Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №155/655/26 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/655/26

Провадження №2/155/608/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 липня 2026 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

при секретарі судового засідання – Ревуцькій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі – ТОВ «Фінпром Маркет») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 10898,50 гривень.

Позов обґрунтовує тим, що 03 листопада 2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №6423993. За умовами цього договору кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 3000,00 гривень строком на 365 днів (з 03 листопада 2025 року по 02 листопада 2026 року), із процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісією за надання кредиту у розмірі 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 517,50 гривень). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту, нараховується неустойка в розмірі 150,00 гривень за кожен день понадстрокового користування. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 244127.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №25/02/26, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором №6423993 від 03 листопада 2025 року.

Відповідач не виконує свого зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує, у зв`язку з чим станом на день формування позовної заяви загальний розмір заборгованості, з урахуванням здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитним догоовром, становить 10898,50 гривень, з яких: 3000,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 1881,00 гривень заборгованість за відсотками, 517,50 гривень заборгованість за комісією, 5500,00 гривень заборгованість за пенею/неустойкою.

За наведених підстав просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором кредиту в розмірі 10898,50 гривень, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривні та 4500,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Відзив на позов

Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Рух справи в суді

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 06 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 01 липня 2026 року.

Позиція учасників судового розгляду

Представник позивача Ткаченко Ю.О. в судове засідання не з`явилася, у поданій 14 травня 2026 року заяві просила розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала та не заперечила щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки про виклик до суду на адресу зареєстрованого місця проживання, а також шляхом доставки повідомлення у додаток «Viber». Причину неявки в судове засідання остання не повідомила, будь-яких клопотань, а також відзив на позов не подала.

Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, однак не з`явилася в судове засідання, заяви про розгляд справи за її відсутності чи клопотання про відкладення розгляду справи не подала, відзиву на позов не подала, про причини неявки не повідомила та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 03 листопада 2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №6423993, відповідно до якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Основні умови кредитування згідно договору про надання коштів у кредит №6423993 від 03 листопада 2025 року: сума кредиту – 3000,00 гривень (п. 2.2.1); строк кредитування/строк договору – 365 днів (п. 2.2.2); комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 517,50 гривень) (п. 2.2.8); дата надання кредиту – 03 листопада 2025 року; дата повернення кредиту – 02 листопада 2026 року; процентна ставка/день – 0,95% (фіксована), орієнтовна загальна вартість кредиту – 13920,00 гривень; неустойка – 150,00 гривень в день.

Позичальник перед укладенням (підписанням) договору ознайомився з Паспортом споживчого кредиту та Офертою, що містить, в тому числі, проект договору, Політикою конфіденційності, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, іншою інформацією про кредитодавця та послугами, які ним надаються (п. 5.1).

Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 244127. Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, позичальник/відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено договір №6423993, ідентифікований ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України. Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні договору №6423993, одноразовий ідентифікатор 244127, час відправки ідентифікатора – 03 листопада 2025 року 19:30:31.

Згідно з листом АТ «Юнекс Банк» за №21-5798 від 11 березня 2026 року операція «Переказ на картку» за даними: сума – 3000,00 гривень, дата та час проведення операції – 03 листопада 2025 року 19:30, номер платіжної картки – НОМЕР_2 , статус операції – успішна, транзакція №035780960626, була проведена успішно.

Факт перерахування кредитних коштів відповідачці ОСОБА_1 також підтверджується довідкою ТОВ «1 безпечне агенство необхідних кредитів» №25/02/26-33739 від 25 лютого 2026 року.

Таким чином, ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачці кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

08 січня 2026 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на адресу відповідачки було надіслано вимогу про дострокове повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дати отримання даної вимоги (до 07 лютого 2026 року включно), оскільки станом на дату відправлення вимоги розмір заборгованості, яка підлягає поверненню за вимогою, становить 10898,50 гривень. Дана вимога відповідачкою виконана не була.

25 лютого 2026 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Фінпром Маркет» права грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором про надання коштів у кредит №6423993 від 03 листопада 2025 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги №2 до договору факторингу №25/02/25 від 25 лютого 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 10898,50 гривень, з яких: 3000,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 1881,00 гривень заборгованість за відсотками, 517,50 гривень заборгованість за комісією, 5500,00 гривень заборгованість за неустойкою.

Отже, позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідачки за договором про надання коштів у кредит №6423993 від 03 листопада 2025 року, укладеним між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість відповідачки за договором про надання коштів у кредит №6423993 від 03 листопада 2025 року станом на 25 лютого 2026 року складає 10898,50 гривень, з яких: 3000,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 1881,00 гривень заборгованість за відсотками, 517,50 гривень заборгованість за комісією, 5500,00 гривень заборгованість за неустойкою. При цьому, відповідачкою частково було здійснено погашення кредитної заборгованості, а саме, 17 листопада 2026 року в сумі 500,00 гривень, які були спрямовані позивачем на погашення неустойки.

Згідно з розрахунком заборгованості позивача, заборгованість відповідача за договором кредитної лінії №6423993 від 03 листопада 2025 року станом на 26 березня 2026 року складає 10898,50 гривень, з яких: 3000,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 1881,00 гривень заборгованість за відсотками, 517,50 гривень заборгованість за комісією, 5500,00 гривень заборгованість за неустойкою.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінпром Маркет» не здійснювало нарахувань за договором кредитної лінії №6423993 від 03 листопада 2025 року.

Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідачки остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості за договором позики.

Таким чином, установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідачка не подала.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (стаття 1047 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 07 квітня 2021 року у справі №623/2936/19 Верховний Суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений 03 листопада 2025 року ОСОБА_1 договір кредитної лінії №6423993 із ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» за формою відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 03 листопада 2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору кредитної лінії №6423993 від 03 листопада 2025 року в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право стягнення з відповідача кредиторської заборгованості.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник – повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача – спростувати розмір існуючої заборгованості.

Станом на час розгляду справи відповідачка не спростувала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики, не надала доказів сплати нею зазначеної суми.

Оскільки відповідачка не довела, що сплатила за договором усю суму боргу, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 3000,00 гривень, яка нею не сплачена, що жодним чином не спростовано відповідачкою, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3000,00 гривень тіла кредиту.

Окрім основного боргу позивач просить стягнути комісію в розмірі 517,50 гривень та проценти в розмірі 1881,00 гривень за період з 03 листопада 2025 року по 07 січня 2026 року включно, що відображено у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 25 лютого 2026 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, ст. 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За матеріалами справи позивачем нараховано відсотки за ставкою 0,95% в межах строку кредитування – з 03 листопада 2025 року по 07 січня 2026 року на загальну суму 1881,00 гривень, а тому вимога про стягнення відсотків у розмірі 1881,00 гривень є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Комісія за надання кредиту у розмірі 517,50 гривень (яка нарахована за ставкою 17,25% від суми кредиту), передбачена умовами п. 2.2.8 кредитного договору, тому вимога про її стягнення також є обґрунтованою та підставною.

Щодо нарахування пені, суд зазначає наступне:

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення кредитного договору, так і на час розгляду цієї справи.

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що пеня за договором нарахована під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та здійснено розрахунок пені у розмірі 6000,00 гривень з 08 листопада 2025 року по 17 грудня 2025 року включно (під час дії в Україні воєнного стану), а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Окрім цього, як вбачається із розрахунку заборгованості від 27 лютого 2026 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зарахувало на сплату пені платіж, внесений відповідачкою 17 листопада 2025 року (500,00 гривень). Оскільки нарахування пені суд вважає неправомірним, сплачену суму у розмірі 500,00 гривень слід зарахувати на оплату заборгованості за кредитом. Відтак, загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем становить 4898,50 гривень (3000,00 + 1881,00 + 517,50 – 500,00).

Отже, відповідачка не виконала повністю свого обов`язку з повернення кредитних коштів у передбачений чинним законодавством та договором строк, чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів протилежного відповідачкою суду не надано.

Будучи повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідач в судове засідання не з`явилася, проти позову не заперечила, не надала суду контррозрахунок сум заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи про невірність наданого позивачем розрахунку, відтак, у суду відсутні законні підстави для того, що піддати сумніву нараховану суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем доказами.

Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково у розмірі 4898,50 гривень.

Щодо судових витрат у справі

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження витрат на правову допомогу стороною позивача надано Договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП, укладений 25 серпня 2025 року укладений між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром Маркет», копію Акта приймання-передачі наданої правничої допомоги, копію витягу з Акта №10ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 09 березня 2026 року за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року. Відповідно до наданих доказів вартість правничої допомоги становить 4500,00 гривень.

Суд дійшов висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу не може вважатись обґрунтованим. А навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи зі змісту ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, оскільки ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.

Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень будуть співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України та відповідатимуть характеру і обсягу узгоджених між сторонами і фактично наданих адвокатом послуг.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень. Позовні вимоги суд задовольнив на 44,95% (4898,50 х 100 / 10898,50), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1196,75 гривень (2662,40 х 44,95 / 100).

Керуючись ст. 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст. 207, 509, 512-514, 516, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1047-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (юридична адреса: місто Ірпінь, вулиця Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість у розмірі 4898 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (юридична адреса: місто Ірпінь, вулиця Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346) судовий збір у розмірі 1196 (одна тисяча стодев`яносто шість) гривень 75 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (юридична адреса: місто Ірпінь, вулиця Садова, 31/33 Київська область, код ЄДРПОУ 43311346);

відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.