Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №922/1654/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Харків Справа № 922/1654/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву (вх.6715) позивача про ухвалення додаткового рішення , за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача, вх.535 х/1 , на рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2026 ( 23.02.2026 суддя Хотенець П. В. ) у справі №922/1654/25

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м. Харків ,

до Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків ,

про зобов`язання звільнити та повернути нежитлові приміщення та стягнення 29029,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Харків, на рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2026 у справі № 922/1654/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2026 у справі №922/1654/25 залишено без змін.

17.06.2026 засобами ЄСІТС від позивача надійшла заява (вх.6715) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 9727,88, грн. правових витрат.

Відповідно до приписів статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 р. розгляд заяви призначено на 29.06.2026 року. Встановлено учасникам справи строк для надання письмових пояснень або заперечень з приводу заяви з доказами надсилання їх копії заявнику до 26.06.2026 (кінцева дата для надходження безпосередньо до суду).

26.06.2026 через систему Електронний суд від відповідача по справі надійшла заява, в якій просили відмовити у задоволенні клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу та провести судове засідання без участі його представника.

У судове засідання, яке було призначено на 29.06.2026 представники сторін не з`явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача). Дослідивши матеріали справи, клопотання позивача та додані до нього документи, заперечення відповідача щодо клопотання позивача, судова колегія зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями частини другої статті 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, підлягають доказуванню та можуть підтверджуватися сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивач подав до суду договір про надання послуг з адвокатської діяльності № 49 від 31.12.2025 р., , Акт № 18 здавання –приймання наданих послуг від 29.04.2026 р, , Акт № 20 здавання-приймання наданих послуг від 26.06.2026 р.

Умовами Договору № 49 від 31.12.2025 р , який було укладено Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради ( замовник) та Адвокатським бюро «Антона Новикова» , ( виконавець) передбачено, що виконавець зобов`язується протягом терміну дії договору надати замовнику послуги,зазначені в п.п.1.2.,1.3. Договору. а Замовник – прийняти і оплатити ці послуги.

Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунки здійснюються шляхом оплати Замовнику акту здавання-приймання наданих послуг, складеного виконавцем та підписаного замовником.

Строк дії договору до 31.12.2026 р.

Убачається що з наданого позивачем Акту № 18 здавання-приймання наданих послуг від 29.04.2026 р., виконавцем було підготовлено та подано до суду відзив на апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2026 у справі № 922/1654/25. Вартість роботи складає 8 647 грн.

З даного позивачем Акту № 20 здавання-приймання наданих послуг від 16.06.2026 р. убачається що виконавець приймав участь у судовому засіданні у справі № 922/1654/25. Вартість наданої послуги 1 080, 88 грн.

Частиною третьою статті 126 ГПК України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З урахуванням наведеного вище судова колегія доходить висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції при розгляді цієї справи, є доведеним, обґрунтованим та підтвердженим належними доказами.

Щодо заперечення відповідача стосовно неспівмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та вирішення судом питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат (див. постанови від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

З огляду на зазначене судова колегія висновує про підтвердження позивачем понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним провадженням по справі № 922/1654/25 та водночас зауважує, що розподіл цих витрат підлягає здійсненню з урахуванням як норм статті 126 ГПК України, так і загальних правил розподілу судових витрат, визначених у статті 129 ГПК України та з урахуванням заперечень відповідача щодо неспівмірності таких витрат.

За загальним правилом розподілу судових витрат (окрім судового збору) відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу, зокрема, з урахуванням співвідношення суми судових витрат, заявленої до відшкодування, з їх розміром, заявленим у попередньому (орієнтовному) розрахунку, та випадків зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо.

За змістом цих норм на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії /бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Окрім зазначених правил розподілу судових витрат процесуальний закон у статті 126 ГПК України визначає додаткові критерії для оцінки співмірності розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та можливість їх зменшення за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності цих витрат.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Стосовно застосування критеріїв співмірності згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19).

Аналізуючи зазначені норми у сукупності, Велика Палата Верховного Суду висновує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.

У цій справі відповідач заперечив проти задоволення заяви позивача з посиланням на невідповідність витрат критеріям співмірності та розумності.

Під час оцінки судом співмірності заявлених до стягнення витрат з оплати складання відзиву на апеляційну скаргу підлягає врахуванню також те, що позиція позивача у контексті його заперечень проти задоволення апеляційної скарги була сформована ще в суді першої інстанції і у зв`язку з апеляційним оскарженням не змінювалася; наведені у відзиві на апеляційну скаргу запереченнях є подібними до тих, які були наведені в суді першої інстанції

Такий підхід до вирішення питання зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу через дублювання позиції сторони та змісту процесуальних документів протягом розгляду справи судами різних інстанцій є усталеним у практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та був застосований, зокрема, у постановах від 21 лютого 2024 року у справі № 911/593/22, від 28 травня 2024 року № 910/2812/23, від 26 лютого 2025 року у справі № 910/13078/23, від 26 червня 2025 року у справі №918/822/23(918/583/24), від 03 лютого 2026 року у справі № 910/14080/24.

Таким чином, зміст підготовлених представником позивача заперечень та його участь у апеляційному провадженні фактично зводилася до повторення вже сформованої під час судового розгляду в суді перших інстанцій позиції у справі.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі №922/928/18, від 30 серпня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час тощо.

Здійснивши оцінку розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, крізь призму вимог, установлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 ГПК, урахувавши положення наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність та розумність розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також зважаючи на обсяг виконаних робіт, судова колегія дійшла висновку про те, що заява позивача підлягає частковому задоволенню.

Оскільки розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати у визначеному заявником обсязі не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді апеляційної інстанції, отже, наявні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції до 4 863, 94 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130,244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Прийняти додаткову постанову по справі № 922/1654/25.

2.Заяву (вх.6715) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м. Харків , про відшкодування витрат на правничу допомогу – задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) витрати на правничу допомогу, яку він поніс під час розгляду у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 863, 94 грн.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

3.Господарському суду Харківської області видати відповідні накази .

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом десяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 01.07.2026.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян