Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №910/9143/22 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"30" червня 2026 р. Справа№ 910/9143/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 30.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026

у справі №910/9143/22 (суддя Босий В.П.)

за результатом розгляду звіту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про виконання рішень у справі №910/9143/22

за позовом Приватного акціонерного товариства «КІНТО»

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про стягнення 2 574 498, 26 грн,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/9143/22 на стадії судового контролю за виконанням судового рішення в порядку розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.04.2026 відмовив у прийнятті звіту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про виконання рішень у справі №910/9143/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «КІНТО» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 2 574 498,26 грн; зобов`язав керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у строк до 22.07.2026 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та постанови Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №910/9143/22; попередив керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції, врахувавши баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, дійшов висновку про відмову у прийнятті звіту Акціонерного товариства «Укрнафта» про виконання рішень у справі №910/9143/22 через необґрунтованість наведених боржником обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, відсутність вжитих боржником заходів для повного та своєчасного виконання судового рішення, а також через відсутність орієнтовних строків виконання та їх обґрунтування.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 01.05.2026 Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/22 та прийняти звіт про виконання судових рішень у даній справі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята без повного врахування вимог процесуального законодавства та обставин по суті спору.

Апелянт в суді апеляційної інстанції зазначає, що він не ставить під сумнів обов`язковість виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Разом з цим, наразі акціонерами відповідача є держава Україна в особі Міністерства оборони України у розмірі 49,999998% статутного капіталу та Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» у розмірі 50,000001% статутного капіталу. При цьому Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на 100% належить державі Україна.

Відповідач має стратегічне значення для економіки і безпеки держави згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави».

Як зазначає апелянт, 25.08.2022 набрали чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період воєнного стану» від 27.07.2022 №2455-ІХ, а також Закон України «Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період воєнного стану» від 27.07.2022 №2456-ІХ.

06.05.2013 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11.04.2023 №3048-ІХ, яким пункт 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено у новій редакції: «Зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.».

Крім того, підпунктом 4 пункту 1-1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про критичну інфраструктуру» не може бути накладено арешт, встановлено заборону або будь-які інші обмеження використання на майно та/або грошові кошти господарських товариств, які відповідають сукупно таким критеріям: є оператором критичної інфраструктури; частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану; державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв). А тому позивач вважає, що застосування судом штрафу до керівника буде проявом обмеження на використання коштів через стягнення на користь позивача, а не на потреби, на які держава відчужила АТ «Укрнафта» на період дії воєнного стану.

Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23.03.2023 №52 ПАТ «Укрнафта» включено до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій, за якими зупиняється у період воєнного стану.

Отже, враховуючи наведені вище норми, стратегічне значення відповідача та віднесення його до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій, за якими зупиняється у період воєнного стану, на виконавчі дії стосовно відповідача, як боржника, на період воєнного стану ведено мораторій.

При цьому, як зазначає апелянт, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов помилкових висновків щодо невжиття відповідачем дій, спрямованих на виконання рішення суду у даній справі, оскільки відповідач 11.03.2026 звертався до позивача із пропозицією вирішити питання щодо заборгованості, проте така пропозиція була відхилена позивачем. Крім того, в матеріалах даної справи відсутні докази нецільового чи неналежного використання відповідачем коштів, що мало наслідком негативний фінансовий стан останнього.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.05.2026 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/22 залишив без руху.

Скаржник у встановлений судом апеляційної інстанції строк усунув недоліки апеляційної скарги, шляхом подання відповідного клопотання.

25.05.2026 суддя Демидова А.М. заявила самовідвід від розгляду справи №910/9143/22. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у її неупередженості, що можуть виникнути у зв`язку з тим, що родич близької особи брав участь (був учасником судового процесу) у даній справі.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.05.2026 задовольнив заяву про самовідвід судді Демидової А.М. від розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/22. Матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/22 передав для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. головуючий суддя, Євсіков О.О., Ходаківська І.П.

28.05.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9143/22.

01.06.2026 суддя Євсіков О.О. заявив самовідвід від розгляду справи №910/9143/22. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у його неупередженості, що можуть виникнути у зв`язку з тим, що близька йому особа працює у Товаристві, яке відповідно до статутних документів входить до Групи Нафтогаз у значенні цього терміну, наданому у пункті 1.6.1 статуту Товариства. Інтереси Товариства співпадають з інтересами Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як корпоративного центру Групи Нафтогаз, що діє в інтересах всієї Групи Нафтогаз. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Акціонерне товариство «Укрнафта» входить до Групи Нафтогаз.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.06.2026 задовольнив заяву про самовідвід судді Євсікова О.О. від розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/22. Матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/22 передав для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. головуючий, Коротун О.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/22; розгляд апеляційної скарги призначив на 30.06.2026 о 13 год. 00 хв.

Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача заперечує проти її задоволення, посилаючись на постановлення судом першої інстанції ухвали з дотриманням вимог частини 2 статті 345-4 ГПК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідачем до звіту не подано доказів, які підтверджують обставини, що перешкоджають боржнику виконати судові рішення у справі №910/9143/22 добровільно на рахунок кредитора або шляхом перерахування коштів на рахунок органу державної виконавчої служби, яким відкрито виконавче провадження.

АТ «Укрнафта» є стабільно прибутковим товариством у період прострочки виконання зобов`язання перед стягувачем, з 01.07.2021. За 2025 рік у відповідача значно скоротилася заборгованість перед учасниками (акціонерами) з 6 198 776 000,00 грн до 2 743 140 000,00 грн. АТ «Укрнафта» виплатила дивіденди на частку АТ «НАК «Нафтогаз України» та держави за 2020, 2021, 2023, 2024 роки. Тоді як позивач, як стягувач, не може отримати виконання рішення суду з 2023 року.

Попри воєнний стан та постійні обстріли з боку російської федерації АТ «Укрнафта» розвивається та є прибутковою компанією.

Також позивач заперечує проти доводів відповідача про те, що останній першочергово скеровує грошові кошти на забезпечення потреб держави та у пріоритетності відповідача є виконання оборонних замовлень, враховуючи благодійну діяльність відповідача та виконання оборонних замовлень на оплатній основі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач просить суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №910/9143/22 у суді апеляційної інстанції.

23.06.2026 у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/22 та прийняти звіт про виконання судових рішень у даній справі.

У судовому засіданні 23.06.2026 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, ухвалу Господарського суду від 22.04.2026 у справі №910/9143/22 залишити без змін та стягнути з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.06.2026 заперечив проти стягнення з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

За приписами статті 345-1 ГПК України стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

Відповідно до положень статті 345-2 ГПК України суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 345-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою.

Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

Статтею 345-3 ГПК України унормовано, що суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.

Звіт боржника про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до статті 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 345-2 цього Кодексу.

Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 цього Кодексу.

Якщо боржником є юридична особа та суд зобов`язав подати звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, захід процесуального примусу у виді штрафу застосовується до такого керівника.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу, а також застосовує до такого боржника захід процесуального примусу у виді штрафу.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу.

З матеріалів даної справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство «КІНТО» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 2 574 498,26 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 06.03.2023, яке залишене без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 14.06.2023 у справі №910/9143/22, позовні вимоги задоволено повністю.

Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 20.03.2023, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 14.06.2023 у справі №910/9143/22, стягнув з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Приватного акціонерного товариства «КІНТО» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 14.06.2023 у справі №910/9143/22 стягнув з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Приватного акціонерного товариства «КІНТО» витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн.

23.06.2023 на виконання вказаних рішення та постанови Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 24.10.2023 закрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», відкрите з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, у частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №910/9143/22. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі № 910/9143/22 в частині залишення без змін додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі №910/9143/22 залишив без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 24.10.2023 у справі №910/9143/22 стягнув з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Приватного акціонерного товариства «КІНТО» 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

17.11.2023 на виконання постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2023 Господарським судом міста Києва видано наказ.

14.04.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зобов`язання керівника відповідача подати звіт про виконання рішення суду у справі №910/9143/22.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.04.2025 задовольнив заяву Приватного акціонерного товариства «КІНТО» та зобов`язав керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та постанови Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №910/9143/22.

02.05.2025 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому заявник просив прийняти звіт.

12.05.2025 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «КІНТО» надійшли заперечення, в яких позивач просив суд відмовити у затвердженні звіту з підстав необґрунтованості обставин, які ускладнюють виконання судових рішень у даній справі.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.06.2025 прийняв звіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про виконання рішень у справі №910/9143/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «КІНТО» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 2 574 498,26 грн та зобов`язав керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у строк до 30.07.2025 надати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та постанови Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №910/9143/22.

30.07.2025 до Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» надійшов звіт про виконання рішень суду, в якому заявник просив прийняти звіт.

13.08.2025 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «КІНТО» надійшли заперечення, в яких заявник просив суд відмовити у затвердженні звіту з підстав необґрунтованості обставин, які ускладнюють виконання судових рішень у даній справі.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.08.2025 прийняв звіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про виконання рішень у справі №910/9143/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «КІНТО» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 2 574 498,26 грн та зобов`язав керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у строк до 26.11.2025 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та постанови Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №910/9143/22, попередив керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.

25.11.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Укрнафта» надійшов звіт про виконання рішень суду, в якому заявник просив прийняти звіт.

26.11.2025 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «КІНТО» надійшли заперечення на звіт, в яких заявник просив суд відмовити у затвердженні звіту керівника АТ «Укрнафта» Ткачука Юрія Петровича про виконання судових рішень у справі №910/9143/22, встановити новий строк для подання керівником Акціонерного товариства «Укрнафта» звіту про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та постанови Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №910/9143/22, застосувати до керівника Акціонерного товариства «Укрнафта» Ткачука Юрія Петровича захід процесуального примусу на підставі статей 135, частини 4 статті 345-4 ГПК України у формі штрафу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 60 560,00 грн) у дохід Державного бюджету України.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.01.2026 відмовив у прийнятті звіту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про виконання рішень у справі №910/9143/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «КІНТО» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 2 574 498,26 грн та зобов`язав керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в строк до 10.04.2026 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та постанови Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №910/9143/22. При цьому суд першої інстанції попередив керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту та стягнув з Ткачука Юрія Петровича, як керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», на користь Державного бюджету України в особі Державної судової адміністрації України штраф у розмірі 60 560,00 грн, як захід процесуального примусу.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 25.03.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/9143/22 залишив без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/9143/22 залишив без змін.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15.05.2026 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі №910/9143/22.

26.02.2026 до Господарського суду міста Києва від представника Кукури Богдана Михайловича, який є директором Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», надійшов звіт про виконання рішень суду, в якому заявник просив прийняти звіт.

Відповідач у звіті про виконання рішення суду з посиланням на Закони України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період воєнного стану» від 27.07.2022 №2455-ІХ, «Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» щодо зупинення виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період воєнного стану» від 27.07.2022 №2456-ІХ та «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11.04.2023 №3048-ІХ вказує на мораторій виконання рішень суду.

Наразі акціонерами відповідача є держава Україна в особі Міністерства оборони України у розмірі 49,999998% статутного капіталу та Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» у розмірі 50,000001% статутного капіталу. При цьому Акціонерне товаристве «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на 100% належить державі Україна.

Відповідач, маючи стратегічне значення для економіки і безпеки держави, включений переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83.

Наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 23.03.2023 №52 ПАТ «Укрнафта» включено до Переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій, за якими зупиняється у період воєнного стану.

10.03.2026 до Господарського суду міста Києва від ПрАТ «КІНТО» надійшли заперечення на звіт АТ «Укрнафта», в яких позивач звернув увагу на відсутність підстав для прийняття звіту з огляду на його необґрунтованість, просив суд відмовити у прийнятті звіту, встановити новий строк для його подання та застосувати до керівника відповідача захід процесуального примусу у вигляді штрафу.

10.03.2026 до Господарського суду міста Києва від АТ «Укрнафта» надійшло клопотання про скасування штрафу, який було накладено на Ткачука Юрія Петровича, як керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2026, оскільки відповідачем усунуто порушення у звіті про виконання судового рішення та подано новий звіт з урахуванням позицій Господарського суду міста Києва, які були зазначені у мотивувальній частині вказаної ухвали.

17.03.2026 до Господарського суду міста Києва від ПрАТ «КІНТО» надійшли заперечення на клопотання АТ «Укрнафта» про скасування штрафу, в яких позивач просив суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про скасування штрафу.

30.03.2026 до Господарського суду міста Києва від ПрАТ «КІНТО» надійшли письмові пояснення, в яких позивач навів додаткові обґрунтування підстав для відмови в прийнятті звіту АТ «Укрнафта».

31.03.2026 до Господарського суду міста Києва від АТ «Укрнафта» надійшли письмові пояснення, в яких відповідач надав додаткові обґрунтування в підтвердження викладених у звіті обставин, просив суд прийняти вказаний звіт.

01.04.2026 до Господарського суду міста Києва від ПрАТ «КІНТО» надійшли заперечення на додаткові пояснення АТ «Укрнафта», в яких позивач звертав увагу на необґрунтованість доводів відповідача, викладених у письмових поясненнях, та відсутність будь-яких належних та допустимих доказів.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.04.2026 у справі №910/9143/22 відмовив у прийнятті звіту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про виконання рішень у справі №910/9143/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «КІНТО» до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 2 574 498,26 грн; зобов`язав керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у строк до 22.07.2026 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та постанови Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №910/9143/22; попередив керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту.

За приписами частини 2 статті 345-4 ГПК України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

У звіті про виконання рішення суду відповідач, як на обставини, які унеможливлюють наразі виконання судового рішення посилається на те, що його господарська ті фінансова діяльність в умовах воєнного стану має імперативне та домінантне спрямування на забезпечення потреб обороноздатності держави, зокрема, шляхом виплати дивідендів державі та спрямування прибутків у затверджені урядом капітальні інвестиції.

Відповідно до пунктів 5-7 частини 2 статті 345-3 ГПК України звіт боржника про виконання судового рішення має містити: відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

Всупереч наведеним положенням ГПК України звіт відповідача не містить відомості про виконання боржником судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення; перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

На переконання суду апеляційної інстанції, наведені відповідачем обставини, не є тими обставинами, які унеможливлюють виконання рішення суду, оскільки сплата відповідачем дивідендів є його прямим обов`язком в силу Закону. Так само і продаж обсягу видобутого природного газу за ціною, нижчою від котирувальних (ринкових) цін на природний газ з метою забезпечення збереження сталої ціни природного газу для населення.

Як зазначає відповідач, наразі він не є збитковим, проте наявність обігових коштів не свідчить про можливість добровільного виконання рішення суду, оскільки в умовах воєнного стану на підприємства оборонно-промислового комплексу покладається додаткова відповідальність щодо забезпечення виконання оборонних завдань та стабільності енергетичного сектору економіки.

При цьому відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження обов`язків, покладених на нього державою для забезпечення виконання оборонних завдань та стабільності енергетичного сектору економіки, які унеможливлюють виконання рішення суду.

Крім того, відповідач у звіті про виконання рішення суду вказав, що орієнтовні строки щодо виконання судових рішень залежить від періоду воєнного стану, які з об`єктивних причин не можуть бути чітко визначені ані відповідачем, ані державою.

Слід зазначити, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Разом з цим, введення воєнного стану має загальний характер, що підтверджується сталою та послідовною правовою позицією Верховного Суду та не може бути безумовною підставою для звільнення від виконання зобов`язання та визначати орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування. У даному випадку, відповідач не виконує рішення суду, яке набрало законної сили 14.06.2023, та залишається не виконаним. При цьому, як встановлено судом та підтверджено самим відповідачем, Товариства наразі не є збитковим.

Також відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для повного та своєчасного виконання судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у прийнятті звіту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про виконання рішень у справі №910/9143/22 та зобов`язання керівника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у строк до 22.07.2026 надати суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 та постанови Верховного Суду від 24.10.2023 у справі №910/9143/22, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/26.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам апелянта із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/26 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач просив суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №910/9143/22 у суді апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.07.2019 між позивачем (Замовником) та Адвокатським об`єднанням «Інтеракціо» (Виконавець) укладено Договір про надання правової допомогу №153-АО/2019, за умовами якого Виконавець зобов`язується надавати правову допомогу Замовнику на підставах, в порядку та обсязі, визначеному у Договорі за погодженням Сторін, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити її у встановленому цим Договором порядку.

Відповідно до пункту 5.2 Договору про надання правової допомогу №153-АО/2019 абонентська палата за надання правової допомоги за цим Договором складає 2 800,00 грн, без ПДВ, і сплачується Замовником Виконавцю у строк до 5 числа місяця, наступного за звітним. Розмір додаткової винагороди Виконавця за виконання робіт (надання послуг) за окремими категоріями справ встановлюються виходячи з обсягу фактично наданих послуг. Вартість послуг за даним Договором встановлюється виходячи згідно з розцінками на послуги, вказані у Додатку, що є невід`ємною частиною цього Договору, та встановлюється сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг.

При належному виконанні умов цього Договору, Сторони підписують Акт про виконання робіт (надання послуг) (пункт 5.4 Договору про надання правової допомогу №153-АО/2019).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту його розірвання (пункт 8.1 Договору про надання правової допомогу №153-АО/2019).

Доказів розірвання Договору про надання правової допомогу №153-АО/2019 суду не надано, отже, Договір про надання правової допомогу №153-АО/2019 є чинним.

У Додатковій угоді від 01.09.2022 до Договору про надання правової допомогу №153-АО/2019 сторони погодили вартість послуг з надання правової допомоги, зокрема, складання і подання процесуальних документів: заперечень на відзив на позовну заяву, заяв та заперечень, відзивів на апеляційну або касаційну скаргу, письмових пояснень по справі, клопотань, заперечень проти відкриття апеляційного або касаційного провадження тощо - 2 000,00 грн; участь у судових засіданнях - 2 000,00 грн.

Згідно розрахунку витрат на надання правової допомоги, що є актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 26.05.2026 Адвокатське об`єднання надало позивачу наступні послуги: складання і подання відзиву на апеляційну скаргу, вартість послуги - 2 000,00 грн та участь у судовому засіданні, вартість послуги - 2 000,00 грн.

Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказав, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 ГПК України).

Представник відповідача у судовому засіданні 30.06.2026 заперечив проти стягнення 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції на користь позивача.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Адвокатське об`єднання надало позивачу наступні послуги: складання і подання відзиву на апеляційну скаргу, вартість послуги 2 000,00 грн та участь у судовому засіданні, вартість послуги - 2 000,00 грн. Наведені послуг суд апеляційної інстанції оцінює як необхідні.

За висновком суду апеляційної інстанції, розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, зокрема, у додатковій постанові від 15.06.2026 у справі №910/10196/25.

Вартість послуг на професійну правничу допомогу не є завищеною, стягнення 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції з відповідача на користь позивача не свідчить про збагачення останнього за рахунок відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 у справі №910/9143/22 залишити без змін.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00135390) на користь Приватного акціонерного товариства «КІНТО» (вул. Сагайдачного Петра, буд. 25Б, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 16461855) 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу на виконання пункту 3 даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/9143/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 01.07.2026.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

О.М. Коротун