Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №289/960/26 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/960/26

Номер провадження 3/289/357/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Мельник О.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Державної екологічної інспекції Поліського краю про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані в матеріалах справи відсутні, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді директора ТОВ «Доломіне»,

за ч. 1 ст. 91-5, ч. 2 ст. 91-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №022174 від 05.05.2026 року: ОСОБА_1 , 05.05.2025 року в 15 год. 50 хв. будучи відповідальною посадовою особою ТОВ «Доломіне» затвердив робочий проект із землеустрою з визначеними характеристиками грунтово-рослинного шару, що свідчить про неповні (недостовірні) відомості про вплив на довкілля, які відображені у звіті з оцінки впливу на довкілля, що є порушенням ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Шкода не заподіяна.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №022363 від 05.05.2026 року: ОСОБА_1 , 05.05.2025 року в 15 год. 50 хв. будучи відповідальною посадовою особою ТОВ «Доломіне» під час господарської діяльності допустив недотримання умов передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля від 08.09.2025 р. №21/01-12858/1, що є порушенням ч. 6 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Шкода не заподіяна.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 91-5, ч. 2 ст. 91-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник адвокат Козловський А.В. з`явилися, надали суду письмові пояснення в яких прохають закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, посилаючись на те, що у складених протоколах відсутній належний опис події адміністративних правопорушень про, що свідчить відсутність зазначення у протоколів суті адміністративного правопорушення, місця, часу його вчинення та інших обставин, необхідних для правильного вирішення справи. Крім того, вказують, що матеріали справи не містять належних доказів вини останнього, крім складених протоколів та акту перевірки. Та разом з тим, акт перевірки сам по собі не є беззаперечним доказом вини та може підлягати оцінці судом нарівні з іншими доказами, зокрема робочий проект з землеустрою; висновок з ОВД від 08.09.2025 № 21/0-12858/1, які не були долучені до матеріалів справи.

Суд, заслухавши позицію ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши усі зібрані матеріали справи про адміністративне правопорушення та надаючи їм оцінку у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов такого висновку.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Так, за змістом статті 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» вбачається, що визначення складу екологічних правопорушень, порядок притягнення винних до адміністративної відповідальності за їх вчинення встановлюються чинним КУпАП.

Зокрема, відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини встановлює Глава 7 чинного КУпАП, до категорії якої віднесена й стаття 91-5 КУпАП.

Слід зазначити, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Диспозиція ч. 1 ст. 91-5 КУпАП передбачає відповідальність за надання завідомо неправдивих чи неповних відомостей про вплив на довкілля планованої діяльності, порушення встановлених законодавством вимог щодо здійснення оцінки впливу на довкілля, у тому числі порядку інформування громадськості та порядку проведення громадського обговорення і врахування його результатів. Отже, диспозицію цієї норми можна поділити за властивими ознаками, що передбачає відповідальність, на: 1) надання завідомо неправдивих чи неповних відомостей про вплив на довкілля планованої діяльності; 2) порушення встановлених законодавством вимог щодо здійснення оцінки впливу на довкілля; 3) порушення порядку інформування громадськості та порядку проведення громадського обговорення і врахування його результатів. Крім того, ця норма носить бланкетний характер, оскільки в наведеній диспозиції в частині властивої їй ознаки, що передбачає відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог щодо здійснення оцінки впливу на довкілля, відсилає до закону та інших актів законодавства, котрі регулюють та встановлюють правила й норми, пов`язані з оцінкою впливу на довкілля, а тому у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення у сфері охорони природи та довкілля має зазначатися відповідна норма спеціального закону, законодавчого акта, котрі регламентують діяльність у вказаній сфері.

Диспозицією ч. 2 ст. 91-5 КУпАП, встановлено адміністративну відповідальність за недотримання під час провадження господарської діяльності, експлуатації об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з видобуванням ресурсів корисних копалин, використанням техногенних родовищ корисних копалин, екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об`єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження - до моменту забезпечення виконання таких екологічних умов.

За своєю природою вона є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативних актів, у даному випадку - до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» .

На підтвердження винуватості особи у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення уповноваженим органом надано протокол про адміністративне правопорушення та акт від 05.05.2026 №24, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання ТОВ «Доломіне» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Оскільки сам Акт перевірки є лише документом, що фіксує певні обставини та факти так, як їх бачить працівник контролюючого органу, який проводить перевірку; фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства, однак не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Акт перевірки не є юридичною формою рішення контролюючого органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для суб`єкта господарювання.

Таким чином, на думку суду, акт перевірки не може слугувати достатнім, належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 91-5 КУпАП, оскільки в силу норм законодавства, акт перевірки не є юридичною формою рішення контролюючого органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03). Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.02.2019 року у справі № 1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

То ж суд, враховуючи усе вищезазначене, у відповідності до положень статей 251-252 КУпАП, з урахуванням також положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин цієї справи в їх сукупності, вважає, що у діях особи, який притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 91-5 КУпАП, зокрема порушення вимог законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля, а, отже, є підстави для застосування наслідків цього, визначених пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП

Таким чином, викладене вище надає обґрунтовані підстави дійти висновку про недоведеність матеріалами справи складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 91-5 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного та керуючись вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України, ч. 1 та ч. 2 ст. 91-5, п. 1 ч. 1 ст. 247, статями 251-252, 256, 276, 279, 283-284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 91-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 діб з моменту її винесення.

Строк пред`явлення постанови суду до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили..

Суддя Олександр МЕЛЬНИК