Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №163/1201/26 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1201/26

Провадження № 1-кп/163/185/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження № 12026030560000110 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Скиби Ковельського (колишнього Любомльського району) Волинської області, що зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, фізичної особи-підприємця, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 близько 21:30 години 22 квітня 2026 року, перебуваючи в службовому автомобілі «Рено Дастер», номерний знак НОМЕР_1 , з метою уникнення оформлення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення ним п.2.9а Правил дорожнього руху під час керування у вказаний час автомобілем «Форд», номерний знак НОМЕР_2 , по вулиці Шкільній в селі Скиби Ковельського району Волинської області, запропонував, після чого незважаючи на попередження про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, надав інспекторам сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є службовими особами правоохоронного органу, неправомірну вигоду в сумі 9000 гривень та 100 польських злотих, поклавши їх на заднє сидіння службового автомобіля, за те, щоб вказані службові особи з використанням наданої їм влади та службового становища не складали адміністративний протокол за порушення ним Правил дорожнього руху. Від одержання неправомірної вигоди поліцейські відмовились і повідомили про такий факт по телефону оперативного чергового.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю та показав, що дійсно керував транспортним засобом і був зупинений поліцейськими. За не складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення запропонував і надав поліцейським неправомірну вигоду, однак від їх отримання поліцейські відмовились.

Обвинувачений в судовому засіданні заявив, що не оспорює і визнає доведеними час, місце, спосіб, мотив вчинення ним злочину та фактичні обставини обвинувачення, а його показання відповідають змісту обвинувального акта.

За таких обставин при згоді сторін кримінального провадження суд дослідив докази в порядку ч.3 ст.349 КПК України і дійшов висновку про повну доведеність винуватості ОСОБА_4 у пропозиції та наданні службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в його ( ОСОБА_4 ) інтересах дії з використанням наданої службовій особі службового становища, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України.

Обираючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер і тяжкість вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставини, що пом`якшують покарання, до яких суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обтяжуючі обставини обвинуваченому не інкримінувались та судом не встановлені.

Суд також враховує позицію прокурора, який вважає, що виправлення і пере-виховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та просив призначити покарання обвинуваченому у вигляді штрафу.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, у вигляді штрафу. Призначення такого покарання буде відповідати принципу індивідуалізації покарання і є достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Готівкові кошти як речові докази слід конфіскувати в порядку ст.ст.961, 962 КК України.

Судові витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст.ст.373, 374, ч.15 ст.615 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази – дев`ять банкнот номіналом по 1000 гривень з серійними номерами КА4421836, ЗП4861004, АБ8110746, BC8078064, ЛЗ1254321, ЄМ1007220, EB2745499, ЄK1574832, АУ3821126 та одну банкноту номіналом 100 польських злотих серії GA3242776, які зберігаються в АТ КБ «Приватбанк» (проспект Молоді 4Е, місто Луцьк), конфіскувати в дохід держави в порядку ст.ст.961, 962 КК України, скасувавши накладений 24 квітня 2026 року ухвалою слідчого судді Любомльського районного суду Волинської області арешт.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий : суддя ОСОБА_1