Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №376/3655/25 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3655/25

Провадження № 2-а/376/28/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Коваленка О.М.

за участі секретаря – Щур Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Сквира Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника полковника ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Гривачевська Л.М. звернулася до Сквирського районного суду Київської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі.

В обґрунтування позову вказує, що 03 жовтня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 ухвалена постанова №БЦ РТЦК/1/513/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з тих підстав що ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення повістки від 04.09.2025 № 4762555, був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 18.09.2025 для проходження медичного огляду, однак не з`явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки.

Уважає, що дана постанова є незаконною і підлягає скасуванню з наступних підстав:

Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена з дотриманням вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень.

Усупереч вимогам чинного законодавства, ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено мене прав, гарантованих Конституцією України та ст. 268 КУпАП.

З 08.01.2022 по теперішній час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , приживає за кордоном.

Про наявність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 03.10.2025 стало відомо з постанови державного виконавця про арешт рахунків 01.12.2025.

Відповідачем не було відправлено позивачу оскаржувану постанову.

Таким чином, з незалежних від позивача обставин, він пропустив строк звернення з позовом до суду з поважних причин.

ОСОБА_1 не був сповіщений про наявність «Повістки ТЦК» шляхом телефонного дзвінку на його мобільний номер або шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» ф.22а, де додатково проставляється позначка «Повістка ТЦК». А тому, з наявних підстав можна вважати, що позивач не був обізнаний про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Уважає, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що визначений КУпАП, не в повній мірі встановлено необхідні обставини, висновки відповідача не відповідають обставинам справи.

Враховуючи, що у відповідача була наявна інформація для того щоб повідомити його про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак цього зроблено не було.

Вимоги щодо дотримання правил військового обліку ним було виконано вчасно.

За таких обставин, вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю. Окрім того просив поновити строк на оскарження постанови.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 11.12.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно, правом не подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

У позовній заяві заявлено вимогу про поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду, вмотивовану тим, що про існування оскаржуваної постанови від 03.10.2025 позивач дізнався з постанови державного виконавця про арешт рахунків 01.12.2025, розгляд адміністративної справи відбувся без його участі, тому з незалежних від нього обставин пропущено строк оскарження постанови.

Згідно із ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, розглянувши заяву позивача, дійшов висновку, що причини пропуску позивачем встановленого строку звернення до адміністративного суду з даним позовом є поважними, у зв`язку з чим процесуальний строк звернення з адміністративним позовом до суду підлягає поновленню.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (ч. 8 ст. 262 КАС України).

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно інформації «Резерв+» військово-облікового документу 290420256202726700013 ВОС 999ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, дані уточнено, повідомив про своє проживання у Франції, вказав свої засоби зв`язку: номер телефону та ел.пошту.

Постановою № БЦРТЦК/1/513/25 від 03.10.2025 за справою про адміністративне правопорушення, яка була ухвалена начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

При цьому, із описової частини оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення повістки від 04.09.2025 № 4762555, був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 18.09.2025 для проходження медичного огляду, однак не з`явився у визначену дату та не повідомив про причини неявки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Конституції України задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно із ч.7 ст.1 Закон №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

У відповідності до положень ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211(крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно положень ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543 громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Крім того, в абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону № 3543 зазначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у відповідного районного (міського) ТЦК та СП; прибувати за викликом до відповідних районних (міських) ТЦК та СП, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ТЦК та СП, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до підпункту 2 п. 1 додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, у громадян України, у тому числі у військовозобов`язаних, яким є позивач, існує обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

З оскаржуваної постанови №БЦ РТЦК/1/513/25 від 03.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Військовозобов`язаний ОСОБА_1 повідомив своє фактичне місце проживання за кордоном, що підтверджено інформацією «Резерв+» військово-облікового документу 290420256202726700013. Тому повістка направляється на повідомлену адресу за кордоном.

Оскільки позивач уточнив свої дані, вказавши при цьому адресу місця проживання за кордоном, направлення повістки на адресу реєстрації не може вважатися належним повідомленням про виклик. Такі обставини не можуть призводити в майбутньому до негативних наслідків, зокрема притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.

Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_2 у даному випадку може повідомити військовозобов`язаного про необхідність явки до ТЦК та СП виключно шляхом направлення повістки на адресу місяця проживання, вказану при уточненні військово-облікових даних.

Однак відповідач не надав доказів того, що позивач належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи щодо нього, оскаржувану постанову ухвалено без участі ОСОБА_1 , чим порушено його права, визначені ст. 268 КУпАП.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є те, що ОСОБА_1 був повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 18 вересня 2025 року, однак не з`явився у визначену дату.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до статті 210-1 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на зазначене вище, при ухваленні оскаржуваної постанови не з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема в матеріалах справи відсутні, а представником відповідача не надано суду доказу, яким чином позивач повідомлявся про виклик, чи направлялася повістка позивачу на повідомлену адресу за кордоном, рекомендованим повідомленням, чи отримав ОСОБА_1 повістку, трекінгом поштового відправлення.

У матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення спроб вручення повістки ОСОБА_1 шляхом телефонного дзвінку на його мобільний номер.

Тому наявні підстави вважати, що позивач не був обізнаний про надходження на його адресу рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, посадова особа відповідача при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахувала вимоги даної статті щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставини, за яких було вчинено правопорушення, зокрема чи не було вчинено позивачем певні дії в умовах крайньої необхідності і чи наявний в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідач та його представник, не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа дотрималася вимог 280 КУпАП орган та при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача врахувала вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.

Крім того, статтею 268 КУпАП визначені права особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Згідно ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідач та його представник в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не надали суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КУпАП.

Крім того, із матеріалів даної справи не вбачається, що відповідач чи його представники вжили всіх заходів щодо надання позивачу можливості реалізувати його права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі на отримання правової допомоги.

Матеріали справи не містять належних доказів, що оскаржувана постанова прийнята в спосіб, який передбачений нормами КУпАП. Зокрема, оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності були порушені його права, в тому числі право на захист, що є, на думку суду підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, враховуючи викладене, уважає, що позов слід задовольнити та скасувати постанову БЦ РТЦК/1/513/25 від 03 жовтня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн. Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 605,60 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 268-272, 286, 293, 295 КАС України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника полковника ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до Сквирського районного суду Київської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковника ОСОБА_2 БЦ РТЦК/1/513/25 від 03 жовтня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою накладено штраф на ОСОБА_1 у розмірі 17 000 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , розташовано: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Коваленко