Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №346/2205/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2205/26

Провадження № 2-о/346/191/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Сольського В.В.,

за участю: секретаря судових засідань – Пігуляк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ; заінтересована особа: Печеніжинська селищна рада про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на день її смерті, -

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду з позовною заявою в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . ОСОБА_2 - двоюрідна баба заявника по лінії мого батька, тобто батька – ОСОБА_3 рідна баба. Після смерті баби – ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом, оскільки заповітів вона не складала. До складу спадкового майна входять земельні ділянки пл. 0,5880 га та пл. 0,1900 га, що розташовані на території Печеніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області.

Заявник звернувся до приватного нотаріуса Галайчук О.Л. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину мені було відмовлено, так як я в шестимісячний строк не написав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, та не був зареєстрований на час відкриття спадщини разом із спадкодавицею – ОСОБА_2 , хоч і постійно проживав разом із нею, про що нотаріус видала мені письмове роз?яснення стосовно порядку звернення до суду. Вважає, що прийняв спадщину після смерті двоюрідної баби, оскільки постійно проживав із нею за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв?язку із вищеневеденим, заявник просить встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Даний факт як такий, що матиме для нього юридичне значення, оскільки дозволить йому реалізувати право на спадкування за законом та отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно покійної ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 01 травня 2026 року у справі було відкрито окреме провадження. Витребувано у приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні заявник заявлені вимоги підтримав. Пояснив, що тітка ОСОБА_2 була не одружена та не мала дітей. Тітка його дуже любила. Переїхав до тітки у 2010 році та проживав із нею до 2015 року. Разом із нею, вони вели господарство, доглядали корову, заготовляли сіно та обробляли город. В 2016 році одружився.

Представник заявника адвокат в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити з підстав, наведених в заяві.

Представник заінтересованої особи не з'явився, 25.06.2026 року подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності.

Заслухавши пояснення заявника та її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Печеніжинської селищної ради від 14.03.2024 року за № 235.

ОСОБА_2 - двоюрідна баба заявника по лінії батька, тобто батька заявника – ОСОБА_3 рідна тітка (тобто рідна сестра діда заявника ОСОБА_4 ), а факт родинного зв?язку між заявником та ОСОБА_2 стверджується наступними документам: свідоцтвом про народження двоюрідної баби – ОСОБА_2 , серії НОМЕР_2 , свідоцтвом про народження діда – ОСОБА_4 , серії НОМЕР_3 , свідоцтвом про народження батька заявника – ОСОБА_3 серії № НОМЕР_4 та свідоцтвом про народження заявника - ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 .

Після смерті двоюрідної баби - ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом, оскільки заповітів вона не складала, про що вказано у довідці Печеніжинської селищної ради від 11.03.2024 року за № 236 і до складу спадкового майна входять земельні ділянки пл. 0,5880 га, пл. 0,3498 га та пл. 0,1900 га, що розташовані на території Печеніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської, які належали їй на праві власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 837659 від 16.11.2009 року, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 839119 від 16.11.2009 року, Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 89353 від 16.11.2009 року.

17.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а саме: житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 ; право на земельні ділянки, площею 0,588 га, 0,3498 га, 0,19 га, що розташовані на території Печеніжинської селищної ради.

Листом від 31.03.2026 р. приватний нотаріус Коломийського районного нотаріального округу Галайчук О.Л. повідомила, що заявник є спадкоємцем згідно ст. 1265 ЦК України. Так як заявник та спадкодавиця не були зареєстровані разом на день смерті останньої, то заявник повинен був звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини до 26 лютого 2026 року. Оскільки заявник пропустив строк для прийняття спадщини, та прийняв спадщину, проживаючи із спадкодавцем на час відкриття спадщини, але документально це підтвердити невзмозі, рекомендує звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Досліджуючи обґрунтованість та доведеність заявлених вимог, суд виходить з наступних норм права та встановлених обставин.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 1216 ЦК України визначає спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини в такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Верховний Суд зауважує, що, якщо особа (спадкоємець) не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено належними доказами, то сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем не може свідчити, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті із спадкодавцем за адресою реєстрації (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17-ц (провадження № 61-27212св19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452св18).

Згідно відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_6 , ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 09 квітня 2001 року.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що заявник являється її сусідом. Парасковія була двоюрідною бабкою ОСОБА_1 . З 2010 року по 2015 рік заявник та та його двоюрідна баба ОСОБА_6 проживали разом по АДРЕСА_1 . Ніхто більше з ними там не проживав. У ОСОБА_2 не було сім`ї та вона не була одружена.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що заявник являється його другом. Зі слів заявника, знає, що ОСОБА_8 проживав зі своєю двоюрідною бабцею в АДРЕСА_1 з 2010 по 2015 рік. Парасковія любила заявника і він доглядав за господарством та допомагав бабці обробляти город.

Вищевказані пояснення свідків узгоджуються із наданими письмовими документами.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, дослідивши представлені докази, суд дійшов висновку про підтвердження ними факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавицею ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

З огляду на викладене, суд задовольняє заяву в повному обсязі, оскільки встановлення даного факту породжуватиме для заявника юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із спадкодавицею ОСОБА_2 на час відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Сольський В. В.