Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №910/8480/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. Справа№ 910/8480/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.

за участю представників:

від позивача: Іваннікова Д. О.

від відповідача: Гедьо А. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

та Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2025 (повне рішення складено 19.12.2025)

у справі № 910/8480/25 (суддя Ващенко Т. М.)

за позовом Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ"

про стягнення 11 053 268,86 грн

В С Т А Н О В И В:

07.07.2025 Департамент забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" про стягнення 11 053 268,86 грн, з яких: 4 623 155,10 грн пені та 4 230 338,00 грн штрафу за порушення строків поставки товару за державним контрактом від 11.12.2024 №839-1710/12/Д25 про закупівлю товару за державні кошти, а також 2 199 775,76 грн пені за неповернення попередньої оплати товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за державним контрактом №839-1710/12/Д25 від 11.12.2024 в частині своєчасної поставки товару відповідно до умов цього контракту.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що порушення строків поставки товару було зумовлено обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), пов`язаними із запровадженням Великою Британією санкцій щодо виробника предмета закупівлі - Autel Robotics Co., Ltd. При цьому відповідач зазначав, що повідомив позивача про настання таких обставин, запропонував укласти додаткову угоду до Державного контракту, в укладенні якої позивач відмовив, та після усунення перешкод здійснив поставку товару в повному обсязі.

Щодо нарахованої позивачем пені за неповернення суми попередньої оплати відповідач зазначав, що не відмовлявся від поставки товару. При цьому відповідач вказував, що позивач мав право вимагати або поставки товару, або повернення суми попередньої оплати, однак вимоги про її повернення не заявляв, а його подальша поведінка свідчила про намір отримати товар, а відтак вимогу про нарахування пені за неповернення суми попередньої оплати вважав необґрунтованою.

Крім того, відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на 95 %, посилаючись на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), відсутність вини у порушенні зобов`язання, належну поведінку під час виконання Державного контракту, повне виконання договірних зобов`язань власними силами та за власний рахунок, документальне підтвердження форс-мажорних обставин, майновий стан товариства, а також необхідність дотримання принципів розумності, добросовісності та справедливості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2026 у справі № 910/8480/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" на користь Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України 4 623 155,10 грн пені за порушення строків поставки товару, 4 230 338,00 грн штрафу за порушення строків поставки товару та 106 241,91 грн судового збору. В частині стягнення 2 199 773,76 грн пені відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки товару за контрактом №839-1710/12/Д25 від 11.12.2024 у позивача виникло право на нарахування пені та штрафу у заявленому розмірі. Водночас суд першої інстанції встановив, що, прийнявши поставлений відповідачем товар, позивач реалізував передбачене статтею 693 Цивільного кодексу України право на одержання товару, а не на повернення суми попередньої оплати, у зв`язку з чим підстави для її повернення та, відповідно, для нарахування пені за неповернення суми попередньої оплати були відсутні.

Крім того, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, подані сторонами, зокрема щодо причин порушення строків поставки товару, та виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності і співмірності, суд першої інстанції також дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови в стягненні пені за неповернення суми попередньої оплати, Департамент забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України 06.01.2026 через систему "Електронний суд" звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/8480/25 у відповідній частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційний розгляд справи апелянт просив покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ".

Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення 2 199 773,76 грн пені за неповернення попередньої оплати товару, оскільки відповідно до умов контракту за несвоєчасне повернення попередньої оплати замовнику з виконавця підлягала стягненню пеня у розмірі 0,1 % від суми попередньої оплати за кожен день прострочення. Оскільки виконавець прострочив виконання поставки товару на 26 днів, позивач вважав, що відповідач безпідставно користувався у цей період бюджетними коштами, а доказом направлення претензії щодо неналежного виконання умов контракту в частині своєчасної поставки товару та несвоєчасного повернення попередньої оплати була претензія № 42 від 08.04.2026, яку позивач вважав належним доказом направлення відповідної вимоги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2026 апеляційну скаргу Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у справі № 910/8480/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І.П. - головуючий суддя, судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Разом з тим, не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" 07.01.2026 через систему "Електронний суд" звернулось безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/8480/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" на користь Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України 4 623 155,10 грн пені за порушення строків поставки товару, 4 230 338 грн штрафу за порушення строків поставки товару скасувати і ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України відмовити. Судові витрати стягнути з Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ".

Апеляційна скарга мотивована тим, що апелянт вважав, що прострочення поставки товару виникло через обставини непереборної сили, а відтак - від обставин, що не залежали від його волі, в той час як ним було вчинено усі залежні від нього дії та заходи для належного виконання взятих на себе зобов`язань. Зокрема, запровадженням Великою Британією санкцій щодо виробника предмета закупівлі - Autel Robotics Co., Ltd., що, на думку апелянта, унеможливило своєчасне та належне виконання зобов`язань за Державним контрактом у первісно погоджені строки, оскільки створило об`єктивні перешкоди для організації міжнародної логістики, фінансових розрахунків та постачання товару через пов`язані із санкційними обмеженнями ризики і обмеження.

Апелянт зазначив, що такі обставини мали надзвичайний та невідворотний характер, виникли поза межами його контролю та впливу, а також не могли бути передбачені на момент укладення Державного контракту та погодження графіків поставки, а відтак є обставинами непереборної сили (форс-мажор).

За таких умов, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно не врахував причинно-наслідковий зв`язок між запровадженням санкцій щодо виробника товару та фактичною неможливістю дотримання строків поставки, а також не надав належної оцінки вжитим ТОВ "АДСМЄ" заходам для мінімізації негативних наслідків та своєчасного виконання контрактних зобов`язань.

Крім того, апелянт зазначив про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, стягнення яких, на думку апелянта, суперечить принципам розумності, добросовісності та справедливості. Зокрема, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано: виникнення та існування обставин непереборної сили, виникнення та існування яких, на думку апелянта, належним та документально підтвердженим чином підтверджено; відсутність вини виконавця у порушенні строків поставки товару та його відповідальне ставлення до виконання зобов`язань, зокрема у частині вчинення ним усіх можливих і залежних від нього дій та заходів для належного виконання контракту; відмову позивача у підписанні додаткової угоди щодо продовження строку поставки за наявності у відповідача обставин непереборної сили; майновий стан відповідача та надмірний розмір штрафних санкцій, який, на думку апелянта, має каральний характер, оскільки дохід товариства від даного контракту становить 604 192,00 грн, тоді як сума неустойки, стягнута за рішенням суду, становить 8 583 493,10 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 07.01.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" у справі № 910/8480/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І.П. - головуючий суддя, судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

14.01.2026 через систему "Електронний суд" на адресу суду від Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України надійшло клопотання про приєднання платіжної інструкції № 1 від 12.01.2026 щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги в належному порядку та розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" та призначено справу до розгляду на 18.03.2026.

30.01.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" подав відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ", в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення 4 623 155,10 грн пені за порушення строків поставки товару та 4 230 338,00 грн штрафу за порушення строків поставки товару - без змін. Позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які правильно застосовані до спірних правовідносин.

Позивач вказав, що наявність форс-мажорних обставин у контрагента виконавця державного контракту не звільняє його від відповідальності за порушення строків виконання зобов`язань. Крім того, як зазначив позивач, виконавцем не доведено надзвичайний та невідворотний характер зазначених ним обставин, а також неможливість виконання зобов`язання за державним контрактом, стороною якого є виконавець. При цьому, доводи апелянта про відсутність обізнаності щодо санкцій, накладених на компанію Autel Robotics Co. Ltd., є безпідставними, оскільки такі санкції запроваджено 07.11.2024, а не 18.12.2024, як зазначає апелянт. Крім того, виконавець не довів належними та допустимими доказами наявність форс-мажорних обставин, які могли б бути підставою для звільнення від відповідальності у вигляді неустойки за несвоєчасне виконання контракту.

Також позивач вважав відсутніми підстави для зменшення розміру неустойки, а рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з урахуванням балансу інтересів сторін.

05.02.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" подав відзив на апеляційну скаргу Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 2 199 775,76 грн пені за неповернення попередньої оплати товару - без змін. Відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які правильно застосовані до спірних правовідносин.

Так, відповідач вважав, що він як виконавець державного контракту не відмовився від поставки товару чи його частини, а лише несвоєчасно виконав зобов`язання за цим контрактом. Водночас замовник відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України мав право, якщо товар, за який було сплачено попередню оплату, не передано у встановлений строк, вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати. Оскільки вимога про повернення попередньої оплати замовником не надсилалися, а лист замовника від 20.02.2025 підтверджує вимогу про поставку товару, то, на думку відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

12.02.2026 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/855/26 від 09.03.2026 у справі № 910/8480/25, у зв`язку із перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 апеляційну скаргу Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у справі № 910/8480/25 передано передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Євсіков О.О.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 09.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" у справі № 910/8480/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І.П. - головуючий суддя, судді: судді: Демидова А.М., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 апеляційні скарги Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" у справі №910/8480/25 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено їх розгляд на 09.04.2026.

02.04.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" подав клопотання про зменшення розміру неустойки на 95% у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про відсутність підстав для задоволення вимог його апеляційної скарги.

Мотивуючи зменшення розміру неустойки на 95%, відповідач зазначив, що заявлений позивачем до стягнення розмір неустойки суперечить принципам розумності, добросовісності та справедливості. Зокрема, стягнення 8 583 493,10 грн не враховує баланс інтересів сторін, а має виключно каральний характер для виконавця, оскільки його дохід від даного контракту становить 604 192,00 грн. При цьому, на думку відповідача, слід врахувати: несвоєчасність поставки товару внаслідок виникнення та існування обставин непереборної сили, які, на його переконання, належним та документально підтвердженим чином доведені; відсутність вини виконавця у порушенні строків поставки товару та його відповідальне ставлення до виконання зобов`язань, зокрема у частині вчинення ним усіх можливих і залежних від нього дій та заходів для належного виконання контракту; відмову позивача у підписанні додаткової угоди щодо продовження строку поставки за наявності у виконавця обставин непереборної сили; майновий стан відповідача та надмірний розмір штрафних санкцій.

07.04.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" подав заперечення на клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 95%, оскільки предметом укладеного між сторонами контракту є поставка товарів оборонного призначення, які мають критично важливе значення для національної безпеки та обороноздатності України, а метою встановлення штрафних санкцій є забезпечення належного та своєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

При цьому позивач зазначив, що заявлений до стягнення розмір неустойки становить 9%, тоді як відповідачем належними та допустимими доказами не доведено настання форс-мажорних обставин, а його поведінка свідчить про господарську недбалість.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 продовжено строк розгляду апеляційних скарг Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" у справі №910/8480/25 та оголошено перерву у їх розгляді до 19.05.2026.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1449/26 від 15.05.2026 у справі № 910/8480/25, у зв`язку із перебуванням судді Євсікова О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці 19.05.2026, призначено повторний автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026 апеляційну скаргу Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у справі № 910/8480/25 передано передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 15.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" у справі № 910/8480/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 апеляційні скарги Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" у справі №910/8480/25 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

У судовому засіданні 19.05.2026 оголошено перерву до 17.06.2026.

У судовому засіданні 17.06.2026 оголошено перерву до 24.06.2026.

У судове засідання 24.06.2026 представники сторін з`явилися.

У судовому засіданні представник позивача просив подану ним апеляційну скаргу задовольнити та залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача. Представник відповідача просив подану ним апеляційну скаргу задовольнити, а у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про відсутність підстав для її задоволення, зменшити розмір неустойки на 95%, а також залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" (Виконавець) та Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (Замовник) укладено Державний контракт № 839-1710/12/Д25 про закупівлю товару за державні кошти (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов`язується поставити та передати у власність Замовнику обладнання спеціального призначення Квадрокоптери Autel Evo Max 4N виробництва Autel Roboties (далі - Товар), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених цим Державним контрактом.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Контракту його вартість становить 120 866 800,00 грн без ПДВ.

Розрахунок за цим Державним контрактом здійснюється у період 2024-2025 роках:

- 2024 - попередня оплата у сумі 84 606 760,00 грн без ПДВ;

- 2025 - розрахунок у сумі 36 260 040,00 грн без ПДВ.

Вартість товару, який передбачено поставити у 2025 році становить 120 866 800,00 грн, без ПДВ.

Сторони у п. 3.6 Контракту погодили, що Замовник на підставі цього контракту, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №1070 від 04.12.2019, з моменту отримання відповідного рахунку Виконавця протягом 10 банківських днів перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця у Державній казначейській службі України попередню оплату, що складає 84 606 760,00 грн без ПДВ. Виконавець надає Замовнику рахунок не пізніше 10 календарних днів від дати укладення Державного контракту. Виконавець зобов`язується закрити перед Замовником одержану попередню оплату шляхом поставки відповідної партії Товару строком до 26.02.2025. По закінченню терміну закриття попередньої оплати незакриті суми попередньої оплати повертаються Замовнику протягом 5 робочих днів з настанням такої події.

Згідно пункту 4.2 контракту поставка товару/партії товару здійснюється відповідно до Додатку №4 до Державного контракту за таким календарним графіком: Партія №1 200 квадрокоптерів Autel Evo Max 4N до 27.01.2025; Партія №2 150 квадрокоптерів Autel Evo Max 4N до 26.02.2025; Партія №3 50 квадрокоптерів Autel Evo Max 4N до 20.03.2025.

Згідно з п. 4.9 Контракту, після перевірки якості Товару/партії Товару та відсутності зауважень до якості та кількості Товару/партії Товару відповідно до умов Державного контракту, Замовником підписується акт приймання-передачі Товару, в якому зазначається кількість фактичного отриманого Товару/партії Товару, після чого Товар/партія Товару вважається поставленим.

Сторони погодили, що право власності на товар/партії Товару переходить від Виконавця до Замовника після прийняття Товару/партії Товару Замовником і підписання уповноваженими на це особами Виконавця та Замовника акту приймання-передачі Товару (п.4.13 Контракту).

Згідно з п. 6.3. Контракту за порушення строків поставки Товару/партії Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару/партії Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості Товару/партії Товару.

У разі прострочення оплати Товару/партії Товару Замовник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару/партії Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вартості Товару/партії Товару (п. 6.4 Контракту).

Відповідно до п. 6.5 Контракту, у випадку несвоєчасного повернення оплати Замовнику з Виконавця стягується пеня в розмірі 0,1 % від суми попередньої оплати за кожен день прострочення , а за прострочення понад 30 календарних днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної суми.

Згідно з 10.1 Контракту він набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Державним контрактом.

Як встановлено судом першої інстанції, 16.12.2024 позивач платіжною інструкцією №4092 перерахував відповідачу попередню оплату за Контрактом у розмірі 84 606 760,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що в межах контракту виконавцем було поставлено, а замовником прийнято товар згідно видаткової накладної №3 від 25.03.2025 у кількості 400 комплектів та вартістю 120 866 800,00 грн. За наслідками поставки товару сторонами також було складено відповідний акти приймання-передачі.

У зв`язку з чим постачання партії 1 (у кількості 200 к-т) прострочена на 56 днів, партії 2 (у кількості 150 к-т) - на 26 днів та партії 3 (у кількості 50 к-т) - на 4 дні.

Оскільки відповідач несвоєчасно виконав зобов`язання за Контрактом, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення 4 623 155,10 грн пені, 4 230 338,00 грн штрафу, а також 2 199 775,76 грн пені за неповернення попередньої оплати товару.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з предмету та підстав позову у цій справі спірні правовідносини виникли між сторонами з укладеного між ними Державного контракту поставки від 11.12.2024 №839-1710/12/Д25.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Відповідно до частини першої статті 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

За змістом частини першої статті 662 та статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Отже, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору продавець бере на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Державним контрактом, а також щодо правильності визначення позивачем розміру пені та штрафу, заявлених до стягнення за несвоєчасну поставку товару.

При цьому відповідач не заперечував факту прострочення поставки товару, однак вважав, що таке прострочення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" щодо наявності форс-мажорних обставин, з огляду на таке.

Ключовою ознакою форс-мажору є наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами непереборної сили та неможливістю виконання конкретного зобов`язання. Саме по собі існування надзвичайних і невідворотних обставин не є достатньою підставою для звільнення від відповідальності, якщо не доведено, що такі обставини об`єктивно унеможливили виконання відповідного зобов`язання.

Посилання відповідача на запровадження Великою Британією санкцій щодо виробника товару - Autel Robotics Co., Ltd. - не підтверджують наявності такого причинно-наслідкового зв`язку. Наведені відповідачем обставини містять лише загальні твердження про можливий вплив санкцій на міжнародні поставки, фінансові операції та логістику, однак не підтверджують, що саме застосування зазначених санкцій об`єктивно унеможливило або істотно перешкодило виконанню відповідачем зобов`язання щодо поставки товару у строки, визначені Державним контрактом.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неможливості передбачити настання зазначених обставин, оскільки твердження відповідача про запровадження санкцій щодо виробника товару лише 18.12.2024, тобто після укладення Державного контракту, не відповідає фактичним обставинам, оскільки відповідні санкції були запроваджені ще 07.11.2024, тобто до укладення сторонами Державного контракту від 11.12.2024, а відтак відповідач мав можливість врахувати їх існування під час прийняття на себе договірних зобов`язань.

Колегія суддів також враховує, що наведені відповідачем обставини фактично стосуються виконання зобов`язань його контрагентом, а не самого відповідача. Водночас відповідач був вільним у виборі контрагента та умов укладеного з ним договору, тому ризик неналежного виконання чи ускладнення виконання зобов`язань таким контрагентом не може покладатися на позивача та не є обставиною непереборної сили у спірних правовідносинах.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Принципу змагальності в господарському судочинстві найбільшою мірою відповідає стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 10.09.2019 р. у справі № 916/2403/18), і саме цей стандарт, як правило, має застосовуватись при розгляді господарських спорів (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17 від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17).

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (м. Київ) про наявність підстав для стягнення пені за неповернення суми попередньої оплати товару.

Правило ч. 2 ст. 693 ЦК України, яке передбачає право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, неявно включає і право покупця прийняти повернення суми попередньої оплати, здійснене за ініціативою продавця (погодитися на пропозицію продавця щодо такого повернення) або заперечити проти цього і вимагати від продавця передачі товару.

Прийняття покупцем поверненої передоплати без зауважень доводить припинення зобов`язання за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 604 ЦК України). Проте обов`язок продавця передати товар у натурі зберігається, якщо покупець без невиправданої затримки недвозначно заперечив проти повернення грошей (шляхом претензії чи позову) і вимагав поставки товару.

Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 911/969/24.

Як правильно встановив суд першої інстанції, у спірних правовідносинах позивач не заявляв відповідачу вимоги про повернення суми попередньої оплати, а, навпаки, листом від 20.02.2025 підтвердив намір отримати товар та вимагав його поставки. Крім того, після спливу встановленого Державним контрактом строку поставки позивач прийняв поставлений відповідачем товар, чим реалізував передбачене статтею 693 Цивільного кодексу України право на одержання товару. За таких обставин підстави для повернення відповідачем суми попередньої оплати, а відтак і для нарахування пені за її неповернення, були відсутні.

Стосовно доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" щодо помилковості висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, а також вимоги апелянта про зменшення їх розміру на 95 %, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. У цих висновках колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки колегія суддів виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Такий висновок викладено у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Колегія суддів зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).

Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №920/437/22, у якій колегія суддів підтримала висновок апеляційного суду про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки (штрафу) з заявлених до стягнення позивачем 103 352 207,47 грн штрафу до 1 033 552,07 (орієнтовно на 99 %), то Суд виходив з того, що апеляційний суд встановив наявність обставин, за яких господарський суд може зменшити неустойку (частина третя статті 551 ЦК України), зокрема, вказавши, що порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, а доводи останнього про звільнення відповідача від відповідальності є безпідставними та зводяться до нічим не підтверджених припущень, а також до бажання позивача застосувати до відповідача відповідальність у надмірному розмірі.

Висновки Верховного Суду у справах щодо зменшення неустойки свідчать про різноманітність обставин (підстав і чинників), які враховуються судами та впливають на вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

У зв`язку з викладеним колегія суддів зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Колегія суддів враховує, що заявлені позивачем до стягнення суми пені та штрафу нараховані за порушення умов укладеного між сторонами контракту від 11.12.2024 № 839-1710/12/Д25 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони. Водночас порушення строків поставки товару було зумовлено, зокрема, запровадженням Великою Британією санкцій щодо виробника предмета закупівлі - Autel Robotics Co., Ltd, які створили юридичні та фінансові бар`єри для своєчасної поставки товару. Також колегія суддів враховує, що заявлена позивачем до стягнення сума неустойки за несвоєчасну поставку у розмірі 8 853 493,10 грн становить 7,33 % від загальної вартості товару за контрактом.

При цьому прострочення поставки мало місце щодо: партії 1 (у кількості 200 к-т) - на 56 днів, партії 2 (у кількості 150 к-т) - на 26 днів, партії 3 (у кількості 50 к-т) - на 4 дні. Відтак частина товару була поставлена з незначним порушенням строків.

Крім того, відповідач вживав заходів для повідомлення замовника про настання обставин, які унеможливлювали своєчасну поставку, та ініціював внесення змін до договору в частині строків поставки товару.

Одночасно суд враховує, що позивач, будучи обізнаним про обставини, які впливали на своєчасність поставки товару, також не був позбавлений можливості вживати заходів для мінімізації можливих негативних наслідків порушення строків поставки, зокрема шляхом укладення інших договорів поставки, залучення альтернативних постачальників чи вчинення інших дій, спрямованих на забезпечення відповідних потреб у сфері оборони.

Враховуючи наявність у даній справі виняткових підстав, передбачених статтею 551 Цивільного кодексу України, а також наведені відповідачем обставини на підтвердження наявності особливих обставин, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 95%.

Водночас колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 75%.

Таке зменшення не звільняє відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов Контракту та відповідає компенсаційній природі неустойки, яка має на меті забезпечення належного виконання зобов`язання, а не його надмірне обтяження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Нормою ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

З огляду на викладені обставини, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Водночас колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 75 %.

У зв`язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафу, з ухваленням у цій частині нового рішення про їх стягнення з урахуванням зменшеного розміру.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, тому у відповідній частині рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати

Відповідно до частин 4 та 14 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі №910/8480/25 змінити та викласти пункти 2, 3 його резолютивної частини у такій редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука буд. 6, оф. 103; ідентифікаційний код 41837157) на користь Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (03142, м. Київ, вул. Максима Залізняка, 3; ідентифікаційний код 36038290) 1 155 788 (один мільйон сто п`ятдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 78 копійок пені за порушення строків поставки товару, 1 057 584 (один мільйон п`ятдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 50 копійок штрафу за порушення строків поставки товару та 106 241 (сто шість тисяч двісті сорок одну) грн 91 коп. судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.".

В решті рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2025 у справі № 910/8480/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДСМЕ" - без задоволення.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена 30.06.2026.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова