Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №359/14215/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/2320/2026

Справа № 359/14215/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Бокей А.В.,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-

в с т а н о в и в :

02 грудня 2025 року представник позивача адвокат Цьома Р.А. звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, згідно якого просив : ухвалити рішення про зміну розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповід-ного віку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що судовим наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповід-ного віку. Шлюб між сторонами було розірвано 20 жовтня 2017 року. 18 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_6 , в якому народилося двоє дітей : син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім цього разом з ними проживає ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , донька ОСОБА_6 від першого шлюбу. Таким чином позивач має нову родину, на утриманні у нього перебуває фактично троє дітей та дружина. Дружина ОСОБА_6 на даний час перебуває в декретній відпустці та отримує соціальну допомогу на дитину та дітей які виховуються у багатодітних родинах в розмірі 860 грн. 00 коп. та 2100 грн. за один місяць. Враховуючи викладене, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 08 грудня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням та викликом сторін. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник позивача та позивач до суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Натомість представник позивача направив до суду заяву, згідно якої просив розгляд справи провести за його та позивача відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач до суду не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не повідомила. Заяв чи клопотань, відзиву на позов до суду не направила.

Згідно ч. 8ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно вимог ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити обставини справи виходячи з фактичних право-відносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, прийшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

В судовому засіданні встановлено, що судовим наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року (359/11355/21) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 листопада 2021 року та до досягнення старшою дитиною повноліття.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

18 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданим Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 18 вересня 2020 року.

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Бориспільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено відповідний актовий запис №75.

ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Бориспільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що зроблено відповідний актовий запис № 312.

Тобто на утриманні позивача, крім дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , також перебувають діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно довідки про грошове забезпечення та інші види виплат за період з 01 квітня 2025 року по 30 вересня 2025 року виданої 27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 проходить військову службу в Центрі спеціального призначення Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (військова частина НОМЕР_4 ), сума, з якої утримуються виконавчі листи за період з 01 квітня 2025р. по 30 вересня 2025 року становить 310462 грн. 88 коп.

Позивач ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_11 мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей, оскільки мають дітей: ОСОБА_12 , 2014 року народження, ОСОБА_7 , 2021 року народження, ОСОБА_8 , 2023 року народження. Наведене підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_5 виданим Службою у справах дітей Бориспільської міської ради 13 грудня 2023 року.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно статті 18 Конвенції батьки або, у відповідних випадках, законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Згідно частиною 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездат-них чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, перед-бачених СК України.

У пункті 23 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна сімейного стану є окремою підставою для зміни розміру аліментів. При цьому суд, вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, має враховувати й інші обставини, передбачені статтею 182 СК України, насамперед з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Із зазначених норм закону також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Відповідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , як на підставу для зменшення розміру аліментів, посилався на зміну його сімейного стану, народження двох дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд погоджується з доводами позивача про те, що на його утриманні знаходяться ще троє неповнолітніх дітей та вважає, що зазначені позивачем обставини є підставою для зменшення розміру аліментів у розумінні вимог ст. 192 СК України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», були внесені зміни до ч.2 ст.182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таким чином, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у зв`язку з чим при зменшеному за даним рішенням суду розмірі аліментів, що присуджені до стягнення, мінімальний їх розмір не повинен бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначе-ний судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями сімейного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів на утримання дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , присуджений судовим наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року, з 1/3 на 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили та до досягнення старшою дитиною повноліття, - оскільки судом встановлено факт зміни сімейного стану позивача, який має ще й малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та який змушений не лише виплачувати аліменти на дітей від першого шлюбу, а й утримувати свою нову сім`ю, що включає належне харчування, дозвілля, сплати комунальних послуг за житло, а також забезпечити повноцінний розвиток своїх малолітніх дітей, що є законодавчо визначеними підставами для зменшення встановленого судовим наказом розміру аліментів.

Враховуючи наведене вище, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивач просив залишити за ним, у зв`язку з чим суд, на виконання вимог ст. 133, 141 ЦПК України, не вирішує питання про стягнення понесених судових витрат з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 10 - 13, 19, 76 - 82, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 268, 365 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - задовольнити.

Змінити розмір аліментів, встановлений судовий наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року у справі № 359/11355/21.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з дня набрання цим рішенням суду законної сили.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , код платника податків – НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , паспорт – відомості відсутні, код платника податків - НОМЕР_8 , проживаючої за адресою : АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст заочного рішення суду виготовлено 01 липня 2026 року.

Суддя Л.В. Яковлєва