Вирок від 23 червня 2026 р. у справі №182/4469/26 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4469/26

Провадження № 1-кп/0182/947/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні у м. Нікополі в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 за № 42025042100000105 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Белгород РФ, українця, громадянина України, з середньо - технічною освітою, одруженого, на утриманні нікого не має, не є особою з інвалідністю, не є депутатом, не є пенсіонером, офіційно не працюючого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок за встановлених досудовим розслідуванням обставин.

06.05.2025 року приблизно о 12 год. 00 хв. ОСОБА_2 перебував поблизу гаражного приміщення № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Механік» по вул. Польовій, 21 с. Придніпровське, Нікопольського району, Дніпропетровської області, де у цей час на грунті раптово виниклих неприязних відносин під час сварки з малознайомим ОСОБА_3 у ОСОБА_2 виник умисел, спрямований на заподіяння останньому тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій умисел, того ж дня, приблизно о 12 год. 00 хв., перебуваючи у вищевказаному місці, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, ОСОБА_2 наніс потерпілому ОСОБА_3 , який перебував на водійському сидінні автомобіля, чотири удари кулаком правої руки в область голови. Коли ОСОБА_3 від отриманих ударів нахилив тулуб до своїх ніг, ОСОБА_2 кулаком правої руки наніс йому ще один удар у спину.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді множинних гематом м`яких тканин голови та спини, які, відповідно до висновку експерта № 338 від 14.05.2026 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (згідно з пунктом 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.

Ухвалою суду від 23.06.2026 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.08.2025 за № 42025042100000105 по обвинуваченню ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України призначений до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

У направленому обвинувальному акті прокурором Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_4 , викладено клопотання, в якому зазначено, що, враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст.302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також, до обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , яку він підписав в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , відповідно до якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, згоден зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку суду, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, згоден з розглядом обвинувального акта судом у спрощеному провадженні та без його участі (а.п. 12-13). У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Потерпілим ОСОБА_3 надано також письмову заяву, в якій останній погодився зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначив, що він ознайомлений із обмеженнями права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, та погодився із розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні (а.п.11).

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

До обвинувального акту додані матеріали досудового розслідування.

Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 не оспорює пред`явлене йому обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, також не оспорюються потерпілим, про що свідчать додані до обвинувального акта письмові заяви учасників провадження.

Як встановлено судом, зазначені в обвинувальному акті обставини встановлені органом досудового розслідування на підставі: витягу з ЄРДР за №42025042100000105 від 25.08.2025 року (а.п. 1); протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 06.05.2025 (а.п. 10); висновку спеціаліста №466 розпочатого 02.06.2025 року та закінченого 12.06.2025 року ( а.п. 20-21); висновку експерта №338 від 14.05.2025 року ( а.п. 30); протоколу проведення слідчого експерименту від 01.06.2026 року за участю потерпілого ОСОБА_3 з фото таблицями та диском із відеозаписом ( а.п. 32-39); висновку експерта (додаткового) № 431 від 10.05.2026 року ( а.п. 42-43); протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.06.2026 року ( а.п. 44-47); протоколу огляду місця події (предмету) від 18.06.2026 року з фото таблицями ( а.п. 48-51); протоколу проведення слідчого експерименту від 22.06.2026 року за участю підозрюваного ОСОБА_2 з диском відеозапису ( а.п. 68-72).

Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваному було роз`яснено та дотримано.

Розглянувши обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку, додані до нього матеріали кримінального провадження та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає винуватість ОСОБА_2 доведеною в межах пред`явленого обвинувачення.

Дії ОСОБА_2 мають правильну правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком.

Також, суд ураховує встановлені органом досудового розслідування обставини та докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин та особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 одружений, на утриманні нікого не має, не є особою з інвалідністю, не є депутатом, не є пенсіонером, офіційно не працює, раніше не судимий ( а.п. 55), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває ( а.п. 52, 54), має постійне місце проживання за яким характеризується задовільно ( а.п. 57).

Обставинами, що пом`якшують та обтяжують покарання, судом не встановлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Санкцією ч. 1 ст.125 КК України за умисне легке тілесне ушкодження, передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.

Однак, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого покарання у виді штрафу, оскільки за встановлених судом обставин даного кримінального провадження ОСОБА_2 не працює, дані про дохід у матеріалах справи відсутні. У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що в разі призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, воно становитиме для нього особистий надмірний тягар.

Також суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_2 покарання у вигляді виправних робіт, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Відповідно до матеріалів кримінального провадження, було встановлено, що обвинувачений офіційно не працевлаштований. Тому, такий вид покарання до нього не може бути застосований.

Тому, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 варто призначити покарання у виді громадських робіт, яке буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, оскільки це, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ухвалюючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд наголошує, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 суд вказав, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення».

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, варто тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Вважаю за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, і на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004у справі №1-33/2004.

Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винної, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази – відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374, 381-382 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 160 (сто шістдесят) годин.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 не обирався.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази – відсутні.

Процесуальні витрати відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя: ОСОБА_1