Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №910/9289/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р. Справа№ 910/9289/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Трипілка А.В., Солоджук С.М. (керівник)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Медичні закупівлі України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025, повний текст якого складено та підписано 18.12.2025

у справі №910/9289/25 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Державного підприємства «Медичні закупівлі України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діатом»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2025 року Державне підприємство «Медичні закупівлі України» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діатом» про стягнення штрафу в розмірі 7 394 086,57 грн за неналежне виконання умов Договору про закупівлю № 09/36-05/2024 від 16.05.2024. Суть позовних вимог зводиться до того, що відповідач порушив договірне зобов`язання щодо своєчасного надання замовнику сканованої копії реєстраційного посвідчення на фармацевтичну продукцію, виданого Міністерством охорони здоров`я України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання укладеного між сторонами договору про закупівлю фармацевтичної продукції (Абіратерон 250 мг) він перерахував попередню оплату, проте відповідач свої зобов`язання не виконав і після спливу 14 серпня 2024 року визначеного 90-денного строку не надав скановану копію реєстраційного посвідчення. Позивач наголошує, що цей документ є критично важливою та обов`язковою умовою для підтвердження якості, безпечності та ефективності ліків, які закуповуються за бюджетні кошти, а відповідач був заздалегідь ознайомлений з цими умовами ще на стадії тендеру (про що свідчить його лист-згода) та мав усвідомлювати власні комерційні ризики. Зважаючи на те, що договором за ненадання вказаного документа передбачено стягнення штрафу в розмірі 20% вартості непоставленої (неприйнятої) продукції, позивач нарахував до сплати 7 394 086,57 грн, які відповідач відмовився сплатити добровільно, відхиливши направлену йому претензію за наслідками досудового врегулювання спору.

Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав норми: ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 599, 615, 626, 628, 629, 664 ЦК України, ст.ст. 42, 44, 173, 174, 175, 222, 230 ГК України.

Короткий зміст заперечень відповідача

20.08.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував посилаючись на те, що порушення ним зобов`язань за Договором було спричинене адміністративними процедурами Міністерства охорони здоров`я. Крім того, Товариство зазначило, що основним видом його господарської діяльності є оптова торгівля лікарськими засобами та виробами медичного призначення. Також, відповідач, якого з 2022 року визначено критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у 2024 році здійснив поставку лікарських засобів за кошти державного бюджету для виконання програм та здійснення централізованих заходів з охорони здоров`я в медичні заклади України на суму 223 394 609,00 грн. У той же час, у відзиві на позов відповідач просив суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір штрафних санкцій до 7 000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення, що оскаржується

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 1 478 817,31 грн штрафу та 88 729,04 грн витрат по сплаті судового збору, а в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного надання копії реєстраційного посвідчення підтверджений матеріалами справи та є підставою для стягнення штрафу. При цьому аргументи про затримку надання документа через адміністративні процедури профільного міністерства відхилено як безпідставні, оскільки відповідач діяв у межах свободи договору і був заздалегідь ознайомлений зі змістом тендерної документації та умовами угоди. Водночас доводи відповідача щодо необхідності зменшення суми штрафних санкцій суд визнав частково обґрунтованими та зменшив суму стягнення до 20% від заявленої (до 1 478 817,31 грн), врахувавши відсутність доказів заподіяння позивачу збитків, а також зважаючи на статус відповідача як критично важливого підприємства, з метою дотримання справедливого балансу інтересів сторін та недопущення надмірних негативних наслідків.

Суд обґрунтував своє рішення посиланнями на норми: ст.ст. 3, 11, 509, 525, 526, ст. 530, ст. 551, 599, 610, 612, 627 ЦК України, ст.ст. 13, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 5 915 269,53 грн штрафу, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, здійснюючи розгляд справи без виклику сторін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- суд першої інстанції не врахував значний суспільний інтерес справи, оскільки предметом договору є життєво необхідні медикаменти для онкохворих пацієнтів, відсутність яких перериває терапію та знижує ефективність усього лікування;

- суд залишив поза увагою специфіку предмета поставки, адже до моменту отримання реєстраційного посвідчення ліки вважаються товаром невідомого походження, тому застосування погодженого сторонами штрафу є абсолютно правомірним;

- суд не надав належної оцінки пасивній поведінці відповідача, який ініціював процес реєстрації препарату лише через два місяці після укладення контракту та не вживав жодних активних дій для пришвидшення отримання посвідчення;

- суд помилково не врахував, що відповідач мав об`єктивну можливість уникнути власних фінансових втрат за рахунок пред`явлення регресної вимоги до свого постачальника (виробника), через бездіяльність якого і виникло прострочення.

Апеляційну скаргу скаржник обґрунтовує положеннями ст.ст. 526, 530, 550, 612, 617, 1191 ЦК України, ст.ст. 7, 9, 17, 27 Закону України «Про лікарські засоби», ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Правова позиція щодо апеляційної скарги позивача

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач повністю заперечує проти доводів позивача, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, справедливим та таким, що ухвалене з дотриманням балансу інтересів сторін, у зв`язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відзив обґрунтовано тим, що відповідач належним чином, в повному обсязі та у встановлений строк виконав основне зобов`язання за договором щодо поставки фармацевтичної продукції; затримка у наданні копії реєстраційного посвідчення сталася за відсутності вини відповідача та була зумовлена виключно тривалістю адміністративних процедур Міністерства охорони здоров`я України і Державного експертного центру, на які ні постачальник, ні виробник вплинути не можуть; несвоєчасне надання документації не завдало позивачу жодних збитків чи негативних наслідків; заявлений до стягнення розмір штрафу (понад 7,3 млн грн) є надмірно великим, носить відверто каральний характер та у понад 22 рази перевищує очікуваний прибуток постачальника від цієї закупівлі; відповідач має статус підприємства, що є критично важливим для галузі охорони здоров`я, забезпечує робочими місцями людей та систематично надає благодійну допомогу сектору оборони, тому стягнення повної суми штрафу є несправедливим і призведе до неможливості виплати заробітної плати та зриву інших контрактів; аргументи апелянта про значний суспільний інтерес є безпідставними, оскільки між сторонами склалися суто господарські правовідносини в межах публічної закупівлі; твердження скаржника про можливість відповідача компенсувати свої втрати шляхом пред`явлення регресної вимоги до виробника є необґрунтованими та жодним чином не стосуються предмета цього спору.

Свої доводи у відзиві на апеляційну скаргу учасник справи обґрунтовує нормами ст.ст. 3, 6, 509, 551, 614, 617, 627 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 218, ст. 233 ГК України, ст. ст. 263, 269, 276 ГПК України, ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби» №123/96-ВР, п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9289/25 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/9289/25. Копію ухвали надіслано суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, на підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2026, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9289/25.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у справі №910/9289/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 08.04.2026. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 01.04.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 01.04.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов`язковою.

Розгляд справи відкладався, зокрема до 10.06.2026.

Явка представників учасників справи

Представники відповідача в судовому засіданні 10.06.2026 заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити оскаржене рішення без змін.

В судове засідання 10.06.2026 представник позивача не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Раніше у справі позивач подавав заяву про розгляд справи без його участі.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

Щодо клопотання апелянта про розгляд справи без виклику сторін, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Оскільки характер спору та сума позову не підпадають під критерії спрощеного провадження без повідомлення учасників, а належне з`ясування позицій сторін вимагало проведення засідання, справа була розглянута у відкритому засіданні, що повністю відповідає статтям 2, 7, 13 ГПК України щодо змагальності та рівності сторін.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та частиною першою статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

16.05.2024 року між позивачем (замовником) та відповідачем (постачальником) був укладений Договір про закупівлю № 09/36-05/2024, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а позивач зобов`язався прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020.

Згідно з пунктом 3.4 Договору, якщо інше не передбачено цим Договором, за загальним правилом, оплата продукції здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати.

Пунктом 4 Додатку № 1 до Договору (Специфікації) передбачений обов`язок постачальника відповідно до пункту 4.1 Договору здійснити поставку продукції у строк до 20.08.2024 року включно (партія № 1).

Відповідно до пункту 5.1 Договору постачальник не менше ніж за 14 робочих днів до дати запланованої відправки продукції в пункт призначення зобов`язаний надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим Договором, скановані копії документів, зокрема реєстраційного посвідчення та усіх наявних вкладок до нього (за наявності), яке видається Міністерством охорони здоров`я України для кожного виду продукції, що постачається, а у випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством - документ, що підтверджує реєстрацію продукції у Сполучених Штатах Америки, Швейцарській Конфедерації, Японії, Австралії, Канаді, або реєстрацію компетентним органом Європейського Союзу за централізованою процедурою та застосування на території однієї з таких країн.

У пункті 7.1.1 Договору його сторони погодили, що у разі, якщо на дату укладення цього Договору продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення, свідоцтва про державну реєстрацію (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов`язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дати укладення цього Договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1 цього Договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим Договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров`я України для кожного виду продукції, що постачається.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

У пункті 8.3.1 Договору сторони погодили, що у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1 цього Договору з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього Договору, стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.

Пунктом 7 Додатку № 1 до Договору (Специфікації) унормовано, що відповідно до пункту 10.1 Договору останній діє до 01.06.2026 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, зокрема в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.

Зважаючи на порушення відповідачем встановленого пунктом 7.1.1 Договору 90-денного строку для подання сканованої копії реєстраційного посвідчення продукції, яке видається Міністерством охорони здоров`я України, позивач на підставі пункту 8.2 Договору нарахував відповідачу штраф у сумі 7 394 086,57 грн.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії платіжної інструкції № 6754 від 03.06.2024 позивач на виконання умов Договору здійснив попередню оплату погодженого сторонами товару на суму 36 970 432,85 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткової накладної № 1321 від 19.09.2024 відповідач 19.09.2024 здійснив поставку позивачу продукції загальною вартістю 36 970 432,85 грн.

14 серпня 2024 року закінчився 90-денний строк для надання сканованої копії реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров`я України.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не заперечувалося, що відповідач всупереч договору своє зобов`язання з подання сканованої копії реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством охорони здоров`я України, у передбачений договором строк не подав.

У пункті 8.3.1 Договору сторони погодили, що у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1 цього Договору з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього Договору, стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.

Враховуючи встановлені судом обставини з прострочення надання сканованої копії реєстраційного посвідчення, належним до стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до умов договору є 7 394 086,57 грн штрафу.

Доказів оплати відповідачем вказаної суми штрафних санкцій суду не надано.

З урахуванням встановлених обставин щодо розміру простроченого зобов`язання та стану його виконання на час розгляду справи судом, даних про заподіяння позивачу у зв`язку з цим збитків, того факту, щоб сума штрафних санкцій не перевищувала розміру рентабельності підприємства, яке визнано критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 551 ЦК України визнав можливим зменшити розмір належного з відповідача на користь позивача штрафу до 20%, у зв`язку з чим стягнув з Відповідача на користь Позивача підлягає 1 478 817,31 грн штрафу. Таке зменшення суд першої інстанції визнав оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правова позиція суду апеляційної інстанції

З урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 ГПК України у справі, що розглядається, апеляційний суд перевіряє виключно правомірність та обґрунтованість зменшення судом першої інстанції суми штрафу з 7 394 086,57 грн до 1 478 817,31 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами виникли господарські зобов`язання на підставі Договору про закупівлю № 09/36-05/2024 від 16.05.2024, який за своєю правовою природою є договором поставки. На вказані відносини поширюється дія норм параграфа 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з матеріалами справи, Відповідач взяв на себе зобов`язання належним чином зареєструвати лікарський засіб «Абіратерон 250 мг» в Україні та надати Замовнику скановану копію реєстраційного посвідчення МОЗ України не пізніше ніж протягом 90 календарних днів з дати укладення Договору (пункт 7.1.1), тобто до 14.08.2024 включно.

Фактично копію реєстраційного посвідчення (саме посвідчення оформлене МОЗ України 05.09.2024) було надано Позивачу 06.09.2024, що свідчить про наявність прострочення виконання негрошового зобов`язання тривалістю 23 дні.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором згідно частини 1 статті 612 ЦК України. На підставі цього колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність самого факту допущення відповідачем правопорушення у формі прострочення.

Апелянт наголошує, що предметом договору є онкологічний препарат «Абіратерон 250 мг», затримка реєстрації якого створює загрозу для життя пацієнтів та нівелює безперебійність лікування у межах державних програм з охорони здоров`я.

Колегія суддів повністю погоджується з високою соціальною та гуманітарною значущістю централізованих закупівель лікарських засобів. Водночас зазначає, що цивільно-правова відповідальність (у вигляді неустойки) спрямована на захист майнового інтересу конкретного кредитора у зобов`язанні, а не абстрактний захист публічного порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що кінцевий строк поставки самої продукції (партії №1), визначений пунктом 4 Додатку № 1 до Договору, був встановлений до 20.08.2024. Фактична поставка товару на всю суму попередньої оплати (36 970 432,85 грн) відбулася 19.09.2024 на підставі вже отриманого чинного реєстраційного посвідчення. Позивачем у межах цього спору не надано жодного доказу, у відповідності до вимог статей 74, 76 ГПК України, на підтвердження того, що прострочення надання посвідчення на 23 дні потягнуло за собою зрив лікувальних програм, неотримання пацієнтами ліків, пред`явлення претензій до ДП з боку Міністерства охорони здоров`я чи медичних закладів, або виникнення у Позивача будь-яких реальних майнових збитків. Сама по собі потенційна небезпека, яка не реалізувалася у конкретні негативні наслідки для кредитора, не може бути підставою для стягнення неустойки у повному розмірі.

Щодо поведінки Відповідача у спірній ситуації

У цій частині апеляційної скарги Позивач стверджує, що Відповідач діяв недобросовісно, оскільки з моменту укладення договору (16.05.2024) до подання заяви про реєстрацію до МОЗ (12.07.2024) минуло майже два місяці, а сам Відповідач не направляв запитів для прискорення адміністративних процедур.

Зазначений довід повністю спростовується матеріалами справи. Судом встановлено, що ТОВ «Діатом» у день укладення договору (16.05.2024) направило офіційний лист виробнику препарату (Індія) та власнику прав (США) щодо негайного формування реєстраційного досьє для екстреної процедури в Україні. Враховуючи, що Відповідач не є суб`єктом розробки та безпосереднім власником оригінальних реєстраційних матеріалів, збір і транскордонна передача досьє у строк до 12.07.2024 свідчить про вжиття ним залежних від нього заходів. Крім того, відповідно до Порядку № 376 та Порядку № 426, строк експертизи матеріалів для закупівлі спеціалізованою організацією не повинен перевищувати 30 робочих днів, а прийняття рішення МОЗ - 10 робочих днів. Заява була зареєстрована компетентними органами 12.07.2024, а наказ МОЗ про реєстрацію видано лише 05.09.2024. Затримка розгляду реєстраційних матеріалів державними органами та експертними центрами лежить виключно у площині тривалості внутрішніх адміністративних процедур МОЗ України, на які Відповідач не мав жодних законних важелів впливу. Пасивної чи недобросовісної поведінки у діях Товариства колегією суддів не виявлено.

Щодо доводів Апелянта про можливість регресного стягнення Відповідачем збитків з іноземного виробника

У цій частині апеляційної скарги Апелянт вказує, що Відповідач не зазнає критичних фінансових втрат, оскільки має право в порядку статті 1191 ЦК України стягнути суму штрафу зі свого контрагента-виробника, з вини якого затрималося подання заяви.

