Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №6/138 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 6/138

Західний апеляційний господарський суд у складі суду:

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Судді Зварич О.В.,

Іванчук С.В.

Секретар судового засідання: Фарина Х.І.

за участю представників сторін:

від скаржника: Головного управління ДПС у Закарпатській області – Буря О.О.,

від кредитора: Приватного підприємства “Астурія Кліо” – Сочка В.І.,

від боржника: Державного підприємства “Агропромисловий комбінат “Ужгородський” – Ракушинець А.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Закарпатській області вих.№2409/5/07-16-13-03-03 від 11.03.2026 (вх. №01-05/710/26 від 11.03.2026)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2026 (повний текст ухвали складено 03.02.2026)

про закриття провадження з розгляду заяви ГУ ДПС у Закарпатській обл. з грошовими вимогами до боржника

у справі №6/138 (суддя Ремецькі О.Ф.)

за заявою приватного підприємства “Астурія Кліо”

про банкрутство державного підприємства “Агропромисловий комбінат “Ужгородський”

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви та ухвали суду першої інстанції.

В провадженні Господарського суду Закарпатської області знаходиться справа №6/138 про банкрутство Державного Підприємства « Агропромисловий комбінат «Ужгородський». Оголошення про порушення провадження опубліковано в газеті «Голос України» № 23 (2774) від 05.02.2002. Реєстр вимог кредиторів затверджений ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.04.2002.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2018 суд визнав банкрутом ДП «Агропромисловий комбінат «Ужгородський» та відкрив ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначив арбітражного керуючого Ракущинця Андрія Андрашовича.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 29.08.18 було здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури №53790 та надано кредиторам граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

05.07.2021 Головним управлінням ДПС у Закарпатській області подано до господарського суду заяву з грошовими вимогами до боржника на суму 9.751.250,38грн.

Вказана заборгованість виникла у зв`язку із наступним:

Бюджетна позичка:

Управлінням Державної казначейської служби України в Ужгородському районі на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року № 174 було внесено подання про здійснення до ДП “АПК “ Ужгородський” заходів щодо стягнення простроченої заборгованості (бюджетної позички, фінансової допомоги) та пені, а саме:

- бюджетна позичка 1995 року у розмірі 15 949 і 5,18 грн. в т.ч. пеня – 764 615,18 грн;

- бюджетна позичка 1996 року у розмірі 5 078 029,94 грн. в т.ч. пеня – 2 161 929,94 грн;

- бюджетна позичка 1997 року у розмірі 2 953 963,83 грн. в. т.ч. пеня – 1 205 863,83 грн;

- фінансова допомога по постанові КМУ N2 1003 від 11.09.1997 року у розмірі 24341,43 грн. в т.ч. пеня – 87 841,43 грн.

Відповідно до подання Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі за ДП “АПК “Ужгородський” рахується прострочена заборгованість по бюджетним позичкам:

- бюджетна позичка 1995 року у розмірі 83 030,00 грн.;

- бюджетна позичка 1996 року у розмірі 291 610,00 грн.;

- бюджетна позичка 1997 року у розмірі 1 748 100,00 грн.

Відповідно до подання Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі за Боржником рахується прострочена заборгованість по фінансовій допомозі по постанові КМУ № 1003 від 11.09.1997 року у розмірі 124 341,43 грн. в т.ч. пеня – 7 841,43 грн.

Фінансова допомога надавалась відповідно до Закону України від 15 серпня 1997 р. “Про часткову зміну Закону України "Про Державний бюджет України на 1997 рік" №504/97-ВР та постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 p N 1003 “Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року”.

Заборгованість Боржника за фінансовій допомозі відповідно до Листа Управління державної казначейської служби України в Ужгородському районі від 05.09.2013 № 02-15/517 підтверджується Довідкою про сільськогосподарську продукцію, поставлену до держресурсів в рахунок погашення заборгованості сільськогосподарських товаровиробників за фінансовою допомогою, отриманою згідно з постановою КМУ від 11.09.1997 року № 1003 станом на 01.10.2001 року та листом АПК “Ужгородський” від 8.04.2003 №98.

За неповернення ДП “АПК “Ужгородський” коштів Управлінням державної казначейської служби в Ужгородському районі було нараховано пеню:

- бюджетна позичка 1995 року у розмірі 76 461,18 грн.;

- бюджетна позичка 1996 року у розмірі 216 199,94 грн.;

- бюджетна позичка 1997 року у розмірі 120 583,83 грн.;

- фінансова допомога по постанові КМУ № 10р3 від 11.09.1997 року у розмірі 87 841,43 грн.

Таким чином, загальна заборгованість ДП “АПК “Ужгородський” склала 9751250,38 грн., в т.ч. пеня 4220250,38грн.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2026 у справі №6/138 закрито провадження з розгляду заяви Головного управління ДПС у Закарпатській області від 05.07.2021 №9206/6/07-16-20-03-06 (вх. №02.3.1-02/4918/21) з грошовими вимогами до боржника на суму 9.751.250,38грн.

Ухвала мотивована тим, що заява Головного управління ДПС у Закарпатській області, подана в рамках справи №6/138 про банкрутство ДП “АПК “Ужгородський”, яка розглянута Господарським судом Закарпатської області згідно ухвали від 04.02.2019, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 року та постановою Верховного Суду від 15.08.2019 року та заява, подана ГУ ДПС у Закарпатській області від 05.07.2021 у справі №6/138, про той самий предмет (визнання грошових вимог про стягнення бюджетної позички) та з тих самих підстав (відповідно до Закону України від 15 серпня 1997 р. “Про часткову зміну Закону України "Про Державний бюджет України на 1997 рік" №504/97-ВР та постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 p N 1003 “Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року”, а також на підставі постанови КМУ № 10р3 від 11.09.1997 року).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження з розгляду заяви Головного управління ДПС у Закарпатській від 05.07.2021 №9206/6/07-16-20-03-06 (вх. №02.3.1-02/4918/21) з грошовими вимогами до боржника на суму 9.751.250,38грн., відповідно до вимог п.2 ч. 1 ст. 175, п.3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що є така, що набрала законної сили, ухвала суду за результатами розгляду заяви між тими самими сторонами, про той самий предмет заяви і з тих самих підстав.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Закарпатській області оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 11.03.2026. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10 лютого 2026 року по справі №6/138 та прийняти нову, якою визнати кредиторські вимоги ГУ ДПС у Закарпатській області у справі про банкрутство №6/138 державного підприємства “Агропромисловий комбінат “Ужгородський”, код ЄДРПОУ – 05513709, з майновими вимогами на загальну суму 9751250,38 грн., а саме: - Бюджетна позичка у розмірі 9751250,38 грн. в т.ч. пеня – 4220250,38 грн. Грошові вимоги Кредитора включити до реєстру вимог кредиторів.

Зазначає, що оскільки боржника визнано банкрутом та триває ліквідаційна процедура, розгляд заяв поточних та конкурсних кредиторів, які надійшли після встановлених строків, має регулюватися спеціальними нормами статей 45 та 60 КУзПБ. Ці положення зобов`язують суд розглянути вимоги по суті в порядку черговості та винести ухвалу про їх визнання або відхилення, а не закривати провадження у справі з розгляду такої заяви.

Також, вказує, що заявлена заборгованість за бюджетними позичками та фінансовою допомогою на проведення робіт в осінньо-зимовий період за 1995– 1997 роки є реальною та повністю підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами. Зокрема, сумами, виділеними на виконання відповідних постанов КМУ та законів про Держбюджет, договорами авансування закупівлі зерна за державним замовленням, актами внутріобласних та міжобласних переміщень зерна, звітами самого боржника про використання позичок та довідками про результати інвентаризації заборгованості.

Окрім цього, заявник апеляційної скарги наголошує, що відповідно до пункту 9 статті 17 Бюджетного кодексу України та ст. 20 Податкового кодексу України, органи ДПС є законними органами стягнення простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами та позичками, залученими з бюджету, включаючи нараховану на них пеню. При цьому законодавець чітко закріпив імперативне правило, згідно з яким позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості перед державою не поширюється, відтак тривалий час існування заборгованості не може бути підставою для відмови у визнанні вимог.

14.04.2026 від державного підприємства “Агропромисловий комбінат “Ужгородський” надійшов відзив вих. №01 від 13.04.2026 (вх.№01-04/3054/26) на апеляційну скаргу, в якому боржник зазначає, що заявлені кредитором вимоги щодо заборгованості за бюджетними позичками (включно з пенею) вже були предметом розгляду в межах цієї ж справи про банкрутство. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2019, яка залишена без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій (від 15.08.2019), встановлено, що вказані вимоги виникли до порушення провадження у справі про банкрутство , не були заявлені у встановлений законом строк, а тому є погашеними (зобов`язання припинено). Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України ці обставини не підлягають повторному доказуванню, а суд правомірно закрив провадження за новою заявою на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 та п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України (наявність рішення суду, що набрало законної сили, між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Іванчук С.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області вих.№2409/5/07-16-13-03-03 від 11.03.2026 (вх. №01-05/710/26 від 11.03.2026) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2026 про закриття провадження у справі №6/138.

Ухвалою суду від 21.04.2026 призначено справу до розгляду на 26.05.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 виправлено описку допущену у вступній, та мотивувальній частині ухвал від 16.03.2026., 01.04.2026., 21.04.2026, 21.05.2026., 25.05.2026 у справі №6/138 з власної ініціативи суду.

Ухвалою суду від 26.05.2026 відкладено розгляд справи на 23.06.2026.

У судовому засіданні 23.06.2026 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представники ПП “Астурія Кліо” та боржника заперечили доводи апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Відповідно до частин першої, другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу. У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

За змістом наведених у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:

- грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

- кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

- поточні кредитори кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частин першої, другої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство; до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Частиною шостою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з частиною першою статті 46 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд в силу наведених вище норм має з`ясовувати правову природу таких вимог (як конкурсних чи поточних), надати правову оцінку доказам, поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України), допустимості (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України), достовірності (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України) та вірогідності (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі №911/2498/18; від 13.09.2022 у справі №904/6251/20).

Заявник самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2018 ДП « Агропромисловий комбінат « Ужгородський» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру в межах строку, передбаченого ч.1 ст. 37 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Головне управління ДФС у Закарпатській області м. Ужгород 10.10.2018 звернулося в Господарський суд Закарпатської області із заявою б/н від 10.10.18 про визнання кредиторських вимог до державного підприємства „Агропромисловий комбінат “Ужгородський” у сумі 12604268,51 грн., в т.ч. 3524,00 грн. судового збору обгрунтовуючи її тим, що банкрут, як платник податків і зборів станом на 17.09.18 має податковий борг у сумі 12600744,51 грн. в т.ч. пеня - 4234174,36 по платежам; 30 14010100 “Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)” у розмірі 2439108,05 грн. в т.ч. пеня - 6696,00 грн.; 5018010500 “Земельний податок з фізичних осіб” Холмська сільська рада у розмірі 237695,34 грн.; 5018010500 “Земельний податок з фізичних осіб” Коритнянська сільська рада у розмірі 3834,56 грн.; 8511010100 “Податок на доходи фізичних осіб” у розмірі 100329,32 грн.; - 85 19010300 “Надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях” у розмірі 1354,06грн.; - 7071010000 “Єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, з сум винагород за договорами ЦПХ, з сум допомоги по тимчасовій непрацездатності або добровільна участь у пенсійному страхуванні”: у розмірі 67172,80 грн. в т.ч. пеня - 7227,98 грн.; 9751250,38 грн. - бюджетна позичка, в т.ч. пеня - 4220250,38 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2019 у частині заявлених Головним управлінням ДФС у Закарпатській області кредиторських вимог до ДП «Агропромисловий комбінат «Ужгородський» у сумі 9 818 423,18 грн., зокрема 67 172,80 грн. єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати, винагород за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності та добровільної участі у пенсійному страхуванні, включаючи пеню у розмірі 7 227,98 грн., а також 9 751 250,38 грн. бюджетних позичок, у тому числі пеню в сумі 4 220 250,38 грн., у задоволенні заяви відмовлено.

Вказана ухвала в частині заявлених кредиторських вимог Головного управління ДФС у Закарпатській області в частині наявної заборгованості у сумі 9751250,38 грн. - бюджетних позичок, в тому числі пеня - 4220250,38 грн мотивована тим, що такі вимоги не є належним чином підтверджені в частині наявної заборгованості та сум нарахованої пені та не є поточними вимогами у розумінні абз. 4 п. 8 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки виникли до порушення провадження у справі про банкрутство ДП “Агропромисловий комбінат Ужгородський” (до 2002 року).

Отже, вказані вимоги до боржника не були заявлені кредитором у встановлений ч. 1 ст. 14 Закону строк і є погашені, а права вимоги, що випливають з таких зобов`язань відсутні, у зв`язку з припинення зобов`язання з підстав, що передбачені законом.

Зазначена ухвала залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та постановою Касаційного господарського суду від 15.08.2019.

Касаційний господарський суд у постанові від 15.08.2019, зокрема, зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після спливу встановленого строку або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що суд зазначає в ухвалі про затвердження реєстру вимог кредиторів. Виходячи з цього, суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх інстанцій про те, що оскільки зазначені вимоги не були заявлені у встановлений законом строк, вони є погашеними, а право вимоги припиняється у зв`язку з припиненням відповідного зобов`язання на підставі закону.

Відповідно до вимог п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, який набув чинності з 21.10.2019 установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те що в даному випадку, норми КУзПБ не поширюють свою дію на спірні правовідносини сторін у справі про банкрутство, що виникли до дня введення в дію зазначеного Кодексу та вже були предметом розгляду в справі про банкрутство.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 ГПК України).

Отже, з огляду на те, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2019, залишеною без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій, відмовлено у визнанні грошових вимог Головного управління ДФС у Закарпатській області в частині 9 751 250,38 грн. бюджетних позичок (у тому числі пені), а також вказані вимоги визнанні погашеними, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в частині розгляду аналогічних вимог Головного управління ДПС у Закарпатській області на вказану суму підлягає закриттю.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2026 у справі №6/138 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для її скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області вих.№2409/5/07-16-13-03-03 від 11.03.2026 (вх. №01-05/710/26 від 11.03.2026) – залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2026 у справі №6/138 – залишити без змін.

3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2026.

Головуючий суддя Панова І.Ю.,

Суддя Зварич О.В.,

Іванчук С.В.