Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №910/16269/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. Справа№ 910/16269/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Сковородіної О.М.

Коробенка Г.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026

у справі № 910/16269/25 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про стягнення 128466,68 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 65682,78 грн - збитків, 44641,34 грн - інфляційних втрат та 18142,56 грн - 3% річних, нарахованих Позивачем за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення коштів за банківською гарантією №31877 від 29.03.2023.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що ним роботи по договору закупівлі послуг №4600007477 від 11.04.2023 (далі за текстом - Договір) виконано в повному обсязі, що стало підставою для повернення Відповідачем коштів за банківською гарантією на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі №910/1756/25.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі №910/16269/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» збитки, а саме: 65682,78 грн збитків, 44641,34 грн інфляційних втрат, 3 % річних 18070,56 грн та судовий збір 2421,04 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 11, 22, 526, 530, 625, 1166 Цивільного кодексу України та встановленими судом обставинами заподіяння відповідачем позивачу шкоди внаслідок безпідставного списання банківської гарантії, якою було забезпечено виконання зобов`язань позивача за Договором. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак вимоги про стягнення 3 процентів річних задовольнив у межах здійсненого судом перерахунку заявленої до стягнення суми.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано приписи ст. 75 ГПК України, оскільки надано преюдиційного значення не обставинам, а висновкам суду в іншій справі. Апелянт зауважує, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру. Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин, у тому числі (а не виключно) з урахуванням преюдиційних обставин повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду в конкретній справі та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/5814/17, від 02.04.2025 у справі №522/23609/20, від 03.08.2022 у справі №160/5671/21).

Таким чином, оскільки врахуванню підлягають саме обставини справи, а не їх правова оцінка, надана судом у іншій справі, судом в оскаржуваному рішенні помилково не досліджено ряд суттєвих обставин справи, та не надано їм власну правову оцінку внаслідок помилкового ототожнення висновків суду, викладених в рішеннях у справі №910/1756/25, із встановленими у ній обставинами.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач діяв правомірно, реалізуючи своє право на використання банківської гарантії у зв`язку з неналежним виконанням позивачем зобов`язань за договором.

Відповідач підкреслює, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, що підтверджують наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, в тому числі щодо наявності причинного зв`язку між діями ТОВ «Оператор ГТС України» та начебто неотриманими Позивачем доходами.

Також, судом першої інстанції неправильно визначено ставку відсотків річних на рівні 3%, незважаючи на те, що у договорі ця ставка встановлена на рівні 0,01%.

Судом першої інстанції неправильно розраховано строк, з якого починається нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Так, обов`язок ТОВ «Оператор ГТС України» з повернення суми у розмірі 875930,40 грн на рахунок ТОВ «Теплоенергокомплект» виник лише після набрання рішенням законної сили, оскільки до набрання законної сили відповідним судовим рішенням, правовідносини між сторонами є спірними, а наявність відповідного обов`язку є неузгодженою, що вказує на неузгодженість і відповідного грошового зобов`язання.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Коробенка Г.П., Сковородіної О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі № 910/16269/25 та ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Товариству з обмеженою відповідальністю «Теплоенергокомплект» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 08.04.2026.

Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16269/25. Матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду 06.04.2026.

01.04.2026 через підсистему «Електронний Суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, у якому Позивач просить залишити апеляційну скаргу Відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду, - без змін, оскільки апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, наведені у ній доводи зводяться лише до переоцінки доказів уже оцінених судом першої інстанції та не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення. Також просить покласти на Відповідача витрати Позивача на професійну правничу допомогу, орієнтовна вартість яких складає 7500,00 грн.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Надавши оцінку доводам апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача 65682,78 грн - збитків (упущеної вигоди), 44641,34 грн - інфляційних втрат та 18142,56 грн - 3% річних.

Збитки (упущену вигоду) позивач обґрунтовує тим, що позивач був позбавлений можливості отримувати дохід у вигляді відсотків, які нараховувалися АТ «КБ «Глобус» на залишок коштів на поточному рахунку, відповідно до Договору банківського рахунку про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для суб`єктів господарювання №626790/1 від 26.07.2022.

Обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, позивач вказує на невиконання відповідачем свого зобов`язання та не повернення позивачу гарантійного забезпечення (875930,40 грн) у добровільному порядку, тим самим спричинивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в частині його повернення), що стало підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 04.02.2025 по 13.10.2025.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальне правило статті 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В іншому випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами вищезазначеної статті.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Правові висновки щодо елементів складу цивільного правопорушення; їх визначення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника; а також підстав та умов цивільної відповідальності містяться у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах № 923/1315/16 від 04.09.2018, № 910/2018/17 від 04.04.2018, № 910/5100/19 від 07.05.2020, № 910/21493/17 від 04.12.2018, № 914/1619/18 від 27.08.2019, № 904/982/19 від 24.02.2021).

При цьому, протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

У відповідності до положень статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Правова позиція щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 16.02.2023 у справі № 910/14588/21, від 25.05.2023 у справі № 910/17196/21 тощо).

Надаючи оцінку доводам позивача про завдання йому відповідачем збитків, суд першої інстанції встановив, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі №910/1756/25 задоволено позов ТОВ «Теплоенергокомплект» та стягнуто з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь ТОВ «Теплоенергокомплект» грошові кошти в розмірі 875930,40 грн, а також 10511,17 грн судового збору та 15 766,75 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Вказаною постановою встановлено наступне:

- враховуючи встановлені в судових рішеннях у справі №910/4783/24, які набрали законної сили, обставини належного виконання позивачем своїх зобов`язань за укладеним з відповідачем договором в повному обсязі та в установлений строк, колегія суддів дійшла висновку, що грошові кошти за банківською гарантією в сумі 875 930,40 грн отримані відповідачем без належних на те правових підстав;

- отже, перерахування АТ «КБ «Глобус» грошових коштів в сумі 875 930,40 грн на користь відповідача відбулось у зв`язку з договором та банківською гарантією від 29.03.2023 № 31877, однак не на їх виконання, а поза межами домовленостей, передбаченим вказаним правочином, оскільки гарантійний випадок не настав;

- оскільки спірна сума коштів, яка складає 875930,40 грн, отримана ТОВ «ОГС України» без належної правової підстави, і відповідач на момент ухвалення рішення не надав документів, які свідчать про повернення вказаних коштів ТОВ «Теплоенергокомплект», суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу цих коштів за правилами статті 1212 ЦК України. У зв`язку з цим, вказана позовна вимога ТОВ «Теплоенергокомплект» є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 910/1756/25 Відповідач сплатив Позивачу 875930,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №406265 від 14.10.2025.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Розглядаючи спір у справі, що переглядається, суд першої інстанції правильно виходив з того, що підставою для задоволення позовних вимог у справі №910/1756/25 слугувала встановлена під час розгляду спору обставина набуття ТОВ «Оператор ГТС» грошових коштів у розмірі 875930,40 грн без належної правової підстави, що стало підставою для їх повернення ТОВ «Теплоенергокомплект» за правилами статті 1212 ЦК України.

Цим підтверджуються свідомі та неправомірні дії відповідача в частині отримання ним гарантійних коштів на суму 875930,40 грн від банка- гаранта при виконаному у повному обсязі Договору з обох сторін.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.01.2025 банком гарантом перераховано на користь відповідача кошти в розмірі 875930,40 грн.

04.02.2025 ТОВ «Теплоенергокомплект» компенсовано АТ «КБ «Глобус» (Банк-гарант) сплачену останнім на користь ТОВ «Оператор ГТС України» (бенефіціар) гарантію у сумі 875930,40 грн за договором про надання гарантії №31877/ЮГ - 23 від 29.03.2023 - саме з рахунку вкладника (Позивача), на залишок коштів по якому і нараховувалися проценти Банком.

Згідно наданого АТ «КБ «Глобус» листа від 07.11.2025 № б/н на запит Позивача від 06.11.2025 № 488Р-11 за період лютий 2025 року по жовтень 2025 року у випадку знаходження грошових коштів Позивача в сумі 875930,40 грн на його рахунку згідно договору банківського рахунку про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для суб`єктів господарювання від 26.07.2022 № 626790/1 Позивач міг би отримати 65682,78 грн нарахованих процентів.

Отже, з 04.02.2025 по 13.10.2025 (дата повернення Відповідачем коштів 14.10.2025) Позивач був позбавлений можливості отримувати дохід у вигляді процентів із компенсованої суми - 875930,40 грн.

Підсумовуючи, колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду спору судом першої інстанції було встановлено усі елементи складу цивільного правопорушення, а саме: 1) наявність протиправної поведінки, яка полягала у стягненні на свою користь грошових коштів за банківською гарантією, незважаючи на те, що згідно статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 7.17 Договору такі кошти не мали б стягуватися на його користь; 2) наявність шкідливого результату такої поведінки - збитків, які мали вияв у недоотриманні позивачем відсотків, які нараховувалися АТ «КБ «Глобус» на залишок коштів на поточному рахунку, відповідно до Договору банківського рахунку про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для суб`єктів господарювання №626790/1 від 26.07.2022, і розмір таких відсотків належним чином підтверджена доказами із наданням розрахунку компетентного суб`єкта банківської діяльності; 3) наявність причинно-наслідкового зв`язку полягає в тому, що саме внаслідок дій відповідача, банк-гарант виплатив суму гарантії відповідачу, а потім звернувся до позивача про стягнення відповідних коштів, списання яких позбавила позивача отримувати дохід у вигляді процентів які нараховувалися АТ «КБ «Глобус»; 4) наявність вини підтверджується у тому числі обставинами встановленими у справі №910/1756/25 та полягає у тому, що саме незаконні дії відповідача позбавили позивача доходу, на який він розраховував.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зокрема, наполягаючи на повторному дослідженні обставин стягнення відповідачем з позивача грошових коштів за банківською гарантією апелянт наводить умови договору №4600007477 та посилається на акти та листи (як на докази) які відсутні в матеріалах справи, при цьому, апелянт не наводить які саме докази ним було надано до суду на підтвердження власної позиції, враховуючи предмет та підстави позову, та проігноровано судом першої інстанції під час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з доводами відзиву на апеляційну скаргу про те, що доводи апелянта у цій частині є беззмістовними.

Безпідставними є доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції приписів частини 4 статті 75 ГПК України.

Як правильно зауважено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, оцінка обставин отримання відповідачем суми за банківською гарантією в розмірі 875930,40 грн вже була надана судом у постанові Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 910/1756/25.

Суд не просто дослідив докази наявні у матеріалах справи №910/1756/25, адже саме сукупність оцінених судом доказів мала наслідком задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів, отриманих ТОВ «Оператор ГТС» як безпідставно отриманих.

Натомість, доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди ТОВ «Оператор ГТС» з резолютивною частиною постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 910/1756/25, однак, така незгода не може братись до уваги під час розгляду спору у справі, що переглядається.

До того ж, відповідачем не наведено доказів, обставин або ж норм матеріального права, які б спростовували ту обставину, що отримана ним сума банківської гарантії мала правову підставу. Тобто, під час розгляду спору відповідачем не спростовано протиправність власних дій.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 04.02.2025 по 13.10.2025.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом неправомірності дій Відповідача в частині отримання гарантійних коштів, які виплачено банком шляхом списання 04.02.2025 з банківського рахунку Позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для здійснення нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України з 05.02.2025, оскільки зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.

Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Момент виникнення прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна слід пов`язувати з таким юридичним фактом, як дата набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна, оскільки саме з цього моменту боржник у зобов`язанні стає достеменно проінформованим про наявність свого зобов`язання по відношенню до кредитора щодо повернення безпідставно отриманого майна.

Така правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.

Викладеним вище спростовуються доводи відповідача про необхідність нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, саме з дати набуття постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі №910/1756/25 законної сили.

Розглядаючи спір, судом першої інстанції правильно враховано, що згідно частини 1 статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина 1 статті 251 ЦК України).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства є нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму 875 930, 40 грн за період з 05.02.2025 по 13.10.2025, що за правильними підрахунками суду першої інстанції становить 3 % річних - 18 070,56 грн та інфляційні втрати - 44 641,34 грн.

Оскільки позовні вимоги саме у цій частині підлягають задоволенню, то висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є законними та обґрунтованими.

Натомість, доводи апеляційної скарги у цій частині зводяться до незгоди відповідача з такими висновками суду.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Колегія суддів також враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі №910/16269/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 у справі №910/16269/25 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16269/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.М. Сковородіна

Г.П. Коробенко