Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №910/15781/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. Справа№ 910/15781/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чапляна С.Є.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Іванова В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова»

про ухвалення додаткової постанови

за результатами розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 (повний текст рішення суду складено 13.04.2026)

та

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026

у справі № 910/15781/25 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 2 529 058,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Рух справи в суді першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» (далі - позивач, ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач, ДП «Гарантований покупець») про стягнення 5 423 298,23 грн основного боргу, 42 066,15 грн 3% річних, 57 019,04 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 у справі № 910/15781/25 закрито провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» до ДП «Гарантований покупець» про стягнення суми основного боргу в розмірі 1 917 132,44 грн. Позов ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» задоволено; стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» основний борг в розмірі 485958,63 грн, 3% річних в розмірі 54434,98 грн, інфляційні втрати в розмірі 71532,93 грн та судовий збір в розмірі 7343,11 грн; повернуто ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» з Державного бюджету України 58925,49 грн судового збору; зобов`язано орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва у даній справі, в порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), нарахувати 3% річних на суму основного боргу, за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : КДР :100, де: С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, починаючи з 27.01.2026 до моменту виконання рішення.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/15781/25 заяву ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва, АТ «Гарантований покупець» (далі - відповідач, скаржник, АТ «Гарантований покупець») звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить залучити до участі у справі Акціонерне товариство «Гарантований покупець» в якості апелянта (відповідача) як правонаступника Державного підприємства «Гарантований покупець», рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 у справі № 910/15781/25 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням Господарського суду міста Києва, Акціонерне товариство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/15781/25 скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 апеляційну скаргу АТ «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 та апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 у справі № 910/15781/25 залишено без змін; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/15781/25 залишено без змін; покладено на відповідача (скаржника) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

2. Надходження до суду апеляційної інстанції заяви ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» про ухвалення додаткового рішення

Через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від представника ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15781/25, в якій заявник просить ухвалити додаткову постанову у справі № 910/15781/25 щодо розподілу судових витрат та стягнути з АТ «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

2.1. Узагальнені доводи заяви про ухвалення додаткового рішення

У поданій заяві позивач зазначає, що ним до ухвалення апеляційним господарським судом постанови у відзиві на апеляційну скаргу викладено заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та додано докази понесених витрат. Разом з цим судом апеляційної інстанції питання розподілу судових витрат не вирішено, у зв`язку з чим позивачем подано окремо заяву про ухвалення додаткового рішення.

3. Узагальнені доводи заперечень проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення

Відповідач, заперечуючи проти задоволення заяви про стягнення з АТ «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» витрат на професійну правничу допомогу, зауважує, що заявлений розмір витрат є неспівмірним складності цієї справи та не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідач вказує, що позивачем не надано належних доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, а подана копія договору про надання правової допомоги № 12/05/2026 від 12.05.2026, укладеного між позивачем та АО «Лігалком-А», лише підтверджує існування договірних відносин між сторонами, але не підтверджує факту надання правничої допомоги, її обсягу, вартості та прийняття клієнтом.

Також відповідач вказує, що позивачем не надано акта приймання-передачі наданих послуг, який передбачений умовами договору про надання правової допомоги № 12/05/2026 від 12.05.2026.

Щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат відповідач зазначає, що представництво інтересів стягувача на стадії апеляційного провадження не потребує збору та глибокого аналізу доказів з боку адвокатів, які брали участь у розгляді справи, оскільки всі доводи та заперечення у справі зводилися до цитування позицій судів попередніх інстанцій.

Також не доведено необхідність залучення двох адвокатів для ведення даної справи.

4. Рух апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.06.2026 заяву ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» про ухвалення додаткового рішення в межах справи №910/15781/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Чапляна С.Є., суддів Пономаренка Є.Ю., Іванова В.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15781/25 призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

5. Фактичні обставини, встановлені судом за результатами розгляду заяви

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.05.2026 між Адвокатським об`єднанням «Лігалком-А» (далі - адвокатське об`єднання) та ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» (далі також - клієнт) укладено договір № 12/05/2026 про надання правової допомоги (далі - договір про надання правової допомоги), предметом якого є надання адвокатським об`єднанням клієнту правової допомоги (послуги) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 1.2. договору про надання правової допомоги, правова допомога надається у Північному апеляційному господарському суді в апеляційному провадженні за апеляційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 у справі №910/15781/25 та включає в себе такі послуги:

- правовий аналіз документів, які стосуються предмету спору та наявні у клієнта для підготовки відзиву на апеляційну скаргу;

- узагальнення та аналіз судової практики щодо спірних правовідносин;

- надання правової інформації клієнту, консультацій і роз`яснень щодо правової позиції клієнта у судовій справі;

- збір доказів щодо правової позиції клієнта (формування правової позиції на основі зібраних доказів) включаючи підготовку їх до розгляду судом;

- підготовка будь-яких документів, які будуть необхідними в процесі судового розгляду, зокрема, але не виключно: відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, письмові пояснення, пояснення у дебатах, процесуальних та інших документів правового характеру спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновлення в разі порушення;

- представництво, шляхом безпосередньої участі адвокатами адвокатського об`єднання інтересів клієнта в суді як під час судових засідань так і в разі необхідності, під час ознайомлення з матеріалами справи, тощо;

- захист прав, свобод і законних інтересів клієнта у судовій справі;

- інші послуги, що є необхідними та прямо пов`язані із розглядом судової справи.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору про надання правової допомоги за надання правової допомоги клієнт сплачує на користь адвокатського об`єднання гонорар, який є винагородою адвокатського об`єднання. Гонорар за цим договором встановлюється у фіксованому розмірі та складає 50 000,00 грн без ПДВ.

Згідно з п. 2.4. договору про надання правової допомоги при встановленні розмірі гонорару сторони врахували:

- складність справи, яка визначена із врахуванням важливості для клієнта, оскільки одним із видів діяльності клієнта є виробництво та продаж електроенергії за «зеленим тарифом»;

- обсяг та складність наданих адвокатським об`єднанням послуг;

- вплив вирішення справи на репутацію клієнта;

- фінансовий стан клієнта;

- витрати, які має понести адвокатське об`єднання при виконанні цього договору, зокрема поштові, транспортні, канцелярські, інше;

- призначення щонайменше двох адвокатів адвокатського об`єднання, які закріплюються для виконання умов даного договору, їх кваліфікацію і досвід;

- час, який необхідно буде витратити адвокатами адвокатського об`єднання для надання допомоги, зокрема і час необхідний для прибуття до суду (в разі необхідності);

- ціну позову.

Відповідно до п. 4.6. договору, для надання правничої (правової) допомоги клієнту, адвокатське об`єднання призначає: адвоката Головатюка Сергія Анатолійовича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1318 від 26.03.2008) та адвоката Кулик Аду Миколаївну (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000312 від 15.03.2019).

Згідно з п. п. 6.1., 6.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Цей договір укладений строком на один рік, але в будь-якому випадку до закінчення розгляду судової справи судом по суті, що закінчується ухваленням рішення суду, або постановленням ухвали про закриття провадження у справі, або ухвали про залишення позову без розгляду. В разі якщо розгляд справи триває більше одного року, строк дії цього договору автоматично продовжується до закінчення розгляду судової справи судом по суті, про що сторони можуть укласти додаткову угоду до цього договору.

Як убачається з матеріалів справи, представником позивача до суду апеляційної інстанції також надано копію ордера на надання правничої допомоги серії ВА № 1150738 від 20.05.2026; рахунок-фактуру № 1 від 12.05.2026; платіжну інструкцію № 687 від 13.05.2026 згідно з якою ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» перерахувала на рахунок АО «Лігалком-А» 50 000,00 грн з призначенням платежу - «за надання правової допомоги зг рах. №1 від 12.05.2026 без ПДВ»; а також заключну виписку за період з 13.05.2026 по 13.05.2026.

6. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті додаткової постанови

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ГПК України).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається за такими етапами:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

4) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, від 01.11.2023 у справі № 911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст.ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками, по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням правової допомоги в суді апеляційної інстанції, подані у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в сумі 50000,00 грн представником позивача подано договір, рахунок-фактуру № 1 від 12.05.2026, платіжну інструкцію № 687 від 13.05.2026 згідно з якою ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» перерахувала на рахунок АО «Лігалком-А» 50 000,00 грн з призначенням платежу - «за надання правової допомоги зг рах. №1 від 12.05.2026 без ПДВ», а також заключну виписку за період з 13.05.2026 по 13.05.2026

За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься у п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоча і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений у самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Колегія суддів також зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідно до ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються як довіреністю, так і ордером.

Представництво інтересів ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» у цій справі здійснювалося адвокатом Кулик А.М. на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВА № 1150738 від 20.05.2026 та адвокатом Головатюком С.А. на підставі ордера про надання правничої допомоги серії ВА №1150739 від 20.05.2026.

Відповідачем подано заперечення щодо витрат позивача на правову допомогу та зазначено, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правову допомогу є надмірним і не відповідає критеріям реальності та розумності.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268), від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 09.04.2024 у справі № 910/11443/22, від 14.03.2024 у справі № 904/141/20.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформульовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст.ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (ст.ст.126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у ст. 126 та ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами ст. 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правову допомогу, суд апеляційної інстанції частково погоджується з доводами відповідача, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі складові надання професійної правової допомоги, визначені адвокатським об`єднанням, як «опрацювання апеляційної скарги», «формування правової позиції та процесуальної стратегії клієнта», «аналіз судової практики» охоплюються послугою з підготовки відзиву на апеляційну скаргу, отже, не підлягають виокремленню.

Слід зазначити, що надмірна деталізація виконаної адвокатом роботи задля досягнення певної процесуальної дії в межах виконання договору про надання правничої допомоги не є обґрунтованою підставою для формування підвищеної вартості таких послуг при її стягненні зі сторони, на користь якої рішення не винесено.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що адвокати Кулик А.М. та Головатюк С.А. надавали позивачу правничу допомогу у суді першої інстанції, були обізнані з усіма деталями справи, з правовими питаннями та судовою практикою у подібних спорах.

Колегія суддів також враховує, що хоча спір стосувався стягнення значної суми коштів та мав істотне значення для позивача як суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність у сфері виробництва електричної енергії за «зеленим» тарифом, сама стадія апеляційного перегляду не характеризувалася підвищеною складністю. Апеляційні скарги не містили значного обсягу нових правових аргументів чи доводів, які потребували б проведення додаткового комплексного аналізу законодавства або формування нової правової позиції.

Під час апеляційного перегляду не подавалися нові докази, не виникла необхідність у повторному дослідженні матеріалів справи чи здійсненні додаткових процесуальних дій. Основний обсяг наданої правничої допомоги фактично полягав у підготовці відзиву на апеляційні скарги та реалізації вже сформованої правової позиції позивача.

За таких обставин, беручи до уваги критерії реальності, необхідності, співмірності та розумності судових витрат, передбачені статтями 126, 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000 грн є надмірним у порівнянні з обсягом фактично виконаної адвокатами роботи у суді апеляційної інстанції, тоді як компенсація витрат у розмірі 15 000 грн забезпечить справедливий баланс між правом сторони на відшкодування необхідних витрат та недопущенням покладення на іншу сторону надмірного фінансового тягаря.

Зменшення суми витрат не свідчить про заперечення права сторони самостійно визначати розмір винагороди адвоката у договірних відносинах, а лише відображає оцінку судом тієї частини таких витрат, яка за конкретних обставин цієї справи є необхідною та розумною для компенсації за рахунок іншої сторони.

При цьому апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що згідно з п. 3.3. договору про надання правової допомоги після завершення розгляду справи адвокатське об`єднання зобов`язане скласти акт наданої правової допомоги, позаяк сам по собі факт ненадання акта приймання-передачі послуг не свідчить про ненадання правової допомоги та не є самостійною підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат, якщо факт надання правової допомоги підтверджується іншими належними доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

З урахуванням характеру виконаної роботи в суді апеляційної інстанції, яка фактично полягала у підготовці одного відзиву на апеляційні скарги, відсутності судових засідань, участі представників у письмовому провадженні, а також того, що адвокати здійснювали представництво позивача ще у суді першої інстанції та були обізнані з фактичними обставинами спору, колегія суддів вважає, що співмірним і розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції є 15 000 грн.

7. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду заяви

Враховуючи наведені положення процесуального законодавства, беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом правничої допомоги у цій справі в суді апеляційної інстанції, надавши оцінку доказам та доводам позивача щодо розподілу відповідних витрат, та заперечення відповідача, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «Агрофірма ім. Чкалова» про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн за розгляд апеляційної скарги у справі № 910/15781/25 у суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 123,126, 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15781/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» (26000, Кіровоградська область, Новомиргородський район, місто Новомиргород, вулиця В`ячеслава Чорновола, будинок 50К, ЄДРПОУ 03757146) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті заяви відмовити.

4. Матеріали справи № 910/15781/25 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги на це судове рішення безпосередньо до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. 286 - 291 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя С.Є. Чаплян

Судді Є.Ю. Пономаренко

В.П. Іванов