Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №390/710/25 — Кропивницький районний суд Кіровоградської області

Справа №390/710/25

Провадження №1-кп/390/69/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025122010000061 від 10.03.2025, відносно

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дегтево Міллерівського району Ростовської області РФ, громадянин України, пенсіонер, з вищою освітою, має інвалідність ІІІ групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України,

встановив:

відповідно до ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно зі ст. 2 Закону 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону 2493-III на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону 2493-III посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону 2493-III на посадових осіб місцевого самоврядування поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Згідно зі ст. 13 Закону 2493-III посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції».

Крім того, відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону) суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові особи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який в подальшому у встановленому порядку продовжувався та наразі триває.

Відповідно до Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» №2515-ІХ фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов`язку подати документи, у період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом трьох місяців після його завершення до фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб не застосовується адміністративна та/або кримінальна відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання звітності та/або документів, визначених підпунктом 1 цього пункту, у період дії воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюються.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» №3384-ІХ, положення Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» змінено та визначено, що останній не поширюється на податкові правовідносини та на правовідносини, на які поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 №3384-IX до Закону України «Про запобігання корупції» внесено зміни та визначено, що пункт 2-7 Розділу 8 «Прикінцеві положення» викласти в такій редакції: установити, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що розпорядженням Первозванівського сільського голови Кіровоградського району №18-р від 05.01.2018 ОСОБА_4 призначено на посаду головного спеціаліста відділу земельних відносин, комунальної власності, інфраструктури та житлово-комунального господарства Первозванівської сільської ради Кіровоградського району з 09.01.2018. Розпорядженням Первозванівського сільського голови Кіровоградського району №413-р від 31.07.2018 ОСОБА_4 переведено на посаду головного спеціаліста відділу інфраструктури та житлово-комунального господарства Первозванівської сільської ради Кіровоградського району присвоєно 14 ранг 7 категорії посадової особи місцевого самоврядування, при цьому 09.01.2018 ОСОБА_4 складено присягу посадової особи місцевого самоврядування.

Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства та інфраструктури Первозванівської сільської ради Кропивницького району є посадовою особою місцевого самоврядування, призначається на посаду та звільняється з посади сільським головою з дотриманням вимог трудового законодавства та законодавства про державну службу. Призначення здійснюється на конкурсній основі. Головний спеціаліст підпорядкований начальнику відділу житлово-комунального господарства та інфраструктури, сільському голові Первозванівської сільської ради та першому заступнику сільського голови Первозванівської сільської ради. Здійснює контроль, допомогу, аналіз питань, спрямованих на енергозберігаючі заходи в бюджетних установах, підприємствах ЖКГ; проводить аналіз з питань ЖКГ, благоустрою, дорожньо-мостового господарства, транспорту та зв`язку, виконує інші повноваження.

Таким чином, з 09.01.2018 ОСОБА_4 набув повноважень посадової особи місцевого самоврядування – головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства та інфраструктури Первозванівської сільської ради Кіровоградського району, юридичною адресою якої є Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Первозванівка, вул. Гагаріна, буд. 1, та став суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, відповідно до п. п. «В» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону.

Розпорядженням Первозванівського сільського голови Кропивницького району №470-р від 21.10.2021 ОСОБА_4 звільнено з посади головного спеціаліста відділу інфраструктури та житлово-комунального господарства Первозванівської сільської ради Кропивницького району з 29.10.2021 на підставі ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін).

У зв`язку зі звільненням з вказаної посади, ОСОБА_4 , будучи суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45, п. 2-7 Розділу 8 «Прикінцеві положення» Закону, зобов`язаний був подати, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті «https://public.nazk.gov.ua» Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (декларацію з позначкою «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)»), за 2021 рік, у строк не пізніше 31 січня 2024 року, вказавши у ній достовірну інформацію.

Однак, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, припинивши 29.10.2021 повноваження посадової особи місцевого самоврядування, будучи суб`єктом, на якого поширюється дія Закону, достовірно знаючи про свій обов`язок подання декларації особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (декларації з позначкою «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)») за 2021 рік, діючи умисно, маючи реальну можливість та відповідні навички, діючий кваліфікований електронний підпис «КНЕДП Акредитований центр сертифікації ключів АТ КБ «ПРИВАТБАНК», усупереч вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону, з урахуванням пункту 2-7 «Прикінцевих положень» даного Закону, умисно, у строк не пізніше 31 січня 2024 року, станом на 27.03.2025, вказану декларацію, до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не подав.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, не визнав, та пояснив, що у 2022 році на початку повномасштабного вторгнення він звільнився із сільської ради на пенсію. Перед звільненням він декларацію не подавав, бо на той час реєстр був закритий. Потім його викликали в прокуратуру та повідомили, що він не подав відповідну декларацію. Про необхідність подати декларацію йому прокурори не сказали. У нього вдома немає комп`ютера, де б він міг самостійно подати декларацію. Щорічні декларації він подавав вчасно. Також допомагав подавати декларації своїм колегам у сільській раді. Він використовував ключі Приватбанку для подачі декларації. Не пам`ятає – чи попередили його про необхідність подання декларації перед звільненням. Вину не визнає, бо у нього не було умислу на порушення закону. Все своє життя він вчасно подавав декларації і чесно виконував свої обов`язки. Від прокуратури, сільської ради чи НАЗК вимог про здачу декларації йому не надходило.

Допитана як свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що працює у Первозванівській сільській раді головним спеціалістом відділу загального та соціального захисту населення, а також є уповноваженою особою з питань запобігання та протидії корупції у Первозванівській сільській раді. ОСОБА_4 працював у відділі ЖКГ на посаді головного спеціаліста із 2018 року, а до цього в Калинівській сільській раді працював. Він завжди вчасно подавав декларації, а після звільнення вперше не подав декларації. Вона Десь у жовтні 2021 року попереджала в усній формі і у месенджерах про необхідність подати декларації. Під розпис ОСОБА_4 не повідомляла, оскільки останній звільнився у 2021 році. Зараз вони фіксують у журналі під розпис про необхідність подання декларацій. У 2022 та 2023 роках держслужбовці були звільнені від необхідності подання декларацій. На початку 2024 року розробили розпорядження про необхідність подання декларацій.

Судом також досліджені наступні матеріали, зокрема:

-посвідчення пенсіонера на ім`я ОСОБА_4 , в якому зазначено, що останній є інвалідом ІІІ групи (а.с. 29 т.2);

-протокол огляду від 24.03.2025, в ході якого оглянуто електронна сторінка Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема щодо поданих ОСОБА_4 декларацій (а.с. 57-127 т.1);

-протокол огляду електронної сторінки ДПС України від 26.03.2025 (а.с. 128-135 т.1);

-протокол огляду акредитованого центру сертифікації ключів АТ КБ «Приватбанк» від 26.03.2025 (а.с. 136-144 т.1);

-відповідь Первозванівської сільської ради від 27.03.2025 про призначення ОСОБА_4 на посаду та умови проходження служби в сільській раді (а.с. 171 т.1), серед іншого: розпорядження Первозванівського сільського голови від 05.01.2018 про призначення ОСОБА_4 на посаду головного спеціаліста відділу земельних відносин, комунальної власності, інфраструктури та житлового-комунального господарства Первозванівської сільської ради (а.с.173-175 т.1), присяга посадової особи місцевого самоврядування – ОСОБА_4 від 09.01.2018 та попередження про спеціальні обмеження, встановлені ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» та «Про запобігання корупції» (а.с. 176, 177-178 т.1);

- характеристика ОСОБА_4 , видана Первозванівською сільською радою 27.03.2025, за якою останній характеризується виключно позитивно (а.с. 193 т.1);

-довідки від 28.03.2025, згідно із якими ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.с. 205, 206 т.1);

-довідка від 25.03.2025 про несудимість ОСОБА_4 (а.с. 207-208 т.1);

-досудова доповідь, в якій зокрема зазначено, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (а.с.2-3 т.2).

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до вимог ст.337 КПК України, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у скоєнні злочину за обставин, встановлених судом, кваліфікуючи його діяння за ст.366-3 КК України як умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконаний функцій держави місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

При цьому доводи сторони захисту про відсутність умислу у ОСОБА_4 на неподання декларації особи, уповноваженої на виконаний функцій держави місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» та відсутність в діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України, суд вважає як такі, що спростовані наданими стороною обвинувачення доказами та виходить із такого.

Згідно із диспозицією статті 366-3 КК України кримінальним правопорушенням є умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

ОСОБА_4 обвинувачується в умисному неподанні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (щорічної) за 2021 рік, у строк не пізніше 31 січня 2024 року.

Факт неподання ОСОБА_4 такої декларації визнається сторонами, підтверджується показаннями ОСОБА_4 , а також належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У той же час виключно факт неподання такої декларації не складає складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-3 КК України.

Згідно із диспозицією статті 366-3 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до статті 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Згідно зі статтею 23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Відповідно до статті 24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

З суб`єктивної сторони зазначене правопорушення характеризується лише прямим умислом, тобто особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).

Інтелектуальний момент прямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та в передбаченні його суспільно небезпечних наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а й певне розуміння його суспільної небезпеки. Здебільшого наявність усвідомлення винним суспільної небезпеки свого діяння є очевидною, про що свідчать фактичні обставини справи. Якщо особа не усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій чи бездіяльності, це може свідчити про її неосудність або про відсутність умислу при вчиненні злочину.

Передбачення - це розумове уявлення особи про результати своєї дії (бездіяльності). При вчиненні злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків свого діяння, їх суспільно небезпечний характер (шкоду, яка буде заподіяна об`єктам посягання), а також неминучість або можливість настання таких наслідків. Отже, передбаченням винного охоплюється в загальних рисах і причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Вольовий момент прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків. Під бажанням розуміють прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети.

Таким чином, для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст.366-3 КК України має бути встановлено і доведено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов`язок подати декларацію, передбачену ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», про строк її подання, проте усвідомлено з будь-яких мотивів вирішила не подавати декларацію і умисно не подала її. Інші суб`єктивні ознаки неподання суб`єктом декларування декларації не впливають на кваліфікацію.

За вказаних обставин твердження ОСОБА_4 про те, що він не мав намірів та мотивів приховувати інформацію, яка вказується у декларації, не беруться судом до уваги, як такі, що не виправдовують його діяння.

Також, суд бере до уваги відповідну судову практику Європейського суду з прав людини, який зазначав, що обов`язок заявника подати декларацію з її подальшим оприлюдненням у вільному доступі в Інтернет є пропорційним легітимному інтересу громадськості, який полягає в дієвому та простому доступі громадян до інформації про фінансовий та майновий стан службовців (справа «Wypych v. Poland, заява № 2428/05»).

Такий ступінь втручання чітко передбачений законодавством та надає суспільству можливість переконатись в тому, що процес формування і реалізації влади не зазнає незаконного впливу чи неприйнятного лобіювання, або навіть безпосередньої корупції.

Суд вважає, що сукупність наявних у справі доказів свідчать про те, що ОСОБА_4 , який був посадовою особою місцевого самоврядування, протягом тривалого проміжку часу до звільнення у 2021 році систематично подавав декларації та був обізнаний з необхідністю виконання положень Закону України «Про запобігання корупції», не міг не знати про обов`язок подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідної декларації та діючи з прямим умислом не подав відповідну декларацію шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік у строк не пізніше 31 січня 2024 року.

За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена та його дії необхідно кваліфікувати за ст.366-3 КК України, оскільки ОСОБА_4 скоїв умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Призначаючи покарання обвинуваченому, відповідно до ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_4 вчинив умисний, закінчений, нетяжкий злочин.

Обставин, що пом`якшують покарання згідно із ст.66 КК України, не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання згідно зі ст.67 КК України, не встановлено.

Крім цього, при обранні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують.

ОСОБА_4 на обліку в психіатричній лікарні та наркологічному диспансеру не перебуває, не судимий. Характеризується виключно позитивно. Має інвалідність ІІІ групи, є пенсіонером.

Відповідно до досудової доповіді виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. Оскільки ОСОБА_4 є пенсіонером, то щодо нього не можливо застосувати покарання у виді громадських робіт та обмеження волі в силу ст.ст. 56, 61 КК України.

Отже, зваживши у сукупності наведені вище обставини, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо за умови призначення покарання у виді штрафу у мінімальних межах санкції статті, а також додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах місцевого самоврядування та в органах державної влади.

Цивільний позов та процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались та клопотання про їх застосування не заявлялись.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 42500 (сорок дві тисячі п`ятсот) гривень з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування та в органах державної влади строком на 1 (один) рік.

Вирок набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження. У разі якщо вирок оскаржений учасниками процесу, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, яке набирає законної сили з моменту його проголошення.

Апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Кропивницький районний суд Кіровоградської області.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому, а іншим учасникам процесу роз`яснити, що вони мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1