Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №521/3624/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/3624/26

Номер провадження № 2/521/4140/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року

Хаджибейського районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Бобуйок І.А.,

секретаря судового засідання – Наконечна А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод у користуванні житлом, -

В С Т А Н О В И В :

11.03.2026 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просила суд: усунути перешкоди в користування квартирою шляхом її виселення до квартири за адресою: АДРЕСА_3 , зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою шляхом безперешкодного доступу та передачі комплекту ключів від вхідних дверей до квартири за адресою: АДРЕСА_3 , стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 11.03.2026 справа розподілена для подальшого розгляду судді Поліщук І.О.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12.03.2026 року у вищевказаній цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.

13.04.2026 року ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси було задоволено самовідвід судді Поліщук І.О., з підстав того, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_4 належить на праві власності судді Поліщук І.О. Отже позивачка є сусідкою, та проживає на одному поверсі зі суддею. І в даному випадку такі стосунки ставлять під сумнів неупередженість судді.

14.04.2026 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Хаджибейського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Хаджибейського районного суду м. Одеси Бобуйку І.А.

Ухвалою Хаджибейського районну м. Одеси від 14.03.2026 року прийняти до свого провадження цивільну справу №521/3624/26 та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Хаджибейського районну м. Одеси від 16.06.2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

29.06.2026 року судом здійснено виїзне судове засідання, за адресою: АДРЕСА_3 , та проведено огляд житлового приміщення.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року задоволено усне клопотання представника позивача про закриття провадження в частині позовних вимог та продовжено розгляд справи в частині позовної вимоги про забов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивачка та її представник у судове засідання з`явились, позов підтримали в повному обсязі та просили винести рішення.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

У ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до змісту ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про припинення дії, яка порушує право.

Судом всиновлено, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 належить сторонам на праві спільної часткової власності. ОСОБА_1 належить 7/24 частини квартири; ОСОБА_3 належить 7/24 частини квартири; ОСОБА_2 належить 5/12 частин квартири, згідно до Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.03.2026 року по об`єкту 8109451101.

ОСОБА_3 є малолітньою донькою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції від 14.11.2012 р., актовий запис №10166.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набули право власності на частки квартири у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно, на яке були видані свідоцтва про право на спадщину за законом, складалося з 7/12 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначена квартира складається з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальна площа квартири становить 46,4 кв.м., житлова площа — 31,1 кв.м.

ОСОБА_1 набула право власності на 7/24 часток у вказаній квартирі на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрованого у реєстрі за №2863 від 03.07.2017 року, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №48261940 від 03.07.2017 року.

ОСОБА_3 набула право власності на 7/24 часток у вказаній квартирі на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М., зареєстрованого у реєстрі за №2865 від 03.07.2017 року, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №48262011 від 03.07.2017 року.

Відомості про право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на зазначене нерухоме майно внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №90988814 від 03.07.2017 року та №90988743 від 03.07.2017 року.

Відповідач, ОСОБА_2 , також є співвласником зазначеної квартири.

Згідно з Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 8109451101, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 5/12 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Підставою для державної реєстрації права власності відповідача є: рішення Малиновського районного суду м. Одеси у справі №1519/2-4174/11 від 21.09.2011 року; рішення Апеляційного суду Одеської області у справі №22-ц/1590/631/2012 від 07.02.2012 року. Вид права власності – спільна часткова власність, розмір частки відповідача становить 5/12 часток квартири.

Отже, зазначена квартира, в порядку статті 356 Цивільного кодексу України, є об`єктом спільної часткової власності сторін, у зв`язку з чим кожен із співвласників має право володіти та користуватися спільним майном відповідно до своєї частки, а також не може бути безпідставно обмежений іншими співвласниками у здійсненні свого права користування.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.09.2020 року у справі №521/13663/19 було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення. Суд, встановивши, що ОСОБА_2 є співвласником спірної квартири, а квартира не поділена в натурі та порядок користування нею між співвласниками не визначений, дійшов висновку, що ОСОБА_2 має право користуватися належною йому частиною майна.

Після набрання чинності постанови Одеського апеляційного суду від 23.03.2021 року по справі №521/13663/19, Відповідач, отримавши фактичний доступ до спірної квартири, почав здійснювати одноосібне користування житловим приміщенням.

Зі слів позивачки вбачається, що з квітня 2021 року відповідач самовільно змінив замки у квартирі та припинив допуск Позивача та її доньки до житлового приміщення, у зв`язку з чим Позивач була фактично позбавлена можливості користуватися належним їй майном, контролювати стан майна. При цьому відповідач, користуючись квартирою одноосібно, належним чином не забезпечував виконання обов`язків, пов`язаних з утриманням спільного майна та оплатою житлово-комунальних послуг. Зокрема, починаючи з грудня 2021 року відповідач припинив здійснювати будь-яку оплату житлово-комунальних послуг, пов`язаних з утриманням квартири та багатоквартирного будинку, в якому вона розташована. У зв`язку з цим утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з грудня 2021 року по липень 2023 року у розмірі 17131,94 грн, що включала витрати на управління багатоквартирним будинком, вивезення твердих побутових відходів, водопостачання та водовідведення.

Судом встовлено, що з огляду на наявність зазначеної заборгованості Житлово-будівельний кооператив «Жовтневий-14» був змушений звернутися до суду з позовом про її стягнення, внаслідок чого заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13.03.2024 року у справі №521/25574/23 було солідарно стягнуто із співвласників квартири — ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 — заборгованість за житлово-комунальні послуги та судові витрати.

З метою недопущення подальшого накопичення боргу та негативних наслідків як для співвласників квартири, позивачка звернулася до ЖБК «Жовтневий-14» та почала здійснювати оплату житлово-комунальних послуг у межах своєї частки та частки своєї дитини, що було погоджено Протоколом ЖБК «Жовтневий-14» № 16/24 від 05.08.2024 року.

Вказані дії відповідають вимогам статті 360 ЦК України, яка покладає на співвласника обов`язок брати участь у витратах на утримання, управління та збереження спільного майна відповідно до його частки, що підтверджується довідками від ЖБК «Жовтневий» від 10.10.2025 р. № б/н, від 13.02.2026 р. № 02/02)

У подальшому, у зв`язку з виконанням солідарного обов`язку за всіх співвласників, ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду міста Одеса з позовом до ОСОБА_2 про стягнення частки сплачених коштів у порядку регресу.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 01.04.2025 року у справі №521/17928/24 позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у порядку регресу у розмірі 10 649,84 грн, а також судовий збір.

На підставі зазначеного рішення було відкрито виконавче провадження № 78434928 від 23.06.2025 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів, зокрема 01.04.2025 року із заявою про перешкоди у користуванні квартирою, яке було зареєстровано за №10978 від 01.04.2025 року, а також повторно 27.08.2025 року із заявою, зареєстрованою в ЄО за №29783 від 27.08.2025 року. За результатами розгляду вказаних звернень поліція повідомила, що за місцем знаходження квартири неодноразово здійснювалися виїзди, однак двері квартири ніхто не відчинив, телефонні дзвінки відповідачу результату не дали, а спір було віднесено до цивільно-правових відносин, згідно відповіді від 16.04.2025 року №601/641.

01.09.2025 року мешканці будинку АДРЕСА_5 , звернулися до голови правління ЖБК «Жовтневий-14» із письмовою заявою щодо неприємних запахів із квартири АДРЕСА_6 та неможливості отримати доступ до неї, а 07.09.2025 року правління ЖБК «Жовтневий-14» направило співвласникам квартири письмову вимогу надати доступ до житла для перевірки його стану та усунення причин, що створюють загрозу санітарному стану будинку.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Крім того, у статті 150 ЖК України, зазначено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У відповідності до вимог ст. 358 ч.1 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється за їх згодою. Співвласники у відповідності до вимог ст.358 ЦК України можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності . У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, оскільки співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Отже, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 17.02.2016 р. в справі № 6-1500цс15, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Згідно з п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 р. «Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності» можливо встановлення порядку користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов та п.6 постанови № 7 від 04.10.1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» у цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Разом з тим, жоден із співвласників не має права самостійно та одноосібно обмежувати інших співвласників у користуванні спільним майном, у тому числі шляхом недопущення їх до житлового приміщення.

При цьому, як встановлено судом у межах розгляду інших спорів між сторонами, відповідач, користуючись квартирою одноосібно, ухиляється від виконання обов`язків співвласника, у тому числі щодо участі у витратах на утримання спільного майна.

Під час виїзного судового засідання від 29.06.2026 року за адресою: АДРЕСА_5 , було встановлено, що ключ від квартири, який надав відповідач у попередньому судовому засіданні позивачці підходить до вхідних дверей квартири та вона за допомогою їх потрапила до квартири.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 не здійснює належного нагляду та утримання квартири, яка знаходиться за вищезазначеною адресою, у квартирі відсутня електроенергія та водопостачання, на кухні та в кімнатах безлад, квартира перебуває у незадовільному стані, косметичний ремонт проведене тільки в одній кімнаті, у ванній кімнаті труби залиті монтажною піною, в квартирі різкий неприємний запах та сморід.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 334/815/21, в якій суд зазначив, що право власності є непорушним, а власник має право безперешкодно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі створення іншими особами перешкод у користуванні майном власник має право вимагати їх усунення відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, у тому числі шляхом звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений в здійсненні права власності (ч.2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стороною відповідача на спростування вказаних обставин жодного доказу суду надано не було.

Оскільки судом встановлено, що відповідач чинить позивачці перешкоди у користуванні належною їй часткою власності у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , суд приходить до висновку, що порушені права позивачки підлягають задоволенню, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, в якій об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2026 року, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» складає 3328,00 гривень. Відтак, судовий збір, за подання до суду заяви немайнового характеру становить 1 331,20 грн.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачується окремо за кожну похідну вимогу, яка прямо випливає з основної позовної вимоги.

Позивачка відмовилась від однієї з позовних вимог, а саме щодо усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення. Таким чином, суд здійснював розгляд справи в питанні про зобов`язання відповідача не чинити перешкоди у користуванні квартирою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1331,20 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

На підставі ст. 41, 124 Конституції України, ст. 150 ЖК УРСР, ст. ст. 15,16, 29, 317, 319, 321, 358, 386, 391, 810, 811, 816, 817 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 267, 282, 352 ЦПК України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод у користуванні житлом – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) не чинити перешкоди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянки України серія НОМЕР_3 виданий Київським РВ ОМУ УМС України в Одеській області від 18.12.2003 року, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянки України серія НОМЕР_3 виданий Київським РВ ОМУ УМС України в Одеській області від 18.12.2003 року, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 01.07.2026 року.

СУДДЯ: І.А. Бобуйок