Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №911/139/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р. Справа № 911/139/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Немцов Є.Г., посвідчення № 082513 від 16.09.2025;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу філії "Столичний лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення господарського суду Київської області від 14.04.2026 у справі № 911/139/26 (суддя - Конюх О.В.)

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) державної екологічної інспекції Столичного округу

2) Калинівської селищної ради

до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 1 794 989,00 грн,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції Столичного округу та Калинівської селищної ради до державного спеціалізованого господарського підприємства (далі - ДСГП) "Ліси України" про стягнення з відповідача на користь держави в особі Калинівської селищної ради 1 794 989,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення процесуального керівництва за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42025110000000331 встановлено підстави для захисту інтересів держави у суді у зв`язку з шкодою, завданою незаконною порубкою лісів, 10.01.2025 у виділі 11 кварталу 53 Обухівського (Васильківського) лісництва Макарівського надлісництва філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" виявлено 134 пні незаконної (самовільної) порубки сироростучих дерев діаметром від 18 до 62 см породи сосна. За результатами виявлення незаконної порубки складено відповідний акт. Розмір збитків, завданих навколишньому природному середовищу становить 1 794 989,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2026 у справі № 911/139/26 позов заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції Столичного округу, Калинівської селищної ради задоволено. Стягнуто з ДСГП "Ліси України" на користь держави в особі Калинівської селищної ради 1 794 989,00 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев. Стягнуто з ДСГП "Ліси України" на користь Київської обласної прокуратури 26 924,84 грн судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження значної кількості лісонасаджень на земельній ділянці, постійним користувачем якої він є. Нездійснення заходів у збереженні більше ніж 134 дерев, свідчить про грубе порушення посадовими особами відповідача покладених на них обов`язків з охорони лісу, що свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, які спричинили збитки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням філія "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що позивачем не доведено наявність фактів протиправної поведінки відповідача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності, вина відповідача відсутня, оскільки винна особа не встановлена в рамках кримінального провадження, у якому відповідач є заявником та потерпілою особою. Також, скаржник зазначає, що шкоду завдано саме його майну.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 апеляційну скаргу у справі №911/139/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2026, прийнято апеляційну скаргу до розгляду, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 16.06.2026.

08.06.2026 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що протиправна поведінка може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягнення визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.

В судовому засіданні, яке відбулось 16.06.2026, прокурор заперечував доводи апеляційної скарги та вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Представники позивачів 1 та 2 та відповідач у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів до їх електронних кабінетів через систему «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа. (а.с.82-85)

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету.

Частинами 5 та 7 ст. 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, колегія суддів, зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивачів 1 та 2 та відповідача у судовому засіданні 16.06.2025.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, які з`явились в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 10.01.2025 інженерами охорони та захисту лісу ІІ категорії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , а також майстром лісу Обухівського (Васильківського) лісництва ОСОБА_5 у кварталі 53 виділу 11 на площі 7,8 га Обухівського (Васильківського) лісництва Макарівського надлісництва поблизу с. Липовий Скиток було виявлено незаконну порубку лісу у кількості 134 дерева породи сосна (всі сироростучі).(а.с.36,31-35 т.1)

За результатами виявлення незаконної рубки складено акт огляду місяця вчинення правопорушення лісового законодавства від 11.01.2025 (а.с.31-35 т.1), відповідно до якого загальний розмір шкоди, заподіяної лісу становить 1 794 989,00 грн.

На підтвердження завданої шкоди незаконною рубкою дерев до матеріалів справи додано:

- польову перелікову відомість пнів зрізаних дерев (134 штуки) від 11.01.2025 по філії "Столичний лісовий офіс" ДП "Ліси України" у кварталі 53 виділ 11 площею 7,8 га, в якій визначено діаметр кожного незаконно зрубленого дерева (а.с.33 т.1);

- розрахунок шкоди спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту в кварталі 53 виділ 11 в розмірі 1 794 989, 00 грн. (а.с.35 т.1).

Земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев знаходиться в адміністративних межах Калинівської селищної територіальної громади, зокрема поблизу села Липовий Скиток та перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України", зокрема філії "Столичний лісовий офіс", що не заперечується сторонами.(а.с.57-58 т.1)

Пунктом 2.1 Положення про філію "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" затвердженого наказом від 04.04.2025 №764 (далі - Положення) (а.с.94-120 т.1) передбачено, що філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів.

Предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства (п.2.2.2, 2.2.3).

Внаслідок неналежного виконання державною лісовою охороною ДП «Ліси України» обов`язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок навколишньому природному середовищу заподіяно збитки у розмірі 1 794 989,00 грн, що підтверджується розрахунком розміру шкоди, заподіяної лісу незаконними вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту у виділі 11 кварталу 53 Обухівського (Васильківського) лісництва Макарівського надлісництва філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор послався на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо охорони лісів навколишньому природному середовищу завдано шкоди за фактом незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачу території.

Суд першої інстанції погодився з наведеними доводами прокуратури, задовольнив позовні вимоги та стягнув з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Калинівської селищної ради 1 794 989,00 грн шкоди, нанесеної внаслідок незаконної рубки дерев невстановленими особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком враховуючи наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В частині 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

За положеннями ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року в справі № 924/1256/17 підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Таким чином, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 в справі №912/2385/18 викладено, зокрема, правовий висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 року, заява 61517/00, пункт 27).

В ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За положеннями ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони, захисту, використання і відтворення лісів.

Функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.

Згідно пп. 5 п. 2 Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №18 Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекції Столичного округу (нова редакція) (далі Положення), Інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; повноти та законності здійснених заходів щодо відтворення лісів, зокрема цінними та рідкісними породами дерев, породами, притаманними відповідному регіону, та повноти заходів з догляду за лісовими культурами на землях, призначених під відновлення лісу; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах тощо.

Враховуючи зазначене, позивач 1 - Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому, є належним позивачем у даній справі.

Як встановлено судом першої інстанції, прокурор звертався до Державної екологічної інспекції у Столичного округу листом №12/2-1018вих-25 від 12.12.2025 (а.с.126 т.1) з повідомленням про виявлення порушення майнових інтересів держави, що спричинені внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, під час ведення лісового господарства, та просив повідомити, чи зверталась Державна екологічна інспекція Столичного округу до суду з позовом до ДП "Ліси України" про стягнення шкоди у розмірі 1 794 989,00 грн. за незаконну рубку дерев у виділі 11 кварталу 53 Обухівського (Васильківського) лісництва.

Державна екологічна інспекція Столичного округу у листі №9/6/2-30/3990 від 25.12.2025 (а.с.129 т.1), на запит прокуратури, повідомила, що у разі, якщо розрахунок збитків проведено не особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, не на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт порушень, які виявленні за результатами державного контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства, Інспекція позбавлена можливості щодо пред`явлення позову про стягнення збитків заподіяних державі. Однак, Інспекція не заперечує щодо пред`явлення Київською обласною прокуратурою позову в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу про стягнення збитків.

Також, як встановлено судом, прокурор звертався з листом від 12.12.2025 №12/2-1017вих-25(а.с.121 т.1) до Калинівської селищної ради із повідомленням про виявлення порушення майнових інтересів держави, що спричинені внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, під час ведення лісового господарства. Прокурор просив повідомити чи зверталась Калинівська селищна рада до суду з позовом до ДП "Ліси України" про стягнення шкоди у розмірі 1 794 989,00 грн. за незаконну рубку дерев у виділі 11 кварталу 53 Обухівського (Васильківського) лісництва.

Калинівська селищна рада листом від 24.12.2025 №2321/02-17 (а.с.125 т.1) повідомила, що нею не вживались заходи щодо стягнення збитків завданих державі внаслідок незаконної порубки лісу, в тому числі шляхом пред`явлення позовних заяв. Поряд з тим, у Калинівської селищної ради відсутня можливість захисту порушених інтересів держави у зв`язку із обмеженим фінансовим ресурсом на сплату судового збору. Калинівська селищна рада не заперечує щодо звернення прокуратури до суду із відповідним позовом.

Таким чином, оскільки ані інспекцією, ані радою відповідних заходів щодо захисту інтересів держави вжито не було, при зверненні до суду з вказаним позовом прокуратурою було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентними органами відповідних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев знаходиться в адміністративних межах Калинівської селищної територіальної громади, зокрема поблизу села Липовий Скиток та перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України", зокрема філії "Столичний лісовий офіс", а саме у кварталі 53 виділу 11 на площі 7,8 га Обухівського (Васильківського) лісництва Макарівського надлісництва, у кількості 134 дерева породи сосна (всі сироростучі), розмір шкоди, заподіяної лісу становить 1 794 989,00 грн.

Згідно зі ст.ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

В розумінні вимог статті 17 Лісового кодексу України відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

Зокрема, пунктом 2.1 Положення про філію "Столичний лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" затвердженого наказом від 04.04.2025 №764 (далі - Положення) (а.с.94-118 т.1) передбачено, що філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів.

Предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства (п.2.2.2, 2.2.3).

Відповідно до п. 7.8. Положення, на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні ДП "Ліси України", свою господарську діяльність здійснює Філія. Предметом діяльності філії, зокрема забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб та ін. (2.2.2 положення)

Відповідач, як постійний лісокористувач, здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу, недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу на підзвітній йому території.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

В п. 5 статті 64 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За положеннями ст. 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено ст. 93 Лісового кодексу України, завданням контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, та у від 11.02.2026 у справі №907/278/25 яку правомірно враховано місцевим господарським судом, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Як визначено у ст. 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно із частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Ураховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.

Подібний правовий висновок щодо покладення на позивача обов`язку доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками, також викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №922/2317/21, від 11.02.2026 у справі №907/278/25).

Розмір шкоди завданої навколишньому природному середовищу встановлений розрахунком проведеного інспекцією, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», який становить 1 794 989,00 грн.

Заперечень щодо правомірності проведення розрахунку, правильності обчислення та розміру заподіяної шкоди від відповідача не надходило.

З огляду на викладене, відсутність належних доказів відсутності вини відповідача та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, вмотивованим є висновок суду про наявність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (виникнення збитків).

Настання ж цих збитків стало прямим наслідком неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, встановлених законодавством і статутом що, безумовно свідчить про причинно-наслідковий зв`язок, між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки дерев.

Оскільки відповідачем не доведено відсутності вини та вчинення ним достатніх дій, спрямованих на збереження та охорону лісу та недопущення самовільної рубки лісу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора щодо стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Калинівської селищної ради шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу у розмірі 1 794 989 грн 00 коп.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2026 року у справі № 911/139/26, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Столичний лісовий офіс" на рішення господарського суду Київської області від 14.04.2026 року у справі № 911/139/26 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 14.04.2026 року у справі № 911/139/26 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/139/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.07.2026

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко