Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №643/8463/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №643/8463/25 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-кп/818/1332/26 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: умисне знищення або пошкодження майна

ВИРОК

Іменем України

29 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 30 березня 2026 року стосовно ОСОБА_8 ,-

встановила:

Вказаним вироком:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, неодружений, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 345 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 194 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

- за ч. 2 ст. 345 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, з покладанням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 3 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_8 , у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 – залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 КВК України початок строку відбування покарання обчислювати з моменту проголошення вироку суду, тобто з 30.03.2026.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : згідно з ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув`язнення з 18.03.2025 по 24.12.2025 включно, з розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі; згідно з ч. 7 ст. 72 КК України, строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 25.12.2025 по 30.03.2026 (на день проголошення вироку) з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Також вирішені питання щодо стягнення витрат у кримінальному провадженні, а також щодо долі речових доказів.

Згідно вироку, 17.03.2025 у денний час доби, точний час в ході судового розгляду не встановлений, ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 160-В, побачив припаркований на прибудинковій території на ґрунтовому покритті автомобіль марки «ГАЗ» моделі «3302-414», д.н.з. НОМЕР_1 (X963302008234833922020080550324), синього кольору, належний на праві користування раніше незнайомому ОСОБА_9 . У зв`язку із таким обурливим способом паркування транспортного засобу, який, на переконання обвинуваченого, шкодить благоустрою прибудинкової території та заважає пересуватись по тротуару, у ОСОБА_8 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на умисне знищення або пошкодження майна, шляхом підпалу зазначеного автомобіля.\

Надалі, ОСОБА_8 цього ж дня, в вечірній час доби, близько о 19 год. 30 хв., заздалегідь приготувавши пляшку із легкозаймистою сумішшю та сірники, повернувся за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 160-В, з метою підпалу автомобіля марки «ГАЗ» моделі «3302-414», д.н.з. НОМЕР_1 .

Після чого, близько о 19 год. 40 хв., ОСОБА_8 підійшов до вищевказаного автомобіля марки «ГАЗ» моделі «32213-420», д.н.з. НОМЕР_2 та, реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, перебуваючи біля зазначеного вище автомобіля, та, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, скориставшись відсутністю користувача транспортного засобу та сторонніх осіб, діючи умисно, таємно, вилив із пляшки на поверхню передньої частини автомобіля легкозаймисту рідину, після чого, шляхом занесення відкритого джерела вогню за допомогою сірників, підпалив легкозаймисту рідину, в результаті чого відбулось займання автомобіля та часткове вигорання. Після чого, вважаючи, що досяг своєї мети, не бажаючи бути викритим у вчиненні злочину, ОСОБА_8 , з місця вчинення злочину зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 116306,31 грн.

Крім того, 17.03.2025, приблизно о 23 год. 00 хв., точний час в ході судового розгляду не встановлений, старший оперуповноважений ХРУП №2 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_10 , слідчий СВ ХРУП №2 ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_11 , старший оперуповноважений ХРУП №2 ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_12 , оперуповноважений ХРУП №2 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_13 , під час здійснення невідкладних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221170000845 від 17.03.2025 за фактом підпалу автомобіля марки «ГАЗ» моделі «3302-414», д.н.з. НОМЕР_1 (X963302008234833922020080550324), синього кольору, перебували разом із ОСОБА_8 , відносно якого проведеними першочерговими заходами було зібрано достатньо підстав щодо його причетності до вчинення даного злочину, у під`їзді будинку АДРЕСА_2 .

Перебуваючи в під`їзді вищевказаного будинку, працівники ХРУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_8 зайшли до під`їзду, після чого першим до ліфту зайшов старший оперуповноважений ХРУП №2 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_10 . Слідом за ним до ліфту зайшов ОСОБА_8 , якого позаду супроводжували інші працівники поліції, достовірно знаючи, що вказані особи є працівниками правоохоронного органу, зокрема, ОСОБА_10 , та які діють правомірно, відповідно до вимог ст. 18, 23, 32, 33 Закону України «Про Національну поліцію», виконують свої службові обов`язки, пов`язані із проведенням слідчих (розшукових) дій, діючи умисно, усвідомлюючи незаконність своїх дій, переслідуючи мету заподіяти працівнику поліції тілесні ушкодження, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, спрямований на спричинення працівникові поліції тілесних ушкоджень, умисно штовхнув обома руками в спину старшого оперуповноваженого ХРУП №2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_10 , який стояв обернений до нього спиною, після чого ОСОБА_8 , використовуючи в якості знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень власний ключ від квартири, тримаючи його в правій руці, стоячи впритул до ОСОБА_10 , який обернувся у відповідь на поштовх, наніс останньому 2 прицільних удари в область голови, а саме: один удар в лобну частину голови, а другий в тім`яну частину голови.

Надалі, активні та протиправні дії ОСОБА_8 , спрямовані на спричинення тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу ОСОБА_10 при виконанні ним покладених на нього службових обов`язків, були припинені співробітником поліції ОСОБА_10 відповідності до ст. 42, 43, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», шляхом застосування фізичної сили та спецзасобів, а саме кайданок.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_10 спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця на голові, синця та садна на шиї, садна на голові, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

На підставі наведених фактичних обставин дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 30.03.2026 стосовно ОСОБА_8 , засудженого за ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 345 КК України, в частині призначеного йому покарання скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме необґрунтованим застосуванням ст. 75 КК України, що потягло за собою безпідставне звільнення обвинуваченого від відбування покарання та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позабвлення волі на строк 3 роки, відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, не врахував повних даних про ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким, характер протиправних дій обвинуваченого та їх наслідки, поведінку обвинуваченого після вчиненого, який не вжив будь-яких заходів для усунення наслідків своєї протиправної поведінки та відшкодування шкоди потерпілому.

Так, припинення протиправної поведінки ОСОБА_8 стало результатом діяльності правоохоронних органів внаслідок затримання останнього в порядку ст. 208 КПК України, а не наслідком добровільної відмови обвинуваченого від вчинення злочинів.

До того ж, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено, а обтяжуючою обставиною, яка суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності ОСОБА_8 , судом визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, на думку прокурора, призначене засудженому ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ч. 1, 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 345 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв`язку, яким суд дав належну правову оцінку, визнавши їх належними, допустимими та достатніми, та які в апеляційній скарзі не оспорюються. а тому вони не є предметом апеляційного розгляду, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.

Колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі прокурора, про безпідставне звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням виходячи з наступного.

Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про призначення покарання в межах санкції статті чи частини статті, яка передбачає відповідальність за інкримінований злочин, можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України.

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Відповідно до пп. 2, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України N?7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином умотивоване.

Водночас, суд першої інстанції не дотримався вищезазначених вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, не врахував і не надав об`єктивної оцінки всім обставинам, які мають значення для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням

Так, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання врахував тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, а інше – нетяжким злочином, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, наявність обставини, яка його обтяжує - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 345 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_8 вперше притягається до кримінальної відповідальності, офіційно не працює, неодружений, на утриманні дітей немає, на обліку у лікарів нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Інших відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, судом не встановлено.

Звідси, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення про звільнення обвинуваченого від призначеного покарання із застосуванням ст. 75 КК України поза увагою суду залишився характер та високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним діяння, обставини вчинення злочину і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , умисний тяжкий злочин вчинив загально небезпечним способом - оскільки підпал автомобіля відбувався у дворі багатоквартирного будинку, в якому знаходились інші люди та автомобіль міг вибухнути, а вогонь міг перекинутись на будинок, але обвинувачений не вжив будь-яких заходів для усунення наслідків своєї протиправної поведінки та відшкодування шкоди потерпілому.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що обвинувачений не висловив щирого жалю чи каяття у зв`язку зі своїми діями, а навпаки, до останнього залишався переконаним, що не міг вчинити інакше.

За таких обставин, колегія суддів вважає що звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків не буде відповідати принципам справедливості, індивідуалізації призначення покарання та не сприятиме його виправленню й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк в мінімальному розмірі передбаченому санкцією статті за вчинення тяжкого злочину буде відповідати ступеню тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів та особі ОСОБА_8 .

Відповідно до вимог статей 413, 420 КПК неправильне застосування кримінального закону, тобто застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку апеляційним судом на підставі вимог ст. 409 КПК України.

Звідси, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 30 березня 2026 року стосовно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за:

- ч. 2 ст. 194 КК України – 3 (три) роки позбавлення волі,

- ч. 2 ст. 345 КК України – 2 (два) роки позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання ОСОБА_8 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_8 для виконання цього вироку.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : згідно ч.5 ст.72 КК України, строк попереднього ув`язнення з 18.03.2025 по 24.12.2025 включно, з розрахунку один день тримання під вартою відповідає одному дню позбавлення волі; згідно з ч.7 ст.72 КК України строк передування під цілодобовим домашнім арештом з 25.12.2025 по 29.06.2026 (на день проголошення вироку) з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідає одному дню позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий –

Судді: