Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №738/777/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 738/777/26 Головуючий у 1 інстанції Парфененко О. Я.

Провадження № 33/4823/565/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Сиволапа Д.С., за участю захисника – адвоката Бредюка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Бредюка О.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 в,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що о 12 годині 48 хвилин 01 квітня 2026 року, у селі Блистова по вулиці Олени Лук`янової, 2 Корюківського району Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом – мотоциклом «BOXER BM 150X» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 та на вимогу працівника поліції пройти, відповідно до встановленого порядку, огляд на стан алкогольного сп`яніння – відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Бредюка О.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну та прийняти нову, якою закрити провадження у справі на підставі ст.. 247 КУпАП. В обґрунтування скарги посилається, на те, що ОСОБА_4 транспортним засобом не керував, і вказаний факт не підтверджується жодним доказом, що є в матеріалах адміністративної справи. Вказує на порушення процедури огляду, оскільки працівником поліції повідомлена лише одна ознака алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, проте камера її об`єктивно передати не може і вона є суб`єктивною і надуманою працівниками поліції. Зазначає, що матеріали адміністративної справи об`єктивно мають обставини, які викликають сумніви в частині обставин складання протокол про адміністративне правопорушення.

У засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, його інтереси представлені захисником Бредюком О.М., який вважав можливим проведення судового засідання без участі особи, яка притягується до відповідальності, що узгоджується з положеннями ч.6 ст. 294 КУпАП.

Заслухавши позицію захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, наголошуючи на відсутності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 3 статті 266 КУпАП визначено, що уразі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно п.6 Розділу І та п.6 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 629310 від 01 квітня 2026 року, водій ОСОБА_1 , 01 квітня 2026 року о 12 годині 48 хвилин, у селі Блистова по вулиці Олени Лук`янової, 2 Корюківського району Чернігівської області, керував транспортним засобом – мотоциклом BOXER BM 150X реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 та на вимогу працівника поліції пройти, відповідно до встановленого порядку, огляд на стан алкогольного сп`яніння – відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.3).

Отже, даний протокол є документом, що фактично містить твердження компетентного державного органу про вчинення особою адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

Посилання апелянта на відсутність доказів керування ним транспортним засобом, не є переконливими, з огляду на таке.

З переглянутого апеляційним судом відеозапису з відеореєстратора, розміщеного в патрульному автомобілі (файл 2026_0401_124504) чітко видно, як о 12:47:06 сек.01 квітня 2026 року ОСОБА_1 проїжджає повз патрульний автомобіль поліції на мотоциклі не маючи одягнутого мотошолому. При цьому з огляду на відстань та невелику швидкість мотоцикла чітко видно обличчя та одяг водія.

З відеозапису з портативного реєстратору поліцейського встановлено, що полишивши мотоцикл, ОСОБА_1 намагався сховатись з поля зору поліцейських пішки, однак будучи зупиненим одним з них, підтвердив факт керування транспортним засобом – мотоциклом та факт вживання алкоголю.

Працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою спеціального приладу або проїхати до медичного закладу, проте ОСОБА_1 відмовився. Працівником поліції було роз`яснено водію права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Після цього поліцейський склав адміністративний матеріал щодо ОСОБА_1 . ОСОБА_1 відмовився від спілкування з працівниками поліції та залишив місце зупинки транспортного засобу. Більш того, ОСОБА_1 намагався домовитись з працівниками поліції не оформляти на нього адміністративні матеріали, що також свідчить про спробу останнім уникнути відповідальності за скоєне.

Отже доводи апелянта про недоведеність керування ОСОБА_1 транспортним засобом повністю спростовуються матеріалами справи.

Відтак, апеляційний суд не має сумнівів, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, а тому маючи ознаки алкогольного сп`яніння відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху мав обов`язок пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського, від виконання якого він відмовився.

Більш того, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, були предметом детального розгляду суду першої інстанції і суд правильно визначився, що саме останній був за кермом транспортного засобу та виконував функцію водія, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції, враховуючи наявні у даній справі докази в їх сукупності.

Критика апелянтом дій працівників поліції у даному випадку є безпредметною, з огляду на те, що виконання вимог поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння є обов`язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мав усі підстави оскаржити дії поліцейських у визначеному законом порядку.

Крім того, в матеріалах справи міститься постанова серії ЕНА № 6945959 винесена відносно ОСОБА_1 відповідно до якої він притягнутий до відповідальності за керування 01.04.2026 року об 12 год. 49 хв. мотоциклом марки ВО ЕRВМ150Х д.н.з. НОМЕР_2 без мотошолому, а також не мав при собі посвідчення водія та реєстраційних документів, чим порушив п. 2.3 ґ ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП. Вказана постанова ОСОБА_1 не оскаржувалась у встановленому законодавством порядку, а відповідно твердження сторони захисту щодо того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом спростовуються обставинами, які викладені в постанові ( а.с.6)

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Доводи сторони захисту про те, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно якого водій підтвердив, що наявний від нього запах алкоголю вочевидь викликаний тим, що він вживав спиртні напої. Тобто сам водій не заперечував наявності у нього вищевказаних ознак.

Крім того, виявлена у ОСОБА_1 поліцейським ознака алкогольного сп`яніння, була вказана в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також в акті огляду, а саме: запах алкоголю з порожнини рота.

Також, виходячи з матеріалів справи, зокрема даних протоколу, відеозапису портативного нагрудного реєстратора на якому поміж зовнішнього стану водія зафіксовані його пояснення про вживання алкоголю, місцевий суд дійшов слушного висновку про наявність у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та обґрунтованість вимоги поліцейських до водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров`я, які водієм були проігноровані.

Відповідно до ст. 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, а також винність особи, і такі дані підлягають оцінці судом у їх сукупності.

З матеріалів справи, зокрема з відеозаписів, убачається, що ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, проте він від проходження такого огляду відмовився.

Крім того, саме відмова від проходження огляду водія є процесуально визначальним фактом у цій справі, адже адміністративна відповідальність, встановлена ч.1 ст. 130 КУпАП, що настає в цьому випадку, саме за відмову водія у проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння, що знайшло своє підтвердження у не спростованих відомостях протоколу про адміністративне правопорушення, доданих до нього доказах та інших відомостях, наявних у матеріалах справи. При цьому, відмова від проведення огляду може надаватись водієм у вербальній або не вербальній формах, а також шляхом вчинення дій, які надають об`єктивних підстав сторонньому спостерігачу сприймати дії особи, як відмову від проведення огляду.

Відповідно до ПДР водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння до складання протоколу про адміністративне правопорушення, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду.

Посилання апелянта, на те що у працівників поліції було упереджене ставлення до ОСОБА_1 , спростовуються відеозаписами, долученими до матеріалів справи, з яких вбачається, що всі дії працівників поліції відповідали вимогам Закону України «Про Національну поліцію», жодного упередженого ставлення до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не вбачається.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, які мають суттєве значення для встановлення істини та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки вони були предметом детального дослідження в суді першої інстанції, де в своєму рішенні суд навів відповідні мотиви, з якими апеляційний суд погоджується та вважає їх правильними. Нових підстав для визнання вказаних висновків суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, апелянт не надав.

Доводи захисника про те, що відеозапис з портативного реєстратора поліцейських переривається на певний час (для встановлення часу вчинення правопорушення шляхом перегляду раніше зробленого відеозапису) не впливає на висновки суду, оскільки на відеозаписі зафіксовані основні обставини, що підлягають доказуванню (факт керування транспортним засобом, пояснення особи щодо вживання алкоголю, відмова пройти медичний огляд на стан сп`яніння на неодноразові вимоги поліцейських, процедура складання адміністративних матеріалів).

Доводи захисника щодо відсутності даних про роз`яснення ОСОБА_5 його процесуальних прав також не впливають на висновки суду з огляду на поведінку даного водія, який намагався «домовитись» з поліцейськими на місці за для уникнення адміністративної відповідальності, залучив відповідну «групи підтримки» з числа місцевих мешканців для впливу на поліцейських, а потім на мотоциклі втік з місці складання адміністративного матеріалу, не дочекавшись їх остаточного оформлення, свідчить про відсутність у поліцейських можливості для належного роз`яснення процесуальних прав особі, яка притягується до відповідальності.

Разом з тим, поліцейські лише склали протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, а безпосереднє притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за даною нормою було здійснено судом, який вжив всіх засобів для забезпечення реалізації останнім його процесуальних прав.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Відтак, доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Бредюка О.М. в інтересах ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап