Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №158/2173/26 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2173/26

Провадження № 2/0158/1015/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ЗАОЧНЕ/

30 червня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді - Костюкевича О.К.

секретаря - Шрамко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 30 грудня 2024 року.

Від шлюбу у подружжя народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом із позивачем по справі та перебувають на її утриманні.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.01.2025 з відповідача ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову до суду до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист № 158/3643/24 та 14 лютого 2025 року відкрито виконавче провадження ВП № 77205951 щодо примусового стягнення аліментів з відповідача.

Вказує, що на даний час розмір аліментів, які стягуються з відповідача, в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, недостатньо для матеріального утримання дітей, що ставить позивача в скрутне матеріальне становище.

На підставі наведеного просить суд, змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача, на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.01.2025, в її користь, на утримання їх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми у розмірі 2000 гривень на кожну дитину на 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 19.05.2026 відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області віл 17.06.2026 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено судовий розгляд по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Відзиву на позовну заяву до суду подано не було.

Суд вважає, що, оскільки судочинство здійснюється на засадах змагальності і неявкою до суду незалежно від причин відповідач фактично відмовився надавати докази на захист своїх прав у суді, в зв`язку із чим суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів у його відсутності оскільки, в справі є достатньо матеріалів та доказів для розгляду спору та постановлення рішення у відповідності до ст. 280 ЦПК України.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 30 грудня 2024 року (а.с.9-10).

Від шлюбу у подружжя народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 17.04.2018 року, серії НОМЕР_2 від 17.02.2022 року (а.с. 11-12).

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.01.2025 з відповідача ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 2000 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову до суду до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 15-19).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відтак, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо утримання неповнолітньої дитини, які регулюються главою 15 розділу ІІІ Сімейного Кодексу України.

Вирішуючи питання про збільшення розміру аліментів, які зобов`язаний сплачувати відповідач на користь позивача, суд виходить з таких мотивів та положень закону.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

В силу ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначених за рішенням суду, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

При цьому суд має виходити з матеріального становища обох сторін.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Разом з тим, при розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року N 6-143цс13.

Враховуючи викладене, виходячи з положень ст. 182, ч. 1 ст. 192 СК України, суд прийшов висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі. Аліменти є власністю самої дитини, а не батьків. Батьки лише отримують та використовують їх від імені дітей. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов`язок батьків утримувати дитину.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку не заборонено законом та буде відповідатиме якнайкращому інтересу дітей.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Позивач ОСОБА_1 мотивувала позов про зміну способу стягнення аліментів покликаючись на збільшення матеріальних потреб дітей і відповідно збільшення витрат для забезпечення їх повноцінного утримання так і на погіршення її матеріального стану.

Матеріальне становище ОСОБА_1 з часу ухвалення рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.01.2025 року погіршилось, оскільки аліменти в розмірі 2000 гривень на дитину є недостатнім для забезпечення базових потреб дітей відповідного віку, а тому значний матеріальний тягар утримання дітей покладений саме на матір, позивача по справі.

Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

З позовної заяви суд встановив, що діти перебувають на утриманні позивача по справі, проживають разом з нею, що не заперечується відповідачем.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, зважаючи на рівність батьківських обов`язків, з метою дотримання справедливого балансу між захистом прав неповнолітніх дітей та прав відповідача, а також те, що визначений судовим рішенням розмір аліментів у твердій грошовій сумі на дитину, на даний час не може повною мірою забезпечити усіх потреб дітей, оскільки змінилась цінова політика в державі в сторону подорожчання цін на одяг, взуття, продукти харчування, канцелярські вироби, медицину тощо, суд приходить висновку, що стягнуті судовим рішенням від 09.01.2025 року аліменти, підлягають зміні до 1/3 частини зі всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення старшою дитиною повноліття, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

Такий розмір аліментів є справедливим, виваженим і розумним, він відповідатиме інтересам та потребам дітей, буде необхідним для забезпечення належних умов для його фізичного, розумового, морального і соціального розвитку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в сумі 1331 грн. 20 коп. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 19, 141, 247, 274, 280 ЦПК України, ст. ст. 180-182, 184, 191 Сімейного Кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів із ОСОБА_2 , згідно з рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 09.01.2025 і стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати по оплаті судового збору у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Ківерцівським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич