Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №909/82/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/82/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Стронська А.І.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета здоров`я-Т"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2026 (повне рішення складено 17.03.2026, суддя П. А. Шкіндер)

у справі № 909/82/26

за позовом Акціонерного товариства "Укрнафта"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета здоров`я-Т"

про стягнення 690 300,00 грн

За участю представників:

від позивача – Пучка В.А. (в режимі відеоконференцзв`язку)

від відповідача – Оприск Л.Є.

Господарський суд Івано-Франківської області в рішенні від 10.03.2026 у справі № 909/82/26 ухвалив: - задоволити позов Акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета здоров`я-Т" про стягнення 690 300,00 грн штрафу, у зв`язку з порушенням строку поставки товару за договором поставки № 13/3724-МТР/25 від 21.07.2025; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета здоров`я-Т" 690 300,00 грн штрафу та 8 283, 60 грн судового збору.

Не погодившись із ухваленим рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд: - скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2026 у справі № 909/82/26; - відмовити в задоволенні позовних вимог повністю; - стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" судові витрати з сплати судового збору в сумі 12 425,40 грн, витрати на правову допомогу – 25 000,00 грн за подання апеляційної скарги, пропорційно до розміру задоволених апеляційних вимог.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 06.04.2026, склад колегії з розгляду справи № 909/82/26 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета здоров`я-Т", поданою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2026 у цій справі.

17.04.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 909/82/26.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо строків поставки товару, що ним не заперечувалося, а доводи про наявність форс-мажорних обставин визнав недоведеними через недотримання відповідачем передбаченого договором порядку та строків повідомлення про такі обставини і надання належних підтверджуючих документів. Суд встановив відсутність належних доказів направлення позивачу повідомлення про форс-мажор та несвоєчасне отримання сертифіката торгово-промислової палати, у зв`язку з чим, відповідач був позбавлений права посилатися на такі обставини, як підставу звільнення від відповідальності. Перевіривши розрахунок штрафу в сумі 690 300 грн, суд визнав його таким, що відповідає умовам договору та вимогам законодавства, а також не встановив підстав для зменшення його розміру, оскільки відповідач не довів наявності виняткових обставин, які могли б бути підставою для такого зменшення. Відтак, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:

- суд першої інстанції неповно дослідив обставини, що свідчать про відсутність вини відповідача у простроченні поставки. ТзОВ "Планета здоров`я-Т" не заперечує факт порушення строків поставки, однак вважає помилковим висновок суду про наявність підстав для застосування повної відповідальності без врахування причин такого порушення. Прострочення було зумовлене об`єктивними та незалежними від волі постачальника обставинами, а саме тривалими та інтенсивними опадами, які спричинили руйнування під`їзних шляхів до об`єктів позивача та фактично унеможливили доставку великогабаритного вантажу. На підтвердження цих обставин відповідачем надано сертифікат ТПП, довідки ДСНС та Східницької селищної ради, яким суд не надав належної оцінки;

- товар був поставлений у повному обсязі та прийнятий позивачем без зауважень, що свідчить про досягнення основної мети договору. Позивач не довів наявності будь-яких збитків, додаткових витрат чи інших негативних майнових наслідків, спричинених несвоєчасною поставкою. Відтак, застосування штрафу у повному розмірі не відповідає його компенсаційній природі та фактично не пов`язане з відшкодуванням реальних втрат кредитора;

- закон наділяє суд правом зменшити розмір неустойки у випадках, коли її розмір є надмірним, порівняно з наслідками порушення зобов`язання або коли цього вимагають принципи справедливості, добросовісності та розумності. Суд першої інстанції фактично обмежився констатацією арифметично вірного розрахунку штрафу, не здійснивши оцінки його співмірності наслідкам порушення виконання зобов`язання та не використавши надані йому дискреційні повноваження;

- більша частина поставки була здійснена із затримкою менше 30 днів, а загалом, прострочення мало короткостроковий характер і не призвело до зриву господарської діяльності позивача. За таких обставин, стягнення штрафу в сумі 690 300,00 грн набуває карального характеру та виходить за межі компенсаційної функції неустойки. Такий розмір санкції не забезпечує справедливого балансу між інтересами сторін та фактично створює для позивача необґрунтовану майнову вигоду;

- сукупність встановлених обставин, а саме: повне виконання договору, відсутність доведених збитків позивача, об`єктивні логістичні перешкоди, підтверджені документально, відсутність умислу або грубої необережності з боку відповідача, а також необхідність дотримання принципу пропорційності, свідчать про наявність передбачених законом підстав для зменшення штрафних санкцій. Тому скаржник просить апеляційний суд скасувати рішення в частині відмови у зменшенні неустойки та зменшити її розмір на 80%, тобто до 138 060,00 грн.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, Акціонерним товариством "Укрнафта" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він покликається, зокрема, на таке:

- суд першої інстанції всебічно дослідив матеріали справи та правильно встановив факт порушення відповідачем строків поставки товару за договором. Прострочення поставки підтверджується видатковими накладними та не заперечується самим відповідачем. Відтак, суд обґрунтовано застосував передбачені договором наслідки порушення зобов`язання у вигляді штрафних санкцій;

- посилання відповідача на несприятливі погодні умови є безпідставним, оскільки сам факт існування таких обставин не звільняє сторону від відповідальності. Для застосування форс-мажору сторона зобов`язана дотриматися встановленого договором порядку повідомлення контрагента та належним чином підтвердити настання таких обставин. Вказані вимоги відповідачем виконані не були;

- договором передбачено обов`язок невідкладного повідомлення іншої сторони про виникнення обставин непереборної сили та їх вплив на виконання зобов`язань. Водночас, повідомлення, датоване 30.07.2025, фактично було отримано позивачем лише у жовтні 2025 року, а належних доказів його своєчасного направлення відповідач не надав. Згідно з умовами договору, таке порушення позбавляє відповідача права посилатися на форс-мажор, як на підставу звільнення від відповідальності;

- договором передбачено обов`язок надати підтверджуючі документи компетентного органу протягом 30 календарних днів з моменту виникнення відповідних обставин. Сертифікат Івано-Франківської торгово-промислової палати був виданий лише 24.10.2025, тобто, після спливу передбаченого договором строку. Отже, навіть наявність такого сертифіката не усуває наслідків недотримання відповідачем погодженої сторонами процедури;

- нарахований позивачем штраф повністю відповідає умовам договору та є наслідком підтвердженого порушення строків поставки товару. Відповідач не довів існування виняткових обставин, які відповідно до ст. 551 ЦК України могли б бути підставою для зменшення неустойки. Суд першої інстанції правомірно відмовив у застосуванні такого механізму та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання з`явились представники сторін, які підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши повноважних представників сторін, судова колегія встановила такі обставини:

21.07.2025 між Акціонерним товариством «Укрнафта» (позивач, за договором – покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Планета здоров`я - Т» (відповідач, за договором – постачальник) укладено договір поставки № 13/3724-МТР/25.

Відповідно до умов вказаного договору, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар у строки, визначені договором, а покупець, у свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору. Предметом закупівлі є плита аеродромна (далі – товар) (п.1.1). Номенклатура, кількість та ціна товару визначені у специфікації, яка є додатком № 1 до договору та його невід`ємною частиною (п.2.1). Технічні, якісні та кількісні характеристики товару, умови гарантії, а також перелік супровідних документів – визначені у технічній специфікації, що є додатком № 2 до договору та його невід`ємною частиною (п.2.2). Строк поставки, умови поставки (зокрема, відповідно до правил Інкотермс-2020), орієнтовне місце поставки, а також інформація про вантажовідправника та вантажоодержувача визначаються у технічній специфікації. Точне місце поставки товару має бути письмово повідомлене покупцем постачальнику протягом 5 робочих днів з дати підписання договору (п.5.1). У разі прострочення виконання зобов`язань з поставки товару, покупець має право нарахувати постачальнику штраф: 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару – у разі прострочення до 30 днів та 15% – у разі прострочення від 30 днів і більше. Ненадання супровідних документів, передбачених технічною специфікацією, прирівнюється до порушення строків поставки (п.8.2). Обставини непереборної сили (форс-мажор) автоматично продовжують строки виконання зобов`язань на період їх дії за умови дотримання встановленого порядку повідомлення (п.10.9). Сторона, яка посилається на форс-мажор, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону у встановлений строк із обґрунтуванням впливу таких обставин на виконання зобов`язань. Повідомлення має надсилатися цінним листом із описом вкладення та підтвердженням вручення. У разі неможливості направлення письмового повідомлення, воно має бути надіслане засобами електронного або іншого оперативного зв`язку протягом 5 календарних днів з моменту виявлення обставин, із подальшим обов`язковим направленням письмового оригіналу. Повідомлення, надіслані засобами оперативного зв`язку, мають юридичну силу до моменту отримання оригіналів (п.10.5). Підтвердження форс-мажорних обставин здійснюється сертифікатом Торгово-промислової палати України або уповноваженого нею органу, який має бути наданий протягом 30 календарних днів з моменту виникнення таких обставин (п.10.6). Несвоєчасне повідомлення про форс-мажор позбавляє сторону права посилатися на такі обставини, як на підставу звільнення від відповідальності (п.10.8). Сторони зобов`язані протягом 5 робочих днів інформувати одна одну про обставини, що можуть вплинути на виконання зобов`язань (п.17.6).

Згідно зі специфікацією до договору, постачальник зобов`язався поставити товар – «Плита аеродромна ПАГ-14» у кількості 356 штук, загальною вартістю 6 301 200,00 грн.

Відповідно до технічної специфікації, сторони погодили умови поставки DDP – склад призначення; транспортні витрати включені у вартість товару. Орієнтовне місце поставки, вантажоодержувач та кількість товару визначені у таблиці № 1 технічної специфікації. Точне місце поставки визначається покупцем шляхом письмового повідомлення у строки, передбачені договором. Строк поставки товару становить 30 календарних днів з дати підписання договору.

Листом від 22.07.2025 за № 281 ТзОВ «Планета Здоров`я - Т» повідомило АТ «Укрнафта» про готовність здійснити відвантаження товару відповідно до умов договору.

У відповідь, листом від 24.07.2025 за № 01/01/13/10/28/02-02/01/11219, позивач повідомив відповідача про точне місце поставки товару.

Листом від 30.07.2025 № 30072025/3 відповідач повідомив позивача про настання обставин, що зумовлюють затримку поставки товару за договором № 13/3724-МТР/25 від 21.07.2025, при цьому в матеріалах справи містяться копія зазначеного листа та опис вкладення у поштове відправлення з відбитком АТ «Укрпошта», однак позивач заперечує факт отримання цього поштового відправлення та зазначає, що лист надійшов на визначену договором електронну адресу лише 28.10.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив поставку товару з порушенням строків, передбачених договором. Прострочена поставка була оформлена видатковими накладними, датованими від 04.09.2025 по 12.09.2025 № 3649– 3763 на загальну суму 6 090 270,00 грн. При цьому, за видатковою накладною № 3762 від 11.09.2025 товар фактично доставлено 19.09.2025, а за видатковою накладною № 3763 від 12.09.2025 — доставлено 20.09.2025, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

У зв`язку з порушенням строків поставки, позивач, на підставі п.8.2 договору, нарахував відповідачу штраф у загальному розмірі 690 300,00 грн, зокрема: 7 434,00 грн за кожною з видаткових накладних, датованих від 04.09.2025 до 09.09.2025 та № 3703; 59 472,00 грн – за накладною № 3761; 111 510,00 грн – за накладною № 3762 та 355 770,00 грн – за накладною № 3763.

Листом від 27.10.2025 за № 701/01/13/10/28/02-02/01/17536 АТ «Укрнафта» звернулося до ТзОВ «Планета Здоров`я-Т» з вимогою про добровільну сплату штрафу.

У відповідь, листом від 27.10.2025 за № 27102025/1 відповідач повідомив, що затримка поставки була зумовлена несприятливими погодними умовами (дощами у липні – серпні 2025 року), внаслідок чого, було ускладнено проїзд вантажного транспорту через розмиття ґрунтових та ґрунтово-щебеневих доріг у напрямку місця виконання робіт. Відповідач зазначив, що такі обставини мають характер форс-мажору, та надав сертифікат за № 2600-25-2187 від 24.10.2025, виданий Івано-Франківською торгово-промисловою палатою.

Листом від 06.11.2025 № 01/01/13/10/28/02-02/01/18392 АТ «Укрнафта» повідомило ТзОВ «Планета Здоров`я-Т» про відсутність підстав для продовження строків поставки та звільнення від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, а також зазначило, що у разі несплати штрафних санкцій у визначений строк покупець буде змушений скористатися правом на призупинення оплати за поставлений товар до повного виконання постачальником своїх зобов`язань.

Вказаний лист залишений ТзОВ «Планета Здоров`я-Т» без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачем строків поставки товару за договором поставки від 21.07.2025 за № 13/3724-МТР/25 та нарахування у зв`язку з цим штрафу відповідно до п.8.2 вказаного договору, який відповідач добровільно не сплатив, АТ «Укрнафта» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ «Планета Здоров`я-Т» про стягнення 690 300,00 грн штрафу.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до таких висновків:

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В даному випадку, між сторонами виникло господарське зобов`язання на підставі договору поставки № 13/3724-МТР/25 від 21.07.2025.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки договір було підписано 21.07.2025, відтак, кінцевим строком поставки всього обсягу товару є 20.08.2025 включно.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач здійснив поставку товару позивачу з порушенням строків, визначених договором.

З матеріалів справи вбачається, що лист ТзОВ «Планета Здоров`я - Т» від 30.07.2025 № 30072025/3 про настання обставин, що зумовлюють затримку поставки товару за договором № 13/3724-МТР/25 від 21.07.2025, був отриманий АТ «Укрнафта» на визначену договором електронну адресу лише 28.10.2025, при цьому, в матеріалах справи містяться копія зазначеного листа та опис вкладення у поштове відправлення з відбитком АТ «Укрпошта», отримання якого позивач заперечує, а докази направлення цього повідомлення у строки та спосіб, передбачені п.10.5 договору, а також відповіді на відповідні запити позивача – у матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідач не дотримався встановленого п. 10.6 договору 30-денного строку для надання доказів існування форс-мажорних обставин, оскільки сертифікат Івано-Франківської торгово-промислової палати № 2600-25-2187 видано лише 24.10.2025.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач не дотримався передбаченого договором порядку та строків повідомлення про настання форс-мажорних обставин і своєчасного підтвердження їх наявності, у зв`язку з чим, відповідно до п. 10.8 договору, втратив право посилатися на форс-мажор, як на підставу звільнення від відповідальності за порушення строків поставки товару, що зумовлює застосування передбачених договором правових наслідків у вигляді стягнення штрафу, а доводи відповідача про наявність підстав для звільнення від відповідальності є необґрунтованими та такими, що не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт порушення строків поставки не виключає необхідності оцінки співмірності заявлених штрафних санкцій наслідкам такого порушення та перевірки підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

За змістом ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, у постанові від 10.02.2026 у справі № 909/699/22, узагальнюючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, сформулював підхід до застосування інституту неустойки, як заходу цивільно-правової відповідальності.

Суд виходив із того, що відповідно до ст. 3 ЦК України, справедливість, добросовісність і розумність є загальними засадами цивільного законодавства, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18). Ці засади реалізуються у договірних зобов`язаннях і вимагають від сторін сумлінного здійснення прав та виконання обов`язків з врахуванням інтересів іншої сторони та принципу недопущення завдання надмірної шкоди.

Верховний Суд також наголосив, що неустойка за своєю правовою природою має компенсаційний характер і спрямована на відновлення майнової сфери кредитора, а не на покарання боржника, а її стягнення здійснюється у спрощеному порядку визначеного розміру для забезпечення ефективного захисту кредитора.

Разом з тим, Верховний Суд звернув увагу, що для недопущення перетворення неустойки на каральну санкцію законодавством передбачено можливість її зменшення судом (ч. 3 ст. 551 ЦК України), що є проявом принципу пропорційності.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 додатково роз`яснила, що надмірний розмір санкцій може призводити до непропорційності відповідальності наслідкам порушення, а тому суд має забезпечити розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Також зазначено, що невикористання судом права на зменшення неустойки у відповідних випадках може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

При вирішенні питання про зменшення неустойки суд має враховувати сукупність обставин справи, зокрема ступінь виконання зобов`язання, причини його порушення, поведінку боржника, вжиті ним заходи щодо належного виконання, а також співвідношення розміру санкцій і основного зобов`язання (постанови Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18, від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Таким чином, Верховний Суд у постанові від 10.02.2026 у справі № 909/699/22 підтвердив усталену судову практику, згідно з якою неустойка є виключно компенсаційним механізмом цивільно-правової відповідальності, а її застосування та можливе зменшення мають забезпечувати дотримання принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, а також недопущення отримання кредитором необґрунтованої вигоди.

