Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №342/936/22 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/936/22

Провадження № 1-кп/346/241/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання: ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисниці: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12022091150000073, в якому ОСОБА_4 (який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Городенка Коломийського району Івано-Франківської області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; громадянин України; освіта середня спеціальна; одружений; на утриманні має неповнолітню дитину; людина з інвалідністю ІІ групи; офіційно не працевлаштований; судимостей не має) обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України,

а сторонами кримінального провадження є: з боку обвинувачення - прокурор: ОСОБА_6 , з боку захисту – обвинувачений: ОСОБА_4 та його захисниця: ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

Щодо обвинувачення, яке суд вважає доведеним.

У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, всупереч передбаченому законом порядку, незаконно за невстановлених обставин, придбав бойові припаси, а саме патрони до вогнепальної нарізної зброї, які зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 діючи умисно, не маючи дозволу на право придбання та зберігання бойових припасів, усвідомлюючи незаконність своїх дій у порушення «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 «Про затвердження положення про дозвільну систему» із наступними змінами та доповненнями, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 зі змінами та доповненнями, незаконно зберігав бойові припаси у житловій кімнаті своєї квартири за адресою АДРЕСА_1 .

28 червня 2022 року, в ході проведення працівниками поліції обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 у житловій кімнаті квартири, що у АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено 145 патронів, які згідно висновку експерта № СЕ -19/109-22/6087-БЛ від 28.06.2022 року Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України є боєприпасами до нарізної вогнепальної нарізної зброї. Дані 145 боєприпасів є 9-мм (9х18мм) пістолетними патронами центрального бою до пістолетів конструкції «Макарова». Патрони промислового виробництва, 142 патрони – Україна, 2 патрони – Луганський патронний завод, м. Луганськ, Україна, 1957 року виготовлення, 1 патрон – Луганський патронний завод, м. Луганськ, Україна. Патрони призначені для стрільби з наступних видів зброї калібру 9 мм: самозарядних пістолетів конструкції «Макарова», (ПМ); самозарядних пістолетів «Форт» (Форт-12,Форт-17) автоматичних пістолетів конструкції «Стечкина» (АПС) та інших різновидів самозарядної і автоматичної вогнепальної зброї, патронних яких розрахований під даний патрон. Патрони придатні для використання за призначенням (стрільби). Вищевказані боєприпаси, ОСОБА_4 незаконно, без відповідного дозволу, придбав та зберігав за місцем свого проживання, без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив діяння у вигляді придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 263 КК України.

Суд не згідний із стороною обвинувачення у тому, що таке діяння, як носіння бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, хоча воно і передбачено ч.1 ст.263 КК України, мало місце в діянні ОСОБА_4 , оскільки це не підтверджено стороною обвинувачення жодними доказами та будь-якими фактичними даними. На відміну від діяння у вигляді придбання та зберігання ОСОБА_4 бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, що підтверджується наступними доказами.

Докази, які доводять вину ОСОБА_4 .

Суд вважає доведеним вказане формулювання обвинувачення, оскільки його зміст підтверджується наступними доказами, у їх сукупності:

- висновком експерта №СЕ-19/109-22/6087-БЛ від 28.06.2022року (а.с.30-34 189-192 том 1) яким встановлено, що предмети в кількості 145 штук є боєприпасами до вогнепальної нарізної зброї. 145 боєприпасів є 9-мм (9х18 мм) пістолетними патронами центрального бою до пістолетів конструкції «Макарова». Патрони промислового виробництва, 142 патрони – Україна, 2 патрони – Луганський патронний завод, м. Луганськ, Україна, 1957 року виготовлення, 1 патрон – Луганський патронний завод, м. Луганськ, Україна. Патрони призначені для стрільби з наступних видів зброї калібру 9 мм: самозарядних пістолетів конструкції «Макарова», (ПМ); самозарядних пістолетів «Форт» (Форт-12,Форт-17) автоматичних пістолетів конструкції «Стечкина» (АПС) та інших різновидів самозарядної і автоматичної вогнепальної зброї, патронних яких розрахований під даний патрон. І цей доказ доводить, як факт придбання, так і факт зберігання обвинуваченим за місцем свого проживання речей, які є саме бойовими припасами.

Суд враховує заперечення захисниці обвинуваченого щодо недопустимості цього доказу на підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Заперечення зводяться до того, що вказаний висновок експерта, як доказ, було здобуто у кримінальному провадженні №12022091150000018 за фактом крадіжки речей громадянина, а тому його не може бути використано, як доказ злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України в іншому - цьому - кримінальному провадженні, зокрема №12022091150000061, яке потім було приєднано до першого, а ще пізніше виділено у №12022091150000073. Оскільки, спочатку було проведено експертизу у першому кримінальному провадженні, і тільки потім у ЄРДР було внесено відомості про злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України щодо іншого провадження, і об`єднано вказані провадження. Що порушує ч.3 ст.214 КПК України, яка передбачає, що не допускається здійснення досудового розслідування (тобто зібрання доказів, а отже і отримання висновків екпертів) до внесення відомостей до ЄРДР або без такого внесення.

Однак, суд не згідний із тим, що при проведенні експертизи і отриманні органом досудового розслідування висновку експерта, як одного з доказів у кримінальному провадженні№12022091150000073, була порушена вказана норма КПК.

Зокрема, ч.3 ст.214 КПК України дійсно передбачено, що не допускається здійснення досудового розслідування (тобто зібрання доказів, а отже і отримання висновків експертів) до внесення відомостей до ЄРДР або без такого внесення, окрім випадків передбачених цією частиною, а це щодо злочинів - огляд місця події.

Проте самою стороною захисту (а.с.23-24,25,26 т.1), а потім і прокурором (а.с. 159-160,161 т.1) було надано копії витягів з ЄРДР з яких вбачається, що 11.02.2022 о 18:11 було внесено відомості по кримінальному провадженню №12022091150000018 по ч.3 ст.185 КК України; а 28.06.2022 о 12:38 (після здійснення обшуку квартири обвинуваченого і виявлення патронів) було внесено відомості по кримінальному провадженню №12022091150000061 по ч.1 ст.263 КК України, що було наслідком виявлення та вилучення з квартири ОСОБА_4 145 патронів до вогнепальної зброї.

Разом з цим, постановою про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 28.06.2022 року (а.с.162 т.1) та наданими прокурором витягами з ЄРДР і його поясненнями, які узгоджуються з наданими доказами підтверджується те, що спочатку прокурор ОСОБА_7 об`єднав матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №12022091150000018 та №12022091150000061, присвоївши об`єднаному провадженню один - перший номер №12022091150000018. І тільки потім слідчим у цей же день була винесена постанова про призначення судово-балістичної експертизи (а.с.186 т.1).

Той факт, що за відомостями ЄРДР інформація про постанову про об`єднання кримінальних проваджень №12022091150000018 та №12022091150000061 була безпосередньо внесена до ЄРДР тільки о 16год.01хв. (а.с.98-102), не може вказувати на те, що вказана постанова була винесена тільки у цей час. Позаяк, ні КПК України, ні порядок ведення ЄРДР не містить такої вимоги, як внесення відомостей про прийняту постанову безпосередньо після її прийняття чи підписання, а також положень про те, що вона починає діяти тільки з моменту внесення відомостей про неї у ЄРДР. Відповідно, прокурор чи слідчий мають право вносити відомості до ЄРДР і трохи пізніше, що і мало місце.

А після об`єднання матеріалів досудових розслідувань, у слідчого вже не було потреби посилатись у постанові про призначення експертизи на номер другого кримінального провадження, позаяк обом провадженням було присвоєно №12022091150000018, про що прокурор вказав у своїй постанові (а.с.162 т.1). І тому в ній немає і не було потреби в цьому, вказувати попередній номер кримінальнго провадження.

Захисниця також вказувала на те, що слідчим, який виніс постанову про призначення експертизи є слідчий ОСОБА_8 , який був слідчим саме у першому кримінальному провадженні. Це дійсно так, що підтверджується витягом з ЄРДР.

Однак суд відзначає, що усталена практика ККС у складі Верховного Суду підтверджує те, що КПК України не містить вимог про те, що в об`єднаному кримінальному провадженні знову мають бути визначені слідчі, яка мають право здійснювати досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні. А тому, слідчий ОСОБА_9 , який мав право здійснювати досудове розслідування у першому кримінальному провадженні (№12022091150000018), після об`єднання другого крмимінального провадження із першим, мав право (до визначення інших слідчих чи слідчого в об`єднаному кримінальному провадженні) здійснювати досудове розслідування, тобто збирати докази щодо всіх кримінальних правопорушень щодо яких було внесено відомості до ЄРДР щодо об`єднаного кримінального провадження (а значить і щодо ч.1 ст.236 КК України). Ба більше, саме він і був вказаний як слідчий, і у другому кримінальному провадженні (№12022091150000061) до його об`єднання з першим. А отже мав право збирати докази в обох кримінальних провадженнях після їх об`єднання, що він і робив.

- протоколом обшуку від 28 червня 2022 року в квартирі АДРЕСА_2 за яким, у ОСОБА_4 , у кімнаті № 3 (спальня) було виявлено патрони в кількості 144 штук із надписом «Форт Макара 9 мм» та патрон в кількості 1 шт. із надписом «LCW 9х18», дані патрони вилучені та поміщені в картонну коробку білого кольору із під чашки чорною етикеткою та опечатані пеаткою № 57 із підписами понятих (а.с.38-41, 171-174 том 1). І цей доказ доводить факт придбання та зберігання обвинуваченим за місцем свого проживання зазначених бойових припасів.

Суд враховує зауваженння обвинуваченого та її захисниці про те, що під час того, як слідчий оголошував ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, двоє поліцейських зайшли у квартиру обвинуваченого і через деякий час вийшли, а тому могли підкинути йому 145 патронів, що були знайдені у нього в квартирі.

Суд також відзначає, що аудіовідеозаписом обшуку квартири обвинуваченого підтверджується те, що поліцейські дійсно заходили у квартиру обвинуваченого один раз двоє, другий раз - один, під час проголошення ухвали обвинуваченому (а.с.29 т.2). Однак місце, в якому у квартирі обвинуваченого були знайдені 145 патронів, їх розмір і кількість, спосіб пакування та їх місцевиявлення прямо вказують на те, що поліцейські не мали б реальної можливості за наявності такого бажання занести до квартири обвинуваченого таку кількість патронів, у таких коробках, в яких вони були знайдені і покласти саме у те місце і у ту кімнату, в якій їх знайшли, з урахуванням їх розміру, кількості та місця їх виявлення, а також часу, який був би мінімально необхідним для цього. Крім того, сам обвинувачений вказував на те, що поліцейських з квартири попросили вийта його дружина та дитина, і це були здійснено в іншій кімнаті, ніж в тій, в якій знайшли паторони.

Ба більше, під час аудіовідеозапису обшуку квартири обвинуваченого, останній жодного разу не заявляв про те, що знайдені у нього патрони чи коробки, в яких вони знаходились були йому підкинуті будь-ким чи опинились у його квартирі поза його волею, чи, що він бачить патрони чи коробки, в яких їх були знайдено, вперше у своєму житті, і він не знає як вони туди потрапили.

- постановами про визнання речовим доказом від 28.06.2022 року та 15.07.2022, якою слідчим визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022091150000018, а потім й у провадженні №12022091150000073 (у зв`язку із виділенням матеріалів провадження) 145 предметів, схожих на патрони до вогнепальної нарізної зброї, які вилучено в ході проведення обшуку з квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.176 том 1); Вказаний доказ доводить допустимість, достовірність і належність цих речових доказів.

- ухвалою слідчого судді Гороенківського районного суду від 30.06.2022 року (а.с.180-185 том 1) якою накладено арешт на речові докази – 145 предметів, схожих на патрони до вогнепальної нарізної зброї, що вилучено в ході проведення обшуку з квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборонивши їх відчуження, розпорядження та користування до вирішення питання про долю речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Вказаний доказ теж доводить допустимість, достовірність і належність цих речових доказів.

- показами ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце народження: м.Городенка Городенківського району Івано-Франківської області, місце проживання АДРЕСА_3 ; офіцер, не працевлаштований), який у судовому засіданні надав наступні покази: ОСОБА_11 є його сусідом, живе навпроти. Літом 2 роки назад йому запропонували бути свідком працівники поліції. У помешканні, ОСОБА_12 пред`явили документи про обшук, його оголосив слідчий, провели обшук і побачили патрони в 1-й з кімнат. Вказував, що бачив патрони. Зазначив, що він вперше приймає участь у таких діях, а саме бути свідком. Працівники поліції сказали подивитись, що і як буде відбуватись. Під час обшуку працівники поліції постукали в двері до ОСОБА_4 пред`явили документи та ухвалу про обшук. Знайшли коробку біля ліжка і запакували у пакет. Було 2 поліцейських, а він за ними заходив, у них у руках не було коробок чи пакетів. Після цього йому нікуди не викликали і він нічого не підписував. Під час обшуку були ОСОБА_13 , він, 2 працівника поліції та ще 1 понятий. Чи спілкувались працівники поліції з ОСОБА_13 він не пам`ятає. Ще раз заначив, що у руках у них нічого не було, і що робили працівники поліції, коли заходили у квартиру коли читали ухвалу, він не бачив бо стояв у коридорі. Хтось з працівників поліції покликав, він підійшов і поліцейський підняв з підлоги коробку і показав. Був на коробці напис патрони, однак якою мовою не пам`ятає. Зазначив, що на обліку не перебуває, у цей день він не вживав алкогольних нпоїв і за день до цього.

- показами ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; місце народження: м.Городенка Івано-Франківської області, місце проживання АДРЕСА_4 , пенсіонер), який у судовому засіданні надав наступні покази: ОСОБА_13 являєтсья його зятем та у них нормальні стосунки. На обшуку не був. Йому казали, що знайшли патрони, кому саме належать він не знає. На питання чи проживали у квартирі Гошовського літом 2022 року інші особи вказав що проживали. Було пару разів, що він та донька ночували у ОСОБА_14

- показами ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; місце народження: смт. Букачівці Рогатинського району Івано-Франківської області, місце проживання с. Міжгір`я, експерт з дослідження зброї Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України), який у судовому засіданні надав наступні покази: працює з 09 години до 18 години, але може працювати і довше. Вказував, що здав екзамен для підвищення кваліфікації вчасно, підтвердив право проводити судово-балістичні експертизи, і тому надалі йому видали нове свідоцтво 02.12.2022 року зі строком дії по 02.12.2022 року, а право проводити відповідні експертизи він підтвердив і раніше, до завершення строку дії попереднього. Він не може пояснити чому в Реєстрі, який веде МінЮст вказано що він мав право проводити відповідні експертии тільки до 31.12.2021 року.

Суд враховує зауваження захисниці про те, що експерт не мав права проводити відповідне експертне дослідження, оскільки строк дії його свідоцтва закінчився 31.12.2021, а експертиза була проведена 28.06.2022 року, бо так зазанчено на сайті Міністерства юстиції.

Однак відзначає, що у судовому засіданні експерт надав і суду, і стороні обвинувачення і стороні захисту на ознайомлення і своє посвідчення, і оригінал свідоцтва експерта №5508 (копія якого є в матеріалах справи - а.с.246 т.1), яке містить відмітки (які оголосив головуючий і з якими ознайомились і сторона захисту, і сторона обвинувачення) про те, що рішенням експертно- кваліфікаційної комісії МВС України від 29.09.2017 ОСОБА_15 надано право проводити експертизу зброї за спеціальностями 3.1. та 3.2. (тобто балістичні) по 31.12.2022 року. А отже, цей експерт станом на 28.06.2022 мав право проводити відповідну експертизу. Це ж свідоцтво містить відомості і про підвищення ОСОБА_15 кваліфікації 02.12.2022 року, а тому право проводити експертизи по 31.12.2027 року.

Таким чином, сторона обвинувачення довела належними, достовірними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_4 діяння у вигляді придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Щодо покарання.

Обставин, які б виключали кримінальну протиправність діяння ОСОБА_4 або звільняли його від кримінальної відповідальності чи від покарання, за вказане кримінальне правопорушення, судом не встановлено, а тому він підлягає покаранню на загальних підставах.

Суд погоджується із прокурором у тому, що обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання ОСОБА_4 за вчинений ним злочин та передбачені статтями 66 та 67 КК України не встановлено.

Положеннями статті 50 КК України передбачено, і суд враховує, що: покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина 1); покарання має на меті не тільки кару і виправлення засуджених, а й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2); покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (частина 3).

Разом з цим суд застосовує і положення статті 65 КК України за якими: суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (частина 1); особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (частина 2); підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу (частина 3); більш суворе покарання, ніж передбачене відповідними статтями Особливої частини КК за вчинене кримінальне правопорушення, може бути призначене за сукупністю кримінальних правопорушень (частина 4).

При цьому застосовуючи вказані норми кримінального права, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, щодо правильного їх застосування, викладений ним у постанові від 26.06.2018 року у справі № 570/3743/15-к, в якій зазначається, що покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тож вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, суд виходить з наступного:

- санкція частини 1 статті 263 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років;

- суд враховує положення Загальної частини КК України, які є застосовними для призначення покарання ОСОБА_4 та вказані вище і нижче за цим текстом;

- суд враховує конкретні обставини за яких ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке за ступенем тяжкості, в силу положень частини 5 статті 12 КК України, являється тяжким злочином та кваліфікується за частиною 1 статті 263 КК України;

- ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення умисно, тобто з прямим умислом;

- обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання ОСОБА_4 за вчинений ним злочин та передбачені статтями 66 та 67 КК України, відсутні;

- за даними досудової доповіді щодо ОСОБА_4 , його виправлення без ізоляції від суспільства можливе та не становить небезпеки для суспільства чи окремих осіб, однак рекомендованим є його офіційне працевлаштування (а.с.87-89 том 1);

- ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Городенка Коломийського району Івано-Франківської області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; громадянин України; освіта середня спеціальна; одружений; на утриманні має неповнолітню дитину; офіційно не працевлаштований; судимостей не має; на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра не перебуває; є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.40 т.3).

Таким чином, з урахуванням викладених судом обставин, які він застосовує у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити найменш суворий вид покарання, що передбачений частиною 1 статті 263 КК України, тобто позбавлення волі на строк 3 років.

Разом з цим, суд враховує і застосовує положення частини 1 статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

І суд відзначає, що він засуджує ОСОБА_4 за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, яке не являється корупційним кримінальним правопорушенням, кримінальним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, кримінальним правопорушенням, передбаченим статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу. І суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, зокрема 3 роки.

Тож зважаючи на це, а також тяжкість вказаного злочину, особу ОСОБА_4 , характеристика якого наведена вище, і дані досудової доповіді суд вважає, що ОСОБА_4 може виправитись без відбування покарання, а тому суду слід звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі, але з випробуванням, строк якого, зважаючи на тяжкість злочину, який він вчинив і призначений строк покарання (3 роки), слід встановити у 1 рік.

Що стосується іспитового строку, то тут суд виходить із того, що за положеннями частини 4 статті 75 КК України він встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років. І оскільки іспитовий строк застосовується при призначенні покарання у виді позбавлення волі не більше 5 років, а суд призначає ОСОБА_4 3 роки позбавлення волі, тобто допустимий строк покарання при якому може застосовуватись іспитовий строк, тому його слід встановити у строк - 1 рік.

Разом з цим, на обвинуваченого слід покласти обов`язки, передбачені частиною 1 статті 76 КК України, а також передбачений п.3 частини 3 статті 76 КК України, оскільки суд згоден із органом з питань пробації щодо доцільності встановлення вказаного додаткового обов`язку.

Отже, призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, із звільненням від його відбування, але з випробуванням, строк якого встановлюється судом у 1 рік, на думку суду, буде відповідати як меті призначення судом покарання, так і принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.

Щодо процесуальних витрат.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються з витрат, пов`язаних із залученням експертів. А згідно з частиною 2 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Сторона обвинувачення підтвердила доказами, що держава Україна понесла витрати на проведення експертизи на загальну суму 755 (сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок (судова справа: а.с.188 том 1 - довідка про витрати експерта;), які є витратами Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України. А тому ці витрати слід стягнути з обвинуваченої у повному обсязі.

Щодо речових доказів і документів.

В силу положень частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатись до набрання рішенням законної сили. При цьому, частина 9 статті 100 КПК України прямо передбачає, як суду треба вирішити питання про долю конкретних речових доказів і документів.

Тож, на виконання положень частини 9 статті 100 КПК України, суду вирішує долю речових доказів наступним чином: 145 бойових припасів 9-мм (9х18), які знаходяться у спеціальному пакеті №5755106 на зберіганні у відділенні поліції №2 м.Городенка – знищити.

Інші процесуальні питання.

Підстави, для вирішення судом інших питань, передбачених ст.368 КПК України, відсутні.

Таким чином, на підставі всього викладеного і керуючись статтями 1-33,36,37,42,45-52,55,61-62,75-110,113-129,170-211,290-293,302,318-371,373-77,381,382,392-395,532 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбачених частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_4 , за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України основне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з випробуванням. Встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, який обчислюється з дня проголошення вироку та покласти на нього такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи місце роботи; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Речові докази у вигляді:

- 145 боєприпасів 9-мм (9х18), які знаходяться у спеціальному пакеті №5755106 на зберіганні у відділенні поліції №2 м.Городенка – знищити.

- матеріали кримінального провадження - залишити в матеріалах судової справи.

Стягнути з ОСОБА_4 755 (сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок на користь держави Україна, у якості компенсації витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених частиною 1 статтею 394 КПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку надіслати всім учасникам судового провадження.

Учасники судового провадження, також, мають право отримати копію вироку в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області.

Суддя: ОСОБА_1