Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №522/25249/25 — Приморський районний суд м. Одеси

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026

Справа № 522/25249/25

Провадження № 2/522/498/26

Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді Ярема Х.С., сторони - не з`явились, розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про визнання договору дійним.

ВСТАНОВИВ:

19.11.2025 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 .

Позивачі просять суд:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на Одеській товарній біржі № 18808 від 28.07.1997.

22.01.2026 відкрито загальне позовне провадження.

10.03.2026 закрито підготовче провадження.

Відповідач повідомлений на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України (відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи).

На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за сукупністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Позивачі звернення до суду з цим позовом пояснюють тим, що ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 купили на Одеській товарній біржі у продавця ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру зареєстроване в Одеському МБТІ. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вчинити будь-які нотаріальні дії з його часткою квартири неможливо, оскільки договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений.

Судом встановлено такі обставини справи.

28.07.1997 на Одеській товарній біржі укладено Договір № 18808 купівлі-продажу нерухомого майна за яким ОСОБА_4 який діяв від свого імені та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6 (1984 р.н.), ОСОБА_1 , які є членами біржі, купили у ОСОБА_3 , яка є членом біржі, квартиру АДРЕСА_1 .

Квартира належала продавцеві на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , видане Управлінням ЖКГ Одеського міськвиконкому 16.07.1997 (п.3 Договору).

Продаж вчинено за 4 960 грн., які отримані продавцем до підписання договору (п.5 Договору).

В п. 8 Договору зазначено, що відповідно до ст. 227 ЦК України даний договір підлягає реєстрації в МБТІ м. Одеси.

В договорі зазначено, що він на виконання вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» зареєстрований на товарній біржі в «Журналі реєстрації біржових операції з нерухомістю» 15.07.1997 за № 97/0411 (п.11 Договору). В договорі зазначено, що він подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Договір зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» 11.08.1997 на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , підстава реєстрації – договір купівлі-продажу нерухомого майна №18808 від 28.07.1997.

08.01.2011 зареєстрований шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , прізвище дружини після шлюбу – ОСОБА_8 (Свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_2 від 14.08.2025).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_3 від 07.04.2025).

Висновки суду.

Предметом спору є визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, що не був нотаріально посвідченим, а його підставами - ухилення продавців від посвідчення договору.

Позивачі посилаються на те, що сторонами договору було досягнуто згоди за усіма істотними умовами договору, гроші за придбання квартири покупці передали продавцеві до підписання договору, відбулася передача майна, вони фактично вступили у володіння квартирою, а тому набули право власності на квартиру.

При цьому договір ніхто не оспорює, не вважає недійсним.

У вирішенні спору про визнання біржових угод дійсними, суд виходить в висновків Об`єднаної палати Верховного Суду (постанова від 25.03.2024 справа №336/6023/20), який переглядав зазначену категорію справ та вирішив відступити від висновку щодо норм ЦК УРСР 1963 року у подібних правовідносинах, сформулювавши новий висновок:

“За загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Правочин чи договір з`являються як юридичний факт в момент їх вчинення. Недійсність може «вражати» правочин чи договір, і вона стосується саме моменту його вчинення, а не виконання;

саме на момент вчинення правочин чи договір перевіряються на те чи він відповідає, зокрема, вимогам щодо його дійсності, яка форма встановлена законом щодо правочину чи договору на момент його вчинення. Тому при вирішенні питання щодо кваліфікації правочину чи договору як недійсного має застосовуватися той закон, який був чинний на момент його вчинення; в ЦК УРСР 1963 року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору;

правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнанні недійсними на підставі рішення суду; норми ЦК України 2003 року щодо недійсності правочинів не можуть бути застосовані при вирішенні спору про недійсність правочину чи договору, який вчинявся під час чинності ЦК УРСР 1963 року;

на рівні ЦК УРСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів;

у частині другій статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 ЦК УРСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі;

спеціальна норма (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (ст. 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами. Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин))) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами. Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі ”.

Отже, укладення договору купівлі-продажу квартири на товарній біржі не потребувало нотаріального посвідчення.

Відтак договір купівлі-продажу №18808 від 28.07.1997 на товарній біржі квартири АДРЕСА_1 , про визнання якого дійсним позивачі власне звернулися до суду з цим позовом, є дійсним в силу закону та не потребує визнання його ще раз дійсним в судовому порядку. Належним способом захисту в такому разі може бути визнання права власності в судовому порядку. Хоча в нотаріуса немає перешкод не приймати такий договір, який є дійсним.

Оскільки права позивачів не порушені, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення складено 01.07.2026.

Суддя Ярема Х.С.