Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №726/2023/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2023/26

Провадження №3/726/363/26

Категорія 307

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 м. Чернівці

Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Мілінчук С. В. розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, місце проживання якого зареєстровано по АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушень передбачених ч. 1 ст. 173-2 КпАП України,-

ВСТАНОВИВ :

До Садгірського районного суду м. Чернівці надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 979288 від 19.05.2026 року вказано, що 19.05.2026 року близько 17 години 25 хвилин у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насилля психологічного характеру стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювалась у її бік нецензурною лайкою, чим міг завдати шкоду її психологічному здоров`ю.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він із колишньою дружиною спільно користується нерухомим майном: будинком та земельною ділянкою. Того дня, на його земельну ділянку зайшли сторонні люди, яких привела колишня дружина. Зазначає, що вказані особи пошкодили та перемістили його майно, господарювали на його ділянці без його відома та дозволу. Обурившись її свавільними діями, він вступив у діалог із присутніми, в тому числі із колишньою дружиною, у якому висловив невдоволення їхніми діями. Разом із тим не розуміє у чому саме його звинувачують, та у яких саме його діях виявилось домашнє насилля.

Відповідно до ст. 245 КУпАП вказує, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації,трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п.п. 3, 7, 14, 17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства, обов`язковим є одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Як встановлено із пояснень сторін конфлікту – колишня дружина ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , без відома та дозволу першого, привела на земельну ділянку, яка знаходиться у їхній спільній власності, сторонніх осіб, які виконували певного роду роботи по влаштуванню ділянки. Побачивши, що на його приватній території господарюють невідомі люди, які за вказівкою колишньої дружини почали псувати та переміщувати його речі, ОСОБА_1 почав обурюватись, після чого присутні вступили в суперечку. Такі обставини підтвержуються поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Разом із тим, сам по собі факт виникнення між колишнім подружжям конфлікту щодо порядку користування спільним майном, навіть якщо під час такого конфлікту були висловлені емоційні чи грубі висловлювання, не свідчить автоматично про вчинення домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Аналіз наявних у справі доказів свідчить, що конфлікт між сторонами виник виключно у зв`язку із користуванням земельною ділянкою та майном, яке перебуває у спільній власності сторін після розірвання шлюбу. Саме проникнення сторонніх осіб на земельну ділянку без попереднього погодження із ОСОБА_1 , а також виконання ними робіт щодо переміщення належного йому майна стало безпосередньою причиною словесної суперечки між сторонами.

Із письмових пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що між сторонами дійсно відбувся словесний конфлікт, однак жоден із зазначених доказів не містить відомостей про вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на приниження потерпілої, встановлення психологічного контролю над нею, залякування, переслідування чи інших форм психологічного насильства, визначених законом.

Суд звертає увагу, що диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність не за будь-яку сварку чи використання нецензурної лексики між особами, які перебувають або перебували у сімейних відносинах, а лише за такі умисні дії психологічного характеру, які внаслідок свого змісту, способу вчинення та спрямованості могли або фактично завдали шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи.

При цьому обов`язковою ознакою психологічного домашнього насильства є наявність впливу на психоемоційний стан постраждалої особи, який викликає у неї побоювання за власну безпеку, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або іншим чином завдає шкоди її психічному здоров`ю.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що внаслідок дій ОСОБА_1 потерпіла зазнала саме такого психологічного впливу. У справі відсутні висновки психолога, медичні документи, оцінка ризиків, терміновий заборонний припис, повідомлення про звернення потерпілої за психологічною допомогою чи інші докази, які б свідчили про наявність або реальну можливість заподіяння шкоди її психічному здоров`ю.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи рішення, суду необхідно керуватись п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином із досліджених судом матеріалів вбачається, що між сторонами мав місце взаємний побутовий конфлікт, який виник на ґрунті спору щодо користування спільним майном після розірвання шлюбу. Такий конфлікт, за відсутності встановлених законом ознак психологічного насильства, сам по собі не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин суд приходить до висновку, що належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а відтак відсутній один із обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, доходжу висновку про необхідність закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 173-2, 245, 247, 278, 280, 251-252, 256, КпАП України, -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КпАП України – закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Постанова судді може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом 10-ти діб з дня її винесення.

СуддяС. В. Мілінчук