Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №642/689/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/689/26

Провадження № 1-кп/642/309/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

захисника - ОСОБА_9 ,

потерпілого - ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221220000875 від 28.06.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , колишній навідник - оператора аеромобільно-десантного відділення аеромобільно - десантного взводу аеромобільно -десантної роти НОМЕР_2 окремого аеромобільного батальйону, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 12.08.2025 Холодногірським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 382 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2025 приблизно об 11.00 год. ОСОБА_8 , проходячи біля зупинки міського транспорту у м. Харкові по вул. Золочівській, 24, побачив потерпілого ОСОБА_10 , який перебував у положенні лежачи на землі, та кликав про допомогу. Поряд з ним знаходилось портмоне коричневого кольору з двома металевими застібками, яке належить останньому.

У цей час, у ОСОБА_8 виник умисел, спрямований на привласнення чужого майна з корисливих мотивів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 підійшов до потерпілого ОСОБА_10 під приводом допомоги, та, переглянувши навкруги біля себе, зрозумівши, що за його злочинними діями ніхто із сторонніх осіб не стежить, взяв до рук вказане вище портмоне коричневого кольору з двома металевими застібками, в якому у подальшому виявив банківську картку AT «ПУМБ» № НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_4 , яка є офіційним документом відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2000, ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року, яку залишив собі, таким чином діючи умисно з корисливих мотивів привласнив банківську картку AT «ПУМБ» № НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_4 , яка є офіційним документом, після чого використовуючи її як спосіб платежу заволодів грошовими коштами належними потерпілому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Органом досудового слідства дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України, - привласнення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.

Крім того, 22.06.2025 приблизно об 11.00 год. ОСОБА_8 , проходячи біля зупинки міського транспорту у м. Харкові по вул. Золочівській, 24, побачив потерпілого ОСОБА_10 , який перебував у положенні лежачи на землі, та кликав про допомогу. Поряд з ним знаходилось портмоне коричневого кольору з двома металевими застібками, яке належить останньому.

У цей час у ОСОБА_8 виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 підійшов до потерпілого ОСОБА_10 під приводом допомоги, та, переглянувши навкруги біля себе, зрозумівши, що за його злочинними діями ніхто із сторонніх осіб не стежить, взяв до рук вказане вище портмоне коричневого кольору з двома металевими застібками, в якому у подальшому виявив банківську картку AT «ПУМБ» № НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_4 , які залишив собі.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на таємне викрадення чужого майна, а саме заволодіння грошовими коштами з наявної в нього банківської карти AT «ПУМБ» № НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_4 , яка належить потерпілому ОСОБА_10 , діючи умисно з корисливих мотивів в умовах воєнного стану з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що його дії є таємними для оточуючих, без дозволу та відома потерпілого ОСОБА_10 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_8 здійснював розрахунки в різноманітних торгівельних і розважальних закладах, магазинах, а також на автозаправних станціях м. Харкова у період з 22.06.2025 по 24.06.2025 неодноразово розраховувався банківською карткою AT «ПУМБ» № НОМЕР_3 , IBAN НОМЕР_4 , яка належить потерпілому ОСОБА_10 , використовуючи її як спосіб платежу, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду на загальну суму 20 832 гривні 88 копійок.

Органом досудового слідства дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Постановою Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 16.01.2026 матеріали досудових розслідувань, внесених до ЄРДР за № 12026221220000041 за ч. 1 ст. 357 КК України, за № 12025221220000875, яке розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, об`єднані в одне кримінальне провадження за №12025221220000875 (т. 1 а. с. 220-221).

Суд зазначає, що однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, яка передбачена ст. 7 КПК України. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що засаді безпосередності дослідження доказів, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах. В залежності від обставин ця засада реалізується в різних формах, оскільки суд має узгоджувати її з іншими засадами кримінального процесу та/або легітимними (законними) інтересами суспільства чи окремих осіб (постанови ККС ВС від 19.11.2019 у справі № 750/5745/15-к, від 04.03.2020 у справі № 332/2216/17, від 10.09.2020 у справі № 766/19891/17)

Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» суди України зобов`язані застосовувати Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З моменту набуття чинності рішення Суду стають джерелом судової практики Європейського Суду з прав людини. Ця судова практика визнається джерелом загальноєвропейських стандартів прав людини і повинна враховуватися органами всіх держав - учасниць конвенції.

Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на найкраще забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яке забезпечується також і підпунктом "d" частини 3 статті 6 Конвенції. Гарантії цього підпункту є конкретними аспектами права на справедливий судовий розгляд, встановленого частиною 1 статті 6 Конвенції, які повинні враховуватись при будь-якій оцінці справедливості провадження.

Відповідно до практики ЄСПЛ використання в якості доказів показань, відібраних на стадіях розслідування правоохоронними органами та судового слідства, саме по собі не є несумісним зі згаданими положеннями за умови, що дотримано право на захист.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в скоєні кримінального правопорушення за ч.4 ст. 185 КК України визнав, за ч. 1 ст. 357 КК України не визнавав. В подальшому обвинувачений свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та пояснив, що картку тримав, але не знав, що вона вкрадена, йому картку дала якась інша людина, хто саме не пам`ятає. Карткою розраховувався на заправці, але йому картку дали, а він розрахувався, карткою розпоряджався не він, біля потерпілого він не проходив, все зазначено зі слів потерпілого. Коли частково визнавав свою вину, то казав не обдумано.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_8 вину у пред`явленому йому обвинуваченні не визнав, його винуватість у скоєнні вищезазначених кримінальних правопорушень знайшла підтвердження у судовому засіданні сукупністю зібраних в ході судового розгляду доказів, а саме:

- показами потерпілого ОСОБА_10 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що 22.06.2025 він вийшов на автобусну зупинку на вул. Золочівській на Залютині, де вживав спиртні напої, поруч знаходилися двоє хлопців. Коли йшов додому, спіткнувся і впав на сходинах, втратив свідомість та отримав перелом. Коли прокинувся, то лежав обличчям до низу, просив викликати швидку, достав телефон та поклав його поруч, потім знов втратив свідомість. Другий раз він оговтався коли вже приїхала швидка, його переклали на ноші та він повідомив, що повинні бути ще речі: телефон та портмоне, але всі промовчали. У лікарні йому зробили операцію, він лежав тиждень нерухомим, потім дружина принесла телефон та він зміг заблокувати карту через 1,5 тижні. У портмоне були перепустка на роботу, паспорт, пенсійне посвідчення, картки Приватбанку - пенсійна та зарплатна, кредитна картка ПУМБ, гроші в сумі близько 1000,00 грн. Гроші з картки знімались навіть тоді, коли ОСОБА_11 був вже під слідством, приходили СМС на телефон про спроби зняття коштів, але банк вже не пропускав. ОСОБА_11 бачив, коли сидів на зупинці, він ходив поруч. З картки зняли приблизно 21000,00 грн., яка є великою сумою для нього;

- показами свідка ОСОБА_12 , допитаного у судовому засіданні, який пояснив, що він знаходився вдома, до нього прийшов ОСОБА_8 і запропонував пожарити м`ясо. Потім йому зателефонували, після чого ОСОБА_11 повідомив, що дзвонив ОСОБА_13 і запитав, чи зможе ОСОБА_12 їх підвести, а той заправить йому автомобіль. Після чого вони разом поїхали на 2-3 заправки, заправились, за які кошти йому не відомо, з автомобілю він під час заправки не виходив, потім поїхали в «Посад», «Вина світу», на вул. Кандаурова покурили та розійшлися. Через значний проміжок часу приблизно о 5 годині ранку до нього прийшов слідчий, провели обшук вдома та в автомобілі, забрали до райвідділу, відібрали пояснення. Що саме в магазинах купував ОСОБА_8 йому не відомо, товар виносили у пакетах. Давав свідчення, що ОСОБА_8 розраховувався банківською карткою, бо злякався. Щодо здійснення заправки автомобілю на 2-3 заправках пояснив, що підозра виникла, але ОСОБА_8 йому сказав, що так треба;

- допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що 23.06.2025 прийшов клієнт спортивної зали ОСОБА_8 , який вже тренувався у залі, здійснив банківською картою оплату абонементу за чотирьох осіб, зокрема за себе та за дівчину ОСОБА_15 ;

Письмовими доказами, що містять фактичні дані, які не суперечать між собою та досліджені судом:

- витягом з ЄРДР про внесення 12.01.2026 відомостей про кримінальне правопорушення за №12026221220000041 за ч. 1 ст. 357 КК України, за фабулою, що в ході досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження за № 12025221220000875 від 28.06.2025, встановлено, що ОСОБА_8 перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Золочівська,24 шляхом вільного доступу привласнила банківську картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_10 , з якої в подальшому були зняті грошові кошти у сумі 20852,88 грн. (т. 1 а. с. 219);

- даними, викладеними у протоколі огляду предмету- мобільного телефону Xiaomi REDMI NOTE 13, IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 з однією SIM-картою мобільного оператора «Київстар» (номер тел. НОМЕР_7 ), що належить ОСОБА_10 , від 28.06.2025, у ході проведення якого за допомогою встановленого на телефоні застосунку ПУМБ (Приватного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк») було виявлено інформацію про здійснення транзакцій на загальну суму 20852 грн. 83 коп. з карти № НОМЕР_3 , номер рахунку IBAN: НОМЕР_4 , із зазначенням місць проведення транзакцій (торгівельні точки) із зазначенням сум розрахунків; додаток - роздруківка історій операцій по розрахункам з мобільного застосунку (т. 1 а. с. 78-92);

- даними, зафіксованими у протоколі огляду речей та документів від 02.07.2025 зі скрінами, за якими був здійснений перегляд відеозапису, який знаходиться на DVD-R «MR. DATA» 4,7GB» в конверті білого кольору опечатаний печаткою синього кольору НПУ ГУНП в Харківській області ВП № 2 XРУП № 3 № 64. При відкритті конверту встановлено наявність диску з назвою DVD-R «MR. DATA» 4,7GB». При відкритті даного електронного носія за допомогою VLC media player програмного забезпечення, встановлено, що на електронному носії мається: 11 файлів з назвою 00010000536010401; 00010000536010501; 00010000536010601; 00010000536010701; 00010000536010801; 00010000536010901; 00000000813000001; 00010000536010001; 0001000536010101; 00010000536010201; 00010000536010301. Відеозаписами встановлено, що 22.06.2025 о 20:27:02 до АЗС «ОККО», ТОВ «ЗІРКА-КОНСАЛТ» за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 79., під?їхав автомобіль марки «Мазда СХ 7», д.н.з. НОМЕР_8 , з якого з пасажирського місця вийшла особа чоловічої статі, після чого зайшла до приміщення АЗС, одягнена в чорні спортивні штани, в чорну футболку з написом ICARE, в темні окуляри на голові присутня кепка з написом білого кольору «KALVIN KLEIN», з чорною сумкою через плече в руках тримає гаманець чорного кольору, після чого вказана особа дістала з правого карману спортивних штанів банківську картку і приклала до терміналу оплати вказаного вище терміналу. Під час оплати вводила на банківському терміналі номер телефону до якого прив`язана картка лояльності ТОВ «ОККО-ДРАЙВ» «FISHKA», банківська картка, якою розраховувалась особа ймовірно є викраденою (т. 1 а. с. 94-95);

- фактом визнання речовими доказами відеозаписів 00010000536010401; 00010000536010501; 00010000536010601;00010000536010701;00010000536010801;00010000536010901;00000000813000001; 00010000536010001; 0001000536010101; 00010000536010201; 00010000536010301, що записані на DVD-R «MR. DATA» 4,7GB», постанова про визнання речовими доказами від 02.07.2025 (т. 1 а. с. 96-97);

