Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №372/335/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/335/26

Провадження 2-а-27/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Рабчуна Р.О., розглянувши порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 грудня 2025 року поліцейським Обухівського РУП ГУ НП в Київській області капітаном поліції Гладченком В.О. було складено постанову серії ЕНА №6440782 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Позивач вважає дану постанову не законною тому був вимушений звернутись до суду. Звертає увагу суду, фотофіксація/відеофіксація вказаної обставини не здійснювалась, що виключає можливість встановити, на якій конкретно відстані від виїзду з прилеглої території була здійснена зупинка автомобіля. Крім цього, вказує, що працівниками поліції не роз`яснили його права та обов`язки, не надали можливості скористатись правової допомогою адвоката.

На підставі вищевикладеного, просить позов задовольнити, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6440782 від 31.12.2025, закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з відсутність складу та події вчинення адміністративного правопорушення.

03 березня 2026 року ухвалою суду адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали 30.03.2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 02 квітня 2026 у зазначеній справі відкрито провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

Зазначену ухвалу відповідачем отримано 14 квітня 2026 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

20 квітня 2026 року через підсистему «Електронний Суд» від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.

21 квітня 2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена правомірно, оскільки факт порушення вимог п.п.15.10.д Правил дорожнього руху був безпосередньо виявлений працівником поліції та підтверджується матеріалами справи, зокрема 31 грудня 2025 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки і стоянки транспортних засобів, а саме за здійснення стоянки автомобіля в місці, що перешкоджало руху інших транспортних засобів. За результатами розгляду справи уповноваженою службовою особою винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Постанову прийнято за результатами фіксації виявленого правопорушення та в межах наданих повноважень, а викладені в ній обставини свідчать про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд приходить такого висновку.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України), на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Також, ч. 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Статтею 14З Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно копії постанови серії ЕНА №6440782 про адміністративне правопорушення від 31.12.2025, на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративний штраф у розмірі 340,00 грн. за те, 31.12.2025 року близько 11 год. 50 хв. в м. Обухів по вул. Київська 199 водій керуючи автомобілем «Kia Ceed» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив стоянку автомобіля в місці, що перешкоджає руху інших автомобілів, чим порушив п.п. 15.10.д. ПДР.

Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР України), стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; (п.п. «д» п. 15.10 ПДР України).

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Також, згідно з п. 9 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Також, згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Поряд з цим, від представника відповідача за допомогою системи «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів, з долученими фотодоказами події та поясненнями працівника поліції який складав постанову.

З долучених до матеріалів справи фотознімків, виконаних поліцейським під час фіксації адміністративного правопорушення, вбачається, що транспортний засіб позивача розташований поза межами спеціально відведеного місця для паркування та створює перешкоду для руху інших транспортних засобів. Наведені фотодокази об`єктивно підтверджують обставини, викладені в оскаржуваній постанові, та факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Таким чином, доводи позивача щодо невідповідності дійсності та фактичним обставинам справи викладених у оскаржуваній постанові спростовуються дослідженими судом фотодоказами іншими доказами, що розцінюються судом, як спроба уникнути адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Доводи позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення є безпідставними та спрямовані лише на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, винуватість в якому повністю доведена.

Крім того, наданий позивачем відеозапис також підтверджує правомірність оскаржуваної постанови та факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відтак, позивачем не спростовано обставини, викладені поліцейським в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, відтак, судом розцінюються необґрунтованими доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності при накладенні адміністративного стягнення.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторони позивача), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджується належними доказами у справі в їх сукупності та не спростовані позивачем.

Отже, суд дійшов висновку, що стягнення відповідачем застосовано без порушень, в межах санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 293 КАС України, суд, ст.ст. 20, 122, 247, 251, 252, 280, 283 КУпАП, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.О. Рабчун