Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №279/2886/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2886/26

Провадження № 1-кп/279/570/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м.Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.04.2026 року за № 12026060490000209 , за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Кр.Балтієць, рф, громадянина України, з середньою освітою, який не одружений, не працюює, не є депутатом, не є особою з інвалідністю, на утриманні осіб не має, раніше не судимий, зареєстрований АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.02.2022 строком на 30 діб по всій території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022, запроваджено воєнний стан. Указом Президента України від 12.01.2026 № 40/2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 03.02.2026 строком на 90 діб, тобто до 03.05.2026.

02 лютого 2026 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, у ОСОБА_4 , якому достовірно відомо про те, що на території України у зв`язку з військовою агресією рф проти України введено воєнний стан, виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, належного потерпілому ОСОБА_6 .

Діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, ОСОБА_4 прибув до місця проживання потерпілого ОСОБА_6 , а саме до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, враховуючи сприятливу для нього обстановку, а саме те, що його злочинні дії ніким не будуть помічені та за ним ніхто не спостерігає, з прикладанням власної фізичної сили, руками відкрив вікно кімнати вищевказаного домоволодіння та таким чином проник до житлової кімнати квартири, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_6 , а саме: грошові кошти в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень, 2 (дві) фарфорові тарілки з написом “Крим Євпаторія 2010 року” та 1 (одну) статуетку-попільничку у вигляді “собаки та охотника”, які матеріальної цінності для потерпілого ОСОБА_6 не становлять. Після цього, ОСОБА_4 разом із викраденим покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаній з проникненням у житло, вчиненій в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України

Під час досудового розслідування досягнуто угоди від 30.04.2026 року в кримінальному провадженні № 12026060490000209 між прокурором Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі захисника ОСОБА_5 про визнання винуватості за ч.4 ст. 185КК України, за умовами якої:

- ОСОБА_4 беззастережно у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до обставин і правової кваліфікації, які викладені в даній угоді та повідомленні про підозру від 29.04.2026;

- сторони погодили, що з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також особи підозрюваного виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та дійшли згоди, що за вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення покарання за ч.4 ст.185 КК України слід призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. Одночасно із цим, з урахуванням особи підозрюваного, ступінь спричиненої суспільним інтересам шкоди, зазначені вище обставини, що пом`якшують покарання, сторони вважають за можливе та погоджуються на застосування судом положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, тривалість якого визначає суд, та з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України, перелік яких встановлює суд.

Потерпілий ОСОБА_6 надав прокурору згоду на укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, вказаних в обвинувальному акті, щиро розкаявся, повідомив, що повернув потерпілому всі викрадені у нього речі, останній до нього претензій не має, угоду уклав добровільно, без будь-якого тиску, у присутності захисника. Просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.

Захисник підтвердив добровільність укладення угоди обвинуваченим та вказав на відсутність перешкод для її затвердження судом.

Прокурор просив затвердити угоду, надав письмові документи, які характеризують особу обвинуваченого, просив також вирішити питання щодо речових доказів у даному провадженні.

Суд, дослідивши обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості, надані прокурором характеризуючі ОСОБА_4 документи, заслухавши сторони кримінального провадження, приходить до такиих висновків.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Згідно з ч.4 ст.469 КПК УКраїни угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

Обвинуваченому ОСОБА_4 при укладанні угоди роз`яснені норми ст. ст. 394, 424, 473, 474, 476 КПК України, а також він розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Судом перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості роз`яснено обвинуваченому, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, та має права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України. Роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд заслухав сторони кримінального провадження і переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Укладена угода відповідає вимогам ст. 469, 472 КПК України, добровільно підписана у присутності захисника обвинуваченого та може бути затверджена судом. Умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу, вчиненому діянню надана правильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, категорія злочину передбачає можливість укладення угоди; умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб, її укладення є добровільним, виконання угоди обвинуваченим є можливим.

Суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), поєднаній з проникненням у житло, вчиненій в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч.1 статті 66, КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України судом не встановлено.

Враховуючи, що сторони угоди погодили вид та строк покарання, при призначенні якого можливе застосування ст.75 КК України, а також звільнення від відбування покарання, суд вважає, що до обвинуваченого може бути застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

При визначенні іспитового строку відбування покарання з випробуванням суд враховує дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працює, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, на утриманні осіб не має, не одружений.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в підготовчому судовому засіданні суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши пояснення сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Урахувавши тяжкість кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який, на переконання суду, загрози для суспільства не становить, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає можливим призначити покарання ОСОБА_4 в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України за узгодженим сторонами покаранням у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 1 рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені судом обов`язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Запобіжні заходи відносно обвинуваченого не застосовувалися.

Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати відсутні. Арешт, накладений на майно, підлягає скасуванню. Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 474, 475 КПК України,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 30.04.2026 року в кримінальному провадженні № 12026060490000209 між прокурором Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання винуватості за ч.4 ст. 185КК України,.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно з п.1,2 ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23.04.2026, на дві фарфорові тарілки з назвою "Крим Євпаторія 2010" та статуетку - попільничку у вигляді охотника та собаки.

Речові докази: дві фарфорові тарілки з назвою "Крим Євпаторія 2010" та статуетку - попільничку у вигляді охотника та собаки, передані на зберігання ОСОБА_6 згідно з розпискою від 29.04.2026 року, а також грошові кошти в сумі 5000,00 грн вважати повернутими власнику.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку вручається обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_7