В даному випадку, суд першої інстанції, визнав відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на те, що відповідач не довів існування обставин, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України, які б свідчили про винятковість випадку або про значну невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення виконання зобов`язання.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про відсутність будь-яких підстав для зменшення штрафу з мотивів формальної відповідності його розміру умовам договору, оцінюються колегією суддів критчно, оскільки погодження сторонами розміру неустойки не виключає судового контролю за її застосуванням в частині дотримання принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання відповідача було виконано у повному обсязі, товар прийнято позивачем без зауважень, а негативні наслідки порушення строків поставки не набули характеру істотних майнових втрат або доведених збитків. При цьому, характер прострочення свідчить про його тимчасовість та відсутність тривалого блокування господарських інтересів позивача, що має значення для оцінки співмірності застосованої санкції.

За таких умов, застосування штрафу у заявленому позивачем розмірі призводить до дисбалансу між характером порушення та обсягом майнового впливу на боржника, що суперечить компенсаційній природі неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що порушення строків поставки не було формальним чи незначним, а також що відповідач не забезпечив належного дотримання погоджених сторонами процедур комунікації щодо можливих ризиків виконання договору, що виключає можливість повного нівелювання відповідальності.

Оцінюючи сукупність встановлених обставин у їх взаємозв`язку, колегія суддів виходить із необхідності забезпечення розумного балансу інтересів сторін та недопущення перетворення неустойки на засіб отримання необґрунтованої вигоди, не пов`язаної з фактичними наслідками порушення.

У цьому контексті колегія суддів вважає за необхідне застосувати передбачене ч. 3 ст. 551 ЦК України право на зменшення розміру неустойки, оскільки наявна у справі сукупність обставин свідчить про те, що заявлений до стягнення штраф не є повністю співмірним наслідкам порушення, однак водночас відсутні підстави для істотного (кратного) його зменшення.

Вирішуючи питання про співмірність заявлених санкцій, колегія суддів виходить із того, що зменшення неустойки має бути не декларативним, а таким, що реально забезпечує баланс між інтересами кредитора та боржника, з врахуванням ступеня виконання основного зобов`язання та характеру порушення строків поставки.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, що в даному випадку є достатнім для досягнення компенсаційної мети неустойки та одночасно забезпечує дотримання принципів справедливості та пропорційності.

При цьому, покладений в основу цієї постанови висновок щодо реалізації судом дискреційних повноважень у спосіб часткового зменшення розміру штрафу узгоджується з правовими підходами, сформульованими Верховним Судом, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 755/10947/17 та від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, відповідно до яких, зменшення неустойки на рівні 50% за наявності обставин, що мають істотне значення, є допустимим та таким, що не свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про необхідність зменшення штрафу на 80% колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони фактично спрямовані на істотне нівелювання відповідальності за порушення договірного зобов`язання, що суперечить природі неустойки та завданням цивільно-правової відповідальності.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу в частині відсутності підстав для будь-якого зменшення штрафу також відхиляються, оскільки вони не враховують дискреційний характер повноважень суду, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України, та встановлені у справі обставини щодо співвідношення наслідків порушення зобов`язання та розміру застосованої санкції.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення штрафу з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову із зменшенням розміру штрафу на 50%.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, підлягають покладенню на позивача пропорційно розміру задоволених апеляційних вимог.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета здоров`я-Т» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2026 у справі № 909/82/26 скасувати в частині задоволення позову в сумі 345 150,00 грн. В цій частині в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета здоров`я-Т» (77504, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, м. Долина, вул. Нафтовиків, будинок 8, ідентифікаційний код 38609440) на користь Акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) 345 150, 00 грн штрафу та 8 283,60 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

В решті – рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета здоров`я-Т» (77504, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, м. Долина, вул. Нафтовиків, будинок 8, ідентифікаційний код 38609440) 6 212,70 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 26.06.2026.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік