Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №932/4126/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа № 932/4126/26

Провадження № 2/932/1348/26

25 червня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Куцевола В.В.

при секретарі – Травкіній В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання дитини – ОСОБА_3 , щомісяця, починаючи з дати подання позову і до досягнення повноліття.

В обґрунтування позову посилається на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб 01 липня 2014 року. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12.02.2020 року у справі № 752/24894/19 шлюб було розірвано. Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 06.09.2019 року між сторонами було укладено Договір про виховання спільної дитини, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донець Т.М. Згідно з п. 2 Договору, місцем проживання дитини було визначено місце проживання матері. Відповідно до п. 14 Договору про виховання спільної дитини від 26.09.2019 р., сторони досягли згоди, що умови участі батьків у матеріальному забезпеченні та утриманні дитини визначаються рішенням суду про призначення аліментів. Попри наявність Договору та встановлені обов`язки, відповідач протягом тривалого часу фактично не бере участі у матеріальному забезпеченні доньки. Будьяка фінансова чи інша допомога з боку батька відсутня. ОСОБА_2 проживає окремо, вихованням, матеріальним забезпеченням та в цілому життям дитини не цікавиться. Усі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем, яка на цей час виховує дитину самостійно, без будь-якої участі та підтримки з боку відповідача.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилась. 25.06.20236 представник позивача подала заяву про розгляд справи без участі.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв та клопотань не надав.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце проведення судового засідання, правом на подання відзиву не скористався, клопотань про відкладення справи розглядом до суду не надходило, суд, спираючись на норми ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12.02.2020 року у справі № 752/24894/19 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , батьком якої записаний ОСОБА_2 , матір`ю записана ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого 15.08.2025 року серії НОМЕР_1 .

06.09.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір щодо визначення місця проживання, участі у вихованні та утриманні спільної дитини, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Донець Т.М.

Згідно п. 14 вказаного договору, умови участі батьків у матеріальному забезпеченні та утриманні дитини визначаються рішенням суду про призначення аліментів.

З позовної заяви вбачається, що сторони проживають окремо, донька проживає разом із позивачкою та знаходиться на її утриманні, відповідач працездатний, а тому може сплачувати аліменти на утримання дитини.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 11 ЗУ "Про охорону дитинства" батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Згідно ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Так, Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 р. N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вказав, що частиною 1 ст.189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) неповинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК. Якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає ч. 2 ст. 184 того ж Кодексу. Договір має бути укладений письмово та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі невиконання батьком (матір`ю) свого обов`язку за договором стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у випадку відсутності письмової домовленості між сторонами про сплату аліментів на дитину, їх розмір, позивач має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів, крім того, в Сімейному кодексі України відсутня вказівка про те, що таке право обумовлене виключно ухиленням відповідача від свого обов`язку щодо матеріального утримання дитини.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Визначений позивачем розмір аліментів, які вона прохає стягнути з відповідача є співмірним з потребами дитини. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування позовних вимог. Оскільки право позивача на отримання аліментів, як тим з батьків, з ким проживає дитина, встановлено законом, в добровільному порядку матеріальна допомога відповідачем не надається, воно підлягає судовому захисту, шляхом задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід віднести на рахунок держави, оскільки позивач при поданні позову до суду була звільнена від його сплати за законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову 18.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.В. Куцевол