Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №522/6227/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1249/26

Номер справи місцевого суду: 522/6227/26

Головуючий у першій інстанції Лагода К. О.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати, витрачені на залучення спеціаліста з КП «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси», яким надано запитувану інформацію на компакт-диску №01.1-13/134з від 28.04.2026 року, вартістю 240,99 гривень.

Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 06.04.2026 о 13:45 годині у м. Одеса, по вул. Головна Алея, 3, керуючи автомобілем KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем AUDI A3, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_2 , що рухався позаду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.9 ПДР.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що з відеозапису убачається, що автомобіль під його керуванням здійснював розворот в межах парковки заднім ходом, ОСОБА_1 діяв обачно, повністю контролював дорожню обстановку, в повному обсязі використовував усі технічні засоби свого автомобіля, зокрема дзеркало заднього та бокового виду, камеру заднього огляду, парктронік і навіть здійснив повну зупинку транспортного засобу з метою пропуску іншого автомобіля.

Зазначає, що враховуючи відсутність будь-яких дорожній знаків та видимої дорожньої розмітки на парковці та лише переконавшись у безпеці, продовжив уповільнений рух, в цей момент автомобіль ОСОБА_1 завершував рух, утворюючи статичну, добре видиму та передбачену перешкоду для інших учасників дорожнього руху, що повністю нівелює твердження про порушення ним п. 10.9 ПДР.

Вказує, що у цей самий момент, позаду його автомобіля рухався автомобіль Audi А3, д.н.з. НОМЕР_2 , водій якого, як зафіксував суд першої інстанції, увімкнув лівий покажчик повороту, це свідчить, що водій завчасно побачив його транспортний засіб, який завершував маневр, проте замість виконання імперативної вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху України щодо негайного вжиття заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, вирішив здійснити небезпечний об`їзд перешкоди. Водій Audi A3, д.н.з НОМЕР_3 , продовжив рух на високій швидкості, не врахував безпечний інтервал та дистанцію, що й стало єдиною та безпосередньою причиною зіткнення.

Посилаючись на правову позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеної у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 686/17155/15-к та від 05 квітня 2018 року у справі № 585/8/16-к, вказує, що оскільки водій Audi А3. д.н.з НОМЕР_4 , мав повну технічну можливість уникнути зіткнення шляхом звичайного гальмування, але свідомо вдався до небезпечного маневрування, саме його протиправна бездіяльність перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Крім того вказує, що згідно з пунктом 1.4 Правил дорожнього руху України та правовою позицією Верховного Суду у справі № 537/1006/18, мав законне право розраховувати, що інший учасник руху виконає вимоги правил і зупиниться перед перешкодою, а не створюватиме аварійну ситуацію.

Інспектор поліції склав протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 633556 від 06.04.2026, у якому зазначив час вчинення правопорушення - 13:45, таке штучне зміщення часу на тридцять хвилин вперед мало конкретну протиправну мету, а саме легалізацію страхового поліса цивільно-правової відповідальності водія Audi A3 д.н.з НОМЕР_5 , який згідно з офіційною довідкою МТСБУ, був придбаний та оформлений водієм в електронному вигляді лише о 14:20 годині, тобто значно пізніше реального моменту аварії.

Наголошує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 18 липня 2019 року у справі № 216/5226/16-а чітко вказав, що протокол про адміністративне правопорушення, який містить суттєві розбіжності та неточності щодо часу вчинення проступку, не може бути визнаний належним та допустимим доказом, а за доктриною «плодів отруєного дерева» недопустимими стають і всі похідні матеріали, включаючи схему ДТП.

У тексті оскаржуваної постанови суддя зазначила, що в протоколі часом ДТП вказано 13:15 годин, що є очевидною і грубою неправдою, оскільки в оригіналі протоколу вписано час 13:45, написавши у своєму рішенні вигаданий час, суддя спробувала штучно усунути суперечність між часом на відеозаписі (13:16) та часом у протоколі (13:45), тим самим, як зазначає скаржник, підмінивши дослідження фактів процесуальним підробленням з метою порятунку незаконного протоколу поліції.

Крім того, вказує, що вихід суду першої інстанції за межі правового поля яскраво проявився у вирішенні фінансових питань справи, де суддя застосувала так звану «аналогію закону» для стягнення з ОСОБА_1 240 гривень 99 копійок за послуги оператора відеоспостереження, який надав компакт-диск на виконання судового запиту. Натомість провадження у справах про адміністративні правопорушення є закритим інститутом публічного права, де процедура чітко та імперативно регламентована нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. Статті 283 та 40-1 КУпАП містять вичерпний перелік грошових обтяжень, які суд має право накласти на особу, і цей перелік обмежується виключно адміністративним штрафом та судовим збором на користь держави.

В адміністративному процесі взагалі не існує поняття цивільно-правового розподілу витрат на збір чи витребування доказів третіми особами, а реалізація права на захист та подання клопотання про витребування відеозапису в порядку статті 268 Кодексу не могла стати підставою для створення нових майнових зобов?язань.