Колегія суддів відхиляє цей аргумент як юридично неспроможний, оскільки стаття 1191 ЦК України регулює відносини регресу, що виникають із деліктних зобов`язань (завдання позадоговірної шкоди), і не застосовується до договірної відповідальності суб`єктів господарювання. Разом з цим взаємовідносини Відповідача з його іноземними контрагентами регулюються окремими зовнішньоекономічними контрактами, правопорядок яких та умови відповідальності не є предметом дослідження у цій справі.

Посилання на те, що каральний характер санкцій у внутрішньому договорі поставки може бути компенсований за рахунок гіпотетичних стягнень в інших юрисдикціях, суперечить принципу індивідуалізації юридичної відповідальності та базовим стандартам справедливості господарського судочинства. Суд зобов`язаний встановлювати баланс інтересів безпосередньо між Позивачем та Відповідачем у конкретному спорі, не покладаючись на припущення про майбутні судові процеси Товариства з третіми особами.

Щодо правомірності зменшення розміру неустойки

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма міститься у статті 233 ГК України, яка надає суду право зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій у разі, якщо вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора, при цьому мають бути взяті до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У чинній та сталій практиці Верховного Суду сформовано такі обов`язкові правові висновки:

- зменшення неустойки є дискреційним правом суду, яке реалізується ним на засадах розумності, справедливості та балансу інтересів сторін;

- цивільно-правова відповідальність не повинна перетворюватися на засіб збагачення кредитора або інструмент карального знищення боржника;

- за відсутності збитків у кредитора, повне стягнення штрафу, який є неспівмірним із наслідками порушення, порушує засади справедливого господарського обороту.

Колегія суддів, оцінивши обставини цієї справи з урахуванням зазначених висновків, встановила таке:

Загальна ціна Договору становить 36 970 432,85 грн. Як вбачається з наданих Відповідачем розрахунків, націнка (маржинальний прибуток) Товариства за цим державним контрактом склала близько 330 800,00 грн. Заявлений Позивачем штраф за 23 дні затримки паперового документа становить 7 394 086,57 грн, що у 22,3 раза перевищує весь чистий прибуток Відповідача від цієї операції.

Стягнення штрафу в розмірі 20% від вартості всього контракту за затримку реєстраційного посвідчення (при тому, що сам товар був повністю поставлений, є якісним, прийнятий Замовником без жодних претензій і повністю оплачений) перетворює штраф із забезпечувального заходу на суто каральну конфіскаційну санкцію. Це прямо суперечить правовій природі неустойки.

Водночас ТОВ «Діатом» з 2022 року визначено критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Підприємство забезпечує робочі місця, стабільно виплачує заробітну плату та здійснює централізоване постачання життєво необхідних ліків до медичних закладів України, а також надає допомогу сектору оборони. Вилучення з обігу такого підприємства значної суми штрафних санкцій, які вимагає стягнути Позивач за формальне прострочення, здатна призвести до негативних наслідків, що безпосередньо зашкодить публічним інтересам держави у сфері охорони здоров`я.

Оцінивши вказані обставини у їх сукупності, колегія суддів вважає, що Господарський суд міста Києва, зменшивши розмір штрафу на 80% (до суми 1 478 817,31 грн), вірно скористався своїми дискреційними повноваженнями. Така сума, з одного боку, є суттєвою мірою цивільної відповідальності для Відповідача за недотримання строків (що виконує стимулюючу функцію неустойки), а з іншого - не є руйнівною для підприємства та повністю компенсує відсутність будь-яких матеріальних збитків у Державного підприємства «Медичні закупівлі України».

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Господарський суд міста Києва повно з`ясував обставини справи, ухвалив законне та глибоко обґрунтоване рішення, забезпечивши справедливий баланс інтересів між державним підприємством та критично важливим суб`єктом господарювання, повністю дотримавшись загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) та обов`язкових висновків Верховного Суду. Підстав для скасування або зміни рішення від 16.12.2025 не встановлено.

Судові витрати

Згідно з вимогами статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 у справі №910/9289/25 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 26.06.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова