Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №557/920/26 — Гощанський районний суд Рівненської області

Провадження № 1-кп/557/119/2026

Справа № 557/920/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року селище Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026186080000045 від 02 червня 2026 року,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гонората, Котовського району, Одеської області, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, на момент скоєння кримінального правопорушення перебував на посаді солдата резерву взводу резерву рядового складу резерву військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше судимого 02 березня 2026 року Гощанським районним судом Рівненської області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин, із невідбутою частиною покарання 93 години громадських робіт,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2023 року ОСОБА_3 , у порушення вимог ст. 68, 129-

1 Конституції України, ч. 2, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 2, 3 ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підриваючи авторитет органів правосуддя України, з метою ухилення від виконання вироку Гощанського районного суду Рівненської області від 02 березня 2026 року, яким його засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді 100 годин громадських робіт, незважаючи на попередження про недопущення порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, роз?яснення йому того, що таким порушенням є невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також попередження його про кримінальну відповідальність, систематично, упродовж 18 травня - 29 травня 2026 року, тобто 10 днів підряд, знаходячись за місцем свого проживання у с. Садове, Рівненського району, Рівненської області, не маючи жодних поважних причин, не прибув до старости Тучинського старостинського округу, не виконував жодних громадських робіт, та фактично не відпрацював 93 години громадських робіт.

Разом з надісланим до суду обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, прокурором ОСОБА_4 з посиланням на ст. 302 КПК України подано клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження.

До обвинувального акта додано письмову заяву підозрюваного ОСОБА_3 від 25 червня 2026 року, в якій останній зазначає про беззаперечне визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України; згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами; ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження, роз`яснення йому змісту встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини; згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному проваджені без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності підтвердив захисник - адвокат ОСОБА_5 , що стверджується його власним підписом у заяві ОСОБА_3 від 25 червня 2026 року.

Ухвалою Гощанського районного суду Рівненської області від 26 червня 2026 року постановлено призначити судовий розгляд даного обвинувального акту в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акту за його відсутності, на що надав згоду, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт слід розглянути в порядку, передбаченому ст. 381, 382 КПК України.

За вимогами ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не викликають сумніву у їх об`єктивності та не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні, інкримінованого йому проступку, повністю доведена за результатами спрощеного провадження.

Обвинувачений ОСОБА_3 , інтереси якої представляє захисник ОСОБА_5 , обставини вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, не оспорює, з такими згідний, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 вчинив умисний кримінальний проступок проти правосуддя, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, неодружений, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та на даний час згідно ухвали слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 12 червня 2026 року утримується під вартою у кримінальному провадженні №12026181180000290 від 10 червня 2026 року за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 5 ст. 407 КК України, відомості про перебування на обліку в закладах з надання психіатричної або наркологічної допомоги відносно нього відсутні.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, обставин, які обтяжують покарання, - судом не встановлено.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, виходить із положень ст. 50 та 65 КК України, відповідно до яких покарання є заходом державного примусу, що застосовується до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, та має бути необхідним і достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Покарання повинно відповідати принципам законності, пропорційності, обґрунтованості, справедливості та індивідуалізації й не становити надмірного тягаря для особи, що кореспондує з вимогами ст. 8 КПК України та практикою Європейського суду з прав людини щодо дотримання балансу між публічним інтересом та правами людини.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, який вчинив умисний кримінальний проступок у сфері виконання судових рішень, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України, вважаючи таку міру покарання необхідною та достатньою для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Обмежень, які унеможливлюють призначення ОСОБА_3 даного виду покарання, судом за матеріалами справи не встановлено.

При цьому суд бере до уваги і те, що незважаючи на призначення покарання за попереднім вироком суду, яке не пов`язане із обмеженням волі, обвинувачений для себе належних висновків не зробив та свідомо ухилився від виконання покарання призначеного вироком суду.

У своїй сукупності, такі обставини свідчать про відсутність стійкого бажання у обвинуваченого до виправлення та ведення законослухняного способу життя.

Таким чином виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, при цьому суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за даним вироком необхідно частково приєднати невідбуте покарання за вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 02 березня 2026 року у виді 93 годин громадських робіт, яке за правилами ч. 1 ст. 72 КК України слід перевести в обмеження волі із розрахунку одному дню обмеження волі відповідають вісім годин громадських робіт (93:8 = 11,625).

Запобіжний захід щодо обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався, речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 368, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 а визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Гощанського районного суду Рівненської області від 02 березня 2026 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 5 (п`ять) днів.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду через Гощанський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії стороною кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та ст. 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1