Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №607/4914/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2026 Справа №607/4914/26 Провадження №2/607/3739/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Черніцький Іван Романович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між сторонами припинились шлюбні стосунки, втрачено відчуття любові та взаємоповаги між ними. Від даного шлюбу у сторін є неповнолітня дитина. Їх шлюб носить формальний характер, тому вважає його збереження таким, що буде суперечити інтересам позивача. Крім цього, зазначив, що між сторонами досягнуто згоди щодо визначення місця проживання їх спільної дитини разом з матір`ю, що повністю відповідає інтересам дитини. Також просив відновити прізвище позивача після розірвання шлюбу, належне їй до реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 ».

Крім того, вказала, що у 2019 році сторонами по справі за їх спільні кошти було придбано автомобіль Chrysler Voyager 2.5 TD, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . Даний транспортний засіб зареєстровано за відповідачем. Позивач просить визнати вказаний транспортний засіб спільним сумісним майном та в порядку поділу даного майна стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію частини вартості даного автомобіля, у розмірі 115155,00 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської область від 16.03.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 15.04.2026, яке було відкладено до 20.05.2026.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Черніцький І.Р. в судове засідання не з`явились, проте від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та щодо заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач ОСОБА_2 повторно у судове засідання не з`явився, не повідомив суду про причини своєї неявки, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Правом на подання відзиву відповідач не скористався та не подав заяву про розгляд справи без його участі, тому суд постановив проводити заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Згідно даних свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 02.11.2017 Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, 02.11.2017 сторони зареєстрували шлюб, про що зроблено актовий запис №1568 Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Від даного шлюбу у сторін є неповнолітня дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 має дошлюбне прізвище ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 .

Суд встановив, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, їх шлюб носить формальний характер, тому його збереження неможливе та недоцільне, оскільки буде суперечити інтересам позивача.

За змістом ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до вимог ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

При таких обставинах, суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати та відновити дошлюбне прізвище позивача « ОСОБА_4 ».

Згідно доводів позивача, між сторонами досягнуто згоди що, їх спільна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з разом з матір`ю – позивачем ОСОБА_1 , залишиться проживати з позивачем.

Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про призначення місця проживання дитини.

Суд встановив, що після припинення шлюбних відносин дитина залишилася з позивачкою, між сторонами відсутній спір щодо місця проживання їхньої дочки і такий позов сторони не пред`являли, в той же час відповідач не спростував за допомогою належних та допустимих доказів факту проживання дитини разом із матір`ю, тому суд вважає, що дитину належить залишити проживати з матір`ю, що повністю відповідатиме інтересам дитини.

Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 18 липня 2022 року у справі № 405/4659/21 (провадження № 61-5775св22).

Крім того, за час перебування у шлюбі, сторонами у 2019 році був придбаний транспортний засіб марки та моделі Chrysler Voyager 2.5 TD, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який зареєстрований за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Згідно Висновку експерта за результатами проведеної транспортно-товарної експертизи № 004/26 від 19.02.2026 середньо ринкова вартість автомобіля Chrysler Voyager 2.5 TD, 2005 року випуску, кузов НОМЕР_6 на момент проведення експертизи, тобто на 19.02.2026, становить 230310,00 грн.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 Сімейного кодексу України (далі - СК України)).

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Відповідно до частин першої, другої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або в позасудовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята ст. 71 СК України).

Суд наголошує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зазначено, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України, з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні. Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.

Стаття 60 СК України містить норму про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, поширюється презумпція права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові, а в разі, якщо на тому наполягає відповідач, - для відхилення його заперечень проти позову. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Суть поділу майна полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При ухваленні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, в зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням переліку об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення вартості.

Згідно з частинами другою і третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 викладений загальний правовий висновок про те, що статтями 60, 70 СК України, статтею 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку в спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга ст. 365 ЦК України).

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Суд встановив, що спільною сумісною власністю подружжя є транспортний засіб марки та моделі Chrysler Voyager 2.5 TD, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Згідно висновку експерта за результатами проведеної транспортно-товарної експертизи № 004/26 від 19.02.2026 середньо ринкова вартість автомобіля Chrysler Voyager 2.5 TD, 2005 року випуску, кузов НОМЕР_6 на момент проведення експертизи, тобто на 19.02.2026, становить 230310,00 грн.

Отже, спірний автомобіль, який придбаний в період шлюбу за кошти сторін належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя. Вказаний автомобіль перебуває у користуванні відповідача та зареєстрований за ним. Водночас, автомобіль належить до неподільних речей, а тому одному із подружжя автомобіль може бути присуджений в натурі, а іншому із подружжя може бути присуджена грошова компенсація за його частку.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач на спростування визначеного позивачем розміру ринкової вартості автомобіля доказів не надав, відтак як належний доказ середньоринкової вартості автомобіля марки Chrysler Voyager 2.5 TD, 2005 року випуску, суд бере до уваги висновок експерта №004/26 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 19.02.2026, згідно якого середня вартість транспортного засобу становить 230310,00 грн.

Таким чином, слід визначити суму грошової компенсації в розмірі вартості автомобіля, згідно із наведеним вище висновком експерта, та стягнути з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію в розмірі 115155,00 грн, виділивши у власність відповідача ОСОБА_2 транспортний засіб марки Chrysler Voyager 2.5 TD, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Окрім того, на підставі 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 280, 285, 288, 352, 354 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 02 листопада 2017 року у Тернопільському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 1568.

Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Залишити неповнолітню дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 транспортний засіб Chrysler Voyager 2.5 TD, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Виділити зі спільного майна подружжя у власність ОСОБА_2 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя транспортний засіб Chrysler Voyager 2.5 TD, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , припинивши право спільної сумісної власності на даний транспортний засіб.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частку вартості транспортного засобу Chrysler Voyager 2.5 TD, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , в розмірі 115155 (сто п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Копію рішення після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочного рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, відповідачем може бути оскаржене заочне рішення суду в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, відповідачем з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, іншими учасниками справи з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину заочного рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_8 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 25.05.2026.

Головуючий суддяК. М. Грицай