Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №496/59/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1266/26

Номер справи місцевого суду: 496/59/26

Головуючий у першій інстанції Шаньшина М. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

захисника – адвоката Їльїчова Сергія Дмитровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу захисника Їльїчова Сергія Дмитровича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 26 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 26 травня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 22.12.2025 о 09:10 год. в с. Міжлиманське, Одеського району, Одеської області, дорога М28-04, 10 км, керував автомобілем Траккер, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі відмовився під відеозапис, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Їльїчов С.Д., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:

- із відеозапису оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не повним та не безперервним, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі;

- в матеріалах справи взагалі відсутні достовірні та беззаперечні докази, які у своїй сукупності підтверджували б факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 ;

- перший відеозапис тривалістю 1 хв. 26 сек., фіксує рух патрульного автомобіля та загальний потік транспортних засобів на дорозі, наприкінці цього запису дійсно зафіксовано намір або процес зупинки транспортного засобу, однак якість зйомки взагалі не дозволяє ідентифікувати його державний номерний знак або марку, що повністю виключає можливість стверджувати, що зафіксований на відео об`єкт є саме транспортним засобом «Траккер», д.н. НОМЕР_1 , про керування яким вказано у протоколі про адміністративне правопорушення;

- між зупинкою невідомого автомобіля на дорозі (перше відео) та розмовою в салоні авто за участю ОСОБА_1 (друге відео) повністю відсутній будь-який хронологічний, логічний чи процесуальний зв`язок, яким чином ці два відеофайли пов`язані між собою з матеріалів фіксації встановити неможливо;

- протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не може бути беззаперечним доказом вини особи;

- матеріали справи містять суттєві суперечності щодо ідентифікації самого транспортного засобу, оскільки у пункті 6 протоколу про адміністративне правопорушення у розділі "Транспортний засіб" (марка, модель, номерний знак, належність) вказано марку та зовсім інший державний номерний знак НОМЕР_2 , що повністю суперечить номерному знаку, зазначеному у фабулі цього ж протоколу ( НОМЕР_1 ), така суттєва неузгодженість даних у процесуальному документі позбавляє його належної доказової сили, оскільки не дозволяє беззаперечно й однозначно встановити, стосовно якого саме транспортного засобу здійснювалось оформлення матеріалів та чи мав місце факт керування ОСОБА_1 саме тим автомобілем, який зазначено у фабулі.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник Їльїчов С.Д. підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду скасувати та закрити провадження по справі.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , до судового засідання не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному до-слідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

За п. 3 Розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи; протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 547444 від 22.12.2025 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.12.2025 року, дослідженим відеозаписом.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №547444 від 22.12.2025 року, яким зафіксовано, що 22.12.2025 о 09:10 год. в с. Міжлиманське, Одеського району, Одеської області, дорога М28-04, 10 км, ОСОБА_1 керував автомобілем Траккер н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі відмовився під відеозапис, чим порушив п. 2.5 ПДР, вказаний протокол ОСОБА_1 підписав без зауважень (а.с. 1);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.12.2025 року (а.с. 3);

- відеозаписом, яким підтверджено, що після зупинки транспортного засобу, перебуваючи у службовому автомобілі, ОСОБА_1 назвав себе (0:00:04), поліцейським було повідомлено про наявність ознак алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drager» або у закладі охорони здоров`я, на зазначену пропозицію ОСОБА_1 відповів, що не бажає проходити огляд (00:00:21), поліцейський перепитав чи відмовляється ОСОБА_1 , на що останній сказав, що так (00:00:23). На питання чи розуміє, що у разі відмови відносно нього буде складено адміністративні матеріали, відповів, що так (0:00:29)

Оцінюючи доводи скарги, що відеозапис є не повним та не безперервним, а тому не можна вважати його належним та допустимим доказом по справі, апеляційний суд вказує таке.

У виконання ч. 2 ст. 266 КУпАП матеріалів справи додані відеозаписи щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .

Долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають події, по факту яких 22.12.2025 складено адмінматеріали відносно ОСОБА_1 , зокрема, відеозаписами зафіксовано повідомлення поліцейським про наявність ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти у встановленому порядку огляд на стан сп`яніння, відмову від проходження огляду.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені поліцейськими як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018.

Так, у даному випадку, до матеріалів адміністративного провадження приєднано запис, який стосується безпосередньо факту відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння.

Об`єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. При цьому, апеляційним судом враховано, що досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення та має безсторонній характер.

При цьому суд звертає увагу, що файл містить безперервну фіксацію самого правопорушення (відмова водія від проходження у встановленому порядку огляду). Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису захисником не надано. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду справи.

Оскільки оглянутий відеозапис узгоджується з іншими даними, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення клопотання захисника про визнання відеозаписів неналежними та недопустимими доказами.

Щодо твердження скарги, що в матеріалах справи відсутні достовірні та беззаперечні докази, які у своїй сукупності підтверджували б факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , апеляційний суд вказує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2025 відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6390797 та накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження (а.с. 5).

Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 22.12.2025 по а/д М28-04, 10 км, керував автомобілем Траккер н.з. НОМЕР_1 , не увімкнувши ближнє світло фар поза межами населеного пункту, чим порушив п. 9.8. ПДР

Вказану постанову ОСОБА_1 в судовому порядку не оскаржував, а отже така є самостійним доказом факту керування транспортним засобом у зазначену у протоколі дату та місце.

Щодо посилання скарги, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не може бути беззаперечним доказом вини особи, апеляційний суд вказує таке.

Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб`єктом доказами.

У справі, що переглядається, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.12.2025 року та відеозапис, які у сукупності складають доказову базу і підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки містить в собі всі необхідні дані щодо обставин.

Захисник посилається, що наявні розбіжності щодо ідентифікації транспортного засобу, а саме вказано державний номерний знак - АА 6643Хк, що повністю суперечить номерному знаку, зазначеному у фабулі цього ж протоколу - АА6443ХК, натомість таке є наслідком очевидної технічної помилки при заповненні протоколу, не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення та не ставить під сумнів ідентифікацію транспортного засобу як такого.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Їльїчова Сергія Дмитровича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 26 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова