Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №920/366/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. Справа № 920/366/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Чапляна С.Є.

Іванова В.П.

секретар судового засідання: Нечасний О.Л.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області від 22.04.2026

у справі № 920/366/26 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Комунального некомерційного підприємства Тростянецька міська лікарня Тростянецької міської ради

до відповідача Приватного підприємства "Прогрес"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Тростянецька міська рада

про усунення перешкод у користуванні комунальним майном та зобов`язання звільнити нежитлове приміщення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Позивач звернувся до Господарського суду Сумської області із позовною заявою, в якій просив зобов`язати Приватне підприємство "Прогрес" передати Комунальному некомерційному підприємству "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Сумська область, м. Тростянець, вул. Нескучанська, буд. 7, 4 поверх стаціонарного відділення, загальною площею 19,99 кв. м, у вільному від майна та осіб стані шляхом фактичного звільнення приміщення та передачі його позивачу за актом приймання-передачі; стягнути з Приватного підприємства "Прогрес" на користь Комунального некомерційного підприємства "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району від 01.07.2016 №5 (далі по тексту - договір оренди) укладений між сторонами закінчився 30.04.2022. 24.05.2022 сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна за договором оренди, але відповідач майно позивачу не повертає протягом чотирьох років.

Відповідач позов не визнає у повному обсязі з огляду на те, що договір оренди є продовженим відповідно до п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі по тексту - постанова КМУ №634) на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Крім цього, згідно із п.п.6.7. рішення Тростянецької міської ради від 02.06.2022 №138 були продовжені договори оренди комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану та чотири місяці з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Також відповідач зазначає, що після підписання 24.05.2022 акту приймання-передачі сторони не вчинили будь-яких дій, спрямованих на припинення договору оренди, а навпаки позивач щомісячно виставляв рахунки, які відповідач оплачував.

Позивач 27.06.2022 прийняв наказ №212, згідно п.3 якого було продовжено строк дії договору оренди.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.04.2026 у справі №920/366/26 у задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради до Приватного підприємства "Прогрес", третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Тростянецька міська рада про усунення перешкод у користуванні комунальним майном та зобов`язання звільнити нежитлове приміщення відмовлено повністю. Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328 грн 00 коп. покладено на позивача.

Рішення суду мотивоване тим, що закінчення строку договору оренди від 01.06.2016 припало на час дії воєнного стану в Україні - 30.04.2022, який було введено та продовжено на підставі Указів Президента України від 24.02.2022 №64, від 14.03.2022 №133, від 18.04.2022 №259.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач у листі від 29.04.2022 №01-14/650 повідомив відповідачу, що у зв`язку з тимчасовою окупацією території Тростянецької ОТГ з 24.02.2022 по 26.03.2022 року було завдано значних пошкоджень будівлям КНП "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради. Зважаючи на це, адміністрація закладу повідомляє про те, що вищевказаний договір продовжуватися не буде.

Місцевий господарський суд виходив з того, що лист позивача від 29.04.2022 не відповідає вимогам статті 76 ГПК України щодо належності доказів, адже не містить відповідної інформації про відмову орендодавця від продовження орендних правовідносин з відповідачем з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Суд першої інстанції зазначає, що ані лист орендодавця від 29.04.2022, ані листи орендодавця від 01.05.2025, 22.12.2025, 07.01.2026 не є доказом дотримання останнім визначених постановою КМУ № 634 положень про належне повідомлення орендаря про припинення договірних відносин в межах тридцяти денного строку до закінчення строку дії договору оренди, та відповідно не можуть бути підставою для припинення договору оренди.

Суд першої інстанції вказав, що матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується факт підписання сторонами зазначеного акту приймання-передачі від 24.05.2022., згідно якого відповідач передав нежитлове приміщення позивачу. Однак, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вчинення сторонами будь-яких дій, спрямованих на припинення дії договору.

Так, навпаки, відповідно до рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради від 02.06.2022 №138 вважаються продовженими договори оренди комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану та чотири місяці з дати припинення чи скасування воєнного стану. 27.06.2022 позивач, керуючись п.6 вищезазначеного рішення, згідно наказу №212 продовжив дію договору оренди з відповідачем на період воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, однак, не пізніше 23 грудня 2022 року включно. Формулювання у наказі позивача "однак, не пізніше 23 грудня 2022 року включно" не відповідає вимогам постанови КМУ № 634.

Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі акту від 24.05.2022 не припинилися правовідносини між позивачем та відповідачем за договором оренди, а договір є продовженим в силу приписів п.6-1 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.п. 5, 16 постанови КМУ № 634.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а позов задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне некомерційне підприємство "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 22.04.2026 у справі № 920/366/26 та прийняти нове рішення, яким позов Комунального некомерційного підприємства "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради задовольнити повністю. Усунути перешкоди у користуванні комунальним майном та зобов`язати Приватне підприємство "Прогрес" звільнити нежитлове приміщення площею 19,99 кв.м., розташоване за адресою: вул. Нескучанська, 7. Стягнути з Приватного підприємства "Прогрес" судові витрати, понесені позивачем як у суді першої інстанції, так і у зв`язку розглядом справи в апеляційній інстанції, поклавши їх на відповідача.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи допустив істотні порушення норм процесуального права, які безпосередньо вплинули на повноту встановлення фактичних обставин справи, правильність оцінки доказів та законність ухваленого рішення.

Апелянт вказує про порушенням судом першої інстанції змагальності сторін та незабезпечення позивачу можливості подати нові докази та пояснення у відповідь на заперечення на відповідь на відзив.

Крім скаржник стверджує, що основною помилкою суду стало неправильне визначення правової природи спірних правовідносин після 24.05.2022 року, тобто після підписання сторонами акта приймання-передачі нерухомого майна.

Матеріалами справи підтверджується, що 24 травня 2022 року між сторонами добровільно був підписаний акт повернення майна, який оформлений належним чином, підписаний обома сторонами без зауважень та підтверджує завершення користування спірним приміщенням. Суд першої інстанції фактично не надав належної правової оцінки цьому документу, хоча саме акт повернення майна є ключовим доказом припинення орендних правовідносин. Отже після 24.05.2022 у відповідача були відсутні правові підставим для користування спірним приміщенням.

Крім того, як стверджує скаржник, суд першої інстанції помилково застосував положення Постанови Кабінету Міністрів України №634.

Суд дійшов висновку, що договір оренди нібито автоматично продовжив свою дію на період воєнного стану. Однак суд не врахував, що на момент застосування зазначеної Постанови договір оренди вже був припинений шляхом підписання сторонами Акта повернення майна.

Автоматичне продовження може застосовуватися виключно до чинного договору оренди. У даному випадку: договір був припинений; майно повернуте; орендні правовідносини завершені. Постанова Кабінету Міністрів України не може відновлювати припинений договір, створювати новий договір або легалізувати фактичне користування майном без належної правової підстави. Суд першої інстанції фактично надав Постанові №634 зворотну дію в часі, хоча законодавством це не передбачено.

Також, як вказує апелянт, суд першої інстанції помилково врахував бездіяльність або мовчазну поведінку окремих посадових осіб лікарні як нібито підтвердження згоди на подальше користування приміщенням. Такий висновок суперечить законодавству про комунальну власність.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право розпорядження комунальним майном належить територіальній громаді в особі відповідної міської ради. КНП "Тростянецька міська лікарня" є лише балансоутримувачем майна та не має повноважень самостійно передавати майно в оренду або продовжувати орендні правовідносини поза межами процедури, визначеної законом.

Більше того, ще у червні 2022 року міською радою було прийнято відповідне рішення (видано наказ) щодо припинення користування приміщенням та необхідності його повернення лікарні. Тобто як балансоутримувач, так і власник майна висловили однозначну волю щодо припинення користування приміщенням відповідачем. Після цього відповідач був зобов`язаний звільнити приміщення.

Однак суд першої інстанції, як зазначає позивач, безпідставно поставив вище фактичну бездіяльність окремих посадових осіб, ніж письмовий Акт повернення майна, рішення власника майна та вимоги спеціального законодавства. Такий підхід фактично легалізує незаконне користування комунальним майном без договору, без рішення власника та без дотримання обов`язкової процедури передачі майна в оренду.

Отже, як вважає апелянт, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неправильно визначив правову природу спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача правових підстав для подальшого користування спірним приміщенням, не врахував наявність передбаченої абзацом 1 пункту 5 постанови КМУ № 634 та абзацом 3 частини 1 статті 19 Закону України № 157-IX виняткової підстави для непродовження договору оренди, яка (підстава) виключає автоматичне продовження зазначеного договору оренди, строк дії якого закінчується під час воєнного стану.

Правовий аналіз приписів постанови КМУ №634 від 27.05.2022 дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022 за наявності таких умов: 1) строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану; 2) відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Тобто, для продовження договору необхідна наявність двох умов.

Натомість, у ситуації, що розглядається сторони дійшли взаємної згоди про повернення майна, про що свідчить акт повернення і його оприлюднення в електронній торговій системі.

Тобто позивач завчасно повідомив відповідача про припинення договору, підготував, підписав та оприлюднив відповідний документ. А отже для автоматичного продовження договору і застосування постанови № 634 у спірних правовідносинах немає.

Рішення Виконавчого комітету № 138, на яке посилається відповідач не має до нього жодного відношення. Адже на момент прийняття такого рішення приміщення були повернуті за актом позивачу. Наказ директора закладу, на який посилається відповідач прийнятий після підписання Акту повернення майна поза межами його повноважень.

Разом з тим, апелянт стверджує, що отримання коштів від відповідача саме по собі не може розцінюватися як доказ існування орендних правовідносин або їх автоматичного продовження. Такі надходження не є результатом укладення нового договору оренди, не відображають взаємного волевиявлення сторін на зміну правового режиму користування майном і не можуть підміняти собою встановлену законом процедуру передачі комунального майна в оренду, яка передбачає дотримання принципів прозорості, конкуренції та проведення аукціону.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 22.04.2026 залишити без змін.

Щодо твердження позивача про порушення судом першої інстанції змагальності сторін та незабезпечення позивачу можливості подати нові докази та пояснення у відповідь на заперечення на відповідь на відзив, відповідач зазначає про наступне.

Як вбачається зі змісту ухвали Господарського суду Сумської області від 19 березня 2026 року було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Позивачу було встановлено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Частина 2 ст. 161 ГПК України передбачає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відтак, як вбачається зі змісту матеріалів справи, що наявні в Електронному суді, сторони реалізували свої процесуальні права та подали суду всі передбачені господарським процесуальним законодавством документи по суті справі. А саме відповідачем було подано відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, позивачем подано відповідь на відзив, а третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - письмові пояснення.

Більше того, слід зазначити про те, що вхідна картка документу про реєстрацію заперечень відповідача у справі надійшла на адресу Господарського суду Сумської області після ухвалення судового рішення, відтак будь-яких посилань на докази, які були долучені відповідачем до заперечень, судом першої інстанції не здійснювалось, як і не надавалась будь-яка оцінка таким доказам.

Щодо твердження позивача про обмеження його судом у праві подання нових доказів, то згідно з положеннями ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані, з поміж іншого, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 2 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Таким чином, саме на позивача покладено процесуальний обов`язок надати всі докази на підтвердження заявлених позовних одночасно зі зверненням до суду з позов.

Відповідач вказує, що судом першої інстанції була надана правова оцінка наданому акту повернення майна від 24 травня 2022 року. Зокрема, суд першої інстанції встановив, що незважаючи на факт підписання такого акту, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують вчинення сторонами будь-яких дій, спрямованих на припинення дії договору. Більше того, судом першої інстанції було встановлено, що позивач після підписання акту приймання-передачі від 24.05.2022 продовжував виставляти, а відповідач оплачувати рахунки за орендоване приміщення (орендні платежі, відшкодування вартості комунальних послуг, господарських витрат та інше), що підтверджується фільтрованою випискою за період з 01.01.2022 по 25.03.2026, яка додана відповідачем до відзиву на позов.

Крім цього, відповідач зазначає, що до того ж, обставина про те, що рахунки на оплату оренди виставлялися відповідачу не заперечувалось позивачем у справі, а навпаки вказаний факт визначний позивачем, як і факт оплати таких рахунків відповідачем, що в черговий раз свідчить про відсутність намірів у обох сторін про припинення договірних відносин з питань оренди нерухомого майна.

Тростянецькою міською радою подано додаткові пояснення у справі, в яких остання просить задовольнити апеляційну скаргу КНП "Тростянецька міська лікарня".

В обґрунтування своїх пояснень у зазначеній справі третя особа вказує, що відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Як вказує третя особа, належним суб`єктом права власності на будівлі є Тростянецька міська рада. Підприємство є їх фактичним користувачем за яким вони закріплені на праві оперативного управління та перебувають у нього на балансі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є: а) Фонд державного майна України - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна), у тому числі переданого на праві узуфрукта державного майна; б) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке належить Автономній Республіці Крим; в) органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності, у тому числі переданого на праві узуфрукта комунального майна; г) балансоутримувачі - щодо: - нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об`єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна; - нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує п`яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб`єктам виборчого процесу для проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії; - нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організування конгресів і торговельних виставок; - іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Тобто КНП "Тростянецька міська лікарня" є не просто балансоутримувачем, а і орендодавцем спірного приміщення.

01.06.2016 року між сторонами спору було укладено договір оренди №5, строк дії якого визначено до 31.05.2019 року. На підставі рішення Виконавчого комітету Тростянецької міської ради від 10.05.2019 №251 строк дії договору оренди було продовжено, що оформлено додатковою угодою №1, чинною до 30.04.2022 року. Після закінчення строку дії договору з урахуванням додаткової угоди №1 новий договір оренди між сторонами не укладався, рішення ні Тростянецької міської ради, ні її виконавчого комітету про продовження або поновлення права користування Приміщенням не приймалося. З відповідним зверненням орендар не звертався.

За приписами ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди. Листом №01-14/650 від 29.04.2022 року відповідачу було запропоновано повернути Приміщення за актом приймання-передачі у зв`язку з пошкодженням майна лікарні внаслідок збройної агресії. 24 травня 2022 року сторонами було підписано акт приймання- передачі (повернення) Приміщення. Жодних претензій сторони одна до одної не мали. Відповідний Акт було оприлюднено в електронній торговій системі (далі - ЕТС).

Однак, незважаючи на припинення дії договору оренди та добровільного підписання зазначеного акту, відповідач фактично не звільнив нежитлове Приміщення та продовжує користуватися ним і здійснювати у ньому господарську діяльність без належних правових підстав. З метою припинення незаконного користування комунальним майном Позивач неодноразово звертався до Відповідача з письмовими вимогами (копіє є в матеріалах справи).

Відповідно до розпорядження Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з повномасштабним військовим вторгненням було введено військовий стан. Наказом Міністерства з питань реінтеграції окупованих територій України №390 від 22.12.2022 року визначено, що Тростянецька міська територіальна громада з 24.02.2022 року по 26.03.2022 року перебувала в окупації.

Заклад зазнав пошкоджень внаслідок воєнних дій. Постраждали всі будівлі КНП, у тому числі і стаціонар, хірургічне відділення.

Тростянецька міська рада погоджується з апелянтом щодо висновку про неправильне визначення судом першої інстанції правової природи спірних правовідносин після 24.05.2022 року, тобто після підписання сторонами Акта повернення нерухомого майна.

Третя особа зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неправильно визначив правову природу спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача правових підстав для подальшого користування спірним приміщенням, не врахував наявність передбаченої абзацом 1 пункту 5 постанови КМУ № 634 та абзацом 3 частини 1 статті 19 Закону України № 157-IX виняткової підстави для непродовження договору оренди, яка (підстава) виключає автоматичне продовження зазначеного договору оренди, строк дії якого закінчується під час воєнного стану.

Правовий аналіз приписів постанови КМУ №634 від 27.05.2022 дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022 за наявності таких умов: (1) строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану; (2) відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Тобто, для продовження договору необхідна наявність двох умов.

Натомість, у ситуації, що розглядається балансоутримувач листом №01-14/650 від 29.04.2022 року відповідачу було повідомлено про необхідність повернення приміщень, лікарня потребувала ремонту. Сторони дійшли взаємної згоди про повернення майна, про що свідчить акт повернення і його оприлюднення в електронній торговій системі.

Тобто позивач завчасно повідомив відповідача про припинення договору, підготував, підписав та оприлюднив відповідний документ. А отже для автоматичного продовження договору і застосування постанови № 634 у спірних правовідносинах немає. А відтак суд невірно застосував норми матеріального права.

Рішення Виконавчого комітету № 138, на яке посилається відповідач не має до нього жодного відношення. Адже на момент прийняття такого рішення приміщення були повернуті за актом позивачу. Наказ директора закладу, на який посилається відповідач прийнятий після підписання Акту повернення майна поза межами його повноважень.

Той факт, що спірні приміщення потрібні лікарні для власних потреб - беззаперечні. Тимчасова конструкція влаштована відповідачем і за домовленістю з попереднім керівником виведена в нібито окреме приміщення забирає понад два метри коридору, що є порушенням будівельних норм для відділень з операційними.

Як вказує третя особа, суд першої інстанції, незважаючи на зазначені обставини, фактично ототожнив саме фізичне перебування відповідача у приміщенні з існуванням чинних орендних правовідносин. Те, що відповідач відшкодовував своє перебування в приміщенні свідчить лише про те, що підприємству не нанесено збитки, але не відміняє той факт, що підприємство позбавлене права використовувати ввірене йому власником майно для власних потреб і статутної діяльності, ставлячи під загрозу виконання пакетів за договорами з НСЗУ та життя і здоров`я пацієнтів.

Щодо наявності підстав для долучення до матеріалів справи вказаних доказів, колегія суддів зазначає про таке.

Враховуючи, що позивач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

За таких обставин, додані позивачем до клопотання доказів, а саме ухвали від 27.11.2024 у справі № 591/11626/24 Зарічного районного суду м. Суми та розпорядження Тростянецької міської ради від 03.07.2025 № 50-КП як додаткові докази колегією суддів не приймаються, а розгляд апеляційної скарги здійснюється без урахування вказаних доказів.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Комунальне некомерційне підприємство "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради (далі - позивач) є балансоутримувачем нежитлового приміщення, що перебуває у комунальній власності Тростянецької міської територіальної громади та розташоване за адресою: Сумська область, м. Тростянець, вул. Нескучанська, буд. 7, 4 поверх стаціонарного відділення, загальною площею 19,99 кв. м (далі - приміщення).

01.06.2016 року між сторонами було укладено договір оренди №5, строк дії якого визначено до 31.05.2019 року.

На підставі рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради від 10.05.2019 №251 строк дії договору оренди було продовжено, що оформлено додатковою угодою №1, чинною до 30.04.2022 року.

Листом №01-14/650 від 29.04.2022 року відповідачу було запропоновано повернути Приміщення за актом приймання-передачі у зв`язку з пошкодженням майна лікарні внаслідок збройної агресії.

24 травня 2022 року сторонами було підписано акт приймання-передачі (повернення) приміщення.

Відповідач користується приміщенням до цього часу.

З метою припинення користування комунальним майном позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими вимогами, а саме: лист-вимога №01-14/1533 від 01.05.2025 року; лист-вимога №01-14/2620 від 22.12.2025 року; вимога №01-14/46 від 07.01.2026 року.

Усі зазначені вимоги залишені відповідачем без виконання, приміщення не звільнене.

Також позивач зазначає, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції окупованих територій України №390 від 22.12.2022 року визначено, що Тростянецька міська територіальна громада з 24.02.2022 року по 26.03.2022 року перебувала в окупації.

Заклад зазнав пошкоджень внаслідок воєнних дій. Постраждали всі будівлі КНП, у тому числі і стаціонар, хірургічне відділення.

Адміністрацією позивача заплановано проведення ремонтних робіт на поверсі, де знаходиться спірне приміщення з метою забезпечення належних умов функціонування закладу охорони здоров`я, однак незаконне перебування відповідача у приміщенні унеможливлює виконання таких робіт.

Орендар відмовляється звільнити приміщення.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.

Північний апеляційний господарський суд вважає висновки місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог Комунального некомерційного підприємства "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради помилковими, з наступних підстав.

Причиною виникнення спору у справі стало те, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району від 01.07.2016 №5 закінчився 30.04.2022.

24.05.2022 сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна за договором оренди.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району №5 від 01.07.2016 (із урахуванням додаткової угоди №2 від 03.06.2019 до нього) за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України.

Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного Договору оренди регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди державного та комунального майна та регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Так, на час укладення спірного Договору оренди (01.07.2016) діяв Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №2269-XII.

27.12.2019 набрав чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-IX, який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.

Оскільки строк дії Договору оренди від 01.07.2016 додатковою угодою №1 від 03.06.2019 визначено його сторонами до 30.04.2022 включно, тобто він закінчувався після 01.07.2020, то в даному випадку до спірних правовідносин слід застосувати положення Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна".

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №917/565/22, від 13.12.2022 у справі №916/4073/21, від 06.10.2021 у справі №907/720/20, від 09.11.2021 у справі №908/2637/20.

Згідно з частинами 3-4 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у редакції, чинній станом на 30.04.2022, договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 5 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 01.04.2022 №2181-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" доповнено, пунктом 6-1, згідно якого, зокрема, під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану; припинення орендарем договору оренди.

На виконання зазначених змін Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 №634 (далі - постанова №634), пунктом 5 якої передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. При цьому, пунктом 16 вказаної постанови №634 на орендодавців державного та комунального майна покладено обов`язок забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Суд звертає увагу, що на момент розглядуваних відносин Постанова КМУ не набрала чинності, і сторони не могли передбачити її регулювання. Для прикладу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зазначила, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року. Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Однак навіть у цій ситуації поведінка сторін не суперечить і постанові КМУ.

Відповідно до приписів статті 19 Закону №157-IX рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

29.04.2022 орендодавець листом №01-14/650 повідомив орендаря, що у зв`язку з тимчасовою окупацією території Тростянецької ОТГ з 24.02.2022 по 26.03.2022 було завдано значних пошкоджень будівлям КНП "Тростянецька міська лікарня" ТМР. Зважаючи на це, адміністрація закладу повідомляє про те, що Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого майна) № 5 від 01.07.2016 продовжуватися не буде. Керуючись п. 10.11 Договору позивач просив відповідача повернути майно за актом приймання-передачі протягом трьох робочих днів.

Отже, з матеріалів цієї справи вбачається, що балансоутримувач, який водночас є орендодавцем за Договором (Лікарня), повідомив орендаря про непродовження договору оренди з підстави, передбаченої статтею 19 Закону №157-IX.

24 травня 2022 року сторонами було підписано акт приймання-передачі (повернення) приміщення.

На сьогодні відповідач користується приміщенням.

З метою припинення користування комунальним майном позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими вимогами, а саме: лист-вимога №01-14/1533 від 01.05.2025 року; лист-вимога №01-14/2620 від 22.12.2025 року; вимога №01-14/46 від 07.01.2026 року.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов у даній справі посилався на те, що лист позивача від 29.04.2022 не відповідає вимогам статті 76 ГПК України щодо належності доказів, адже не містить відповідної інформації про відмову орендодавця від продовження орендних правовідносин з відповідачем з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Суд першої інстанції зазначив, що ані лист орендодавця від 29.04.2022, ані листи орендодавця від 01.05.2025, 22.12.2025, 07.01.2026 не є доказом дотримання останнім визначених постановою КМУ № 634 положень про належне повідомлення орендаря про припинення договірних відносин в межах тридцяти денного строку до закінчення строку дії договору оренди, та відповідно не можуть бути підставою для припинення договору оренди.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з наступних підстав.

Згідно з частиною 4 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

Також колегія суддів не погоджується з оцінкою суду першої інстанції факту підписання сторонами акту приймання-передачі від 24.05.2022, згідно якого відповідач передав нежитлове приміщення позивачу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що акт є підтвердженням завершення сторонами відносин за договором, строк дії якого закінчився. І іншого тлумачення такий акт не може мати.

Наступні дії сторін та інших осіб не вказують на "поновлення" дії вже припиненого договору.

Це стосується рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради від 02.06.2022 №138 та наказу позивача №212. На момент прийняття рішення виконавчим комітетом Тростянецької міської ради № 138 від 02.06.2026 приміщення були повернуті за актом приймання-передачі від 24.05.2022 КНП "Тростянецька міська лікарня", а наказ директора КНП "Тростянецька міська лікарня № 212 від 27.06.2022 прийнятий після підписання акту приймання-передачі приміщення.

Враховуючи норми чинного законодавства України та умови Договору, приймаючи до уваги лист від 29.04.2022 балансоутримувача (орендодавця), колегія суддів доходить висновку, що термін дії договору оренди закінчився.

Отже, висновки суду першої інстанції про неприпинення правовідносин між позивачем та відповідачем за договором оренди, а договір є продовженим в силу приписів п.6-1 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.п. 5, 16 постанови КМУ № 634 є помилковими.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно з пунктом 10.11. Договору у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендодавця (пункт 10.12. Договору).

29.04.2022 позивач направив відповідачу лист №01-14/650, в якому повідомив відповідача про необхідність повернення приміщень, у зв`язку з пошкодженням майна лікарні внаслідок збройної агресії, оскільки лікарня потребувала ремонту. Сторони дійшли взаємної згоди про повернення майна, про що вказує акт приймання-передачі приміщення від 24.05.2022.

Однак станом на дату подання з позову в даній справі відповідач займає спірне приміщення.

Враховуючи факт закінчення дії договору, акт приймання-передачі майна з оренди, колегія суддів доходить висновку, що позовна вимога Комунального некомерційного підприємства "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради підлягає задоволенню.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що 24 травня 2022 року між сторонами добровільно був підписаний акт повернення майна, який оформлений належним чином, підписаний обома сторонами без зауважень та підтверджує завершення користування спірним приміщенням. Суд першої інстанції фактично не надав належної правової оцінки цьому документу, хоча саме акт повернення майна є ключовим доказом припинення орендних правовідносин. Отже після 24.05.2022 у відповідача були відсутні правові підставим для користування спірним приміщенням.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача щодо оцінки судом першої інстанції акта повернення майна від 24 травня 2022 року. У даному контексті суд приймає до уваги доводи Тростянецької міської ради, що за приписами ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди. Листом №01-14/650 від 29.04.2022 року відповідачу було запропоновано повернути Приміщення за актом приймання-передачі у зв`язку з пошкодженням майна лікарні внаслідок збройної агресії. 24 травня 2022 року сторонами було підписано акт приймання-передачі (повернення) Приміщення. Жодних претензій сторони одна до одної не мали. Відповідний Акт було оприлюднено в електронній торговій системі (далі - ЕТС).

