Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №904/4893/23 (904/6779/25) — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи про банкрутство, з них:

Дата: 22 червня 2026 р.

Справа: №904/4893/23 (904/6779/25)

Суддя: Золотарьова Яна Сергіївна

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 м.Дніпро Справа № 904/4893/23 (904/6779/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач),

суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

секретар судового засідання: Янкіна Г.Д.

представники учасників провадження:

від позивача: не з`явився

від відповідача (скаржника): не з`явився

розглянув матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Уергхі Анастасії Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 (суддя Камша Н.М.)

у справі № 904/4893/23 (904/6779/25)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Уергхі Анастасії Сергіївни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 852 703,40 грн.

в межах справи про банкрутство №904/4893/23

за заявою Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи", м. Кривий Ріг,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Уергхі Анастасії Сергіївни (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 1 852 703,40 грн., з якої: 1 080 000, 00 грн. - сума основного боргу, 646 654,08 грн. - інфляційні втрати, 126 049,32 грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 232, 44 грн.

В обґрунтування заявленого позову ТОВ "Нові енергетичні системи зазначає", що позивачем здійснено перерахування коштів на картковий банківський рахунок відповідача у загальному розмірі 1 629 000,00 грн., а відповідачем повернуто позивачеві грошові кошти лише у розмірі 549 000,00 грн.

У зв`язку з вказаними обставинами ліквідатором у процесі ліквідаційної процедури було направлено відповідачеві вимогу вих. № 02-09/166 від 15.09.2025 про сплату заборгованості, в якій позивач пропонував відповідачеві з метою досудового врегулювання спору протягом 7-ми днів з дня отримання цієї вимоги сплатити заборгованість у розмірі 1 080 000, 00 грн.

Проте, ФОП Уергхі А.С. вимогу не задовольнив, відповіді також надано не було.

Позивач зазначає, що відповідачем не повернуто грошові кошти у повному обсязі в сумі 1 080 000, 00 грн, надані як позика згідно з договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" звернулось до суду з позовом до ФОП Уергхі А.С.

Окрім основного боргу, позивач заявив вимоги про стягнення 646 654,08 грн. — інфляційні втрати; 126 049,32 грн. — 3% річних. Ці вимоги обґрунтовані статтею 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність боржника за прострочення грошового зобов`язання. Позивач розрахував ці суми за період прострочення, починаючи з 2022 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 у справі №904/4893/23 (904/6779/25) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Уергхі Анастасії Сергіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" 1 080 000,00 грн. - основного боргу, 9 720,00 грн. - інфляційних втрат, 3 816,99 грн. - 3% річних та 13 122,44 грн. - судових витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з цим судовим рішенням, Фізича особа-підприємця Уергхі Анастасія Сергіївна звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, та просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 у справі № 904/4893/23 (904/6779/25) в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Нові енергетичні системи” до Фізичної особи - підприємця Уергхі Анастасії Сергіївни про стягнення заборгованості за договорами позики; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 080 000,00 грн - основного боргу, 9 720,00 грн - інфляційних втрат та 3 816,99 грн - 3 % річних; здійснити перерозподіл судових витрат, понесених у зв`язку з поданням апеляційної скарги, поклавши їх на Позивача.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 по справі № 904/4893/23(904/6779/25) є незаконним та необґрунтованим через порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно включив до складу заборгованості платежі на загальну суму 474 000,00 грн. Відповідно до банківської виписки, ці кошти перераховувалися самим Позивачем на користь Відповідача з призначенням платежу - повернення фінансового безвідсоткового займу. Включення цих сум до стягнення призводить до подвійного стягнення та безпідставного збагачення Позивача, оскільки він фактично повертав власний борг.

Апелянт наголошує, що суд першої інстанції неправомірно виключив з доказової бази Акт звірки взаєморозрахунків від 01.07.2020, який був підписаний обома сторонами. Цей документ зафіксував остаточний результат розрахунків, згідно з яким залишок заборгованості Відповідача становив лише 17 353,60 грн., а всі інші зобов`язання були припинені. Реальність цього Акту та відсутність інших претензій підтвердив у суді свідок Мороз М.Є. (колишній директор та головний бухгалтер Позивача), чиї показання суд першої інстанції безпідставно проігнорував.

Скаржник вказує на те, що в матеріалах справи відсутні оригінали або копії договорів позики, на які посилався Позивач. За відсутності тексту документів суд не міг встановити істотні умови (строк повернення, чи була допомога поворотною тощо).

Суд порушив принципи рівності сторін та диспозитивності.

Скаржник вказує, що позивач протягом років визнавав розрахунки закритими (що підтверджено Актом звірки та діями колишнього керівництва), а подання позову через тривалий час є проявом недобросовісності.

Скаржник наголошує, що ліквідатор ТОВ «НЕС» навмисно приховала від суду факти вилучення частини документації правоохоронними органами та її втрати, намагаючись створити хибне враження про відсутність договорів чи актів, що підтверджують позицію Відповідача.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом у розумінні законодавства про бухгалтерський облік. Він лише фіксує стан розрахунків у бухгалтерському обліку, але не доводить факт здійснення господарських операцій (поставки товарів чи надання послуг). Для підтвердження даних акту звірки необхідні видаткові накладні, акти виконаних робіт або платіжні документи, які Відповідач до суду не надав.

Позивач вказує на те, що операції, на яких наполягає Відповідач, не відображені в офіційній звітності підприємства. При наданні поворотної фінансової допомоги юридична особа зобов`язана відображати це у звітності (форма 1ДФ/4DF) з відповідною ознакою доходу (« 197»). Аналіз звітів ТОВ «НЕС» за 2017-2020 роки показав, що підприємство декларувало лише виплату заробітної плати працівникам (код « 101»), а жодних даних про виплати на користь ФОП Уергхі А.С. або надання їй ПФД у звітності немає.

Позивач вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо критичного ставлення до свідчень колишнього директора Мороза М.Є. Свідок підтвердив лише факт підписання Акту звірки, але не зміг пояснити суті операцій: які саме послуги надавав Відповідач, як передавалися кошти, чому допомога надавалася при наявності боргів перед іншими контрагентами та чому ці операції не були задекларовані.

Скаржник (Відповідач) посилається на наявність договорів позики, проте не надав їх оригіналів або копій суду і не пояснив причин їх відсутності. Позивач наголошує, що згідно з принципом змагальності кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.

Позивач зазначає, що суд має право самостійно визначити, які норми права регулюють спірні відносини, навіть якщо сторони на них не посилалися. Тому відсутність у позові посилань на конкретні умови договорів (через їх відсутність у ліквідатора) не завадила суду вірно кваліфікувати правовідносини як такі, що випливають з факту отримання коштів.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026 відкрито апеляційне провадження. Призначено судове засідання на 23.06.2026. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) №904/4893/23(904/6779/25), необхідні для розгляду апеляційної скарги.

03.06.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

05.06.2026 матеріали справи №904/4893/23(904/6779/25) надійшли до суду апеляційної інстанції.

У судове засідання 23.06.2026 представник позивача не з`явився, 19.06.2026 подав заяву, в якій просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника.

У судове засідання 23.06.2026 представник відповідача не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи.

В судовому засіданні 23.06.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені апеляційним судом та мотиви судового рішення

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи".

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Клигіну Ірину Володимирівну.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 продовжено строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Клигіної І.В. на 6 місяців, до 25.09.2026.

У процесі ліквідаційної процедури ліквідатором під час здійснення своїх повноважень було встановлено, що ТОВ "Нові енергетичні системи" здійснило перерахування коштів на картковий банківський рахунок відповідача у загальному розмірі 1 629 000,00 грн.

Перерахування коштів було здійснене на картковий рахунок відповідача, відкритий у АТ "Сенс Банк", номер рахунку: НОМЕР_1 , у такому порядку:

- 06.08.2019 на суму 6 000,00 грн. із призначенням платежу: "повернення фінансового безвідсоткового займу. Згідно угоди № 1 від 31.07.2019, без ПДВ";

- 21.08.2019 на суму 200 000,00 грн. із призначенням платежу: "повернення фінансової безвідсоткової допомоги. Згідно договору № 1 від 31.07.2019, без ПДВ";

- 21.08.2019 на суму 73 000,00 грн. із призначенням платежу: "повернення фінансового безвідсоткового займу. Згідно угоди № 1 від 31.07.2019, без ПДВ";

- 23.08.2019 на суму 195 000,00 грн. із призначенням платежу: "повернення фінансового безвідсоткового займу. Згідно угоди № 1 від 31.07.2019, без ПДВ";

- 08.11.2019 на суму 100 000,00 грн. із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 2 від 07.11.2019, без ПДВ";

- 26.11.2019 на суму 100 000,00 грн. із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 3 від 25.11.2019, без ПДВ";

- 27.11.2019 на суму 25 000,00 грн. із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 3 від 25.11.2019, без ПДВ";

- 27.11.2019 на суму 90 000,00 грн. із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 3 від 25.11.2019, без ПДВ";

- 28.12.2019 на суму 100 000,00 грн. із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 7 від 25.12.2019, без ПДВ";

- 28.12.2019 на суму 110 000,00 грн. із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 7 від 25.12.2019, без ПДВ";

- 28.12.2019 на суму 120 000,00 грн. із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 7 від 25.12.2019, без ПДВ";

- 28.12.2019 на суму 100 000,00 грн. із призначенням платежу: "фінансовий безвідсотковий займ. Згідно угоди № 7 від 25.12.2019, без ПДВ".

Вказані відомості підтверджуються залученою до матеріалі справи банківською випискою по рахунку відповідача за період з 01.01.2018 по 31.12.21 (а.с.13).

При цьому згідно з вказаною банківською випискою відповідачем була повернута позивачу фінансова допомога у загальному розмірі 549 000,00 грн. у такому порядку:

- 01.08.2019 у сумі 149 000,00 грн. із призначенням платежу: "фінансова безвідсоткова поворотна допомога. Згідно договору № 1 від 31.07.2019, без ПДВ";

- 05.08.2019 у сумі 200 000,00 грн. із призначенням платежу: "фінансова безвідсоткова поворотна допомога. Згідно договору № 1 від 31.07.2019, без ПДВ";

- 23.08.2019 у сумі 200 000,00 грн. із призначенням платежу: "повернення помилково зарахованих коштів по плат. дорученню № 325 від 21.08.2019. Заява № 8 від 21.08.2019. Згідно заяви від ТОВ "НЕС" № 12 від 21.08.2019" (а.с. 13, а.с. 13, на звороті).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено перерахування коштів на картковий банківський рахунок відповідача у загальному розмірі 1 629 000,00 грн., а відповідачем повернуто позивачеві грошові кошти лише у розмірі 549 000,00 грн.

У зв`язку з встановленням вказаних обставин ліквідатором у процесі ліквідаційної процедури було направлено відповідачеві вимогу вих. № 02-09/166 від 15.09.2025 про сплату заборгованості, в якій позивач пропонував відповідачеві з метою досудового врегулювання спору протягом 7-ми днів з дня отримання даної вимоги сплатити заборгованість у розмірі 1080 000,00 грн. (а.с.17).

Проте, ФОП Уергхі А.С. вимогу не було задоволено, відповіді також надано не було.

Мотиви рішення щодо часткового задоволення позову ґрунтуються на таких аргументах:

Суд дійшов висновку, що не повернутий залишок у розмірі 1 080 000,00 грн. є реальним боргом, підтвердженим первинними банківськими документами.

Суд визначив, що «поворотна фінансова допомога» за своєю правовою природою відповідає поняттю позики (ст. 1046 ЦК України). Оскільки договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей, відсутність письмових текстів договорів не заперечує самого факту виникнення зобов`язань, оскільки перерахування коштів відбулося.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази встановлення конкретного строку повернення позики, суд застосував ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Ліквідатор надіслав вимогу відповідачу 15.09.2025, яка вважається врученою 02.10.2025 (дата повернення поштового конверта через закінчення терміну зберігання). Суд визнав, що Позивач належним чином повідомив Відповідача, а строк виконання обов`язку настав.

Суд відхилив Акт звірки взаєморозрахунків від 01.07.2020, на який посилався Відповідач, як неналежний доказ з огляду на таке.

Акт звірки не є первинним документом і не доводить факт господарських операцій, якщо він не підтверджений накладними чи платіжками. Дані акту не підтверджені жодними іншими документами про повернення коштів, крім тих, що вже враховані в банківській виписці.

Показання свідка ОСОБА_1 (колишнього директора) суд оцінив критично, оскільки той не зміг пояснити відсутність первинних документів та договорів і не підтвердив суть операцій, відображених в акті.

Позивач просив стягнути 3% річних та інфляційні втрати за період з 2022 року, проте суд встановив, що прострочення виникло лише після пред`явлення вимоги ліквідатором у 2025 році. Тому інфляційні втрати та 3% річних були нараховані лише за період з 10.10.2025.

Суд визнав борг доведеним на підставі реального руху коштів, що підтверджено банківськими виписками, та відхилив доводи відповідача про відсутність заборгованості, оскільки вони грунтувались лише на акті звірки, який не був підтверджений первинною документацією.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких мотивів.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, а відповідачем повернуті грошові кошти позивачеві на підставі договорів позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги).

Так, відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Поняття "поворотна фінансова допомога" як за своїм нормативно визначеним змістом, так і за тим змістом, який у нього вкладається суб`єктами господарських правовідносин у звичайному діловому обороті, відповідає поняттю "позика", що міститься у статті 1046 Цивільного кодексу України.

У цій правовій нормі обумовлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Відповідна правова позиція щодо кваліфікації договору поворотної фінансової допомоги викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.03.2023 № 357/1771/21.

Також, у Податковому кодексі України конкретизовано, що поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (п. 14.1.257 Податкового кодексу України).

На це ж визначення посилається Верховний Суд у своїх позиціях, до прикладу, у постанові від 06.04.2021 у справі № 826/12608/15.

Положеннями частин 1-3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога про стягнення за договорами про надання поворотної фінансової допомоги заборгованості у загальному розмірі 1 852 703,40 грн., яка складається з наступних сум: 1 080 000, 00 грн. - сума основного боргу, 646 654,08 грн. - інфляційні втрати, 126 049,32 грн. - 3% річних.

Слід відзначити, що договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 598 та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому доказів досягнення сторонами згоди щодо строку повернення грошових коштів за договорами позики матеріали справи не містять, отже строк їх повернення сторонами не було встановлено.

Тому, як вірно було встановлено судом першої інстанції, підлягають застосуванню положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до вказаної норми закону позивачем було направлено відповідачеві вимогу вих. № 02-09/166 від 15.09.2025 про сплату заборгованості, в якій позивач пропонував відповідачеві з метою досудового врегулювання спору протягом 7-ми днів з дня отримання даної вимоги сплатити заборгованість у розмірі 1 080 000, 00 грн. (а.с.17).

Вказана вимога була надіслана позивачем засобами поштового зв`язку у відправленні №6502100726650 за офіційним місцезнаходженням відповідача, докази чого наявні в матеріалах справи (а.с. 17, на звороті).

Судом першої інстанції здійснено відстеження руху вказаного поштового відправлення та встановлено, що вказане поштове відправлення було повернуто 02.10.2025 за зворотною адресою у зв`язку із закінченням всиновленого терміну зберігання, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія конверту даного відправлення (а.с.160).

Позивач належним чином направив відповідачу вимогу, а відповідач не забезпечив отримання вказаного поштового відправлення за своєю юридичною адресою.

При цьому відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Виходячи з принципів розумності та справедливості і не допускаючи проявів надмірного формалізму, оцінивши всі вказані обставини в їх сукупності, враховуючи принцип вірогідності доказів, а також факт звернення позивача із позовом до суду щодо стягнення суми заборгованості, факт часткового повернення відповідачем грошових коштів позивачеві, а також факт завчасного направлення позивачем вимоги відповідачу, чим було надано можливість відповідачу добровільно її виконати, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що строк повернення грошових коштів фінансової допомоги у сумі 1 080 000, 00 грн. є таким, що настав, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1 080 000, 00 грн. є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами. Доказів повернення відповідачем отриманих грошових коштів в сумі 1 080 000, 00 грн. за договором матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов`язання щодо повного та своєчасного повернення грошових коштів у строк визначений у вимозі не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Щодо долученого долучений відповідачем до матеріалів справи оригінал Акту звірки взаєморозрахунків від 01.07.2020, апеляційний суд зазначає таке.

Верховний Суд у своїх постановах, неодноразово зазначав, що акт звірки розрахунків не є належним доказом саме факту здійснення будь-яких господарських операцій, натомість може підтверджувати наявність заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.

При цьому суд враховує, що відповідно до практики Верховного Суду (постанови від 18.09.2019 у справі № 904/5545/18, від 27.07.2018 у справі № 905/1141/16, так і в постановах від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18) акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Тобто, сам лише акт звірки, підписаний уповноваженими на його підписання особами не може бути достатнім доказом заборгованості, якщо інформація, відображена в ньому не підтверджена первинними документами.

Наявний в матеріалах справи Акт звірки взаєморозрахунків від 01.07.2020 дійсно містить підписи сторін та скріплений печатками позивача та відповідача, однак відомості, що у ньому відображені, не підтверджені відповідними первинними документами.

Тому, суд першої інстанції правомірно вказав про те, що Акт звірки взаєморозрахунків від 01.07.2020 не є належним доказом факту повернення грошових коштів позивачеві.

Щодо показань свідка апеляційний суд вказує про таке.

З матеріалів справи вбачається, що допитаний під час розгляду справи свідок ОСОБА_1 , який був керівником підприємства позивача, також не зміг підтвердити свої свідчення щодо належності господарських операцій, які відображені у наданому відповідачем акті звірки взаєморозрахунків. ОСОБА_1 не пояснив суду, з яких причин відсутні господарські договори, первинні бухгалтерські документи щодо постачання товару, які підтверджують правовідносини з відповідачем, та чому вони не передані у встановленому порядку ліквідатору.

До того ж апеляційний суд враховує, що відповідно ч. 2 ст 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

Відповідно до частини 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тому, обставини щодо перерахування коштів (зокрема повернення позики) мають встановлюватися письмовими доказами, а не показаннями свідків.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 080 000, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2022 року по жовтень 2025 року у сумі 646 654,08 грн., а також 3% річних за період прострочення з 01.01.2022 по 21.11.2025 у сумі 126 049,32 грн.

З огляду на відсутність підтвердження настання строку повернення грошових коштів за спірними договорами фінансової допомоги, підлягають застосуванню положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів визначено, що вимога про повернення грошових коштів фінансової допомоги вважається врученою відповідачеві - 02.10.2025, відтак строк початку прострочення виконання зобов`язання настає з 10.10.2025, на підставі чого заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме: інфляційні втрати за жовтень 2025 року у сумі 9 720,00 грн. та 3% річних за період з 10.10.2025 по 21.11.2025 в сумі 3 816,99 грн., в іншій частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних вимоги задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Уергхі Анастасії Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 у справі № 904/4893/23(904/6779/25) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2026 у справі № 904/4893/23(904/6779/25) – залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 30.06.2026.

Головуючий суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя Ю.В. Фещенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua