Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №541/578/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/578/25

№ провадження 1-кп/541/73/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 26 листопада 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120241705500001233 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргорода Полтавської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

25 листопада 2024 року у вечірній час (точного часу органом досудового розслідування та судом не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи у під`їзді № 4 багатоповерхового квартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , маючи раптово виниклий намір та бажання на таємне викрадення чужого майна, достовірно знаючи що потерпілий та інші особи за ним не спостерігають, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, тобто діючи таємно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, поблизу східців до першого поверху у вказаному під`їзді виявив та викрав велосипед марки «MGI», вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/117-24/20778-ТВ від 28 листопада 2024 року становить 4 180 грн 00 коп.

Після цього ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим повністю довів свій кримінально-протиправний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, до кінця, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальні збитки на суму 4 180 грн 00 коп.

Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, факти, викладені в обвинувальному акті, підтвердив та зазначив, що викрадене майно повернуто власнику. Протиправність своїх дій розуміє, у вчиненому розкаявся, запевнив, що не буде більше вчиняти протиправних діянь.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі. Зазначив, що претензій морального та матеріального характеру до ОСОБА_4 не має, при ухваленні вироку поклався на розсуд суду.

Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, вірно розуміє зміст обставин провадження, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання обвинуваченим вини не є наслідком застосування до нього насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, при цьому судом з`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиція є добровільною та істинною та їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали, що характеризують його особу, суд прийшов до переконання, що своїми діями ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення за обставин, викладених у вироку, та його дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинений в умовах воєнного стану.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Обставинами, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, суд не встановив.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке у відповідності зі ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, конкретні обставини провадження, дані про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, є військовослужбовцем, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, його відношення до скоєного, щире каяття, думку потерпілого, який не наполягав на суворій мірі покарання, та приходить до висновку про доцільність призначення покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки саме це покарання найбільш відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, а також вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки покладені судом обов`язки будуть гарантувати запобігання вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, а заходи контролю стимулюватимуть його виправлення.

Підстав для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого суд не встановив.

Кримінальним правопорушенням завдано матеріальну шкоду в розмірі 4 180 грн 00 коп., яку відшкодовано шляхом повернення викраденого майна.

Цивільний позов заявлено не було.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта і які документально підтверджені, в сумі 1 591 грн відповідно до вимог ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 126 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349 ч. 3, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженої особи у військовій частині;

- повідомляти командування про зміну місця проживання або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженою особою у військовій частині.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз на загальну суму 1 591 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто одна) грн 00 коп.

Речовий доказ: велосипед марки «MGI», який зберігається у потерпілого, залишити ОСОБА_5 .

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна карга до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

СуддяОСОБА_1