Від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Вказує, що ДТП сталося внаслідок того, що водій іншого транспортного засобу, рухаючись заднім ходом, не переконався у безпечності маневру та допустив зіткнення з його автомобілем, внаслідок ДТП його автомобілю було завдано механічні пошкодження, зокрема було пошкоджено бампер. Обставини ДТП підтверджуються схемою ДТП, документами страхової компанії та іншими матеріалами справи, на місці ДТП були камери відеоспостереження, які могли зафіксувати обставини пригоди.

Після ДТП страхова компанія особи, яку було визнано винною у ДТП, здійснила страхову виплату власнику пошкодженого транспортного засобу, на підставі отриманої виплати автомобіль було відремонтовано.

До судового засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та інший учасник ДТП ОСОБА_2 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи належно повідомлені: ОСОБА_1 отримав повідомлення 05.06.2026 о 16:44 та о 16:20 годині, що підтверджується телефонограмою та довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с. 55, 55зв), ОСОБА_2 отримав повідомлення 08.06.2026 о 16:07 та о 17:32 годині, що підтверджується телефонограмою та довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с. 56, 56зв).

12.06.2026 ОСОБА_1 надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному до-слідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ст. 124 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, характеризується діями, спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з п. 10.9 Правил дорожнього руху під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Визнаючи ОСОБА_1 винним, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 633556 від 06.04.2026 року; схемою місця ДТП від 06.04.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 06.04.2026 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 06.04.2026 року; відеозаписом.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 633556 від 06.04.2026 року, зафіксовано, що 06.04.2026 о 13:45 годині у м. Одеса, по вул. Головна Алея, 3, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем AUDI A3, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_2 , що рухався позаду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 10.9 ПДР. (а.с. 2)

В письмових поясненнях ОСОБА_2 вказав, що повертав на автомобільну стоянку з поворотом ліворуч, інший водій здавав назад і не побачив в дзеркало, що він повертає, внаслідок чого відбулася аварія. (а.с. 3)

ОСОБА_1 в письмових поясненнях вказав, що рухаючись заднім ходом та завершуючи маневр, відчув удар від зіткнення в задню частину його авто, зазначив, що допускає, що зіткнення його авто з авто AUDI A3, д.н.з. НОМЕР_2 , яке, на його думку, рухалося на значній швидкості з метою заїзду на автостоянку, не дало йому можливості своєчасно зреагувати на обстановку, що склалася, внаслідок чого автомобіль отримав пошкодження. (а.с. 4)

Зі схеми місця ДТП від 06.04.2026 вбачається напрямок руху, розташування автомобілів: KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 : ліве переднє колесо на відстані 7 м від умовної лінії, переднє заднє колесо на відстані - 8,8 м від умовної лінії; заднє праве колесо – на відстані 7.8 м від краю проїзної частини, що наближена до Головної алеї, буд. № 3; автомобіль AUDI A3, д.н.з. НОМЕР_2 : переднє праве колесо – 5,1 м від краю проїзної частини, заднє праве колесо – 5,1 м від краю проїзної частини, місце зіткнення на відстані 8.1 м від краю проїзної частини, що наближена до Головної алеї, буд. № 3 (а.с. 2)

Також наведено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП, а саме:

- у автомобіля KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 – пошкоджено: задній бампер, кришка багажника, задній правий додатковий ліхтар;

- у автомобіля AUDI A3, д.н.з. НОМЕР_2 – пошкоджено задній бампер, заднє ліве крило, задній лівий диск колеса. (а.с. 2зв)

Наведений перелік пошкоджень, їх локалізація узгоджується як зі схемою, так і з поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди, які підписали схему без зауважень.

З відеозапису, який наявний в матеріалах справи, чітко вбачається, що автомобіль KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював виїзд із місця паркування заднім ходом, після короткочасної зупинки водій продовжив рух, не переконавшись, що такий маневр буде безпечним та не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем AUDI A3, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався до вільного місця для паркування.

Таким чином, відеозапис спростовує доводи про відсутність порушень з боку водія автомобіля KIA SPORTAGE та підтверджує, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок виконання ним маневру руху заднім ходом без дотримання вимог безпеки дорожнього руху.

Доводи апеляційної скарги про те, що водій автомобіля KIA SPORTAGE, державний номерний знак НОМЕР_1 , діяв обачно, повністю контролював дорожню обстановку, використовував дзеркала заднього та бокового виду, камеру заднього огляду, парктронік, а також здійснив повну зупинку транспортного засобу для пропуску іншого автомобіля, спростовуються матеріалами справи.

Сам по собі факт використання водієм технічних засобів контролю та короткочасної зупинки транспортного засобу не свідчить про виконання ним вимог Правил дорожнього руху.

Посилання заявника на те, що на місці події були відсутні дорожні знаки та видима дорожня розмітка, а його автомобіль після зупинки продовжив рух лише після того, як він переконався у безпечності маневру, є безпідставними.

