Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №183/7134/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7134/26

№ 2-о/183/214/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,-

за участі:

заявника ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, мотивуючи її тим, що вона перебувала у фактичних сімейних відносинах з ОСОБА_2 . Від спільного проживання вони мають спільну повнолітню дитину. Заявниця є єдиною власницею будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із заявницею в цьому будинку зареєстровані та проживають – донька заявниці та онука. ОСОБА_2 в зазначеному будинку не зареєстрований.

Як зазначає заявниця, протягом останніх років вона живе в атмосфері психологічного тиску з боку ОСОБА_2 , його емоціональна нестабільність та агресія тільки погіршується, він вчиняє щодо заявниці домашнє насильство психологічного характеру. Зокрема, він систематично ображає заявницю нецензурними словами, принижує її честь та гідність, погрожує. Особливо агресивною його поведінка стає під час перебування його у стані алкогольного сп`яніння.

11 червня 2024 року у заявниці через переживання, пов`язані з постійним стресом стався інсульт.

Дії ОСОБА_2 викликають у заявниці постійне відчуття страху, емоційну напругу та занепокоєння за власну безпеку.

Факти домашнього насильства неодноразово ставали підставою для звернення до правоохоронних органів. За результатами розгляду одного з викликів поліції, постановою Самарівського (Новомосковського) міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2024 року, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, заявниця вказує, що 05 червня 2026 року працівниками поліції стосовно ОСОБА_2 було винесено терміновий заборонний припис строком на 10 діб у зв`язку з вчиненням домашнього насильства та наявністю ризиків його повторення.

Таким чином, заявниця є особою, яка постраждала від домашнього насильства, тому змушена звернутися до суду про видачу обмежувального припису.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 , просила суд задовольнити заяву у повному обсязі.

В судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 , заперечував проти задоволення вказаної заяви.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що сторони перебували у фактичних сімейних відносинах.

Від даного шлюбу сторони мають повнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09 травня 2024 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 . Так за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП постановою судді Самарівського (Новомосковського) міськрайонного суду Дніпропетровської області на нього накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. справа № 183/3934/24.

Також, відповідним терміновим заборонним приписом стосовно кривдника від 05.06.2026, заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Питання розгляду судом справ про видачу обмежувального припису регулюються положеннями глави 13 ЦПК України та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII.

Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно ст. 350-3 ЦПК України, заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису, а також інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитини (діти).

Згідно з пунктами 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 ч. 1 ст. 1 цього Закону обмежувальним приписом стосовно кривдника є встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону є оцінюванням вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.11.2018 (касаційне провадження № 61-19328св18) в результаті перегляду справи № 756/2072/18.

Під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження в майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

З встановлених обставин вбачається, що насильство до заявниці з боку заінтересованої особи відповідає ознакам домашнього насильства. Ризики вчинення потворного насильства є значним, адже кривдник вдається до систематичних протиправних дій до постраждалої особи. Вжиті заходи притягнення до адміністративної відповідальності не дають результатів. Життя здоров`я і безпека постраждалої особи є під значною загрозою повторних посягань з боку кривдника.

Ураховуючи наведене вбачається, що є необхідність у захисті прав постраждалої особи від протиправних дій з боку кривдника. Певні обмеження прав заінтересованої особи є пропорційними та відповідають необхідності захистити права постраждалої особи. Відтак заяву слід задовольнити та видати обмежувальний припис.

На підставі зазначеного і керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81,263-265,350,350-1-350-6 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, - задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та покласти на нього такі обов`язки, а саме:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , а саме в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань 100 метрів до місць перебування ОСОБА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановити строк обмежувального припису 6 (шість) місяців.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також відповідні органи виконавчої влади за місцем проживання заявника.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Заявник – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

заінтересована особа – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Сорока О.В.