Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №766/19386/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/19386/25

Номер провадження: 33/819/119/26

Головуючий у першій інстанції Арчаков Д.В.

Суддя-доповідач Коровайко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Херсон

Суддя Херсонського апеляційного суду Коровайко О.І.,

при секретарі Іванцовій Ю.С.,

за участю:

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 21 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Зміст оскаржуваної постанови та встановлених судом першої інстанції обставин.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 21 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.

З ОСОБА_1 стягнуто судовий збір на користь держави розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі ст.39-1, 304 КУпАП, ст.24, 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до ОСОБА_1 застосовано спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, а саме:

-направлено на проходження програми для кривдників строком на 1 рік.

-зобов`язано прибути до органу відповідального за виконання програми для кривдників, не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання ним виклику;

-зобов`язано у разі неможливості вчасного прибуття до органу відповідального за виконання програми для кривдників, не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання такого виклику у письмовий спосіб повідомити вказаний орган про обставини, що унеможливлюють прибуття особи.

-зобов`язано надавати органу відповідальному за виконання програми для кривдників письмові пояснення та інші відомості пов`язані із виконанням програми для кривдників.

-ОСОБА_1 роз`яснено, що у разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб`єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за те, що він 22.11.2025 року, в період часу з 17:00 по 18:00, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно свого малолітнього сина, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство фізичного характеру, а саме кинув кімнатний капець в обличчя, чим завдав останньому фізичного болю та шкоду фізичному здоров`ю.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 21 травня 2026 року стосовно нього скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що в його діях відсутній умисел, як необхідна умова для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП. При цьому суд першої інстанції не встановив наявності у нього прямого чи не прямого умислу на заподіяння шкоди синові.

Звертає увагу, що мав місце побутовий конфлікт під час прибирання кімнати в ході якого він перебуваючи в стані емоційного хвилювання, кинув кімнатний капець у бік дитини з відстані 5 метрів, не маючи наміру завдати шкоди здоров`ю чи спричинити фізичний біль.

Зазначає, що мав місце одиничний емоційний інцидент побутового характеру (побутовий конфлікт), а не умисне насильство стосовно дитини, що не створює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.

Через 20 хвилин після конфлікту та розмови з сином він запропонував гратися та боротися, свідком чого була ОСОБА_3 .

Вказує, що його дії були викликані виключно ігноруванням малолітнім сином вимог щодо порядку в кімнаті. Зазначені дії мали характер суворого педагогічного зауваження в межах виховного процесу.

На думку ОСОБА_1 , судом першої інстанції не встановлено факту саме домашнього насильства в розумінні ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Зокрема матеріали справи не містять належних та допустимих доказів: систематичного насильства, цілеспрямованого фізичного впливу, психологічного тиску, реальної шкоди психічному здоров`ю дитини, медичного висновку щодо тілесних ушкоджень та механізму їх утворення.

Крім того висновки суду першої інстанції гуртуються переважно на непрямих та суперечливих доказах. Зокрема суд поклав в основу своїх висновків показання ОСОБА_4 , яка перебуває з ОСОБА_1 у тривалому конфлікті щодо виховання та місця проживання дитини. Однак ОСОБА_4 , очевидцем конфлікту не була та повідомила лише інформацію зі слів дитини. Рапорт НОМЕР_1 також складено фактично зі слів заявника.

Натомість свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підтвердили наявність позитивних відносин між батьком та сином, та забезпечення належних умов проживання та розвитку дитини.

Також суд не врахував вплив тривалого конфлікту між батьками на сприйняття дитиною подій, оскільки відповідно до досудової доповіді дитина перебуває у стані тривалого конфлікту лояльності між батьками та є свідком їх постійних конфліктів.

Однак суд першої інстанції не перевірив можливий вплив сімейного конфлікту на сприйняття та інтерпретацію дитиною побутової ситуації.

При цьому сама доповідь не є доказом факту вчинення адміністративного правопорушення та не підтверджує умисного домашнього насильства.

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги наявність у провадженні Херсонського міського суду Херсонської області справи про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на його користь.

Таким чином суд першої інстанції не дотримався принципу презумпції невинуватості та виходив із припущень про винуватість ОСОБА_1 .

Крім того, суд визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, проте призначив покарання за ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Також суд не врахував пом`якшуючі обставини та не встановивши обтяжуючих обставин, застосував фактично максимально суворе стягнення та максимальний строк проходження програми для кривдників – 1 рік.

Водночас суд залишив поза увагою, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, не працює, отримує мінімальну пенсію, раніше не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, тривалий час самостійно виховував та утримував дитину, проживає у прифронтовому місті в умовах постійної небезпеки, займається волонтерською діяльністю (22.04.2026 року під час волонтерської діяльності пошкоджено автомобіль, а сам ОСОБА_6 отримав поранення та контузію).

У зв`язку із цим призначене стягнення є явно непропорційним обставинам справи та його особі. При цьому суд першої інстанції належним чином не мотивував необхідності проходження програм кривдників саме протягом року.

Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження закрити.

Законний представник потерпілого ОСОБА_4 належним чином повідомлена про місце, дату та час апеляційного розгляду, однак в судове засідання не з`вилася. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи чи забезпечення її участі в судовому засіданні на адресу суду не надходило.

Мотиви суду

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Для забезпечення виконання вказаних завдань, відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати:

-чи було вчинено адміністративне правопорушення;

-чи винна дана особа в його вчиненні;

-чи підлягає вона адміністративній відповідальності;

-чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність;

-чи заподіяно майнову шкоду;

-чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу;

-з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясування наведених обставин проводиться на підставі оцінки доказів, яке здійснюється за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається із матеріалів провадження ОСОБА_1 інкриміновано скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173 -2 КУпАП, а саме скоєння домашнього насильства стосовно неповнолітнього сина.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВАД №765653 від 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 22 листопада 2025 року в період часу з 17:00 по 18:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство фізичного характеру, а саме кинув кімнатний капець в обличчя свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим завдав останньому фізичного болю, та шкоди фізичному здоров`ю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Так, матеріали провадження свідчать, що працівниками поліції на підтвердження вини ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення надано:

-протокол про адміністративне правопорушення, серії ВАД №765653 від 29 грудня 2025 року (а.п.1);

-письмові пояснення ОСОБА_1 від 29 грудня 2025 року, відповідно до яких останній зазначив, що 22 листопада 2025 року він разом з сином перебував у себе вдома. Близько 17:00 год. він зайшов до великої кімнати де був син ОСОБА_7 та сказав, що йому слід зробити уроки та прибрати в кімнаті іграшки. На це він відповів, що не зобов`язаний це робити, бо йому так сказала його мати ОСОБА_8 . Після цієї розмови син також повідомив йому, що він буде їхати з мамою до ОСОБА_9 . Після цього син розлютився та почав кричати «щоб вона здохла разом з тобою, я вас ненавиджу, нехай згорить цей будинок». Почувши це ОСОБА_1 підняв його кімнатний капець та кинув йому в обличчя. Після цього пішов у кімнату.

Через пів години провівши розмову вони помирились, після чого грали (а.п.5).

-копію паспорта ОСОБА_1 ;

-копію витягу з ЄРДР кримінального провадження №12025232040000348 від 24 листопада 2025 року, відповідно до якого 23 листопада 2025 року до ЧЧ Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що 22.11.2025 в період часу з 17:00 по 18:00 в АДРЕСА_2 , її колишній співмешканець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наніс тілесні ушкодження їх спільному сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.п.7) ;

-копію рапорту ЄО 24011 Старшого інспектора-чергового чергової частини Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області від 23.11.2025 відповідно до якого 23.11.2025 о 18:19 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 23.11.2025 о 18:15 за адресою: АДРЕСА_3 ЕМД про те, що звернулась 17:45 год. гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_4 . Т/у наніс батько ОСОБА_1 1965 р.н. (а.п.8).

-копію протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 23.11.2025, відповідно до якого т.в.о дізнавача ХРУП ГУНП в Херсонській області капітан поліції Садовик Д.А. прийняв від ОСОБА_4 усну заяву відповідно до якої, 22.11.2025 року приблизно в період часу з 17:00 по 18:00 год. колишній цивільний чоловік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спричинив тілесні ушкодження сину заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.п.9);

-копію протоколу допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 від 25 листопада 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_2 в присутності законного представника – матері ОСОБА_4 та психолога ОСОБА_10 пояснив, що 22 листопада 2025 року перебував вдома, за адресою: АДРЕСА_2 та займався своїми справами. В період часу з 17:00 по 18:00 його батько ОСОБА_1 попрохав його прибратися в своїй кімнаті в якій він проживає. Через деякий час батько зайшов до його кімнати та запитав у нього чи він прибрався. На це ОСОБА_2 відповів, що так, і він одразу почав перевіряти тумбочки, в них він побачив якесь сміття та одразу тумбочку-шухляду вивернув все, що знаходилось на підлогу і вийшов з кімнати. Через це потерпілий засмутився.

Приблизно через пів години він повернувся та запитав чого ОСОБА_2 не прибрав, на що останній відповів «ти викинув усе з тумбочки – ти й прибирай». Після цього між ними почалася сварка під час якої потерпілий повідомив ОСОБА_1 , що хоче поїхати до матері додому, і що не любить його. У цей час батько стояв на відстані 1 метра від нього. Після цього батько підняв з підлоги кімнатні капці, у яких була тверда підошва, а саме один капець кинув у голову в сторону потерпілого та потрапив в обличчя. Після цього ОСОБА_2 заплакав, а батько вийшов з кімнати.

Наступного ранку він зателефонував матері щоб вона його забрала, бо вони мали їхати до ОСОБА_9 . Після цього його забрала мати. Також ОСОБА_2 зазначив, що коли він прокинувся, у нього боліло обличчя.

23.11.2025 року він з матір`ю звернулися до лікарні КНП «Херсонська дитяча обласна клінічна лікарня» ХОР де лікарі його оглянули. Мати зафіксувала синці на свій телефону. Також потерпілий зазначив, що батько раніше його не бив (а.п.11).

-копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а.п.12);

-копія протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 25 листопада 2025 року відповідно до якого свідок зазначила, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьком якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким вони не проживають останні два роки. За усною домовленістю з батьком, їх син 4 дні на тиждень проживає з батьком, а 3 - з нею. З 17.11.2025 по 23.11.2025 син проживав у батька. Вранці 23.11.2025 вона зустріла свого сина ОСОБА_2 , який повідомив, що 22.11.2025 в період часу з 17:00 по 18:00 знаходячись за адресою АДРЕСА_2 , між ним та його батьком ОСОБА_1 виник конфлікт, через прибирання в своїй кімнаті, під час якого останній вдарив сина декілька разів по обличчю кімнатним капцем. Після цього вона звернулася до лікарні та подала заяву до поліції. За психологічною допомогою не звертались (а.п.13).

-копію постанови про закриття кримінального провадження від 23 грудня 2025 року, відповідно до якої кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань, №12025232040000348 від 24.11.2025 закрито у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення. Копію матеріалів кримінального провадження направлено начальникові Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП. (а.п.14).

Відповідно до змісту постанови, в ході судового розгляду за клопотанням ОСОБА_1 судом було допитано свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Зокрема свідок ОСОБА_3 під час допиту в суді першої інстанції повідомила, що ОСОБА_1 забезпечує гідні умови життя для свого сина ОСОБА_2 , сприяє особистісному розвитку через забезпечення відвідування спортивних секцій, дитячих таборів як в межах України, так і за її межами. Свідок підтвердила фак конфлікту, що відбувався в її присутності поміж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначає, що син, на її думку, хамив батькові. ОСОБА_3 зазначила, що зазвичай батьківські відносини у вказаних осіб хороші.

Свідок ОСОБА_5 зазначив, що не був присутнім під час конфлікту, перебував у сусідньому помешканні, вищевикладені відомості стосовно батьківських відносин свідок підтвердив.

Також судом було враховано досудову доповідь, що складена психологами Херсонського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (а.п.34).

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суддя місцевого суду дотримався вказаних вимог, оскільки надав належну і детальну оцінку обставинам даної справи та прийшов до обґрунтованого висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП..

Частиною 1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність також за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону визначено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 17 статті 1 вищенаведеного Закону передбачено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №765653 від 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 22 листопада 2025 року в період часу з 17:00 по 18:00 год. за адресою: АДРЕСА_5 вчинив домашнє насильство фізичного характеру стосовно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , а саме кинув йому в обличчя капець, чим заподіяв останньому фізичний біль та шкоду фізичному здоров`ю.

Протокол про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений з додержанням вимог ст.256 КУпАП, містить обставини та кваліфікуючі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.173-2 КУпАП.

Обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджуються іншими письмовими доказами, зокрема письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , який зазначив, що на образливі слова сина «… підняв його кімнатний капець та кинув йому в обличчя», а також показаннями неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , який в присутності психолога та законного представника повідомив, що в ході словесного конфлікту з батьком з приводу прибирання кімнати його батько – ОСОБА_1 «…підняв з підлоги кімнатні капці, у яких була тверда підошва, а саме один капець кинув у голову в сторону потерпілого та потрапив в обличчя. Після цього ОСОБА_2 заплакав, а батько вийшов з кімнати».

Зазначені докази в повній мірі узгоджуються із іншими дослідженими судом непрямими доказами, зокрема копією витягу з ЄРДР кримінального провадження №12025232040000348 від 24 листопада 2025 року, копією рапорту ЄО 24011, копією протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 23.11.2025, якими підтверджено факт подальшого звернення до лікарні та правоохоронних органів з приводу подій, що мали місце 22 листопада 2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 не була безпосереднім очевидцем події, та повідомила лише інформацію, отриману зі слів дитину, а інформація у рапорті ЕО №24011 вказана зі слів заявника, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки зазначені докази судом першої інстанції було враховано у сукупності з іншими доказами та показаннями свідків. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, місцевий суд не посилався на вказані документи, як прямі докази вини ОСОБА_1 .

Доводи ОСОБА_1 про те, що суд зробив висновок про нанесення ним декількох ударів по обличчю неповнолітнього сина, на думку суду апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки суд першої інстанції таких висновків не робив та не констатував існування зазначених обставин.

Зі змісту постанови суду першої інстанції та матеріалів справи вбачається, що твердження про заподіяння декількох ударів в обличчя потерпілого містяться в протоколі допиту свідка ОСОБА_4 , зміст якого наведено в постанові суду. Водночас місцевий суд за результатами оцінки усієї сукупності доказів, завдання неповнолітньому потерпілому саме двох ударів в обличчя не встановив.

Твердження ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги наявність у провадженні Херсонського міського суду Херсонської області справи про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на переконання суду апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки дана обставина не має правового значення для вирішення даної справи, яка стосується скоєння домашнього насильства, а не виконання або невиконання батьківських обов`язків. З цих же підстав апеляційний суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на наявність між ним та його колишньою співмешканкою тривалого конфлікту, що впливає на стосунки із сином.

Водночас, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено скоєння ОСОБА_1 домашнього насильства фізичного характеру стосовно малолітнього сина ОСОБА_2 , що виразилося у тому, що ОСОБА_1 кинув в обличчя свого малолітнього сина ОСОБА_2 капець чим завдав останньому фізичного болю.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, взаємоузгоджуються між собою, у зв`язку з чим твердження ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, є необґрунтованими.

Протокол про адміністративне правопорушення складений з додержанням вимог КУпАП містить у собі суть адміністративних правопорушень, опис установлених обставин із зазначенням дій ОСОБА_1 , за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Достовірність даних, викладених в протоколі та правдивість показань, перевірені в судовому засіданні, а тому суддя місцевого суду, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини даної справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП

Посилання апелянта на те, що наявність тілесних ушкоджень не підтверджено будь-якими медичними висновками, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_1 не інкриміновано саме вчинення домашнього насильства у формі заподіяння тілесних ушкоджень.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП під домашнім насильством розуміється вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, характеру внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. До таких дій зокрема віднесено і застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень.

Згідно з пунктом 17 статті Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

З огляду на вказані положення законодавства, наявність чи відсутність у потерпілого тілесних ушкоджень, у разі вчинення домашнього насильства фізичного характеру на кваліфікацію дій не впливає.

У даному випадку матеріалами справи підтверджено наявність цілеспрямованого фізичного впливу ОСОБА_1 на свого сина, шляхом заподіяння йому удару в обличчя кинутим капцем, що в повній мірі підпадає під визначення дій фізичного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції зваживши на показання неповнолітнього потерпілого, не врахував вплив триваючого конфлікту між батьками на сприйняття дитиною подій, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до протоколу допиту неповнолітнього потерпілого, останнім в присутності законного представника та психолога повідомлено не оціночні судження та опис сприйняття ОСОБА_2 подій, що відбулися 22 листопада 2025 року, а фактичні обставини з приводу того, що його батько ОСОБА_1 в ході словесного конфлікту кинув йому в обличчя капець від чого в подальшому потерпілий відчував біль.

Крім того, відповідно до змісту досудової доповіді від 10.04.2026 прямих ознак впливу дорослих на висловлювання дитини не встановлено. Разом із тим, з огляду на те, що дитина систематично перебуває у ситуації батьківського конфлікту, можна говорити про наявність опосередкованого впливу, який проявляється у формуванні обережності висловлювань, прагненні не займати сторону та збереженні лояльності обох батьків.

Твердження апелянта про те, що досудова доповідь не є доказом факту вчинення ним адміністративного правопорушення, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки суд першої інстанції не посилався на вказаний документ як на доказ вини ОСОБА_1 та надав йому оцінку лише в контексті психічного стану неповнолітнього потерпілого та стосунків у сім`ї.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в ході судового розгляду не встановлено його умислу на спричинення шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого, апеляційний суд до уваги не приймає.

Так, положеннями ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.10 КУпА П адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У даному випадку характер дій та поведінка ОСОБА_1 в ході подій, які відбулися 22 листопада 2025 року за його участю та участю його сина свідчать про наявність саме умислу ОСОБА_1 на скоєння домашнього насильства.

Так, ОСОБА_1 в ході словесного конфлікту з сином цілеспрямовано підняв з підлоги кімнатний капець та кинув сину в обличчя, чим заподіяв шкоду фізичному здоров`ю потерпілого (заподіяв болю), після чого вийшов з кімнати.

Згідно з положеннями ст.150 Сімейного кодексу забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Стан словесного конфлікту в якому перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обране ОСОБА_1 знаряддя та спосіб фізичного впливу на сина, вказують на те, що ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своїх дій щодо застосування насильства стосовно сина, передбачав їх шкідливі наслідки та свідомо допускав цих наслідків у виді заподіяння шкоди фізичному здоров`ю сина.

За наведеного доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність у нього умислу на скоєння домашнього насильства є безпідставними.

Доводи апелянта про те, що фактично мав місце одиничний емоційний конфлікт побутового характеру, а не насильство стосовно дитини, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що поведінка ОСОБА_1 виходила за межі звичайного побутового конфлікту, оскільки очевидно, що жбурляння в неповнолітню дитину, яка порівняно з дорослою особою, перебуває у вразливому стані, в ході словесного конфлікту, є проявом саме фізичного насильства. Такі дії, створювали для потерпілого небезпеку для здоров`я, що відповідає об`єктивній стороні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, а тому не можуть розцінюватися як звичайний побутовий конфлікт з приводу виховання.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та доведеність його винуватості, при обставинах викладених у протоколі є правильними і такими, що відповідають фактичним обставинам цієї справи, грунтуються на сукупності належних та допустимих доказів.

Що стосується показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які підтвердили наявність позитивних відносин між батьком та сином, та забезпечення належних умов проживання та розвитку дитини, то повідомлені зазначеними свідками обставини, щодо умов виховання ОСОБА_2 не спростовують факт виникнення 22 листопада 2025 року між останнім та ОСОБА_1 словесного конфлікту в ході якого ОСОБА_1 кинув в обличчя малолітньому сину кімнатний капець.

Надані ОСОБА_1 на флеш-носії в ході апеляційного розгляду відеозаписи з його сином та солодощами, які за твердженням ОСОБА_1 були передані ОСОБА_2 його матір`ю, а також продемонстровані в судовому засіданні фотографії стосовно поведінки його колишньої співмешканки, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки зафіксовані на вказаних носіях відомості не стосуються обставин події адміністративного правопорушення, що мало місце 22 листопада 2025 року, та вказують лише на характер стосунків ОСОБА_1 з його колишньою співмешканкою.

Твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 , знайома із суддею Арчаковим, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини не підтверджені жодними доказами.

Апелянтом окрім таких тверджень на наведено жодних відомостей, які б реально свідчили про упередженість судді.

Також слід зазначити, що ОСОБА_1 в ході судового розгляду відвід судді Арчакову не заявляв. Зазначену обставину ОСОБА_1 підтвердив в судовому засіданні апеляційного суду.

За наведеного апеляційний суд пов`язує вищенаведені посилання ОСОБА_1 лише із незгодою із прийнятим суддею Арчаковим рішенням у справі.

Щодо стягнення

Твердження ОСОБА_1 про те, що суд визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст173-2 КУпАП, а стягнення призначив за ч.2 ст.173-2 КУпАП, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_1 інкриміновано скоєння саме адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, та за результатом судового розгляду суд визнав його винуватим саме у вчиненні даного адміністративного правопорушення, про що свідчить зміст резолютивної частини постанови.

Згідно з ч.2 ст.173-2 КУпАП за скоєння даного адміністративного правопорушення, передбачене стягнення у виді штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.

Згідно з положеннями ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Як вбачається зі змісту постанови суду першої інстанції, визначаючи ОСОБА_1 вид та міру адміністративного стягнення, місцевий суд виконав вимоги ст.33 КУпАП, врахував насильницький характер та обставини вчиненого правопорушення, зокрема застосування фізичної сили, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, поведінку правопорушника під час судового розгляду і визначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шестидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказаний вид стягнення є найбільш м`яким серед тих, що передбачені ч.2 ст.173-2 КУпАП. В той же час застосована судом міра такого стягнення в повній мірі відповідає характеру скоєного адміністративного правопорушення та особі ОСОБА_1 . Будь-яких відомостей про те, що визначений розмір штрафу є завідомо непомірним для ОСОБА_1 матеріали провадження не містять.

Апеляційний суд не вбачає щирого розкаяння винного у своїй поведінці, оскільки ОСОБА_1 фактично виправдовував свої насильницькі дії стосовно малолітнього сина, назвавши їх в апеляційній скарзі – «суворим педагогічним зауваженням в межах виховного процесу» та лише акцентував увагу на поведінці колишньої співмешканки та її впливу на сина (що не є предметом оцінки як суду першої інстанції, так і апеляційного суду). Така позиція ОСОБА_1 свідчить про відсутність належної критичної оцінки останнім своєї протиправної поведінки, яка мала місце 22 листопада 2025 року.

Крім того, відповідно до статті 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Так, у п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить направлення кривдника на проходження програм для кривдників.

Разом з тим, суб`єктами відповідальними за виконання програм для кривдників є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, які організовують та забезпечують проходження кривдниками таких програм (ч. ч. 1, 2 ст. 28 згаданого Закону).

Відповідно до ч. ч. 6, 8, 9 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб`єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів. Притягнення кривдника до відповідальності за не проходження програми для кривдників не звільняє його від обов`язку пройти таку програму.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність направлення ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", строком на 1 рік.

Таке рішення суд першої обґрунтував тим, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення насильницького характеру по відношенню до малолітньої дитини, та проявив прийнятне ставлення до проявів фізичного впливу під час врегулювання міжособистісних відносин, наявність одержимого та агресивного ставлення до сімейних конфліктів та різності думок, відсутність усвідомлення вини у вчиненні правопорушення.

З огляду на обставини даної справи, зокрема характер скоєного правопорушення, що полягало у фізичному насильстві до малолітнього сина, позицію ОСОБА_1 щодо вказаних дій, як під час судового так і апеляційного розгляду, який фактично виправдовував свої дії негативними стосунками з колишньою співмешканкою та її впливом на сина, що свідчить про відсутність належної критичної оцінки своїх дій та усвідомлення протиправності проявів насильства в сім`ї, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність проходження ОСОБА_1 програми для кривдників.

Водночас, з огляду на те, що в ході судового розгляду встановлено лише один епізод такого домашнього насильства, враховуючи відомості про особу ОСОБА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності за скоєння домашнього насильства не притягався, характеризується позитивно, займається волонтерською діяльністю, визначений судом річний строк для проходження такої програми є недоцільним.

На переконання суду апеляційної інстанції, у даному випадку достатнім буде проходження ОСОБА_1 програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» протягом 6 місяців.

Відповідно до положень ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення строку проходження ОСОБА_1 програми для кривдників.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 21 травня 2026 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст.173-2 КУпАП, змінити в частині визначення строку проходження програми для кривдників.

Зазначити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає направленню на проходження програми для кривдників строком на 6 (шість) місяців.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.І.Коровайко