Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №201/8165/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа №201/8165/26

Провадження № 2-а/201/86/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Федоріщев С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра 02 червня 2026 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування доводів позову позивач посилається на те, що постановою заступника командира 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, старшого лейтенанта поліції Шинкаренка Дмитра Миколайовича серії ЕНА № 7215598 від 18 травня 2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за те, що він 18 травня 2026 року о 12:25 год. по вул. Набережна Перемоги, буд. 51 в м. Дніпро керуючи транспортним засобом в населеному пункті м. Дніпро в зоні дії знаків 5.76; 3.29 (обмеження швидкості руху 70 км/год), рухався зі швидкістю 107 км/ год, чим перевищив дозволену швидкість на 37 км/год (швидкість руху вимірювалась приладом TruCam 008376), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. З вказаною постановою позивач не згоден і вважає її незаконною, необґрунтованою, оскільки прилад TruCam, яким інспектор поліції вимірював швидкість руху транспортного засобу повинен бути стаціонарно вмонтованим, як це передбачено вимогами ЗУ «Про Національну поліцію», а не триматися в руках інспектора.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2026 року указану позовну заяву передано для розгляду судді Федоріщеву С.С.

Ухвалою судді від 08 червня 2026 року було відкрито провадження у даній адміністративній справі та прийнято рішення про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представниці Департаменту патрульної поліції 11 червня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву представник відповідача посилався на те, що доводи позивача про порушення працівниками Управління порядку використання лазерного вимірювача швидкості LT1 20/20 TruCAM II є помилковим, оскільки законодавство не містить імперативних норм стосовно стаціонарного розміщення приладу TruCam та здійснення фіксації таким приладом тільки в автоматичному режимі. Окрім того, відповідно до листа ДП «УКРМЕТРТЕССТАНДАРТ», лазерний вимірювач LT1 20/20 TruCAM II відноситься до ручних вимірювачів швидкості руху транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою заступника командира 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, старшого лейтенанта поліції Шинкаренка Дмитра Миколайовича серії ЕНА № 7215598 від 18 травня 2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за те, що він 18 травня 2026 року о 12:25 год. по вул. Набережна Перемоги, буд. 51 в м. Дніпро керуючи транспортним засобом в населеному пункті м. Дніпро в зоні дії знаків 5.76; 3.29 (обмеження швидкості руху 70 км/год), рухався зі швидкістю 107 км/ год, чим перевищив дозволену швидкість на 37 км/год (швидкість руху вимірювалась приладом TruCam 008376), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки прилад TruCam, яким інспектор поліції вимірював швидкість руху транспортного засобу повинен бути стаціонарно вмонтованим, як це передбачено вимогами ЗУ «Про Національну поліцію», а не триматися в руках інспектора..

Відповідач вважає постанову серії ЕНА № 7215598 від 18 травня 2026 року такою, що не підлягає скасуванню, оскільки законодавство не містить імперативних норм стосовно стаціонарного розміщення приладу TruCam та здійснення фіксації таким приладом тільки в автоматичному режимі. Окрім того, відповідно до листа ДП «УКРМЕТРТЕССТАНДАРТ», лазерний вимірювач LT1 20/20 TruCAM II відноситься до ручних вимірювачів швидкості руху транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам суд виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є правомірність постанови серії ЕНА №7215598 від 18 травня 2026 року.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єкти владних повноважень, до яких відноситься відповідач, мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

В постанові серії ЕНА №7215598 від 18 травня 2026 року зазначено про адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Стаття 122 КУпАП регулює перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.

Зокрема, частиною 1 вказаної норми визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Приписи частини 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти.

У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Згідно з ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:

1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

У постанові серії ЕНА №7215598 від 18 травня 2026 року вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивачки вимірювалась приладом TruCam.

При цьому, контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч.2 ст. 40 Закону №580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.

Разом з тим, суд зауважує, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.

Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.

Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.

Суд вважає обґрунтованими сумніви позивача щодо коректності результатів вимірювання, оскільки, вимірюючи швидкість в ручному режимі можливий (умисний або випадковий) рух рукою, що надає збільшення швидкості транспортного засобу на кілька км/год.

Зокрема, вібрація руки та, як наслідок, вібрація приладу TruCam може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.

Таким чином не виключається сумнів щодо коректності вимірювання швидкості руху в ручному порядку.

Крім того на збільшення похибки приладу вимірювання може вплинути наявність транспортних засобів, що рухаються поряд.

Так, згідно, фотоматеріалу, що зафіксований приладом TruCam, чітко вбачаються ще кілька транспортних засобів, що рухаються разом з транспортним засобом позивача.

На думку суду швидкість транспортних засобів, що рухаються разом з транспортним засобом позивача, можуть вплинути на правильність вимірювання швидкості руху транспортного засобу позивача, що ставить під сумнів коректність показників приладу вимірювання швидкості руху.

При цьому, будь які сумніви трактуються на користь особи.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70.

Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об`єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що імперативними положеннями частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, що ані постанова серії ЕНА №7215598 від 18 травня 2026 року, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.

Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відтак, на переконання суду, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнення позивачки до адміністративної відповідальності є неправомірним.

Отже, доводи позову спростовують висновки відповідача, що викладені в постанові серії ЕНА №7215598 від 18 травня 2026 року та дають підстави стверджувати, що відповідачем при прийнятті цієї постанови неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Так, прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.

При цьому, контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці (про це, зокрема, зазначила колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №758/8181/23 від 24.01.2024 року).

Відповідач вважає, що факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, оскільки вимірювач, яким здійснювався замір швидкості транспортного засобу - лазерний LTI 20/20 ТгuСаm II призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху.

Натомість, суд, дослідивши матеріали справи зазначає, що вони не містять доказів, які б відповідали вимогам статей 73 - 76 КАС України та належно підтверджували факт допущення позивачем порушення ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки використання приладу TruCam з рук ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля. Матеріали справи не містять доказів щодо закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

При цьому, спосіб використання приладу TruCAM допускається в мобільному режимі (з руки), однак це може збільшити похибку вимірювання швидкості руху транспортного засобу та викликати сумнів у коректності показників вимірювання швидкості руху.

Враховуючи положення ст. 40 Закону «Про Національну поліцію» № 580-VIII, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку, визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Водночас суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII.

Крім того відповідачем не надано суду маршрутний лист згідно якого можна підтвердити несення служби лейтенантом поліції інспектором Шинкаренком Д.М. саме в час фіксації транспортного засобу на відповідній ділянці дороги.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 11.10.2016 року у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 року - суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.

Таким чином, наявні підстави для скасування постанови серії ЕНА №7215598 від 18 травня 2026 року та задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на те, що позов задоволено, судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності –задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7215598 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18 травня 2026 року, винесену заступником командира 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Шинкаренком Дмитром Миколайовичем на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 665,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.С. Федоріщев