Відсутність дорожніх знаків чи дорожньої розмітки на території паркування не звільняє водія від обов`язку дотримуватися вимог Правил дорожнього руху України, зокрема пункту 10.9 ПДР.

За таких обставин твердження заявника про те, що його транспортний засіб нібито утворював статичну, добре видиму та передбачувану перешкоду для інших учасників дорожнього руху, спростовується матеріалами справи, оскільки зіткнення сталося саме під час виконання ним маневру руху заднім ходом, а не після його завершення.

Доводи скарги, що водій Audi A3, д.н.з НОМЕР_3 , продовжив рух на високій швидкості, не врахував безпечний інтервал та дистанцію, що й стало єдиною та безпосередньою причиною зіткнення, виходять за межі предмета розгляду у цій справі, оскільки апеляційний суд здійснює перевірку законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції виключно в частині наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Отже, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення саме у діях зазначеної особи.

Крім того, локалізація механічних пошкоджень автомобіля Audi A3, д.н.з НОМЕР_3 під керуванням потерпілого - задня ліва частина - свідчить про те, що він вже закінчував роз`їзд з автомобілем KIA SPORTAGЕ під керування ОСОБА_1 , у той час, коли той здійснив рух заднім ходом та скоїв зіткнення, не переконавшись в безпечності свого маневру, маючи для цього всі можливості.

Посилання заявника на правові висновки, викладені у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 686/17155/15-к та від 05 квітня 2018 року у справі № 585/8/16-к, не заслуговують на увагу, оскільки наведені правові позиції сформульовані з урахуванням конкретних фактичних обставин відповідних кримінальних проваджень та не можуть бути застосовані без оцінки фактичних обставин цієї справи.

Не спростовують висновків суду першої інстанції, посилання заявника на положення пункту 1.4 Правил дорожнього руху України та правову позицію Верховного Суду у справі № 537/1006/18.

Так, відповідно до пункту 1.4 Правил дорожнього руху України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують вимоги цих Правил.

Разом з тим зазначений принцип не звільняє водія від обов`язку виконувати спеціальні вимоги Правил дорожнього руху, які регулюють порядок здійснення конкретного маневру.

У цій справі на ОСОБА_1 , як на водія, який здійснював рух транспортного засобу заднім ходом, покладався передбачений пунктом 10.9 Правил дорожнього руху України обов`язок переконатися у безпечності такого маневру та не створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху.

Отже, право розраховувати на правомірну поведінку інших учасників дорожнього руху не може тлумачитися як таке, що звільняє водія від виконання цього обов`язку або перекладає відповідальність за наслідки його невиконання на інших осіб.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в частині наявності розбіжностей щодо часу вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Так, із дослідженого судом відеозапису вбачається, що момент зіткнення транспортних засобів зафіксовано о 13 год. 16 хв. 07 сек., тоді як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 633556 від 06.04.2026 зазначено інший час вчинення адміністративного правопорушення – 13:45 год.

Разом із тим, зазначена розбіжність не впливає на правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та не ставить під сумнів доведеність вини правопорушника, оскільки місце події, її механізм, транспортні засоби, які брали участь у дорожньо-транспортній пригоді, а також особа, яка керувала автомобілем KIA SPORTAGE, підтверджуються сукупністю досліджених доказів, зокрема схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, відеозаписом.

За таких обставин зазначена неточність щодо часу вчинення адміністративного правопорушення має характер технічної помилки та не є істотним порушенням вимог закону, яке могло б бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції чи закриття провадження у справі.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до власної оцінки обставин дорожньо-транспортної пригоди та не спростовують встановленого судом факту порушення водієм автомобіля KIA SPORTAGE вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, яке перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Разом з тим, оцінюючи доводи скарги про стягнення з ОСОБА_1 240 гривень 99 копійок за послуги оператора відеоспостереження, який надав компакт-диск на виконання судового запиту, апеляційний суд погоджує такі, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, зазначений відеозапис було витребувано судом першої інстанції з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди. На виконання відповідного судового запиту оператором системи відеоспостереження було надано носій інформації із відеозаписом події, виготовлення якого потребувало відповідних витрат.

КУпАП не передбачає можливості покладення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, витрат, пов`язаних із виготовленням або наданням матеріальних носіїв відеозаписів, отриманих від третіх осіб на виконання судових запитів, як окремого виду процесуальних витрат, за винятком прямо передбачених законом випадків (судового збору чи окремих витрат, визначених спеціальними нормами).

За таких обставин висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 зазначеної суми ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим постанова в цій частині підлягає скасуванню.

З огляду на вищенаведене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат у сумі 240,99 гривень скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судових витрат, витрачених на залучення спеціаліста з КП «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси», яким надано запитувану інформацію на компакт-диску № 01.1-13/134з від 28.04.2026 року, вартістю 240,99 гривень скасувати.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова