Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №158/3596/25 — Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 158/3596/25

Номер провадження 1-кп/167/42/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12025030590000652, щодо

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1

в с. Чорниж Маневицького району Волинської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацевлаштованого, несудимого, проживає в АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 309, ст. 348 Кримінального кодексу України (далі – КК),

в с т а н о в и в :

9 жовтня 2025 року о 08:00 поліцейські сектору реагування патрульної поліції

ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відповідно до графіку несення служби добовими нарядами ВП № 1

(м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 3 жовтня 2025 року заступили на добове чергування в складі групи реагування патрульної поліції для виконання ними своїх службових обов`язків по обслуговуванню території Луцького району Волинської області.

9 жовтня 2025 року о 16:19 до чергової частини ВП № 1 (м. Ківерці)

Луцького РУП ГУНП У Волинській області надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що мешканець с. Завітне Луцького району Волинської області ОСОБА_5 має неадекватну поведінку, ходить по селу зі зброєю в руках та здійснив 3-4 постріли, якими пошкодив камери відеоспостереження. З метою реагування на зазначене повідомлення, на місце події на службовому автомобілі марки «Тойота Пріус» (д.н.з НОМЕР_1 ) із написами «Поліція», символікою Національної поліції України та проблисковими маячками, направлено групу реагування патрульної поліції (Клевер-11) ВП № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області у складі поліцейських ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Того ж дня о 16:47 на проїжджій частині вул. Шевченка в с. Завітне Луцького району Волинської області поліцейські виявили ОСОБА_5 , який тримав у руках мисливську гладкоствольну рушницю. Після цього поліцейські, будучи одягнені в формений одяг з розпізнавальними знаками (шеврони з надписом «Поліція», пагони, спеціальні жетони), зупинили службовий автомобіль на відстані 90 м. від нього, вийшли з автомобіля та запропонували обвинуваченому покласти зброю. Однак, ОСОБА_5 в грубій формі відмовився спілкуватися і висловив погрозу вбивством: «Або ви, або я!». Реагуючи на такі дії ОСОБА_5 , поліцейські прийняли позицію захисту за службовим автомобілем, використовуючи його як укриття. Після цього ОСОБА_5 , тримаючи в руках гладкоствольну вогнепальну зброю – двохствольну мисливську рушницю «ИЖ-58» 16-го калібру (заводський номер № Е20086) та розуміючи, що перед ним знаходяться поліцейські, які перебували біля службового автомобіля, і що останні виконують свої службові обов`язки, умисно здійснив один постріл вгору з власної мисливської рушниці «ИЖ-58» на підтвердження погроз.

Далі обвинувачений здійснив перезаряджання мисливської рушниці, а працівники поліції від`їхали від нього, збільшивши відстань між ними і ОСОБА_5 до 125 м. Після цього ОСОБА_5 , у той час як поліцейські ОСОБА_12 та ОСОБА_13 перебували біля службового автомобіля, здійснив ще один постріл вгору та почав втікати в напрямку вул. Незалежності с. Завітне Луцького району Волинської області, а поліцейські на службовому автомобілі його переслідували.

У подальшому на проїжджій частині поблизу буд. № 19 на вул. Незалежності

у с. Завітне поліцейські виявили ОСОБА_5 , який знаходився на відстані приблизно 100 м. від них у чагарниках, зупинили транспортний засіб та вийшли з нього. У цей час ОСОБА_5 з власної гладкоствольної вогнепальної зброї – двоствольної мисливської рушниці «ИЖ-58» 16-го калібру (заводський номер № Е20086) здійснив два постріли з метою погрози вбивством.

9 жовтня 2025 року приблизно о 16:15 рухаючись громадським місцем – вулицями Шевченка та Киричука у с. Завітне Луцького району Волинської області ОСОБА_5 , діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи встановлені у суспільстві загальноприйняті правила поведінки і норми моралі, демонструючи власну зверхність, усвідомлюючи, що його дії відбуваються в умовах очевидності для інших людей, а також протиправний характер своїх дій, які супроводжувалися особливою зухвалістю, здійснював хаотичні постріли з гладкоствольної мисливської рушниці марки «ИЖ-58» (заводський номер № НОМЕР_2 ), пошкодивши належну потерпілій ОСОБА_10 камеру відеоспостереження, яка була встановлена на фасаді буд. АДРЕСА_1 , а також належну потерпілій ОСОБА_11 камеру відеоспостереження, яка була встановлена на фасаді буд.

АДРЕСА_2 .

Не пізніше 16:20 9 жовтня 2025 року (точного часу та дати не встановлено) ОСОБА_5 за невстановлених обставин умисно, без передбаченого законом дозволу на придбання, носіння та зберігання бойових припасів, незаконно придбав корпус осколкової ручної гранати «Ф-1» та засіб підриву УЗРГМ, що у відповідному конструктивному поєднанні між собою є осколковою ручною гранатою «Ф-1», яка належить до бойових припасів та придатна до вибуху, і, зберігаючи при собі, незаконно переніс її на околицю с. Завітне Луцького району Волинської області (географічні координати 50.9408148 25.4897679), де в той же день о 17:23 був затриманий поліцейськими.

Не пізніше 16:20 9 жовтня 2025 року (точного часу та дати не встановлено) ОСОБА_5 у невстановлений спосіб умисно незаконно без мети збуту придбав наркотичний засіб – канабіс, масою (у перерахунку на висушену речовину) 8,3484 г, який незаконно при собі переніс на околицю с. Завітне Луцького району Волинської області (географічні координати 50.9408148 25.4897679), де в той же день о 17:23 був затриманий поліцейськими.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4

ст. 296, ч. 1 ст. 309 КК, однак заперечував обвинувачення у вчиненні замаху на вбивство працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 348 КК. Дав суду показання про те, що 9 жовтня 2025 року в другій половині дня взяв вдома належну йому та зареєстровану рушницю марки «ИЖ-58» і пішов пройтися

в с. Завітне. Йдучи по дорозі, ОСОБА_5 вистрілив із цієї рушниці у відеокамеру, яка знаходилася біля будинку на вул. Киричука, після чого пішов на вул. Шевченка, де вистрілив ще в одну. Обвинувачений знав, хто проживає у цих домоволодіннях, будь-якої неприязні до вказаних осіб не мав і розумів, що це відбувається в громадському місці. Коли приїхала поліція, то, перебуваючи на перехресті, на відстані приблизно 100 м. від них здійснив два постріли вгору та ще два вгору в кінці села. Патрони були споряджені мілким дробом «0000». Не чув, щоб поліцейські казали кинути зброю. Після участі в бойових діях, бувають моменти, коли на нервовому фоні обвинувачений почувається зле. Наміру будь-кого позбавити життя, зокрема й поліцейських, чи завдати їм тілесних ушкоджень не мав, у їх бік пострілів не здійснював, а свої дії ОСОБА_5 пояснює пригніченим внутрішнім станом, який детально описати не може, і прагненням спровокувати поліцейських на відкриття вогню на ураження в його бік. У кишені штанів обвинувачений мав привезену із зони бойових дій гранату «Ф-1», яку при затриманні вилучено, а наркотичний засіб, скоріш за все, знаходився у рюкзаку, якого обвинувачений взяв із собою з дому. Посилається на те, що 35 років є вправним мисливцем, має дозвіл на зброю, часто користувався і вміє з нею поводитися, брав безпосередню участь у захисті України і, після здійснення двох останніх пострілів у повітря, мав при собі ще набої, які були споряджені картеччю та кулями, а тому, у разі наявності умислу на вбивство поліцейських, за обставин, які склалися 9 жовтня

2025 року, зміг би реалізувати це.

Із показань потерпілого ОСОБА_13 слідує, що 9 жовтня 2025 року, перебуваючи на службі, надійшло повідомлення про те, що мешканець с. Завітне ходить селом та стріляє по відеокамерах. Прибувши службовим автомобілем марки «Тойота» разом із напарником ОСОБА_12 у вказаний населений пункт та зупинившись біля магазину, місцеві жителі повідомили, що це обвинувачений стріляв та вказали напрям куди він пішов. Приблизно через 2 хв. вони побачили ОСОБА_5 і потерпілий вигукнув йому, щоб той кинув зброю. Обвинувачений, перебуваючи на відстані приблизно 80-100 м., відповів: «Ні. Або ви, або я», і, приставивши рушницю до плеча та направивши її прямо на них, здійснив постріл, після чого пішов на сільське перехрестя. Перебуваючи там та, скоріш за все перезарядивши рушницю, ОСОБА_5 привів її у бойове положення, приставив до плеча і повторно у такому ж положенні здійснив постріл в їх бік. Після цього обвинувачений попрямував у кінець села, а ОСОБА_12 з напарником, викликавши підмогу, на службовому автомобілі почали рухатися за ним, щоб не втратити з поля зору. Побачивши, що обвинувачений заховався в чагарниках, ОСОБА_12 зупинив автомобіль на безпечній відстані. Через деякий час на місце прибули додаткові сили і в цей період ОСОБА_5 , вийшовши із зелених насаджень, здійснив ще два постріли в їх бік. Від моменту приїзду в с. Завітне і до затримання ОСОБА_5 пройшло приблизно 40 хв. Будь-якої шкоди йому не завдано.

Потерпілий ОСОБА_12 підтверджував показання потерпілого ОСОБА_13 . Участі в затриманні обвинуваченого потерпілий не брав, оскільки цим займалися спецпризначенці. Ні його, ні службове майно, зокрема й автомобіль марки «Тойота», обвинувачений ОСОБА_5 пострілами не пошкодив.

Потерпіла ОСОБА_10 під час розгляду кримінального провадження давала показання про те, що того дня, будучи на власному подвір`ї, двічі почула звук, який схожий на постріли. Після цього потерпіла пішла до місцевого магазину з`ясувати, що відбувається, де продавець повідомила, що також чула ці звуки. Через деякий час ОСОБА_10 , перебуваючи в магазині, через вікно побачила обвинуваченого ОСОБА_5 , який, тримаючи в руці рушницю, йшов у напрямку сільського перехрестя. ОСОБА_10 вийшла вулицю, обвинувачений крикнув їй, щоб вона викликала поліцію і попрямував у бік будинку, де проживає. Через короткий проміжок часу ОСОБА_5 , тримаючи в руці рушницю, вийшов з будинку і знову пішов до перехрестя і перебував там, ніби чекаючи когось. Коли до магазину приїхала поліція, то потерпіла вказала на обвинуваченого, як особу, яка ходила з рушницею, і, скоріш за все, здійснювала постріли. У цей час ОСОБА_5 продовжував знаходитися на перехресті на невеликій відстані від патрульного автомобіля. Поліцейські сіли в службовий автомобіль і почали рух в бік обвинуваченого, а останній, взявши рушницю в обидві руки і піднявши над головою перед собою стволом в сторону, викрикнув «Стій». Поліцейські зупинилися, однак через трохи продовжили рух. Після цього обвинувачений, стоячи обличчям до патрульного автомобіля та піднявши рушницю в положення «вверх-направо-вперед», під кутом здійснив один постріл в повітря, а поліцейські, вийшовши з службового автомобіля, заховалися за ним. Приблизно через 3 хв. ОСОБА_5 в такому ж положенні та напрямку здійснив другий постріл у зв`язку з чим поліцейські, сівши у свій автомобіль, повернулися до магазину. Далі, обвинувачений пішов в бік лісу, де зі слів правоохоронців, його затримали. ОСОБА_10 особисто бачила момент двох пострілів на перехресті, розташування обвинуваченого та поліцейських, напрям рушниці і переконана, що ОСОБА_5 стріляв у повітря, а не в правоохоронців чи службовий автомобіль. Того ж дня потерпіла виявила розбиту камеру відеоспостереження, яка знаходилася на її будинку, і зрозуміла, що це обвинувачений стріляв по ній. Просить його суворо не карати, оскільки ОСОБА_5 є хорошою людиною, однак має проблеми зі здоров`ям після участі в бойових діях.

Під час одночасного допиту в суді потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 кожен із них підтримував свої показання в частині напряму рушниці та пострілів на перехресті в с. Завітне, які здійснював обвинувачений ОСОБА_5 . При цьому потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 частково змінили свої показання та ствердно вказали, що на перехресті обвинувачений здійснив три постріли.

Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_11 того дня приблизно о 16 год. вона перебувала у своєму будинку і в камеру відеоспостереження побачила, що обвинувачений ОСОБА_5 , направивши рушницю на камеру, здійснив постріл. ОСОБА_11 вийшла на вулицю, сказала, що викличе поліцію і заховалася в будинку. Через деякий час потерпіла чула ще постріли в селі, однак не бачила хто їх здійснював і за яких обставин. Згодом від сусідів дізналася, що ніби ОСОБА_5 стріляв по поліцейських. Вартість пошкодженої камери їй не відшкодовано.

Свідок ОСОБА_14 давав показання про те, що працює страшим спеціалістом-криміналістом сектору криміналістичного забезпечення СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області і залучався до огляду гладкоствольної мисливської рушниці марки «ИЖ-58» з приводу визначення її на предмет придатності до стрільби. Така зброя споряджена патроном 16 калібру із картеччю залежно від погодних умов та місцевості може уражати ціль на відстані більше 100 м., а із кулею – від 100 м. до 250 м. У разі спорядження патрону дробом «0000» за таких самих умов здатність уражати ціль складає від 80 м. до 120 м., однак без тяжких для людини наслідків. Якщо ж таке спорядження патрона за вказаних обставин влучить у метал, то на ньому залишаться невеликі вм`ятини, а дріб при цьому впаде донизу. Очевидцем дій, які ставляться у провину обвинуваченому, свідок не був.

Із показань свідка ОСОБА_15 слідує, що він приймав безпосередню участь у затриманні обвинуваченого як працівник загону спеціального призначення. Коли свідок та інші двоє спецпризначенців прибули на місце події, то від двох патрульних поліцейських дізналися, що невідомий чоловік здійснює постріли в їх бік та вказали, що він переховується за господарськими спорудами на території домогосподарства.

ОСОБА_15 чув один постріл, однак візуально не бачив напряму пострілу і хто стріляв. Через деякий час обвинувачений, який тримав у руках рушницю, почав пересуватися полем в бік лісу і загін спеціального призначення переслідував його. В ході переслідування обвинувачений кілька разів кричав, що у разі, якщо правоохоронці будуть наближатися, то він стрілятиме, однак пострілів не здійснював. Скориставшись моментом, коли ОСОБА_5 перебував у лісі і відволікся, його затримали. При цьому, рушниця була спорядженою одним патроном, а в кишені знаходилася граната. Ушкоджень на поліцейських чи службових автомобілях свідок не бачив і йому така інформація не відома.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_16 у жовтні 2025 року він разом із ОСОБА_15 у складі наряду спецпризначенців прибули на повідомлення про стрільбу в с. Завітне. На місці події наряд поліції пояснив, що із-за хліва місцевий житель, як потім стало відомо обвинувачений, здійснює постріли з рушниці в сторону службового автомобіля. Свідок пригадує звук одного чи двох пострілів з того боку, де знаходився ОСОБА_5 , і, на його думку, він був здійснений в повітря. Після цього обвинувачений став переміщатися від домогосподарства в бік лісу і протягом 30 хв. на відстані від 70 м. до 300 м. свідок, ОСОБА_15 та ще один спецпризначенець здійснювали переслідування, в ході якого були моменти, коли втрачали його з поля зору. При цьому свідок ствердно вказує, що в ході переслідування у бік наряду спеціального призначення пострілів не було, хоча ОСОБА_5 мав таку можливість, оскільки при ньому була зброя та набої. Тілесних ушкоджень на правоохоронцях чи пошкоджень службового майна свідок не бачив.

Крім того, стороною обвинувачення заявлено клопотання про допит свідків

ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , яке було задоволено. В ході судового розгляду сторона обвинувачення відмовилася від допиту свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 і така відмова судом була прийнята. Також судом тривалий час, більше трьох місяців (8 судових засідань), неодноразово здійснювався виклик свідка ОСОБА_20 , зокрема й через прокурора, однак зазначений свідок до суду не прибув і сторона обвинувачення не забезпечила його присутності під час судового розгляду. Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуває під вартою і сторона обвинувачення не змогла назвати конкретних заходів та строків, у які можна було б забезпечити присутність цього свідка, тому суд, заслухавши думку учасників судового провадження, на підставі приписів ст. 28 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) та з метою дотримання вимог здійснення судового провадження у розумний строк, ухвалив про закінчення з`ясування обставин і перевірки їх доказами без дослідження показань свідка ОСОБА_20 .

Далі, у судовому засіданні 25 червня 2026 року, після закінчення з`ясування обставин у справі, прокурор ОСОБА_9 заявив клопотання про необхідність відновлення з`ясування обставин у справі та допиту свідка ОСОБА_21 , яке судом було задоволено. У наступне судове засідання 30 червня 2026 року прокурор не забезпечив прибуття до суду вказаного свідка, а також не спромігся змістовно, переконливо і логічного вказати на необхідність допиту свідка ОСОБА_21 , або ж принаймні зазначити обставини, що підлягають доказуванню, які може підтвердити чи спростувати вказаний свідок, тому суд, керуючись такими ж мотивами, які і при вирішенні питання щодо свідка ОСОБА_20 , ухвалив про закінчення з`ясування обставин і перевірки їх доказами без дослідження показань свідка ОСОБА_21 . При цьому, суд враховував й ту обставину, що протягом усього судового провадження щодо ОСОБА_5 обвинувачення підтримувалося старшим групи прокурорів – прокурором

ОСОБА_7 , з участю якого визначався обсяг доказів, які підлягають дослідженню, зокрема й допиту свідків. Судом повністю задоволено клопотання прокурора, ухвалено про допит сімох свідків сторони обвинувачення, чим забезпечено дотримання принципу свободи в поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У судовому засіданні 17 червня 2026 року обвинувачення підтримувалося іншим прокурором –

ОСОБА_8 , який відповідно до постанови про зміну групи прокурорів від 3 червня 2026 року, є старшим групи прокурорів, і зазначений прокурор не заявляв про необхідність допиту свідка ОСОБА_21 та не заперечував щодо закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами. У цьому аспекті для суду ключовим є участь прокурора в судовому провадженні, як сторони кримінального провадження, а не зміна прокуратури чи прокурора, який приймає участь в судовому засіданні.

Згідно з висновком експерта від 10 жовтня 2025 року № СЕ-19/103-25/13534-ВТХ надані на дослідження об`єкти, які вилучені в ході проведення огляду місця події

9 жовтня 2025 року неподалік с. Завітне Луцького району Волинської області та упаковані в сейф-пакети АБ № 019393, АБ № 019392, є корпусом оборонної осколкової ручної гранати «Ф-1» та засобом підриву – уніфікованим запалом дистанційної дії типу уніфікований запал ручної гранати модернізований (УЗРГМ). При відповідному конструктивному поєднанні між собою, вони є оборонною осколковою ручною гранатою «Ф-1», яка належить до бойових припасів (т. 2 а.к.п. 7-16).

Відповідно до висновку експерта від 17 жовтня 2025 року № СЕ-19/103-25/13532-БЛ надані на дослідження 2 патрони, які виявлені та вилучені 9 жовтня 2025 року в ході огляду місця події в с. Завітне Луцького району Волинської області і упаковані в сейф-пакет PSP 0013575, належать до боєприпасів і є гладкоствольними патронами 16-го калібру до гладкоствольної зброї 16-го калібру. Патрони для стрільби придатні та виготовлені шляхом спорядження саморобним способом: один патрон з використанням стріляної гільзи мисливського патрона 16-го калібру, капсуля типу «Жевело», пижів, порохового заряду і метального снаряду – саморобної кулі вагою 27,15 г; один патрон з використанням стріляної гільзи мисливського патрона 16-го калібру, капсуля типу «Жевело», пижів, порохового заряду і метального снаряду – саморобної картечі загальною вагою 30,30 г. Надані на дослідження 8 патронів, які виявлені та вилучені

9 жовтня 2025 року в ході огляду місця події в с. Завітне Луцького району Волинської області і упаковані в сейф-пакет ICR 0235034, належать до боєприпасів і є гладкоствольними патронами 16-го калібру до гладкоствольної зброї 16-го калібру. Патрони для стрільби придатні та виготовлені шляхом спорядження саморобним способом з використанням стріляної гільзи мисливського патрона 16-го калібру, капсулів типу «Жевело» та «ЦБО», пижів, порохових зарядів і метальних снарядів (т. 2 а.к.п. 17-23).

Висновком експерта від 17 жовтня 2025 року № СЕ-19/103-25/13533-БД (т. 2 а.к.п. 24-28) встановлено, що надана на дослідження рушниця, яка виявлена та вилучена

9 жовтня 2025 року в ході огляду місця події на відкритій ділянці місцевості неподалік

с. Завітне Луцького району Волинської області, належить до гладкоствольної вогнепальної зброї, є двоствольною мисливською рушницею моделі «ИЖ-58» 16-го калібру (заводський номер НОМЕР_2 ), виготовлена промисловим способом, для стрільби мисливськими патронами 16-го калібру придатна з двох стволів.

Згідно з висновком експерта від 24 жовтня 2025 року № СЕ-19/103-25/14084-НЗПРАП надана на дослідження речовина є наркотичним засобом – канабісом, маса якого у перерахунку на висушену речовину становить 8,3484 г (т. 2 а.к.п. 29-33).

У рапорті командира взводу № 2 РПОП «Світязь» ГУНП у Волинській області від 9 жовтня 2025 року зафіксовано, що прибувши на у с. Завітне ГШР «Хижак» побачили ОСОБА_5 , який почав втікати лісовим масивом та погрожувати, що у разі, якщо правоохоронці почнуть наближатися, то почне стріляти. Наздогнавши обвинуваченого та обравши момент, коли рушниця була направлена догори, його затримали. При поверхневій перевірці в ОСОБА_5 виявлено предмет, схожий на гранату «Ф-1», рушницю, патрони до неї, а також армійський рюкзак (т. 2 а.к.п. 44).

Відповідно до протоколу огляду від 10 жовтня 2025 року (т. 2 а.к.п. 47-53) на транспортному засобі – автомобілі марки «Тойота-Пріус» (д.н.з. НОМЕР_1 на синьому фоні) із надписами «Поліція», «Police» та «102» слідів пострілів, отворів від сторонніх предметів, ушкоджень не виявлено. Скло та кузов автомобіля не пошкоджені.

З протоколу огляду предмета (диска) від 23 жовтня 2025 року (т. 2 а.к.п. 65-71) та досліджених в судовому засіданні відеозаписів з нагрудної боді-камери, які знаходяться на DVD-R диску «Alerus» із надписом «СРПП 1» (т. 2 а.к.п. 72) вбачається, що поблизу службового автомобіля знаходяться двоє поліцейських, один з яких викрикує кинути зброю. О 16:43:20, коли поліцейські рухаються на службовому автомобілі чути постріл, після чого правоохоронці виходять з транспортного засобу. О 17:05:40 та 17:05:44 чути два постріли, після чого поліцейські наказують місцевим жителям заховатися. О 17:44:48 задокументовано затримання ОСОБА_5 у лісовому масиві, який пояснював, що стріляв «по шуляках», а на гранату вказував як на макет, щоб когось полякати. Інших відомостей, які б мали значення для кримінального провадження, вказані відеозаписи не містять.

У протоколі огляду предмета (диска) від 23 жовтня 2025 року (т. 2 а.к.п. 73-76) та досліджених в судовому засіданні відеозаписів з нагрудної боді-камери, які знаходяться на DVD-R диску «Alerus» із надписом «СРПП 2» (т. 2 а.к.п. 77) містяться дані про розмову поліцейських з чоловіком, яка відбувається на дорозі на значній відстані. Правоохоронець викрикує чоловікові, щоб той кинув зброю, однак він йде у невідомому напрямку. Інших відомостей, які б мали значення для кримінального провадження, вказані відеозаписи не містять.

Згідно з протоколами проведення слідчих експериментів від 16 жовтня 2025 року та відеозаписами їх проведення із потерпілими ОСОБА_12 (т. 2 а.к.п. 78-82) та потерпілим ОСОБА_13 (т. 2 а.к.п. 83-87), які фактично зводяться до одних й тих же відомостей, потерпілі розказували та показували про обставини здійснення обвинуваченим пострілів у с. Завітне. Так потерпілі повідомляли, що 9 жовтня 2025 року приблизно о 16:40 візуально побачили обвинуваченого, який тримав в руках спрямовану донизу рушницю, і зупинили службовий автомобіль на дорозі поблизу будинку № 72 на вул. Шевченка. На пропозицію потерпілих покласти зброю, ОСОБА_5 викрикнув: «Або ви мене, або я вас», і, вперши приклад в плече і перебуваючи на відстані 90 м., здійснив постріл в них. Після цього потерпілі сіли в автомобіль, від`їхали назад на 35 м. та вийшли з нього. У цей час обвинувачений вийшов з-за повороту, зарядив рушницю, приклав до плеча, прицілився і на відстані 125 м. здійснив другий постріл по них, після чого втік. Далі потерпілі вказали на місце на дорозі, де зупинили транспортний засіб коли виявили обвинуваченого в чагарниках, після чого на відстані приблизно 100 м. останній здійснив ще два постріли.

Згідно з листом КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька»

від 24 жовтня 2025 року № 11239/2-06.25 ОСОБА_5 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні з 2019 року у Центрі терапії залежностей КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності». У листі цього лікувального закладу від 28 жовтня 2025 року № 11355/2-06.25 значиться про те, що ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні в період: з 18 квітня по 10 травня 2019 року – з діагнозом «Розлад адаптації у вигляді астено-депресивної реакції на стрес»; з 22 липня по

27 серпня 2019 року – з діагнозом «Посттравматичний стресовий розлад, тривожний варіант» (т. 2 а.к.п. 92, 93).

У висновку судово-психіатричного експерта від 19 листопада 2025 року № 309 (т. 2 а.к.п. 89-91) констатовано, що на час вчинення інкримінованих ОСОБА_5 протиправних дій він не страждав на хоронічне психічне захворювання, недоумство чи тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, виявляв ознаки алкогольної залежності в стані активного вживання, однак міг усвідолювати свої дії і керувати ними. На час проведення експертизи страждав на алкогольну залежність з симптомом відміни, що не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Під час судового розгляду на підставі ч. 3 ст. 349 КПКта висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який сформований у постанові від 16 вересня 2024 року по справі № 444/870/22, а також відсутності заперечень учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 1

ст. 309 КК, в тому числі й щодо часу, місця, способу вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 цих кримінальних правопорушень, форми вини, мотивів, мети. Зазначені обставини ніким із учасників судового провадження не оспорюються. Сумнівів у добровільності їх позиції немає. При цьому судом роз`яснено, що у такому разі учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Показання обвинуваченого та потерпілих в цій частині, які надані ними у суді, є послідовними, співвідносяться із фактичними обставинами справи, тому, суд визнає їх достовірними в частині встановлених фактичних обставин обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 309 КК.

Отже, дослідивши та оцінивши показання обвинуваченого та потерпілих, суд доходить висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні: придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 263 КК; грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї – кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 296 КК; незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту – кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 309 КК.

Вирішуючи питання обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 348 КК, суд виходить з такого.

Вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, а також члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку охоплюється складом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК.

З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 348 КК полягає у посяганні на життя (умисне вбивство або замах на умисне вбивство) осіб, визначених диспозицією цієї статті працівника правоохоронного органу. При цьому форми і способи посягання на життя потерпілих для кваліфікації значення не мають.

Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується умисною формою вини. Винний усвідомлює, що посягає на життя працівника правоохоронного органу або інших осіб, визначених в диспозиції ст. 348 КК, передбачає настання смерті названих осіб внаслідок своїх дій і бажає або свідомо допускає їх настання.

Закінченим вказаний злочин вважається з моменту замаху на життя осіб, зазначених у статті 348 КК, незалежно від настання будь-яких наслідків.

Статтею 345 КК передбачено відповідальність, зокрема за погрозу вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Основним безпосереднім об`єктом злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов`язковим об`єктом – психічна та фізична недоторканність працівників правоохоронних органів або їх близьких родичів. Об`єктивна сторона злочину може бути виражена у погрозі знищенням чи пошкодженням майна, вбивством, застосуванні насильства, незалежно від того, чи є погроза дійсною і реальною, а також у заподіянні побоїв, спричиненні тілесних ушкоджень, що пов`язане із виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків.

За фактичними обставинами кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, ОСОБА_5 інкримінується здійснення чотирьох пострілів у бік поліцейських, що складає замах на вбивство працівників правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків.

Під час розгляду справи обвинувачений визнає, що здійснював чотири постріли, однак стверджує, що вони були здійснені в повітря, зброї на поліцейських він не направляв, не погрожував їм і наміру вбивати чи завдавати ушкоджень їм не мав. Потерпіла ОСОБА_10 у суді зазначала, що вона особисто бачила дії обвинуваченого, чула та бачила два постріли, однак категорично заперечувала, що вони були здійснені в поліцейських, у той час як потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 під час проведення слідчих експериментів і розгляду справи зазначали, що обвинувачений цілився саме в них.

Із досліджених в судовому засіданні записів з боді-камер вбачається, що під час здійснення двох інших пострілів, які ставляться у провину обвинуваченому, неподалік домогосподарства, де перебував ОСОБА_5 , перебувало щонайменше три службові автомобілі та шестеро поліцейських, однак стороною обвинувачення не зібрано та не представлено перед судом будь-яких доказів, які б підтверджували показання потерпілих щодо спрямованості пострілів в їх бік (відомостей про ушкодження поліцейських, пошкодження службового чи іншого майна, відшуковування снарядів патронів, якими здійснювалися постріли тощо). При цьому, свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які здійснювали безпосереднє затримання ОСОБА_5 і перебували неподалік потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у момент двох останніх пострілів, не підтверджують їхніх показань та зазначають, що особу, яка стріляла, і напряму пострілів не було видно, оскільки вона перебувала в хащах за господарськими спорудами.

Далі, під час переслідування та затримання обвинуваченого правоохоронцями, ОСОБА_5 жодних дій для завершення протиправних дій, при реальній можливості їх продовження, не вчиняв. Отже, показання потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в частині напряму пострілів не знаходять підтвердження в ході перевірки іншими об`єктивним даними (окрім як відомостями під час проведення з ними слідчих експериментів), зокрема записами з боді-камер, показаннями свідків чи іншими доказами, з урахуванням того, що в суді сторони та потерпілі підтверджували перебування неподалік місця події місцевих мешканців, які були очевидцями. Крім того, при оцінці показань потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в частині напряму пострілів суд виходить з того, що вони є поліцейськими і можуть мати службовий інтерес у даному кримінальному провадженні, а тому, із врахуванням наведеного вище ці показання є непереконливими для суду і не можуть покладатися в основу доведення обвинувачення. При цьому, суд звертає увагу на мінливість показань потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в частині кількості пострілів на перехресті, коли під час проведення слідчих експериментів та показань в суді вони стверджували про два постріли, а під час одночасного допиту давали показання про здійснення в їх бік трьох прицільних пострілів. З наведених мотивів суд критично ставиться до таких показань потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . На користь такого висновку свідчать показання потерпілої ОСОБА_10 , яка була очевидцем подій, не має підстав обмовляти ОСОБА_5 , не є заінтересованою у результатах вирішення кримінального провадження і давала показання під загрозою кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання.

При цьому, на переконання суду, дані, які відображені у протоколах огляду предметів (дисків) від 23 жовтня 2025 року не в повній мірі відповідають обставинам, які зафіксовані на відеозаписах з нагрудних боді-камер поліцейських, зокрема щодо наявності на них зображення чоловіка, його дій та напрямків руху, здійснення пострілів

у бік поліцейських, а також переслідування особи, яка здійснювала постріли. За наведених обставин висловлювання обвинуваченого ОСОБА_5 в бік потерпілих «або ви, або я» суд розцінює як погрозу вбивством. Це означає, що в суді не доведено наявності суб`єктивної сторони складу інкримінованого ОСОБА_5 злочину

за ст. 348 КК.

Обвинувачення особи не може обгрунтовуватися припущеннями, а лише достовірними доказами, дослідженими під час судового розгляду. Отже, як того вимагає норма ч. 4 ст. 17 КПК, витлумачивши вищеописані сумніви у користь обвинуваченого, суд, дослідивши та оцінивши надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а в їх сукупності на предмет достатності, з урахуванням вимог норми ч. 3 ст. 337 КПК з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і основоположних свобод, доходить висновку про необхідність виходу за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, та зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення зі ст. 348 КК на кваліфікацію діяння ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 345 КК, оскільки ним вчинено погрозу вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за кримінальне правопорушення є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує, що вчинені ним кримінальні правопорушення за характером посягають на громадську безпеку, громадський порядок та моральність, авторитет органів державної влади, а також відносини у сфері обігу наркотичних засобів, за ступенем суспільної небезпечності два є тяжкими і один нетяжким злочинами, а також кримінальний проступок, однак усі з умисною формою вини, а також враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого, його вік, стан здоров`я. Суд також приймає до уваги думку потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , які просить суворо не карати

ОСОБА_5 , а також позицію потерпілого ОСОБА_12 , який у вирішенні питання призначення покарання покладався на суд.

Обставин, які б пом`якшували чи обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_5 є особою середнього віку, одружений, з середньою спеціальною освітою, непрацевлаштований, має постійне місце проживання, де негативної характеристики не має, проходив військову службу за контрактом і за місцем її проходження характеризується посередньо, вперше притягується до кримінальної відповідальності, неодноразово проходив лікування у медичних закладах з приводу розладів здоров`я внаслідок вживання алкоголю.

За вищеназваних обставин, для досягнення визначеної у ч. 2 ст. 50 КК мети покарання, з урахуванням фактичних обставини вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, їх характеру та ступеня тяжкості, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомостей про особу ОСОБА_5 , обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 345 КК. Водночас, за обставин цього кримінального провадження, суд не знаходить підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробування на підставі ст. 75 КК чи призначення йому покарання з урахуванням вимог ст. 69 КК, оскільки під час судового розгляду не встановлено обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень.

При вирішенні згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили суд керується тим, що даним вироком суду визнається доведеним обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні, зокрема й тяжких злочинів, і йому призначається покарання у виді позбавлення волі. Обвинувачений ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв`язків, а отже, зважаючи на визнання його винуватим і призначення покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, суд вбачає наявним ризик його переховування від суду, з метою уникнення відбування призначеного покарання. Тому, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків і запобігання спробам переховування від суду з ціллю уникнення відбування покарання, є підстави залишити обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою до набрання вироком суду законної сили.

На підставі частин 5, 7 ст. 72 КК у строк відбування покарання у виді позбавлення волі слід зарахувати період перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою у цьому кримінальному провадженні з 9 жовтня 2025 року по 11 жовтня 2025 року включно та з 23 жовтня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а період перебування під цілодобовим домашнім арештом з 12 жовтня 2025 року по 22 жовтня 2025 року включно – з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Арешт, який накладений під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року (справа

№ 158/3066/25, провадження № 1-кс/0158/906/25), відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК необхідно скасувати.

Згідно із нормою ч. 2 ст. 124 КПК підтверджені документально витрати в сумі 11588,20 грн. на залучення експертів у цьому кримінальному провадженні слід стягнути із обвинуваченого ОСОБА_5 .

Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК.

На підставі наведеного, керуючись статтями 368, 374 КПК, суд, –

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 345 КК,

і призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 263 КК – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців;

за ч. 4 ст. 296 КК – у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

за ч. 1 ст. 309 КК – у виді штрафу в розмірі 1200 (однієї тисячі двохсот)неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень;

за ч. 1 ст. 345 КК – у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень ОСОБА_5 визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 9 жовтня 2025 року.

На підставі норм частин 5, 7 ст. 72 КК у строк відбуття покарання ОСОБА_5 зарахувати строк тримання під вартою з 9 жовтня 2025 року

по 11 жовтня 2025 року включно та з 23 жовтня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 12 жовтня 2025 року по 22 жовтня 2025 року включно – з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_5 залишити той самий – тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_5 до Державного бюджету України витрати на залучення експертів в розмірі 11588 (одинадцять тисяч п`ясот вісімдесят вісім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Арешт, який накладений під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 жовтня 2025 року (справа

№ 158/3066/25, провадження № 1-кс/0158/906/25), – скасувати.

Речові докази: три металеві деформовані предмети, фрагмент пошкодженого кабелю, пластиковий контейнер, залишки корпусу ручної гранати «Ф-1» та запалу типу УЗРГМ, 6 патронів, 4 гільзи, канабіс масою 8,3484 г, 22 металеві гільзи, частину механізму зброї, рушницю «ИЖ-58», ніж, патронташ – знищити; чорні гумові чоботи, шкарпетки чорного кольору, штани – повернути обвинуваченому ОСОБА_5 ; камеру відеоспостереження марки «Hikvision» – повернути потерпілій ОСОБА_10 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3