Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №211/423/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/423/26

Провадження № 2/211/2570/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням – судді Гонтар А.Л.,

з участю секретаря судового засідання Бодрухіної Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Дар`я Дмитрівна, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

УСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 22 грудня 2024 року засобами поштового зв`язку звернулась до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Дар`я Дмитрівна, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона, ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 . 27 листопада 1982 року зареєструвала шлюб з гр. ОСОБА_3 та своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 » змінила на прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської федерації на територію України, позивач була змушена 18 серпня 2016 року взятися на облік внутрішньо переміщеної особи та її фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 . Відповідач по справі є рідним братом позивача. Згідно обмінного ордеру № 28 від 30 березня 1972 року ОСОБА_1 з батьками та братом вселились в квартиру АДРЕСА_3 . Квартира АДРЕСА_3 складається із 3-х кімнат житловою площею 39,2 кв.м., що підтверджується паспортом на квартиру та типовим договором. Батько позивача, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно договору дарування частки квартири від 11 травня 1998 року її брат ОСОБА_2 подарував 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 своїй матері ОСОБА_7 , яка стала власницею всієї квартири АДРЕСА_3 . На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 травня 1998 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка, батька позивача спадкоємцем майна померлого є його дружина ОСОБА_7 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається із 1/4 частки квартири АДРЕСА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_3 мати позивача ОСОБА_7 померла. Згідно довідки ОСББ «Довіра» від 19 квітня 2018 року вказано, що ОСОБА_1 була зареєстрована в АДРЕСА_3 та разом з нею була зареєстрована та проживала по день смерті її мати ОСОБА_7 , 1929 року народження. Згідно її заяви до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя про встановлення факту смерті матері, позивач отримала рішення суду від 04 квітня 2018 року, в якому було встановлено факт смерті її матері ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ясинувата Донецької області. На підставі цього рішення суду позивач отримала свідоцтво про смерть матері, яке дійсне на території України, видане 13 квітня 2018 року Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 69. За життя, а саме 11 травня 1998 року, мати позивача ОСОБА_7 склала заповіт, в якому заповідала, на випадок її смерті належну їй квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_1 . 20 жовтня 2025 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_7 , 1929 року народження. Спадкова справа № 59 за 2025 рік. Постановою про відмову у вчинення нотаріальної дії від 11 грудня 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 - матері у зв`язку з тим, що спадщину у встановлений строк згідно ст. 1270 ЦК України ОСОБА_1 не прийняла. У наслідок чого позивач змушена звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Просить визнати за нею право власності на зазначене майно в порядку спадкування за заповітом після смерті матері.

На підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2026 року було відкрито провадження по справі і справу призначено до підготовчого засідання на 23 лютого 2026 року.

14 квітня 2026 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до розгляду на 20 травня 2026 року.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, представник надала заяву, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд справу розглядати за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином, причини поважності неявки до суду не повідомив.

Третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д. у судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи її повідомлено належним чином.

З огляду на це, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Суд, вивчивши письмові докази по справі, висновує, що позовні вимоги потрібно задовольнити за такого.

Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивача та відповідача- ОСОБА_7 у віці 88 років, що підтверджується свідоцтвомпро смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 31), рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2018 року (а.с. 29, 30).

Після смерті ОСОБА_7 залишилось спадкове майно, а саме: квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується обмінним ордером № 28 від 30 березня 1972 року (а.с. 11), технічним паспортом на квартиру (а.с. 12, 13), типовим договором (а.с. 17), свідоцтвом про право власності на житло від 23 липня 1993 року (а.с. 20), договором дарування частки квартири від 11 травня 1998 року (а.с. 22), свідоцтвом на спадщину за законом від 11 травня 1998 року (а.с. 23).

Відповідно до заповіту від 11 травня 1998 року, зареєстрованого в реєстрі за № 787, ОСОБА_7 , на випадок своєї смерті,заповіла все своє майно ОСОБА_1 (а.с. 24).

Отже, після смерті ОСОБА_7 спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 .

Згідно довідки ОСББ «Довіра» від 19 квітня 2018 року ОСОБА_1 була зареєстрована в АДРЕСА_3 та разом з нею була зареєстрована та проживала по день смерті її мати ОСОБА_7 , 1929 року народження (а.с. 25).

Позивач 11 грудня 2025 рокузвернулась до нотаріуса приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері(а.с. 17 спадкової справи).

На підставі постанови приватнийнотаріус Тізенберг Д.Д. 11 грудня 2025 року спадкоємцю ОСОБА_1 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 , якапомерла ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з тим, що спадщину у встановлений строк згідно ст. 1270 ЦК України ОСОБА_1 не прийняла (а.с. 32).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу , він не заявив про відмову від неї (ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1276 ЦПК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1298 ЦК, частина десята статті 67 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно з частиною першої статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Відповідно до п. 4.9. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Мінюсту України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

У статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у 2 та 3 абзацах пункту 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З огляду на наведене, позовні вимоги ґрунтуються на законі та обставинах справи, що є підставою для задоволення позову та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.

На підставі ст. ст. 10, 11, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 1220, 1258, 1261, 1268, 1277, 1296, 1297 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд -

ВИРІШИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Дар`я Дмитрівна, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпровської області через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів після оголошення рішення.

Повний текст рішення 01 липня 2026 року.

Суддя: А. Л. Гонтар