Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №644/4680/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/4680/26

Провадження № 1-кп/644/816/26

01.07.2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

обвинуваченого: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 62025170020019372 від 25.11.2025 з обвинувальним актом у відношенні:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Оріхів, Запорізької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, військовозобов`язаного, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який обіймав посаду такелажника евакуаційного відділення евакуаційного взводу евакуаційної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Матрос ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час загальної мобілізації, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65,68 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1,2,24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11,16,49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-ХІV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Проте, матрос ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час загальної мобілізації, перебуваючи на посаді такелажника евакуаційного відділення евакуаційного взводу евакуаційної роти військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, маючи об`єктивні можливості продовжувати військову службу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст.ст. 65,68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст.1,2,24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.11,16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, 24.09.2025, самовільно залишив місце служби в АДРЕСА_3 , та став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, до моменту його затримання працівниками правоохоронного органу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, визнав повністю та показав, що при обставинах, зазначених в обвинувальному акті вчинив інкримінований злочин, він дійсно з 03.07.2025 року перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації, обіймав посаду такелажника евакуаційного відділення евакуаційного взводу евакуаційної роти військової частини НОМЕР_1 , проходив службу у АДРЕСА_3 . Підтвердив факт самовільного залишення військової частини через страх покарання, оскільки під час перебування у короткочасній відпустці йому зателефонували з військової частини та повідомили, що він є таким, що самовільно залишив військову частину. Злякавшись наслідків самовільного залишення військової частини, він поїхав на Черкащину, де проживає його родина, де перебував до часу затримання правоохоронними органами. Щиросердно покаявся у вчиненому, висловив намір та бажання продовжити службу, захищати Батьківщину.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 та інші учасники судового провадження у судовому засіданні не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, суд відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.5 ст. 407 КК України кваліфіковані вірно, так як він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, своїми умисними діями вчинив самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення-злочину, дані про особу підсудного, який є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , за час проходження військової служби характеризується посередньо, як особа яка не відповідає займаній посаді, має задовільний стан здоров`я та за висновком ВЛК є придатним до військової служби, є особою, яка раніше не судима, має постійне місце мешкання, міцні сімейні та соціальні зв`язки

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом визнаються щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.

Крім того, судом також враховується та обставина, що в результаті протиправних дій ОСОБА_5 наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких не настали.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу ОСОБА_5 , наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, відношення до скоєного злочину, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення-злочину, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання, у межах санкцій ч.5 ст. 407 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 , на підставі ухвали слідчого судді Салтівського райсуду м. Харкові від 19.03.2026, тримається під вартою по вказаному кримінальному провадженню з 18.03.2026 та утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», у зв`язку з чим, на підставі ч.5 ст.72 КК України у строк відбування покарання слід зарахувати строк попереднього ув`язнення, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день тримання під вартою, а саме з 18.03.2026 до дня набрання цим вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_5 , до набранням вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

Процесуальні витрати і речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_5 період його перебування під вартою з 18.03.2026 до дня набрання цим вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін у виді тримання під вартою в Держаній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Відповідно до приписів ст.532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до приписів ст.ст.393,395 КПК України, з особливостями визначеними приписами ч.2 ст.394 КПК України, може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Індустріальний районний суд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, з моменту вручення йому копій вироку.

Згідно до приписів ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: