Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №727/9977/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9977/25

Провадження № 2/727/736/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:

головуючий суддя – Слободян Г.М.

за участі: секретаря судовогозасідання – Мадей Е.А.

розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ) про витребування безпідставно отриманих грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 з 2017 року є засновником та директором ТОВ «ПРОФІ БЮРО». Зазначає, що в межах своїх повноважень позивачка підписувала різноманітні договори та ініціювала перекази грошових коштів на рахунки контрагентів, в тому числі з власної банківської картки, що є стандартною практикою для ведення бізнесу. Вказують на те, що наприкінці 2023 року, під час внутрішньої бухгалтерської перевірки та фінансової звірки, було виявлено ряд невідповідностей та встановлено, що з особистого рахунку позивачки на банківський рахунок громадянина ОСОБА_3 систематично перераховувалися суми коштів, зокрема Загальна сума цих переказів складає 25 000 гривень, а саме - 13.01.2023 р. перераховано 13 000 грн., та 02.12.2022 р. перераховано 10 000 грн. Посилаються на те, що аналіз бухгалтерської та фінансової документації товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ БЮРО», а також особистих записів позивачки ОСОБА_1 , не виявив жодних договорів, рахунків-фактур, актів виконаних робіт чи інших первинних документів, які б підтверджували наявність господарських чи цивільно-правових відносин із відповідачем ОСОБА_3 . Вважає, що відповідач, отримавши ці кошти, набув їх без достатньої правової підстави, оскільки між позивачкою та відповідачем не існувало жодних договірних відносин чи грошових зобов`язань.

Просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 23 000 гривень безпідставно набутих грошових коштів.

Рух по справі та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 11.09.2025 року відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін у судове засідання.

03.11.2025 року представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Донець Ю.Б., скерував до суду відзив на позовну заяву. Вказує на те, що відповідач визнає отримання від позивача грошових коштів, які остання намагається витребувати, подавши позов до відповідача,однак він не погоджується з правовою оцінкою обставин, яка надана позивачем, з огляду на наступне. Стверджує, що позивач вводить суд в оману, оскільки 23 000,00 грн. були отримані відповідачем небезпідставно, а в межах їхніх певних домовленостей, а саме 28.10.2021 на засадах достатньої довіри до позивача їй була видана довіреність строком на 3 роки, яка передбачала певний широкий спектр повноважень щодо нерухомого майна ОСОБА_4 , яка є матір`ю відповідача, та яка і видала вказану довіреність. Зазначає, що у сферу повноважень позивача за вказаною довіреністю входило у т.ч. супроводження укладених довірителем договорів оренди, узгодження суми орендної плати, безпосереднє спілкування з орендарями та щомісячне отримання від них орендної плати. Вказує на те, що комунікацію з позивачем та третіми особами від імені ОСОБА_4 відповідач здійснював діючи на підставі договору доручення від 01.01.2020 року. Посилається на те, що суми орендної плати по кожному договору оренди щомісячно відповідач узгоджував, а позивач, виходячи з цього, повинна була вибудовувати взаємовідносини з орендарями, спілкуватися з ними, отримувати від них узгоджені відповідачем суми орендної плати. Однак, як виявилося пізніше, позивач зловживала наданими їй повноваженнями, визначала орендарям більшу суму ніж ту, яку визначав відповідач, а різницю таємно залишала собі та таким чином ошукувала орендарів, тому зараз обвинувачується у шахрайстві за ч. 1 та 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, справу №727/4430/24 у кримінальному провадженні №12023262020002062 розглядає Шевченківський районний суд м. Чернівці (головуючий суддя – Бойко М.Є.). Вказує на те, що в рамках домовленостей між ними, отримані суми орендної плати позивач повинна була повертати (передавати) різними способами, яких визначав відповідач, у т.ч. шляхом перерахування тієї чи іншої суми зі своєї банківської картки на карткові рахунки різних осіб, які вказувалися іідповідачем, у т.ч. його сину ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншим особам. Позивач виконувала вказані домовленості з відповідачем та, враховуючи їх, перерахувала на його банківську картку 23 000,00 грн, які зараз хоче повернути собі, як безпідставно отримані. Вважає, що грошові кошти у розмірі 23 000,00 грн. не були отримані відповідачем безпідставно, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

11.11.2025 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Поляк П.П., скерував до суду відповідь на відзив. Посилається на те, що відповідач у відзиві лише стверджує, що кошти були отримані "в межах певних домовленостей", проте не надає суду жодного належного доказу на підтвердження існування будь-якого юридичного зобов`язання між позивачем і відповідачем. Вважає, що зміст, долученої до відзиву довіреності Гаврилюк Н.Д. про уповноваження Шиян Альони Юріївни від 28 жовтня 2021 року повністю спростовує доводи відповідача про те, що позивач нібито перевищувала повноваження, а також доводи щодо необхідності узгодження суми орендної плати, оскільки у довіреності зазначено: «визначати на власний розсуд ціну та всі умови таких правочинів, отримувати орендну плату; подавати, оформляти, одержувати всі необхідні для цього документи». Вказує на те, що позивачці не було відомо про існування будь-яких внутрішніх домовленостей, вказівок чи зобов`язань між відповідачем та його матір`ю ОСОБА_4 , які могли б створювати обов`язок саме позивача перераховувати кошти відповідачеві. Вважає, що посилання відповідача на кримінальне провадження має на меті лише дискредитувати позивача та відвернути увагу суду від ключового факту, а саме відсутності правової підстави для отримання відповідачем 23 000,00 грн. Також, вказує на те, що договір доручення від 01.01.2020 р. не є належним доказом у межах даної справи. Зазначає, що позивачем до позовної було долучено належний та допустимий доказ руху коштів — копію довідки з ПриватБанку від 28.07.2025 р. № 93ВR3QRDBJUJN04K, яка підтверджує факт перерахування позивачем суми 23 000,00 грн. на рахунок відповідача. Просять задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 08 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Донець Ю.Б., про об`єднання справ №№727/9977/25, 727/9971/25 та 727/9974/25 з присвоєнням об`єднаній справі №727/9977/25, в одне провадження.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Поляк М.В., скерувала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності її довірительки. Позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Донець Ю.Б., у судове засідання не з`явився. До суду скерував за яку про розгляд справи за його відсутності. У задоволенні позову просив відмовити повністю з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статтей 3,4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані позивачем докази на підтвердження заявлених позовних вимог, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

Досіджені судом докази та застосовані норми права.

Судом встановлено, що згідно копії довідки з ПриватБанк від 28.07.2025 р. № 93ВR3QRDBJUJN04K, підтверджується факт перерахування позивачем ОСОБА_1 суми 23 000,00 грн. на рахунок відповідача ОСОБА_3 , платежами 13 000 грн. – 13.01.2023 року та 10 000 грн. – 02.12.2022 року (а.с.6).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 обґрунтовує правомірність отримання спірних коштів наявністю між сторонами фактичних домовленостей, що виникли у зв`язку із виконанням позивачем ОСОБА_1 повноважень за довіреністю від 28.10.2021 року, виданою ОСОБА_4 (а.с.40).

Відповідачем ОСОБА_3 надано копію договору доручення від 01.01.2020 року, укладеного між ним та ОСОБА_4 (а.с.48), а також документи, що підтверджують родинні відносини між ними, як між матір`ю та сином (а.с.41-42)

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а друга сторона має право вимагати її виконання.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Разом з тим, правовідносини, що виникають у зв`язку з безпідставним набуттям майна, регулюються главою 83 ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 здійснено перерахування грошових коштів на користь відповідача ОСОБА_3 у загальному розмірі 23 000 грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи довідкою банківської установи від 28.07.2025 року.

При цьому, факт отримання зазначених грошових коштів відповідачем ОСОБА_3 не заперечується.

Відтак, між сторонами виник спір щодо правової природи зазначених грошових коштів, а саме – чи є вони безпідставно набутими у розумінні статті 1212 ЦК України, чи були передані на підставі існуючих правовідносин між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідною є наявність сукупності таких умов: набуття або збереження майна однією особою; таке набуття здійснене за рахунок іншої особи; відсутність достатньої правової підстави для такого набуття або відпадіння такої підстави згодом.

Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд, положення глави 83 ЦК України підлягають застосуванню лише за відсутності між сторонами договірних чи інших зобов`язальних правовідносин, які регулюють спірні правовідносини.

Судом враховується правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 17.04.2024 у справі №127/12240/22, відповідно до якої інститут безпідставного збагачення не застосовується у разі, якщо спірні правовідносини врегульовані іншими нормами цивільного права або ґрунтуються на існуванні правової підстави набуття майна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач обґрунтовує правомірність отримання спірних коштів існуванням між сторонами фактичних домовленостей, які виникли у зв`язку із здійсненням позивачем діяльності з управління нерухомим майном ОСОБА_4 на підставі довіреності від 28.10.2021 року.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що вказаною довіреністю позивача було уповноважено, зокрема, на передачу нерухомого майна в оренду, визначення умов договорів, отримання орендної плати та здійснення інших дій, пов`язаних із розпорядженням майном довірителя.

Обгрунтвоуючи свою позицію, відповідач ОСОБА_3 , посилається на те, що у межах фактичних взаємовідносин між сторонами позивач ОСОБА_1 отримувала грошові кошти від орендарів та зобов`язувалась передавати їх довірителю або визначеним ним особам, у тому числі шляхом перерахування на банківські рахунки.

Суд зазначає, що хоча відповідачем не надано письмового договору між ним та позивачем, однак сам по собі факт відсутності письмової форми не свідчить про відсутність правовідносин між сторонами, оскільки відповідно до положень ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати також із усних правочинів та інших дій осіб.

Таким чином, спір між сторонами зводиться до встановлення правової природи спірних коштів, а саме – чи набуті вони відповідачем без достатньої правової підстави у розумінні статті 1212 ЦК України.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що обов`язковими умовами виникнення кондикційного зобов`язання є: набуття або збереження майна; за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №127/12240/22, інститут безпідставного збагачення має субсидіарний характер і не застосовується у разі існування між сторонами договірних чи інших зобов`язальних правовідносин.

Сам по собі факт відсутності письмового договору між сторонами не є безумовним доказом відсутності правовідносин, оскільки відповідно до статей 202, 205 ЦК України правочини можуть вчинятися і в усній формі.

Водночас суд бере до уваги, що позивач не заперечує факт здійснення неодноразових переказів грошових коштів на користь відповідача у різний час, що свідчить про системність таких дій, а не їх випадковий чи помилковий характер, що зокрема підтверджується довідкою банківської установи АТ КБ «ПриватБанк» від 28.07.2025 року № 93ВR3QRDBJUJN04K, відповідно до якої позивачем ОСОБА_1 у період 02.12.2022 року та 13.01.2023 року здійснено перерахування грошових коштів на користь відповідача ОСОБА_3 у загальному розмірі 23 000 грн., у платежах 13 000 грн. та 10 000 грн.

Разом з цим, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що зазначені грошові кошти були перераховані помилково, під впливом помилки чи без усвідомлення правових наслідків своїх дій, а також не надано доказів вжиття заходів щодо їх повернення одразу після перерахування.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спірні грошові кошти були перераховані позивачем добровільно, у межах фактичних правовідносин між сторонами, а тому не можуть вважатися такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду щодо застосування принципу добросовісності та заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium), відповідно до якої особа не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, якщо інша сторона обґрунтовано покладалася на неї.

У даному випадку позивач, здійснивши добровільне перерахування грошових коштів та не оспорюючи їх упродовж тривалого часу, фактично підтвердила існування відповідних правовідносин, а подальше звернення з вимогою про їх повернення як безпідставно набутих свідчить про суперечливість її поведінки.

Щодо доводів позивача про відсутність договірних відносин між сторонами, суд зазначає, що такі доводи не спростовують факту існування фактичних правовідносин, які могли виникнути на підставі довіреності, усних домовленостей та фактичної поведінки сторін.

При цьому, посилання позивача на відсутність належних доказів з боку відповідача не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до статті 81 ЦПК України саме позивач зобов`язаний довести наявність усіх елементів складу безпідставного збагачення, зокрема відсутність правової підстави набуття коштів.

Натомість надані у справі докази у їх сукупності свідчать про наявність між сторонами фактичних відносин, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.

Щодо посилань сторін на наявність кримінального провадження, суд зазначає, що такі обставини не мають преюдиційного значення для вирішення даного спору, оскільки відсутній вирок суду, який набрав законної сили, а тому ці доводи не впливають на оцінку спірних цивільних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справ для ефективного захисту прав та інтересів осіб. Оскільки позивач не довів факт укладення реального договору позики шляхом передачі коштів, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Положеннями статтей 12, 13 ЦПК України передбачено, що учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відтак, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги пояснення надані учасниками процесу під час розгляду справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позовної заяви слід відмовити повністю.

На підставі викладеного та керуючись 7, 10, 76, 81, 259,

263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 23 000 гривень – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або через суд першої інстанції.

Повний текст судового рішення складено 31.03.2026 року.

Суддя Слободян Г.М.