- речовим доказом - диском DVD-R «MR. DATA» 4,7GB» з відеозаписами 00010000536010401; 00010000536010501;00010000536010601;00010000536010701;00010000536010801;00010000536010901; 00000000813000001;00010000536010001; 0001000536010101; 00010000536010201; 00010000536010301 (т. 1 а. с. 98);

- фактичними даними, зафіксованими у протоколі огляду речей та документів від 07.07.2025, зі скрінами, згідно з якими 22.06.2025 о 20:40:35 до АЗС «WOG» ТОВ «ПЕТРОЛ КОНТРАКТ» за адресою: м. Харків, в?їзд Малопанасівський, 1, під?їхав автомобіль марки «Мазда СХ 7», д.н.з. НОМЕР_8 , о 20:40:49 з пасажирського місця якого вийшла перша особа чоловічої статі, яка одягнена в чорні спортивні штани, чорну футболку з написом ICARE, в темні окуляри, на голові присутня кепка з написом білого кольору «KALVIN KLEIN», з сумкою чорного кольору через плече; друга особа чоловічої статі, яка вийшла із задньої пасажирської двері автомобіля, і одягнута в світлі шорти та чорну спортивну кофту, які йдуть в бік приміщення АЗС «WOG», де здійснюється оплата за пальне та інші товари, о 20:41:34 друга особа чоловічої статі, яка одягнена в чорні спортивні штани, в чорну футболку з написом ICARE, в темні окуляри на голові присутня кепка з написом білого кольору «KALVIN KLEIN», передає у приміщенні АЗС «WOG», банківську картку другій особі чоловічої статі, яка одягнута в світлі шорти та чорну спортивну кофту бере з вітрини каси картку мобільного оператора в перовій обгортці синього кольору «Київстар», після чого перша особа виходить з приміщення АЗС «WOG», о 20:44:26 22.06.2025 друга особа чоловічої статі, яка одягнута в світлі шорти та чорну спортивну кофту придбає лотерейні білети, сім картку «Київстар» розраховується банківською карткою, яку передала перша особа чоловічої статі і виходить з приміщення АЗС, третя особа водій, яка перебуває за кермом не виходить з автомобіля, автомобіль перебуваючи на АЗС заправляється пальним керує оператор заправник вказаного АЗС «WOG» о 20:44:50 22.06.2025 оператор заправник перебуває біля автомобіля тримаючи автозаправний пістолет, о 22:47:02 22.06.2025 третя особа чоловічої статі, яка одягнена в спортивний коричневий костюм та темну кепку в чорних шортах виходить з автомобіля та направляється в бік приміщення АЗС «WOG», де здійснюється оплата за пальне інші товари о 20:47:12 22.06.2025 до приміщення АЗС «WOG», заходить третя особа чоловічої статі водій автомобіля, який одягнутий в спортивний коричневий костюм, темну кепку та чорні шорти, на грудях через плече висить сумка чорного кольору в руках тримає лотерейні білети, які передає касиру АЗС «WOG», для внесення даних лотерейних білетів, 20:48:49 22.06.2025 до приміщення АЗС «WOG», знову заходить друга особа, яка одягнута в світлі шорти та чорну спортивну кофту в руках тримає лотерейний білет, який також передає для внесення даних лотерейних білетів та перша особа чоловічої статі, яка одягнена в чорні спортивні штани, в чорну футболку з написом ICARE, в темні окуляри на голові присутня кепка з написом білого кольору «KALVIN KLEIN», о 20:50:34 22.06.2025 всі особи покидають приміщення АЗС «WOG» та о 20:50:39 сідають до автомобіля та покидають АЗС«WOG» (т. 1 а. с. 100-104);

- фактом визнання речовими доказами відеозаписів 1(1), 2(2), 3(3), 4(4), що записані на DVD-R «MR. DATA» 4,7GB», постанова про визнання речовими доказами від 07.07.2025 (т. 1 а. с. 105-106);

- речовим доказом - диском DVD-R «MR. DATA» 4,7GB» з відеозаписами ТОВ «Петрол Контакт» (т. 1 а. с. 107);

- інформацією, що міститься у супровідному листі АТ «ПУМБ» № О13-07.8/115 від 11.08.2025, згідно з якою за результатами розгляду ухвали слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 06.08.2025 у справі № 642/4567/25 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» повідомляє, що у результаті аналізу операцій, здійснених по карті № НОМЕР_9 до рахунку № НОМЕР_4 на ім?я ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_10 , за період з 22.06.2025 по 30.06.2025 були виявлені наступні трансакції через сервіси інших банків (Додаток 1). Зняття грошових коштів в банкоматах та касах Банку з карти № НОМЕР_9 , яка відкрита до рахунку № НОМЕР_4 у гривні на ім?я ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_10 , за період з 22.06.2025 по 30.06.2025 відсутні, у зв?язку з чим, відсутні фото з місць зняття грошових коштів. IP адреси підключення до Інтернет банкінгу, платіжної системи (онлайн банкінгу) по клієнту ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_10 , за період з 22.06.2025 по 30.06.2025 надаються в Додатку № 2. SMS Послуга «SMS banking пакетний» на ім?я ОСОБА_10 , РНОКІП НОМЕР_10 підключена до фінансового номеру НОМЕР_7 (т. 1 а. с. 120);

- даними протоколу огляду речей від 04.10.2025, відповідно до якого був здійснений огляд матеріалу, що знаходиться на диску CD-R «VERBATUM», який містить інформацію, яка становить банківську таємницю та була вилучена з володіння АТ «ПУМБ»; при огляді файлів було виявлено інформацію про рахунок ОСОБА_10 , а саме виписку з рахунку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_10 та з якого були здійснені розрахунки на загальну суму 21352 грн. 83 коп. (т. 1 а. с. 121-128);

- речовим доказом - диском CD-R «VERBATUM» з випискою з рахунку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_10 (т. 1 а. с. 129);

- фактичними даними, зафіксованими у протоколі обшуку від 04.12.2025 квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_16 , у якій зареєстрований та проживає ОСОБА_12 , згідно з якими у присутності понятих в ході проведення обшуку виявлено картку «PULSE GIM» штрих код 7777000886967 (т. 1 а. с. 132-137);

- відеозаписом обшуку від 04.12.2025 квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 138);

- інформацією про рух коштів АТ «ПУМБ» за рахунком № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_10 , за період з 21.06.2025 по 24.06.2025, з якої вбачається наявність списань за вказаний період у сумі 20832,88 грн. (т. 1 а. с. 160-164);

- фактичними даними, зафіксованими у протоколі обшуку від 04.12.2025 квартири АДРЕСА_3 , яка належить Територіальній громаді м. Харкова в особі ХМР, у якій зареєстрований та проживає ОСОБА_8 , згідно з якими у присутності понятих в ході проведення обшуку виявлено банківську картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_11 , шкіряне портмоне чорного кольору, мобільний телефон Xiaomi REDMI С33 4/64, IMEI 1: НОМЕР_12 , IMEI 2: НОМЕР_13 в корпусі бірюзового кольору з захисною плівкою з номером телефону НОМЕР_14 (т. 1 а. с. 196-200);

- відеозаписом обшуку від 04.12.2025 квартири АДРЕСА_3 (т. 1 а. с. 201);

- фактом визнання речовими доказами банківської картки АТ «ПУМБ» № НОМЕР_11 , шкіряного портмоне чорного кольору, мобільного телефону Xiaomi REDMI С33 4/64, IMEI 1: НОМЕР_12 , IMEI 2: НОМЕР_13 в корпусі бірюзового кольору з захисною плівкою з номером телефону НОМЕР_14 , постановою про визнання речовими доказами від 04.12.2025 (т. 1 а. с. 202-203);

- даними протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 10.12.2025, довідки до протоколу, згідно з якими ОСОБА_10 впізнав як власне шкіряне портмоне коричневого кольору із металевим зажимом під гроші коричневого кольору з двома металевими застібками, що було викрадене у нього 22.06.2025 за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 24 (т. 1 а. с. 208-214);

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.12.2025, довідки до протоколу, згідно з якими ОСОБА_10 впізнав особу на фото № 1 ( ОСОБА_8 ) як таку, що вчинила у нього 22.06.2025 за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 24 крадіжку особистих речей (т. 1 а. с. 215-217).

Проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.

Вищевказані докази, дослідженні у судовому засіданні, суд визнає належними та допустимими, оскільки вони отримані у порядку, встановленому КПК України і мають значення у даному кримінальному провадженні.

Наданий стороною обвинувачення висновок судово-товарознавчої експертизи №11133 від 05.08.2025, виконаний Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», щодо вартості мобільного телефону Xiaomi REDMI NOTE 13, модель 23124RA7EO, а також чохла на мобільний телефон, що належить ОСОБА_10 , які повернуті володільцю, суд визнає неналежним доказом, оскільки він не відноситься до предмету дослідження у даному кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У статті 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Принцип змагальності конкретизовано у ст. 22 КПК України, де зазначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійно обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів, які у відповідності до приписів ст. 23 КПК України суд досліджує безпосередньо.

Як вбачається з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - право на справедливий суд - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, що передбачає «справедливий баланс» або «рівність сторін», "кожній стороні буде надано розумну можливість викласти обставини справи, включно з доказами, за умови, що це не поставить її у істотно невигідне становище порівняно з її опонентом" (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Delcourt v Belgium», 1970; «Dombo Beheer v Netherlands», 1993).

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. (ст. 84 КПК України).

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 86 КПК України допустимість доказів означає отримання фактичних даних у встановленому законом порядку.

Щодо ознаки достовірності доказів, то вона закладена у розумінні фактичних даних як правдивих відомостей. Під достатністю слід розуміти сукупність належних та допустимих фактичних даних, які у своїй єдності забезпечують відображення всіх елементів предмета доказування та приводять до висновку про доведеність (недоведеність) обставин кримінального провадження, тоді як критерій взаємопов`язаності слід розглядати з тієї позиції, що докази не повинні суперечити один одному чи створювати неоднозначне уявлення про ті чи інші факти.

За вимогами ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У випадку встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; обставини, які виключають кримінальну відповідальність.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доках з точи зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності, їх взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Таким чином, суд обмежений у праві збору доказів вини підсудного за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту, а здійснює функцію - правосуддя.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 95 КПК України вбачається, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Згідно з ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

На підставі наведеного, здійснивши судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, судом забезпечені всі необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, та не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган.

Статтею 368 КПК України передбачено, що суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як вбачається з частин 2, 3 ст. 373 КПК України якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Завдання діючого КК України визначені статтею 1 та полягають у правовому забезпеченні охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Для здійснення цього завдання КК України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Статтею 2 КК України визначені підстави кримінальної відповідальності як вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі визначена ст. 4 КК України, згідно якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, при цьому часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

За ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Оцінивши вищезазначені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення - злочину у сфері злочинів проти власності, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, а також у кримінальному правопорушенні - проступку, а саме у привласненні офіційних документів, вчиненому з корисливих мотивів, у ході судового розгляду знайшла своє підтвердження у пред`явленому обвинуваченні, а тому його дії кваліфікує за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.

Невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_8 суд розцінює як обраний спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення та його намагання уникнути кримінальної відповідальності.

Як особа ОСОБА_8 осудний, раніше судимий 12.08.2025 Холодногірським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 382 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на 1 рік, уродженець м. Харкова, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , колишній навідник - оператор аеромобільно - десантного відділення аеромобільно - десантного взводу аеромобільно -десантної роти НОМЕР_2 окремого аеромобільного батальйону у військовому званні «солдат», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив кримінальні правопорушення, одне з яких є тяжким злочином, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Як вбачається з досудової доповіді орган пробації з урахуванням інформації, що характеризує обвинуваченого ОСОБА_8 та його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (зокрема, окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробовування, орган пробації вважає за доцільне покладення на нього обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 76 КК України, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (т. 1 а. с. 63-66).

Обставин, які пом`якшують (ст. 66 КК України) та обтяжують (ст. 67 КК України) покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання суд враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину та проступку, їх характер, дані про особу обвинуваченого, який вину у скоєнні правопорушення не визнав та не розкаявся, його відношення до скоєних злочинів, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, сімейний стан, відсутність на утриманні неповнолітніх дітей.

Як вбачається з вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який ґрунтується на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяє досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Суд бере до уваги правову позицію, зазначену в постанові Верховного Суду України від 14.04.2016 року, відповідно до якої Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, у рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Згідно правової позиції Конституційного Суду України у рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 року окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_8 , будучи молодою, фізично здоровою, працездатною людиною, вчинив діяння, які створюють порушення безпечних умов життєдіяльності, а саме: загальної безпеки власності широкого та невизначеного кола осіб та безпеки інших цінностей суспільства, які охороняються законом, та створюють небезпеку настання негативних наслідків, що свідчить про нехтування останнім загальнолюдськими моральними цінностями та вказують на небезпеку його особи для суспільства.

З урахуванням обставин даної конкретної справи, характеру і ступеню суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, особи винного, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 можливе лише в умовах реального відбування покарання у виді позбавлення волі на певних строк, оскільки підстави вважати, що виправлення обвинуваченого можливе за призначення йому строкового покарання із застосуванням ст. 75 КК України відсутні, і саме такий вид покарання буде співмірним скоєним правопорушенням та необхідним й достатнім для його виправлення, а також запобігання вчинення ним нового кримінального правопорушення, що неможливо без ізоляції його від суспільства.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_8 повинно бути призначене покарання пов`язане з позбавленням волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі; остаточне покарання повинно бути призначено відповідно до положень ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України.

За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Арешти на майно: картку «PULSE GIM» штрих код 7777000886967, вилучену у ході обшуку від 04.12.2025, накладений ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 09.12.2025; банківську картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_11 , шкіряне портмоне чорного кольору, мобільний телефон Xiaomi REDMI С33 4/64, IMEI 1: НОМЕР_12 , IMEI 2: НОМЕР_13 , вилучені у ході обшуку 04.12.2025, накладений ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 09.12.2025, підлягають скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи суд відносить на рахунок держави у зв`язку з визнанням доказу неналежним.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 у виді тримання під вартою залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 17, 22, 23, 84, 85, 86, 89, 92, 94, 95, 100, 124, 337, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст. ст. 63, 65, 70, 72 КК України, постановою Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" № 5 від 29.06.1990 року, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Холодногірського районного суду м. Харкова від 12.08.2025 остаточно призначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з дня проголошення вироку з 01.07.2026.

Арешти на майно: картку «PULSE GIM» штрих код 7777000886967, вилучену у ході обшуку від 04.12.2025, накладений ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 09.12.2025; банківську картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_11 , шкіряне портмоне чорного кольору, мобільний телефон Xiaomi REDMI С33 4/64, IMEI 1: НОМЕР_12 , IMEI 2: НОМЕР_13 , вилучені у ході обшуку 04.12.2025, накладений ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 09.12.2025, скасувати.

Речові докази, що знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів ВП № 2 Харківського РУП № 3 ГУНП у Харківській області, а саме: картку «PULSE GIM» штрих код 7777000886967, повернути ОСОБА_12 ; шкіряне портмоне чорного кольору, повернути потерпілому ОСОБА_10 ; банківську картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_11 , знищити; мобільний телефон Xiaomi REDMI С33 4/64, IMEI 1: НОМЕР_12 , IMEI 2: НОМЕР_13 , повернути ОСОБА_8 ; речові докази: диск DVD-R «MR. DATA» 4,7GB», диск DVD-R «MR. DATA» 4,7GB» з відеозаписами ТОВ «Петрол Контакт», диск CD-R «VERBATUM» зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 11133 від 05.08.2025 віднести на рахунок держави.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» залишити без змін до набрання вироком законною сили.

Зарахувати ОСОБА_8 у строк покарання термін попереднього ув`язнення за період з 25.12.2025 по 30.06.2026 включно.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя - ОСОБА_1