Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №909/66/26 — Західний апеляційний господарський суд

Суд: Західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: надання послуг

Дата: 29 червня 2026 р.

Справа: №909/66/26

Суддя: Бонк Тетяна Богданівна

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/66/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.,

Суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області б/н від 16.04.2026 (вх. суду від 16.04.2026 № 01-05/1149/26)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 (суддя Малєєва О.В.)

у справі № 909/66/26

за позовом: Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИЗАЙН ПРОДЖЕКТ ГРУП", м. Івано-Франківськ

про: стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 9 562,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви та рішення суду першої інстанції:

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИЗАЙН ПРОДЖЕКТ ГРУП" про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 9 562,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами було укладено договори про надання послуг зі здійснення технічного нагляду № 638-24ТН від 05.09.2024 та № 619-25ТН від 24.04.2025. За результатами проведеної Державною аудиторською службою України ревізії встановлено факт неправильного визначення відповідачем бази розрахунку вартості послуг. Зокрема, до складу вартості будівельних робіт (від якої вираховується відсоток вартості послуг технагляду) було безпідставно включено витрати з частин V-IX форми КБ-2в. Також позивач вказав, що відповідач безпідставно включив до актів приймання наданих послуг суми єдиного податку за ставкою 5%.

За розрахунками позивача, відповідач безпідставно отримав кошти в сумі 9 562,64 грн, з яких 4 171,03 грн – сума безпідставно включеного єдиного податку, 5 391,61 грн – переплата внаслідок завищення бази розрахунку шляхом безпідставного включення витрат.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИЗАЙН ПРОДЖЕКТ ГРУП" на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області 4 171,03 грн (чотири тисячі сто сімдесят одну гривню три копійки) безпідставно збережених коштів. Відмовлено в позові в частині стягнення 5 391,61 грн.

Місцевий господарський суд вказав, що нормами Настанови № 281 (зокрема п. 6.2) передбачено, що витрати, які відображаються у частинах V-IX включаються до загального підсумку акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) і формують фінальну (фактичну) вартість будівельних робіт за звітний період, яку приймає та оплачує замовник.

Оскільки вартість послуг з технічного нагляду визначається як відсоток від фактичної загальної вартості виконаних будівельних робіт, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно використав як базу розрахунку загальний підсумок за актами форми КБ-2в (складеними підрядною організацією ТОВ "СМАРТ УНІВЕРСАЛ ГРУП"), до якого підставно увійшли кошти на ризики, інфляцію, прибуток та адмінвитрати. Тому застосування відповідачем коефіцієнтів (0,0118 та 0,0134) на цю загальну базу здійснено відповідності до вимог Настанови № 281 та умов Договорів.

Таким чином, суд першої інстанції констатував, що позовні вимоги у цій частині (на суму 5 391,61 грн) є необґрунтованими та не можуть бути задоволені.

Щодо позовних вимог у частині стягнення 4 171,03 грн (суми нарахованого 5% єдиного податку), суд дійшов висновку, що відповідач самостійно, формуючи акти приймання наданих послуг від 25.04.2025, включив до них окремі нарахування "Єдиний податок 5%" на суми 2 653,94 грн та 1 517,09 грн, додавши їх математично понад базову вартість наданих послуг, тому нарахування та утримання відповідачем вказаних коштів є порушенням приписів п. 1.4 та 3.1 Договорів, а також механізму ціноутворення, визначеному в п. 5.1 та 5.34 Настанови № 281.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 у справі № 909/66/26 в частині відмови у задоволені позовних вимог та прийняти нове рішення в тій частині, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував те, що пункт 6.2 Настанови № 281 регулює виключно порядок проведення взаєморозрахунків між замовником та підрядником за фактично виконані будівельні роботи. Зазначена норма визначає складові загальної вартості будівельних робіт, які підлягають врахуванню при оформленні актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в), зокрема включення витрат на покриття ризиків, інфляційних витрат, адміністративних витрат та прибутку. Водночас, як стверджує скаржник, п. 6.2 Настанови № 281 не регулює питання визначення бази для розрахунку вартості послуг технічного нагляду.

Апелянт вважає, що неправильне застосування судом п. 6.2 Настанови № 281 призвело до безпідставного розширення бази розрахунку вартості послуг технічного нагляду та внаслідок цього суд дійшов помилкового висновку про правомірність дій відповідача та відсутність переплати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИЗАЙН ПРОДЖЕКТ ГРУП" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 у справі № 909/66/26 залишити без змін.

Відповідач вважає, що апелянтом не доведено: наявності порушення відповідачем договірних зобов`язань; перевищення погодженої сторонами вартості договору; наявності правових підстав для повернення будь-яких коштів; обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

На думку відповідача, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а спрямовані виключно на їх переоцінку, що не відповідає межам апеляційного перегляду, визначеним статтями 269, 273 ГПК України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 справу № 909/66/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області б/н від 16.04.2026 (вх. суду від 16.04.2026 № 01-05/1149/26) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 у справі № 909/66/26; постановлено Здійснювати розгляд справи № 909/66/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИЗАЙН ПРОДЖЕКТ ГРУП" як виконавцем 05.09.2024 було укладено договір № 638-24ТН (далі – Договір 1)

Відповідно до п. 1.1 Договору 1 замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснювати технічний нагляд за виконанням будівельних робіт на будівництві об`єкта: "Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Велика, 2 в смт Бородянка Бучанського району Київської області".

Згідно з п. 1.2 Договору 1 роботи виконуються у відповідності з Порядком здійснення технічного нагляду, затвердженим постановою КМУ від 11.07.2007 № 903.

Пунктом 1.4 Договору 1 визначено, що вартість робіт, які доручаються виконавцю, визначається цим договором згідно з Кошторисними нормами України "Настанова з визначення вартості будівництва", затвердженими наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281.

Пунктом 3.1 Договору 1 сторони узгодили, що загальна вартість робіт з технічного нагляду становить 230 000 грн без ПДВ. Вартість розрахунків може бути змінена відповідно до фактичних розрахунків відповідно до п. 5.1 Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору 1 приймання і передача робіт з технічного нагляду за цим договором оформлюються актом виконаних робіт згідно додатку № 43 Кошторисних норм України "Настанова з визначення вартості будівництва", затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021 "Про затвердження кошторисних норм України у будівництві".

Відповідно до п. 5.2 Договору 1 виконавець складає та направляє замовнику належним чином підписаний та завірений печаткою акт у трьох примірниках протягом трьох робочих днів після фактичного виконання робіт. Акти вважаються дійсними і такими, що можуть прийматися замовником до оплати, за наявності завірених печатками підписів сертифікованого інженера технічного нагляду та посадової особи виконавця.

До Договору 1 сторони уклали низку додаткових угод, які стали його невід`ємними частинами. Додатковою угодою № 1 від 25.12.2024 сторони внесли зміни щодо уточненого плану фінансування технічного нагляду. Додатковою угодою № 2 від 15.04.2025 сторони виклали в новій редакції календарний план фінансування робіт. Додатковою угодою № 3 від 31.12.2025 сторони врегулювали питання продовження строків виконання робіт та склали оновлений календарний план.

На виконання умов Договору 1 сторони склали та підписали акт приймання наданих послуг з технічного нагляду від 25.04.2025.

Згідно з цим актом вартість послуг з технічного нагляду (база) була визначена із застосуванням коефіцієнта 0,0118 та склала 50,42493 тис. грн. Вказану суму позивач сплатив відповідачу, що підтверджується платіжною інструкцією № 100 від 29.04.2025.

Також між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИЗАЙН ПРОДЖЕКТ ГРУП" як виконавцем 24.04.2025 було укладено новий Договір № 619-25ТН на виконання додаткових робіт (далі – Договір 2).

Відповідно до п. 1.1 Договору 2 замовник доручає виконавцю здійснювати технічний нагляд за виконанням додаткових будівельних робіт на об`єкті: "Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку по вул. Велика, 2 в смт Бородянка Бучанського району Київської області (додаткові роботи)".

Умови пунктів 1.2, 1.4 та 5.1 цього Договору є ідентичними умовам Договору 1.

Згідно з пунктом 3.1 Договору 2 загальна вартість робіт з технічного нагляду становить 71 216,88 грн без ПДВ.

До Договору 2 сторони уклали додаткову угоду № 1 від 31.12.2025, якою було затверджено новий календарний план виконання робіт.

На виконання умов Договору 2 сторони склали та підписали акт приймання наданих послуг від 25.04.2025. Відповідно до змісту цього акта базова вартість послуг з технічного нагляду, розрахована із застосуванням коефіцієнта 0,0134, склала 28,82471 тис. грн. У рядку 6 вказаного акта виконавець додатково та відокремлено нарахував Єдиний податок 5% у розмірі 1,51709 тис. грн.

Загальна сума до сплати за цим актом - 30 341,80 грн. Вказана сума була повністю сплачена позивачем відповідачу відповідно до платіжної інструкції № 101 від 29.04.2025.

Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) та акт форми КБ-2в.

У період з 30 липня до 21 жовтня 2025 року Державна аудиторська служба України провела планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області. За результатами цієї ревізії складено акт від 28.10.2025 № 001700-21/60 та винесено вимогу щодо усунення виявлених порушень від 28.11.2025 № 001700-14/14676-2025. Вказаною вимогою Держаудитслужба зобов`язала позивача забезпечити відшкодування втрат на суму завищення вартості послуг зі здійснення технічного нагляду, яке виникло через прийняття до розрахунку завищеної вартості будівельних робіт (частини V - IX) та неправомірне нарахування сум єдиного податку на вартість таких послуг.

На виконання вказаної вимоги позивач надіслав на адресу відповідача лист -вимогу від 24.12.2025 про необхідність повернення коштів. У цьому листі позивач повідомив відповідача про встановлені Державною аудиторською службою України порушення та вимагав добровільного відшкодування вказаних сум.

Відповідач вимоги вказаного листа у добровільному порядку не виконав, тому позивач звернувся до суду першої інстанції про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі 9 562,64 грн, з яких 4 171,03 грн – сума безпідставно включеного єдиного податку, 5 391,61 грн – переплата внаслідок завищення бази розрахунку шляхом безпідставного включення витрат.

При перегляді рішення місцевого господарського суду, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Предметом позову у цій справі є стягнення 9 562,64 грн, правова підстава позову – ст. 1212 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 203 вказаного Кодексу закріплені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як встановлено судами у цій справі, між сторонами було укладено договір про виконання робіт технічного нагляду у будівництві № 638-24ТН та Договір № 619-25ТН на виконання додаткових робіт.

Колегія суддів зауважує, що предметом апеляційного оскарження у цій справі є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 391,61 грн. На думку позивача, зазначені кошти є переплатою внаслідок завищення відповідачем бази розрахунку шляхом безпідставного включення витрат. В той же час, суд попередньої інстанції констатував про дотримання сторонами вимог Настанови № 281 та умов Договорів.

Згідно з ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як слідує з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції наголошує на тому, що пунктом 1.4 Договорів 1,2 визначено, що вартість робіт, які доручаються виконавцю, визначається цим договором виключно згідно з Кошторисними нормами України "Настанова з визначення вартості будівництва", затвердженими наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281.

Водночас поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що пунктом 3.1 Договорів сторони, крім того, що узгодили загальну вартість робіт з технічного нагляду, домовились також про те, що вартість розрахунків може бути змінена відповідно до фактичних розрахунків відповідно до п. 5.1 Договорів. У свою чергу, п. 5.1 Договорів 1, 2 сторони погодили, що приймання і передача робіт з технічного нагляду за цим договором оформлюються актом виконаних робіт

Колегія суддів наголошує, що стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За приписами статей 525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суди у цій справі встановили, що на виконання умов Договору 1 сторони склали та підписали акт приймання наданих послуг з технічного нагляду від 25.04.2025 на загальну сума 53 078,87 грн. Вказану суму позивач сплатив відповідачу, що підтверджується платіжною інструкцією № 100 від 29.04.2025.

На виконання умов Договору 2 сторони склали та підписали акт приймання наданих послуг від 25.04.2025 на загальну суму 30 341,80 грн. Вказана сума була повністю сплачена позивачем відповідачу відповідно до платіжної інструкції № 101 від 29.04.2025.

Апеляційний суд звертає увагу, що означені акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

При цьому, колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів недійсності чи розірвання сторонами договорів або зміни їх умов у частині вартості. Доказів того, що загальна вартість наданих послуг перевищує договірну ціну, погоджену сторонами в зазначених договорах, скаржником до суду не надано.

Водночас правовою підставою позову у цій справі є стаття 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проте, апеляційний суд зазначає, що відповідач набув майно (грошові кошти) на правовій підставі – на підставі умов договорів, така підстава не відпала, договори не визнано недійсним, послуги надані без зауважень сторін одна до одної під час прийняття послуг за вказаними правочинами, у зв`язку із цим кошти набуті відповідачем правомірним шляхом і підстави для їх повернення позивачу відсутні.

До того ж, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору та не змінюють правомірність виконання такого договору за умови надання належних доказів, у даному випадку актів приймання послуг.

На підставі викладеного, розглянувши апеляційну скаргу в межах доводів, суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення 5 391,61 грн, однак неправильно визначив підстави для такої відмови.

Враховуючи наявність у матеріалах справи підписаних та скріплених печатками сторін актів приймання передачі без зауважень, беручи до уваги те, що сума вартості послуг із технічного нагляду за договорами була погоджена його сторонами, послуги, надані відповідачем, прийняті позивачем без заперечень чи зауважень та оплачені, то у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 391,61 грн на підставі ст. 1212 ЦК України слід відмовити.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, резолютивна частина рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 підлягає залишенню без змін з викладенням його мотивувальної частини в частині відмови у задоволенні позовних вимог в редакції цієї постанови.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Крім цього, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив покласти на позивача витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. До відзиву на апеляційну скаргу відповідач додав копії наступних документів: акт наданих послуг б/н від 04.05.2026 року, платіжну інструкцію № 341 від 29.04.2026 року, рахунок-фактуру № 179 від 29.04.2026 року, ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 2192622 від 01.05.2026 року.

Розглянувши подані документи, колегія суддів зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

За приписами частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИЗАЙН ПРОДЖЕКТ ГРУП" та адвокатом Скляровою Ольгою Юріївною 03.02.2026 укладено договір про надання правової допомоги № 2026/0302-1Д, в якому сторони погодили предмет договору, права та обов`язки сторін, гонорар, строк дії договору ті інші умови.

Обсяг наданих послуг в суді апеляційної інстанції підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг від 04.05.2026 року на суму 10 000 грн.

У акті наданих послуг від 04.05.2026 року зазначено такі послуги, надані адвокатом, а клієнтом отримані в суді апеляційної інстанції, а саме:

1) аналіз апеляційної скарги позивача, рішення суду першої інстанції, матеріалів справи по справі № 909/66/26 тривалістю 2 год. на суму 2 000 грн;

2) підготовка та складання заперечення на апеляційну скаргу у справі № 909/66/26, у тому числі: формування 6 логічних блоків правової позиції; аналіз доводів щодо Настанови № 281; спростування арифметичних розрахунків апелянта; обґрунтування правомірності включення 5% єдиного податку; формування прохальної частини тривалістю 4 год. на суму 4 000 грн;

3) адаптація правової позиції під стадію апеляції тривалістю 1,5 год. на суму 1 500 грн;

4) процесуальний супровід та робота з витратами тривалістю 1,5 год. на суму 1 500 грн;

5) формування пакету додатків та подання документів через систему «Електронний суд» тривалістю 1 год. на суму 1 000 грн.

Апеляційний суд зазначає, що вищевказані послуги фактичну охоплюють одну надану послугу адвокатом – складення заперечень на апеляційну скаргу.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору або є неспівмірним зі складністю справи.

Дослідивши подані відповідачем докази на підтвердження вартості понесених витрат, колегія суддів зазначає, що надання адвокатом правової допомоги на стадії апеляційного провадження у справі № 909/66/26 фактично знайшло відображення у відзиві на апеляційну скаргу та запереченні на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, де наведено незмінну позицію відповідача щодо правового регулювання і суті спірних правовідносин між сторонами, яку було викладено під час розгляду справи в суді першої інстанції, і не потребувало значних зусиль та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Отже, застосовуючи критерії розумності та пропорційності, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін і того, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є непропорційним до предмета спору, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з позивача на користь відповідача 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме складності справи, а також критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області б/н від 16.04.2026 (вх. суду від 16.04.2026 № 01-05/1149/26) – залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 у справі № 909/66/26 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 у справі № 909/66/26 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції – покласти на скаржника.

4. Стягнути з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд.11а, код ЄДРПОУ 26345736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДИЗАЙН ПРОДЖЕКТ ГРУП” (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Мазепи Гетьмана, буд.144Д, код ЄДРПОУ 44911107 ) 1 000,00 гривень (одну тисячу грн 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець

Оригінал: reyestr.court.gov.ua