Однак, незважаючи на припинення дії договору оренди та добровільного підписання зазначеного акту, відповідач користується приміщенням.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції окупованих територій України №390 від 22.12.2022 року визначено, що Тростянецька міська територіальна громада з 24.02.2022 року по 26.03.2022 року перебувала в окупації. Заклад зазнав пошкоджень внаслідок воєнних дій. Постраждали всі будівлі КНП, у тому числі і стаціонар, хірургічне відділення.

Листом №01-14/650 від 29.04.2022 року відповідачу було повідомлено про необхідність повернення приміщень, лікарня потребувала ремонту. Сторони дійшли взаємної згоди про повернення майна, що підтверджується актом повернення майна з оренди і його оприлюднення в електронній торговій системі.

Тобто позивач завчасно повідомив відповідача про припинення договору, підготував, підписав та оприлюднив відповідний документ. Відтак суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Той факт, що спірні приміщення потрібні лікарні для власних потреб - беззаперечні.

Як правильно вказує третя особа, суд першої інстанції фактично ототожнив саме фізичне перебування відповідача у приміщенні з існуванням чинних орендних правовідносин. Те, що Відповідач відшкодовував своє перебування в приміщенні свідчить лише про те, що підприємству не нанесено збитки, але не відміняє той факт, що підприємство позбавлене права використовувати ввірене йому власником майно для власних потреб і статутної діяльності, ставлячи під загрозу виконання обов`язків за договорами з НСЗУ та життя і здоров`я пацієнтів.

Це стосується і доводів відповідача про те, що позивач після підписання акту приймання-передачі від 24.05.2022 продовжував виставляти, а відповідач оплачувати рахунки за орендоване приміщення (орендні платежі, відшкодування вартості комунальних послуг, господарських витрат та інше), що підтверджується випискою за період з 01.01.2022 по 25.03.2026, яка додана відповідачем до відзиву на позов.

Колегія суддів погоджується з твердженнями позивача, що отримання коштів від відповідача саме по собі не може розцінюватися як доказ існування орендних правовідносин або їх автоматичного продовження. Такі надходження не є результатом укладення нового договору оренди, не відображають взаємного волевиявлення сторін на зміну правового режиму користування майном і не можуть підміняти собою встановлену законом процедуру передачі комунального майна в оренду, яка передбачає дотримання принципів прозорості, конкуренції та проведення аукціону.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

У межах розгляду справи встановлено, що права позивача були порушені відповідачем.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Зважаючи на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи через неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Сумської області від 22.04.2026 у даній справі підлягає скасуванню з прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подачу позову до суду першої інстанції та за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 22.04.2026 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 22.04.2026 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради задовольнити.

4. Зобов`язати Приватне підприємство "Прогрес" (42601, Сумська область, місто Тростянець, пл. 40-ї Армії, будинок 2, ідентифікаційний код 30003388) передати Комунальному некомерційному підприємству "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради (42601, Сумська область, місто Тростянець, вулиця Нескучанська, будинок 7, ідентифікаційний код 01981508) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Сумська область, місто Тростянець, вулиця Нескучанська, будинок 7, 4 поверх стаціонарного відділення, загальною площею 19,99 кв.м., у вільному від майна та осіб стані шляхом фактичного звільнення приміщення та передачі його позивачу.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Прогрес" (42601, Сумська область, місто Тростянець, пл. 40-ї Армії, будинок 2, ідентифікаційний код 30003388) на користь Комунального некомерційного підприємства "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради (42601, Сумська область, місто Тростянець, вулиця Нескучанська, будинок 7, ідентифікаційний код 01981508) судовий збір у розмірі 3328,00 (три тисячі триста двадцять вісім грн 00 коп) грн за розгляд справи в суді першої інстанції та судовий збір за розгляд апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції у розмірі 4992,00 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дві грн 00 коп) грн.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Сумської області.

7. Матеріали справи повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 30.06.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді С.Є. Чаплян

В.П. Іванов