповідача компенсувати вартість неповернутого орендованого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2025р. у справі № 910/899/23 та від 24.03.2025р. у справі №910/18130/23.

Посилання Скаржника на необґрунтованість розміру стягнутої вартості обладнання, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не перешкоджають реалізації права, встановленого п. 6.7 договору, в якому сторони визначили, що у разі втрати обладнання відповідач компенсує повну його вартість. Повна вартість обладнання відображена у комерційних умовах та актах приймання-передачі, які є складовою договору. Відповідач визнав обставину неповернення саме того обладнання, яке зазначено у позовній заяві. Відповідач не був позбавлений можливості самостійно звернутися до суб`єкта оціночної діяльності за визначенням ринкової вартості обладнання, однак не зробив цього, клопотання про призначення судової експертизи не заявляв, зустрічного розрахунку вартості обладнання не надав.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Козлової Юлії Миколаївни - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2025р. у справі №904/4043/25 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.07.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.Г. Іванов