Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №621/1451/25 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 621/1451/25

провадження № 1-кп/632/90/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12025226310000033 від 24 березня 2025 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області, громадянина України, має вищу освіту, офіційно непрацевлаштований, раніше несудимий, неодружений, на утриманні малолітніх дітей та батьків похилого віку немає, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121 КК України, частиною 2 статті 125 КК України;

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисник – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачений – ОСОБА_4 ,

потерпілі - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , -

ВСТАНОВИВ:

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення проти життя та здоров`я особи за таких обставин.

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Так, 24 березня 2025 року близько 02:30 години (більш точний час не встановлено) ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання – у квартирі АДРЕСА_2 , де також перебували його мати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та знайома ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вступив із матір`ю у словесний конфлікт, який переріс у сварку. Під час цієї сварки, що виникла на ґрунті раптово сформованих неприязних відносин, у обвинуваченого ОСОБА_4 виник умисел на протиправне заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_4 того ж дня близько 02:30 години (більш точний час не встановлено), перебуваючи у приміщенні коридору квартири за вищевказаною адресою у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, з мотивів особистої неприязні та користуючись своєю фізичною перевагою над жінкою, підійшов до ОСОБА_9 та з застосуванням фізичної сили завдав їй не менше двадцяти ударів кулаками в ділянку обличчя та передньої поверхні тулуба. Внаслідок завданих множинних ударів ОСОБА_9 впала на підлогу коридору та втратила свідомість.

Надалі обвинувачений ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого кримінально протиправного умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 усвідомлюючи, що остання перебуває у безпорадному стані та не чинить жодного спротиву його діям, перетягнув її до приміщення кухні, де поклав на підлогу. Після цього, без відриву в часі, обвинувачений ОСОБА_4 наблизився до ОСОБА_9 та з застосуванням фізичної сили завдав їй не менше десяти ударів взутими ногами в ділянку голови та тулуба.

У подальшому обвинувачений ОСОБА_4 припинив свої протиправні дії, спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . Того ж дня о 06 год. 08 хв. ОСОБА_9 , яка отримала тілесні ушкодження внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_4 , було госпіталізовано до Комунального некомерційного підприємства «Міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова», де їй було надано невідкладну медичну допомогу.

Внаслідок умисних кримінально протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 , спрямованих на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , останній заподіяно такі тілесні ушкодження:

– гостру закриту черепно – мозкову травму, у формі забою головного мозку з дрібним вогнищем контузії глибинних відділів правої лобної частки, закритий перелом правої виличної кістки без зміщення уламків, закритий перелом кісток носа без зміщення уламків, що ускладнилось у своїй течії розвитком посттравматичного помірно вираженого психоорганічного та астенічного синдровмів;

– закриту тупу травму грудної клітки, у формі закритих переломів ребр ІІ-Х правої половини грудної клітки, IV-X ребр лівої половини грудної клітки, що ускладнилось у своєї течії розвитком травматичного двобічного малого гідроторакса, забій обох легень та забій серця;

–закриту тупу травму черевної порожнини у формі розриву печінки, розриву мезаколона, що ускладнилось у своїй течії розривом десерозації товстого кишківника, забою та крововиливу у брижі апендиксу, гемоперитонеума І ступеня.

Вищезазначені тілесні ушкодження, які утворилися внаслідок єдиного механізму травмування та підлягають оцінці у своїй сукупності, за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_4 заподіяв потерпілій ОСОБА_9 – умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто, умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КК України.

Крім того, 24 березня 2025 року близько 02:30 годин (більш точний час не встановлено) обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання – у квартирі АДРЕСА_2 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_9 та знайомою ОСОБА_10 , під час сварки з матір`ю, що виникла між ними на ґрунті раптово сформованих неприязних відносин, у присутності ОСОБА_10 почав завдавати ОСОБА_9 множинні удари кулаками в ділянку голови та тулуба. Помітивши зазначені протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_4 щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , яка перебувала поруч, намагалася їх припинити, зокрема намагалася відтягнути ОСОБА_4 від ОСОБА_9 та перешкодити подальшому завданню їй тілесних ушкоджень.

Усвідомлюючи, що ОСОБА_10 намагається припинити його протиправні дії щодо ОСОБА_9 та перешкоджає доведенню до кінця його кримінально протиправного умислу, спрямованого на заподіяння останній тілесних ушкоджень, у обвинуваченого ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .

Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , обвинувачений ОСОБА_4 24 березня 2025 року близько 02:30 годин (більш точний час не встановлено), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в приміщенні коридору квартири за вищезазначеною адресою, діючи умисно, користуючись своєю фізичною перевагою над жінкою, наблизився до ОСОБА_10 та руками штовхнув її в напрямку стіни. Внаслідок втрати рівноваги та неконтрольованого падіння ОСОБА_10 вдарилася головою об кутову частину дерев`яної шафи.

Надалі обвинувачений ОСОБА_4 , цього ж дня без відриву у часі, продовжуючи реалізацію свого кримінально протиправного умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , з метою доведення його до кінця, наблизився до останньої та завдав їй не менше десяти ударів кулаками в ділянку обличчя. Після заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що остання внаслідок його дій не здатна чинити будь-який опір та перешкоджати подальшій реалізації його кримінально протиправного умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , припинив нанесення їй ударів. У свою чергу ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер дій обвинуваченого ОСОБА_4 та не маючи реальної можливості припинити його подальші кримінально протиправні дії щодо себе та ОСОБА_9 через його явну фізичну перевагу, залишила приміщення вказаної квартири.

Внаслідок умисних кримінально протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 , спрямованих на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , останній були заподіяні такі тілесні ушкодження:

– ділянка травматичного набряку м`яких тканин у правій тім`яній ділянці, синець у лобній ділянці ліворуч, множинні садна у правій щічній ділянці, садно у правій підочній ділянці, гематома в ділянці правої кисті, гематома фаланги третього пальця лівої кисті, які як у сукупності, так і кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень;

– закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку та підшкірної гематоми потиличної ділянки, які у своїй сукупності утворилися за єдиним механізмом травмування та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_4 заподіяв потерпілій – умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 125 КК України.

ІІ. Позиція сторони захисту (обвинуваченого).

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював фактичні обставини кримінальних правопорушень (час, місце, спосіб та інші обставини їх вчинення), викладені в обвинувальному акті, вину визнав повністю.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_4 надав суду показання, що 24 березня 2025 у нічний час перебував за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_9 та знайомою ОСОБА_10 . Перед цим він вживав алкогольні напої та перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. Зазначив, що практично не вживає алкогольних напоїв, а тому внаслідок сильного алкогольного сп`яніння не пам`ятає всіх обставин тієї ночі, не може детально відтворити послідовність подій та власних дій. Водночас зазначив, що під час перебування у коридорі квартири за вищезазначеною адресою близько 02:30 годин між ним та матір`ю виникла сварка з незначного приводу, під час якої він почав завдавати їй удари кулаками в ділянку обличчя та тулуба. У коридорі квартири завдав матері не менше двадцяти ударів кулаками в ділянку обличчя та тулуба, після чого вона втратила свідомість. Надалі він ( ОСОБА_4 ) перетягнув її до кухні, де завдав ще не менше десяти ударів ногами обутими в білі кросівки в ділянку голови та тулуба. ОСОБА_10 намагалася втрутитися у сварку, однак також постраждала від його дій. ОСОБА_10 він завдав не менше десяти ударів у ділянку обличчя, після чого він ( ОСОБА_4 ) її не бачив. При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що не пам`ятає безпосередньо моментів завдання ударів, їх точної кількості та інших деталей події, однак не заперечує встановлених у кримінальному провадженні обставин та погоджується з тим, що саме його діями були заподіянні тілесні ушкодження як ОСОБА_9 , так і ОСОБА_10 . Також, обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що не може пояснити причини своєї агресивної поведінки. На момент прибуття працівників поліції він вже не вчиняв жодних насильницьких дій щодо матері, що зафіксовано на відео. Обвинувачений ОСОБА_4 наголосив, що йому важко усвідомлювати той факт, що внаслідок його дій постраждала його рідна мати, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження та потребувала госпіталізації й надання медичної допомоги. Також він усвідомлює, що ОСОБА_10 , яка намагалася припинити конфлікт та захистити мати, також зазнала тілесних ушкоджень через його поведінку. Обвинувачений ОСОБА_4 висловив щире каяття у вчиненому, зазначивши, що шкодує про свої дії та їх наслідки, йому соромно за вчинене. Повідомив, що неодноразово просив вибачення у матері та ОСОБА_10 за завдані їм біль та страждання. При цьому обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що його вибачення були щирими, оскільки він усвідомив тяжкість вчиненого та відчуває глибоке каяття. Просив суд врахувати його повне визнання вини, щире каяття, критичне ставлення до власної поведінки, а також неодноразові вибачення перед потерпілими при вирішенні питання про призначення покарання.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Згідно із положеннями статті 62 Конституції України та статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, установлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Як передбачено положеннями частини 1 статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ґрунтується на сукупності таких, досліджених під час судового розгляду, доказів.

Так, потерпіла ОСОБА_10 під час судового розгляду надала показання про те, що 24 березня 2025 року близько 02:30 годин перебувала у приміщенні коридору квартири АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_4 та його матір`ю ОСОБА_9 . ОСОБА_4 розмовляв з нею на підвищених тонах, у розмову втрутилася його мати, яка намагалася заспокоїти ОСОБА_4 , який поводився агресивно та питав, де його батько. У цей час між ОСОБА_4 та його матір`ю виник словесний конфлікт, який переріс у сварку. ОСОБА_4 , який перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, раптово почав завдавати ОСОБА_9 множинні удари кулаками в ділянку голови та тулуба (не менше 20 ударів). Побачивши це, вона ( ОСОБА_10 ) злякалася за стан здоров`я ОСОБА_9 та намагалася припинити протиправні дії ОСОБА_4 . Зокрема, просила ОСОБА_4 заспокоїтися, припинити бити матір та намагалася відтягнути його від ОСОБА_9 . Проте її дії не дали результату. Навпаки, ОСОБА_4 штовхнув її руками, внаслідок чого вона втратила рівновагу, впала і вдарилася головою об кут дерев`яної шафи. Після цього ОСОБА_4 почав завдавати їй удари кулаками в ділянку обличчя, завдавши не менше десяти ударів. Під час завдання ударів вона ( ОСОБА_10 ) відчувала сильний фізичний біль, перебувала у стані страху, розгубленості. Також ОСОБА_10 зазначила, що бачила, як ОСОБА_4 у кухні завдавав своєї матері, яка вже була без свідомості, удари ногами взутими у кросівки у ділянку голови та тулубу (не менше 10 ударів). Вона ( ОСОБА_10 ) злякавшись, залишила квартиру та побігла шукати допомогу. Крім того потерпіла ОСОБА_10 зазначила, що усвідомлювала неможливість самостійно зупинити ОСОБА_4 , оскільки він перебував у агресивному стані та мав значну фізичну перевагу над нею. Вона ( ОСОБА_10 ) розуміла, що не має можливості захистити ні себе, ні ОСОБА_9 , яка від його ударів вже перебувала без свідомості, тому залишила квартиру. Надалі вона ( ОСОБА_10 ) повідомила про подію своєї матері. Також потерпіла ОСОБА_10 наголосила, що на даний час пробачила ОСОБА_4 , однак, враховуючи характер вчинених ним дій, наполягає на призначенні йому покарання у виді позбавлення волі.

Потерпіла ОСОБА_9 під час судового розгляду надала показання про те, що 24 березня 2025 року близько 02:30 годин перебувала за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_2 разом зі своїм сином ОСОБА_4 та ОСОБА_10 . Її син та ОСОБА_10 , перебуваючи у коридорі квартири, розмовляли на підвищених тонах, син питав про батько. Вона втрутилася у їх розмову, попрохала розібратися з ранку, коли син відіспиться, також зробила зауваження сину щодо його поведінки та вживання останнім алкогольних напоїв. ОСОБА_4 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння та оскільки дуже рідко вживає алкогольні напої не контролював свої дії, вона ( ОСОБА_9 ) його заспокоювала. Раптово, син почав наносити їй удари кулаками в ділянку голови та тулуба. Від ударів вона ( ОСОБА_9 ) відчула сильний фізичний біль та впала на підлогу у коридорі. Подальші події пам`ятає частково. Вона не бачила, як ОСОБА_4 завдавав удари ОСОБА_10 , лише декілька разів у її присутності відштовхнув останню, внаслідок чого остання вдарилася головою об меблі. Надалі вона ( ОСОБА_9 ) від ударів, завданих сином втратила свідомість. Згодом їй стало відомо, що після втрати нею свідомості ОСОБА_4 перетягнув її до приміщення кухні, де продовжив завдавати тілесних ушкоджень. Після події її було госпіталізовано до лікувального закладу, де вона проходила лікування у зв`язку з отриманими тяжкими тілесними ушкодженнями. Потерпіла зазначила, що ОСОБА_4 після події неодноразово просив у неї вибачення, щиро розкаявся у вчиненому та усвідомив наслідки своїх дій. Вона ( ОСОБА_9 ) пробачила свого сина, не тримає на нього образи та не бажає для нього суворого покарання. Просила суд при призначенні покарання врахувати його повне визнання вини, щире каяття, молодий вік, ставлення до вчиненого після події та не позбавляти його волі, надавши можливість виправитися без ізоляції від суспільства.

Свідок ОСОБА_11 під час судового розгляду надав показання про те, що безпосереднім очевидцем подій, які сталися вночі 24 березня 2025 року, він не був. Зазначив, що вночі йому зателефонувала мати ОСОБА_10 , яка повідомила, що його син ОСОБА_4 завдав тілесних ушкоджень доньці. Він одразу вирушив за місцем свого проживання, коли прибув до квартири разом із працівниками поліції, то в приміщенні кухні побачив свого сина ОСОБА_4 , який перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. На той момент ОСОБА_4 тримав матір ОСОБА_9 за комір кофти. Жінка перебувала без свідомості, не могла самостійно рухатися, була вся в крові та мала численні видимі тілесні ушкодження. Побачене шокувало його. Він почав кричати на сина та запитувати, що той наробив. Після цього ОСОБА_4 відпустив матір та відійшов убік. При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 перебував у неадекватному стані, належним чином не реагував на його слова та не міг пояснити причини своєї поведінки. Також свідок зазначив, що стан ОСОБА_9 був дуже тяжким: вона ледве дихала, не могла розмовляти та потребувала невідкладної медичної допомоги. У подальшому ОСОБА_9 було госпіталізовано бригадою екстреної медичної допомоги до лікувального закладу. Після госпіталізації ОСОБА_9 тривалий час проходила лікування, а її стан здоров`я викликав серйозне занепокоєння у членів родини. Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , свідок пояснив, що поведінка сина тієї ночі стала для нього шоком, оскільки раніше він не бачив його в такому стані. Вважає, що причиною такої агресивної поведінки стало вживання алкоголю, адже у звичайному житті ОСОБА_4 практично не вживає алкогольних напоїв та не проявляє агресії. Також свідок ОСОБА_11 повідомив, що після події син неодноразово висловлював каяття, просив вибачення у матері та інших членів родини. На даний час родина пробачила ОСОБА_4 , підтримує з ним стосунки.

Показання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд бере до уваги як такі, що є послідовними, логічними, взаємоузгодженими між собою та об`єктивно відтворюють обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Зокрема, із показань потерпілих вбачається, що 24 березня 2025 року близько 02:30 години за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 – у квартирі АДРЕСА_2 між ОСОБА_4 та його матір`ю ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, який на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин переріс у сварку, під час якої обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, почав раптово завдавати потерпілій ОСОБА_9 множинні удари (не менше двадцяти ударів) кулаками в ділянку голови та тулуба. Показання потерпілої ОСОБА_10 також свідчать про те, що вона намагалася припинити протиправні дії обвинуваченого щодо ОСОБА_9 , однак ОСОБА_4 , усвідомлюючи її намір перешкодити подальшому побиттю матері, застосував фізичне насильство і до неї. Зокрема, він штовхнув ОСОБА_10 . Внаслідок втрати рівноваги та неконтрольованого падіння ОСОБА_10 вдарилася головою об кутову частину дерев`яної шафи. Після чого ОСОБА_4 завдав їй удари кулаками в ділянку обличчя(не менше 10). Крім того, з показань потерпілої ОСОБА_9 вбачається, що після завдання їй множинних ударів у коридорі квартири вона втратила свідомість, водночас потерпіла ОСОБА_10 зазначила, що також бачила, як ОСОБА_4 завдавав ударів матері у кухні взутими в кросівки ногами в ділянку тулубу та голови (не менше 10 ударів). Показання свідка ОСОБА_11 , який не був безпосереднім очевидцем конфлікту та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим, також узгоджуються з наведеними обставинами. Зокрема, свідок ОСОБА_11 підтвердив, що у приміщенні кухні він бачив лише ОСОБА_4 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та тримав ОСОБА_9 за комор кофти, яка перебувала у безпорадному стані, була вся в крові та мала численні тілесні ушкодження, інших осіб у квартирі не було.

Водночас показання потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_11 узгоджуються з іншими дослідженими судом письмовими та речовими доказами, наданих стороною обвинувачення.

Так, висновок суду про місце вчинення кримінальних правопорушень підтверджується фактичними даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 24 березня 2025 року з фототаблицею до нього (т. 2, а.с. 101-105), у якому зафіксована обстановка на місці вчинення кримінальних правопорушень – у квартирі АДРЕСА_2 . Зокрема, у ході проведення слідчої дії на місці події виявлено: у приміщенні кухні – нашарування речовини бурого кольору на поверхнях підлоги, стіни, ніжки металевого стільця, дерев`яного ослінця та стільниці кухонного столу, а також на підлозі чоловічі шкарпетки (пара) білого кольору з маркуванням «Amigo Sport», на поверхні яких наявні нашарування речовини бурого кольору: у приміщенні коридору – чоловічу кофту з капюшоном чорного кольору торговельної марки «Staff», розміру XXL, з нашаруванням бруду, чоловічу футболку білого кольору з написом «JAMAICA», торговельної марки «Galila Sport», розміру XXL, з нашаруванням речовини бурого кольору: в одній із кімнат- чоловічі кросівки (пара) білого кольору зі вставками синього та червоного кольорів торговельної марки «Nike», 44 розміру, з нашаруванням речовини бурого кольору на поверхні та підошвах.

В ході проведення вказаного огляду вилучено: 1) фрагменти марлевих бинтів з нашаруванням речовини бурого кольору в кількості 6 шт., разом із фрагментами марлевого бинта у вигляді контрольних та чистих зразків; 2) чоловічі шкарпетки (пара) білого кольору з маркуванням на них "Amigo sport" з нашаруванням на них речовини бурого кольору; 3) чоловічу кофту з капюшоном чорного кольору, ТМ "Staff", розміру XXL, з нашаруванням на ній бруду; 4) чоловічу футболку білого кольору з написом на ній "JAMAICA", ТМ "Galila sport", розміру XXL, з нашаруванням на ній плям речовини бурого кольору; 5) чоловічі кросівки (пара) білого кольору з вставками синього та червоного кольору, ТМ "Nike", 44 розміру, з нашаруванням на поверхнях та на підошвах речовини бурого кольору.

Огляд місці події 24 березня 2025 року було проведено за добровільною згодою ОСОБА_11 , як власника (користувача) житла у присутності понятих.

Дані, зафіксовані у зазначеному протоколі, повністю узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілих та свідка щодо місця вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим.

Відповідно до протоколу огляду речей і предметів від 24 березня 2025 року, оглянуто оптичний диск DVD-R «НР» ємністю 4,7 GB із написом «Тілесні 24.03.25» На зазначеному носії інформації міститься відеозапис з місця події, а саме квартири АДРЕСА_2 . Зазначений оптичний диск із відеозаписом долучено до матеріалів кримінального провадження № 12025221260000170 від 24 березня 2025 року та постановою слідчого від 24 березня 2025 року його визнано речовим доказом (т. 2, а.с. 123-125).

Як вбачається з оглянутого під час судового розгляду вищезазначеного відеозапису, на ньому зафіксовано місце події – квартира АДРЕСА_2 . Зокрема, на відеозаписі зафіксовано, що у приміщенні кухні перебуває обвинувачений ОСОБА_4 , одягнений у труси сірого кольору та білі кросівки, який утримує ОСОБА_9 за комір кофти. Потерпіла ОСОБА_9 перебуває у безпорадному стані, сидить на підлозі, не подає ознак свідомості, а на її обличчі наявні численні видимі тілесні ушкодження. Крім того, на обличчі потерпілої ОСОБА_9 та на підлозі навколо неї зафіксовано численні сліди речовини бурого кольору. Надалі на відеозаписі зафіксовано, що після прибуття до квартири свідка ОСОБА_11 та працівників поліції, ОСОБА_12 , почувши запитання свідка щодо того, що сталося, відпускає потерпілу ОСОБА_9 , внаслідок чого вона падає на підлогу, після чого відходить від неї. При цьому на запитання свідка ОСОБА_11 щодо причин своєї поведінки та обставин події ОСОБА_4 жодних пояснень не надає, поводиться відсторонено та не реагує належним чином на звернення присутніх (т. 2, а.с. 121а, 122).

Зазначений відеозапис узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_11 , а також із протоколом огляду місця події та підтверджує обставини вчинення кримінального правопорушення щодо заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, зокрема місце його вчинення, факт заподіяння потерпілій ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, її стан після їх заподіяння, а також перебування обвинуваченого поруч із потерпілою ОСОБА_9 безпосередньо під час події.

Під час огляду в судовому засіданні зазначеного відеозапису обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що на ньому зображений саме він, та не заперечував достовірності зафіксованих на відеозаписі обставин, у тому числі місця події, свого перебування у квартирі, стану потерпілої ОСОБА_9 та інших обставин, зафіксованих відеозаписом.

24 березня 2025 року о 14:15 годин обвинуваченого ОСОБА_4 було затримано в порядку статті 208 КПК України. Під час затримання слідчий провів особистий обшук затриманого, у ході якого було вилучено 1) жилет сірого кольору із синтетичної тканини зі слідами речовини бурого кольору; 2) кофту синього кольору з капюшоном із пошкодженням під правою пахвою; 3) кросівки шкіряні білого кольору із слідами на них речовини бурого кольору; 4) труси сіро-зеленого кольору зі слідами речовини бурого кольору; 5) мобільний телефон ТМ "Motorolla" моделі g04s, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_1 , з сім-картою мобільного оператора "Водафон", з номером НОМЕР_2 . Скарг та зауважень від учасників цієї процесуальної дії не надходило. Зазначені процесуальні дії зафіксовані у протоколі від 24 березня 2025 року (т. 2, а.с. 153б-153г).

Вищенаведені вилучені предмети та речі долучені до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів, що підтверджується відповідними протоколами від 24 березня 2025 року та постановою слідчого від 24 березня 2025 року (т. 3 а.с. 31-33, 39-41). Ухвалою слідчого судді Змиївського районного суду Харківської області від 27 березня 2025 року накладено арешт на виявлені та вилучені під час огляду місця події 24 березня 2025 року у квартирі АДРЕСА_2 предмети та речі, а також одяг, який був вилучений у обвинуваченого ОСОБА_4 під час затримання у порядку статті 208 КПК України (т. 3 а.с 34-36).

Під час огляду в судовому засіданні речових доказів обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що 24 березня 2025 року, зокрема на момент вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, він був одягнений у оглянути під час судового розгляду речі, зокрема: жилет сірого кольору, спортивний джемпер з капюшоном, футболку білого кольору та був узутий у кросівки білого кольору, що були вилучені у нього під час затримання. При цьому обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що у зв`язку з перебуванням у стані алкогольного сп`яніння не пам`ятає, за яких обставин та в який саме момент він зняв із себе зазначений одяг. Також пояснив, що інша пара кросівок марки «NIKE», вилучена під час огляду місця події, також належить йому.

Згідно із протоколом отримання зразків для проведення експертизи від 01 квітня 2025 року у обвинуваченого ОСОБА_4 були відібрані зразки крові і букального епітелію. (т. 2 а.с. 134).

Відповідно до висновку експерта №14-12/1019-ДМ/25 від 04 квітня 2025 року кров ОСОБА_4 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти – А (т. 2 а.с. 139-140).

За даними довідки КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мєщанінова» від 24 березня 2025 №12/35, група крові ОСОБА_9 – АВ (IV).

Згідно із висновком експерта № 14-12/1021-Дм/25 від 08 квітня 2025 року на фрагменті марлевого бинту із змивом зі стіни кухні (об`єкт № 4), вилученого під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , знайдена кров людини групи АВ, що не виключає можливість походження цієї крові від ОСОБА_9 (т. 2, а.с. 172-173).

Відповідно до висновку експерта № 14-12/1022-Дм/25 від 10 квітня 2025 року в змиві з підлоги кухні (об`єкт №1), вилученому на марлевий тампон 24 березня 2025 року та позначеному №3 в ході огляду місця події за вищезазначеною адресою, виявлена кров людини групи АВ. Походження даної крові від потерпілої ОСОБА_9 не виключається (т. 2, а.с 177-178).

Згідно із висновком експерта №14-12/1023-ДМ/25 від 11 квітня 2025 року в змиві з підлоги кухні №2 (об`єкт №1), вилученому під час огляду місця події за вищезазначеною адресою, знайдена кров людини групи АВ, походження якої від ОСОБА_9 не виключається (т. 2 а.с. 167-168).

Відповідно до висновку експерта №14-12/1024-Дм/25 від 15 квітня 2025 року на фрагменті марлевого бинту зі змивом зі стільниці кухонного столу №6 (об`єкт №1) та на фрагменті паперу, в який був упакований фрагмент марлі (об`єкт №2), вилучених під час огляду місця події за вищезазначеною адресою, знайдена кров людини групи АВ, походження якої від ОСОБА_9 не виключається (т. 2 а.с. 162-163).

Згідно із висновком №14-12/1025-Дм/25 від 08 квітня 2025 року на фрагменті марлевого бинту із змивом (об`єкт № 5) з дерев`яного ослінця, вилученого під час огляду місця події за вищезазначеною адресою, знайдена кров людини групи АВ, що не виключає можливість походження цієї крові від ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 157-158).

Отже вищенаведені висновки експерта, згідно з яким на поверхнях підлоги, стіни кухні, дерев`яного ослінця та стільниці кухонного столу виявлено кров людини групи АВ, походження якої від потерпілої ОСОБА_9 не виключається, підтверджують обставини, що в приміщенні кухні квартири за вищезазначеною адресою потерпілій ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження, які супроводжувалися кровотечою.

Відповідно до висновку експерта № 14-12/1029-Дм/25 від 21 квітня 2025 року на кросівці (об`єкти №№ 1-6) «NIKE» на ліву ногу із пари взуття, що вилучене в ході огляді місця події за вищезазначеною адресою, знайдена кров людини групи АВ, що не виключає можливість походження цієї крові від ОСОБА_9 , група крові якої - «АВ(ІV)» (т. 2, а.с. 182-183).

Згідно із висновком експерта №14-12/1030-Дм/25 від 21 квітня 2025 року на кросівці (об`єкти №№1-3) «NIKE» на ліву ногу із пари взуття, що вилучене в ході огляді місця події за вищезазначеною адресою, знайдена кров людини групи АВ, що не виключає можливість походження цієї крові від ОСОБА_9 група крові якої - «АВ(ІV)» (т. 2, а.с. 187-188).

Відповідно до висновку експерта №14-12/1032-Дм/25 від 19 квітня 2025 року на кросівці шкіряній білого кольору на ліву ногу (об`єкти №№1-5) із пари, вилученої 24 березня 2025 року у ОСОБА_4 , під час його затримання в порядку 208 КПК України, виявлена кров людини групи АВ, що не виключає можливість походження цієї крові від ОСОБА_9 , група крові якої - «АВ(ІV)» ( т. 2 , а.с. 145-147).

Згідно із висновком експерта №14-12/1033-Дм/25 від 19 квітня 2025 року на кросівці шкіряній білого кольору на праву ногу (об`єкти №№1-7) із пари, вилученої 24 березня 2025 року у ОСОБА_4 , під час його затримання в порядку 208 КПК України, виявлена кров людини групи АВ, що не виключає можливість походження цієї крові від ОСОБА_9 , група крові якої - «АВ(ІV)» (т. 2, а.с 151-153).

Таким чином, фактичні данні, зафіксовані у протоколі огляду місця події, результати дослідження вилучених змивів та відповідні висновки експертів наведе вище, відеозапис з місця події, а також досліджені в судовому засіданні речові докази, зокрема одяг та взуття обвинуваченого, які він підтвердив як такі, що були на ньому під час вчинення кримінальних правопорушень, у своїй сукупності повністю підтверджують висновок суду про те, що кримінальні правопорушення були вчинені саме у квартирі АДРЕСА_2 . Крім того, зазначені докази у своїй сукупності підтверджують обставини перебування обвинуваченого на місці події та узгоджуються з показаннями потерпілих, свідка ОСОБА_11 і самого обвинуваченого.

Висновок суду щодо обставин та механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 та ОСОБА_10 об`єктивно підтверджується такими доказами.

Відповідно до висновку експерта №12-14/49-3м/25 від 12 травня 2025 року у потерпілої ОСОБА_9 мали місце: гостра закрита черепно-мозкова травма, у формі забою головного мозку з дрібним вогнищем контузії глибинних відділів правої лобної частки, закритого перелому правої виличної кістки без зміщення уламків, закритого перелому кісток носа без зміщення уламків, що ускладнилися у своїй течії розвитком посттравматичного помірно вираженого психоорганічного та астенічного синдромів; закрита тупа травма грудної клітки, у формі закритих переломів ребр ІІ-Х правої половини грудної клітки, IV-X ребр лівої половини грудної клітки, що ускладнилися в своїй течії розвитком травматичного двобічного малого гідроторакса, забою обох легень та забою серця; закрита тупа травма черевної порожнині, у формі розриву печінки, розриву мезаколона, що ускладнилися у своїй течії розвитком десерозації товстого кишківника, забою та крововиливу у брижі апендиксу, гемоперитонеума І ступеня.

Вказані вище тілесні ушкодження утворилися внаслідок неодноразової дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею за механізмом удару, індивідуальні особливості травмуючої поверхні яких не відобразилися. Вони могли бути заподіяні ударами руками (кулаками) та взутими ногами із застосуванням фізичної сили в ділянку голови, грудної клітки та живота потерпілої ОСОБА_9 та могли утворитися 24 березня 2025 року за обставин заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 за місцем їх проживання.

Відповідно до пункту 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року вищезазначені тілесні ушкодження, які утворилися внаслідок єдиного механізму травмування та підлягають оцінці у своїй сукупності, за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Можливість утворення зазначених тілесних ушкоджень унаслідок падіння потерпілої ОСОБА_9 з висоти власного зросту або внаслідок їх самоспричинення виключається, оскільки такий механізм їх утворення не є характерним для виявленого комплексу тілесних ушкоджень (т. 2,а.с.120-121).

Згідно із висновком експерта № 12-14/53-Зм/25 від 09 травня 2025 року у потерпілої ОСОБА_10 , 2006 року народження, мали місце: ділянка травматичного набряку м`яких тканин в правій тім`яній ділянці, синець в лобній ділянці ліворуч, множинні садна в правій щічній ділянці, садно в правій підочній ділянці, закрита черепно-мозкова травма, у формі струсу головного мозку, підшкірної гематоми потиличної ділянки, гематоми в області правої кисті, гематоми фаланги 3-го пальця лівої кисті.

Вказані вище тілесні ушкодження утворилися від неодноразової дії тупих предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею за механізмом удару, а вищевказані садна утворилися за механізмом тертя-ковзання, індивідуальні особливості яких своїй травмуючий поверхні не відобразилися, можливо, внаслідок нанесення ударів руками нападаючого, і могли бути отримані в строк та при обставинах, вказаних потерпілою.

Згідно із пунктом 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17січня 1995 року по ступеню тяжкості ділянка травматичного набряку м`яких тканин в правій тім`яній ділянці, синець в лобній ділянці ліворуч, множинні садна в правій щічній ділянці, садно в правій підочній ділянці, гематома в ділянці правої кисті, гематома фаланги 3-го пальця лівої кисті, як в сукупності, так і кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до пункту 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17січня 1995 року- закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку та підшкірної гематоми потиличної ділянки, які у своїй сукупності утворилися за єдиним механізмом травмування відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Діагнози: множинні забої м`яких тканин голови та обличчя, забій передньої черевної стінки, при оцінці ступеню тяжкості не враховувалися, оскільки вони оцінювалися на підставі суб`єктивних факторів, та не підтверджуються об`єктивними судово-медичними даними, даними додаткових методів дослідження (згідно п.4.6 та п. 4.13 «Правил судово- медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року).

Можливість утворення зазначених тілесних ушкоджень унаслідок падіння потерпілої ОСОБА_10 з висоти власного зросту або внаслідок їх самоспричинення виключається, оскільки такий механізм їх утворення не є характерним для виявленого комплексу тілесних ушкоджень (т. 2,а.с. 98-99).

Під час проведення слідчого експерименту із застосуванням відеозапису, хід та результати якого зафіксовано у протоколі від 13 травня 2025 року, потерпіла ОСОБА_10 детально відтворила обставини подій, що сталися 24 березня 2025 року близько 02:30 годин у квартирі АДРЕСА_2 в приміщенні коридора та кухні, відтворивши механізм завдання ударів ОСОБА_4 як безпосередньо саме їй, так і потерпілій ОСОБА_9 . Під час слідчого експерименту потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що у її присутності між ОСОБА_4 та його матір`ю ОСОБА_9 виникла сварка, під час якої обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, раптово почав завдавати ОСОБА_9 множинні удари кулаками в ділянку обличчя та передньої поверхні тулуба. При цьому, ОСОБА_10 зокрема, продемонструвала, як ОСОБА_4 , перебуваючи навпроти ОСОБА_9 на відстані витягнутої руки у коридорі квартири за вищезазначеною адресою, завдав їй не менше десяти ударів кулаками в ділянку обличчя з обох боків та не менше десяти ударів у передню поверхню тулуба (показавши розташування учасників події, напрямок завдання ударів, місця їх прикладання та положення потерпілої ОСОБА_9 під час побиття). Також потерпіла ОСОБА_10 зазначила, що після завдання ударів потерпіла ОСОБА_9 впала на підлогу коридору на спину та втратила свідомість. Далі потерпіла ОСОБА_10 відтворила механізм заподіяння тілесних ушкоджень безпосередньо їй, коли вона намагалася припинити побиття ОСОБА_9 . Зокрема, продемонструвавши напрямок завдання ударів ОСОБА_4 в ділянку обличчя, місця їх прикладання, зазначивши, що ударів було неменше десяти. Надалі, ОСОБА_10 продемонструвала механізм подальшого заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 вже у приміщенні кухні. Зокрема, потерпіла ОСОБА_10 відтворила механізм подальших дій обвинуваченого у приміщенні кухні, продемонструвавши, що ОСОБА_4 , перебуваючи біля ОСОБА_9 , яка лежала на спині на підлозі, завдавав їй неменше 10 ударів обутою у кросівок ногою в ділянку голови та тулуба, показавши напрямок, спосіб та місця прикладання ударів. Відтворений потерпілою ОСОБА_10 під час слідчого експерименту механізм заподіяння обвинуваченим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень як потерпілій ОСОБА_9 , так і самій ОСОБА_10 , узгоджується із висновками судово-медичних експертиз № 12-14/79-3м/25 та № 12-14/80-3м/25 від 15 травня 2025 року (т. 2, а.с. 201-202, 205-205а). Відповідно до зазначених висновків експерта, продемонстрований ОСОБА_10 під час слідчого експерименту механізм заподіяння їй тілесних ушкоджень не суперечить об`єктивним судово-медичним даним, отриманим у ході проведення судово-медичної експертизи, та відповідає встановленому механізму їх утворення. Так само відтворений нею механізм заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень узгоджується з об`єктивними судово-медичними даними щодо характеру, локалізації та механізму утворення виявлених у потерпілої ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.

Відповідно до протоколів отримання зразків для проведення експертизи від 24 березня 2025 року у ОСОБА_4 були відібрані зразки змивів: з обличчя, лівої та правої руки, а також букального епітелію (т. 2 а.с. 129, 131).

Згідно із висновком експерта № 15-12/311-Ц/ДМ 2025р від 25 квітня 2025 року групова приналежність крові ОСОБА_9 - AB(IV), групова приналежність крові ОСОБА_4 ) із ізогемаглютиніноманти-А. У результаті проведення судово-медичної експертизи змиву з поверхні правої руки ОСОБА_4 сліди крові не знайдено. Що, стосується клітинного вмісту, то знайдені клітини жіночої і чоловічої генетичної статі. У них виявлені антигени В та А. Враховуючи групові характеристики крові вищезазначених осіб і конкретні обставини справи, антиген А для ОСОБА_4 є чужорідний, таким чином клітини жіночої генетичної статі могли походити від жінки в групою крові AB(IV), зокрема від потерпілої ОСОБА_9 . ОСОБА_13 для нього є властивий і може походити за рахунок клітин чоловічої генетичної статі і походити від чоловіка з групою крові В(ІІІ)з ізогемаглютиніном анти-А, в тому числі від самого ОСОБА_4 . При досліджені змиву з лівої руки ОСОБА_4 сліди крові не знайдено. Що, стосується клітинного вмісту, то знайдені тільки клітини чоловічої генетичної статі. В них виявлені тільки антиген В, властивий для самого ОСОБА_4 . Таким чином, клітини чоловічої генетичної статті могли походити від чоловіка з групою крові В(ІІІ)з ізогемаглютиніном анти-А, в тому числі і від самого ОСОБА_4 .

Зазначений висновок експерта у сукупності з іншими дослідженими судом доказами, зокрема показаннями потерпілих, даними слідчого експерименту, та висновками експертів №12-14/49-3м/25 від 12 травня 2025 року та №12-14/79-3м/25 від 15 травня 2025 року щодо характеру й локалізації тілесних ушкоджень, підтверджує висновок суду про безпосередній контакт рук обвинуваченого з тілом потерпілої ОСОБА_9 під час завдання їй множинних ударів руками в ділянку голови та передньої поверхні тулуба.

Суд також враховує, що відповідно до висновків експерта № 14-12/1032-Дм/25 від 19 квітня 2025 року та № 14-12/1033-Дм/25 від 19 квітня 2025 року на кросівку білого кольору для лівої ноги (об`єкти №№ 1–5) та кросівку білого кольору для правої ноги (об`єкти №№ 1–7), вилучених під час затримання ОСОБА_4 в порядку статті 208 КПК України, виявлено кров людини групи АВ, походження якої від ОСОБА_9 , група крові якої — АВ (IV), не виключається.

Зазначені висновки експерта в сукупності з показаннями потерпілої ОСОБА_10 , яка під час слідчого експерименту відтворила механізм завдання ОСОБА_4 ударів ногами, взутими у кросівки, по голові та тулубу ОСОБА_9 , показаннями самого обвинуваченого, який підтвердив, що під час події був узутий у білі кросівки, а також відеозаписом із місця події, на якому ОСОБА_4 зафіксований у білих кросівках, тоді як потерпіла ОСОБА_9 має численні кровоточиві ушкодження голови та обличчя, у своїй сукупності підтверджують висновок суду про те, що тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_9 були заподіяні, зокрема, ударами ногами ОСОБА_4 взутими у білі кросовкі.

Отже, наведені вище докази, зокрема показання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , показання самого обвинуваченого, дані, отримані під час слідчого експерименту, проведеного за участю потерпілої ОСОБА_10 , а також відповідні висновки експертів наведені вище, у своїй сукупності повністю підтверджують висновок суду щодо обставин вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, зокрема способу його дій, механізму утворення та локалізації тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілим.

Висновок суду щодо мотиву вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень підтверджується його власними показаннями, а також показаннями потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Із досліджених доказів убачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 раптово виникла сварка на ґрунті особистих неприязних відносин, учасником якої також була ОСОБА_10 . Під час конфлікту обвинувачений почав завдавати тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , а після втручання ОСОБА_10 , яка намагалася припинити його протиправні дії, — і останній. Таким чином, суд дійшов висновку, що мотивом вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_4 стала раптово виникла особиста неприязнь, а щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 — також прагнення усунути перешкоди у реалізації свого умислу щодо ОСОБА_9 .

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 261 від 14 квітня 2025 року ОСОБА_4 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними.У період часу, якому відповідають правопорушення, обвинувачений ОСОБА_4 перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 3, а.с. 25-27).

Відповідно до довідки КНП «Зміївський ЦРЛ» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був оглянутий лікарем-наркологом 24 березня 2025 року. За результатами огляду встановлено, що останній перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Результат-1,03‰ (т. 2, а.с. 153-а).

Проаналізувавши кожний вищенаведений доказ, з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд констатує, що зазначені докази зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, та є такими, що у своєї сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 діянь, інкримінованих стороною обвинувачення, та узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також свідка ОСОБА_11 .

Частина 2 статті 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом.

На переконання суду, у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_4 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінальних правопорушень, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Згідно із положеннями частини 1 статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Отже, розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та проаналізувавши всі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про їхню достатність для визнання обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим в інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

IV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений та висновки суду.

Кваліфікуючи дії обвинуваченого як заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, суд приймає до уваги, що умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (стаття 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров`я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, встановлення причинного зв`язку між зазначеним діянням та наслідками. Із суб`єктивної сторони злочин може бути вчинений із прямим або непрямим умислом (умисна форма вини). Питання про спрямованість умислу суд вирішує, враховуючи сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема спосіб вчинення кримінального правопорушення, знаряддя, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій.

Отже, наведені вище обставини вчиненого діяння, зокрема спосіб вчинення кримінального правопорушення, використання обвинуваченим своєї фізичної переваги над потерпілою ОСОБА_9 ,, інтенсивність та активний характер його дій, завдання потерпілій ОСОБА_9 не менше двадцяти ударів кулаками в ділянку голови та передньої поверхні тулуба, а після втрати нею свідомості — не менше десяти ударів обутими ногами в ділянку голови та тулуба, тобто в місця розташування життєво важливих органів, у своїй сукупності свідчать про умисний характер дій ОСОБА_4 . При цьому між його діями та заподіяними потерпілій тяжкими тілесними ушкодженнями існує прямий причинний зв`язок. У цьому кримінальному провадження характер, локалізація, кількість та сила завданих потерпілій ОСОБА_9 ударів, механізм заподіяння їй тілесних ушкоджень, а також поведінка ОСОБА_4 під час і після вчинення кримінального правопорушення, зокрема те, що після втрати потерпілою свідомості та перебування її у безпорадному стані він продовжив завдавати їй ударів взутими ногами, а після припинення побиття залишив її лежати на підлозі у безпорадному стані, свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень та бажав їх заподіяння.

Таким чином, суд доходить до переконання про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за частиною 1 статті 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Також суд доходить до переконання про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за частиною 2 статті 125 КК України як умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, оскільки дослідженими судом доказами встановлено, що обвинувачений, використовуючи свої фізичної переваги над потерпілою ОСОБА_10 , умисно завдавши їй не менше десяти ударів кулаками в ділянку обличчя, заподіяв потерпілій ОСОБА_10 , зокрема, закриту черепно-мозкову травму у формі струсу головного мозку та підшкірної гематоми потиличної ділянки, які у своїй сукупності утворилися за єдиним механізмом травмування та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

V. Відомості, які характеризують особу обвинуваченого.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він має вищу освіту-закінчив Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова; раніше був офіційно працевлаштований на посаді охоронця Зміївської ТЕС, звільнився за власним бажанням; проживав разом із батьками, які не заперечують проти його повернення до сім`ї та продовжують підтримувати з ним родинні стосунки, за місцем проживання характеризується задовільно, як порядна і доброзичлива людина, неодружений, неповнолітніх дітей або батьків похилого віку на утриманні немає; відповідно до характеристики ДУ «Харківський слідчий ізолятор» обвинувачений у бесідах з представниками адміністрації та персоналом установи дотримується правомірних та ввічливих відносин, виконує їх законні вимоги; раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, наркотичні засоби не вживає.

Суд також бере до уваги, що за даними досудової доповіді обвинувачений ОСОБА_4 алкогольними напоями не зловживає. Водночас саме перебування у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення кримінальних правопорушень стало одним із чинників, який негативно вплинув на його поведінку. Крім того, орган пробації зазначає, що алкоголь для обвинуваченого є каталізатором негативних емоцій, підвищеної агресивності, конфліктності та імпульсивної поведінки. Також орган пробації зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 є імпульсивною особою, схильною діяти під впливом емоцій без достатнього самоконтролю, що підтверджується поясненнями його матері. Водночас будь-яких відомостей про систематичне вчинення ним насильницьких дій у сім`ї до події, що мала місце у цьому кримінальному провадження, відсутні. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення є середнім ( ризик впливу історії правопорушень на протиправну поведінку оцінюється як високий.; ризик (завдання) шкоди життю та здоров`ю- високий. Існує імовірність насильницьких дій). Ризик небезпеки для суспільства-високим.

Разом з цим, орган пробації дійшов висновку, що досліджена інформація, шо характеризує особу обвинуваченого ОСОБА_4 за місцем його проживання, умови його життєдіяльності, відносини у суспільстві та родині, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчень про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

VI. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Згідно зі пунктом 1 частини 1 статті 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що обвинувачений повністю визнав свою вину в обсязі пред`явленого обвинувачення, не оспорював фактичних обставин кримінальних правопорушень, критично оцінив свою поведінку, висловив жаль з приводу вчиненого, неодноразово просив вибачення у потерпілих та щиро розкаявся у скоєному, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до частини 1 пунктів 6-1 та 13 статті 67 КК України, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння (ч.1.п.13), а також, суд доходить висновку, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, поєднане з обтяжуючою обставиною, передбаченою в п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України, а саме, вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII фізичне насильство форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

При цьому, суд звертає увагу, на висновки об`єднаної палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду сформулювани в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19) згідно з якими злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.

Виходячи з вищенаведеного, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою він перебував у сімейних відносинах.

VІ. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд наголошує, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого рішення в цій частині.

Первинним етапом повинна бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду і розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Крім того, суд, враховує практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі "Скополла проти Італії" від 17 вересня 2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Отже, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, зокрема те, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КК України, є тяжким злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 125 КК України, – кримінальним проступком; дані про особу обвинуваченого, наведені вище; наявність щирого каяття як обставини, що пом`якшує покарання, а також наявність двох обставин, що обтяжують покарання.

При визначенні виду та розміру покарання суд також бере до уваги, характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, спосіб їх вчинення, кількість, силу та локалізацію завданих потерпілим ударів, а також те, що кримінальні правопорушення були вчинені щодо двох жінок, стосовно яких обвинувачений мав явну фізичну перевагу та використав її для заподіяння тілесних ушкоджень. Відтак, незважаючи на позитивні дані про особу обвинуваченого, його повне визнання вини та щире каяття, наведені обставини свідчать про підвищений ступінь суспільної небезпечності вчинених ним кримінальних правопорушень і не дають підстав для висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

За таких обставин суд доходить висновку, що виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливі лише в умовах ізоляції від суспільства. Суд вважає, що справедливим, необхідним і достатнім покаранням за частиною 1 статті 121 КК України є покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах санкції цієї статті. Визначаючи його розмір, суд, поряд із тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та іншими обставинами, враховує молодий вік обвинуваченого і доходить висновку, що саме такий строк покарання є достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. За частиною 2 статті 125 КК України суд вважає необхідним призначити покарання у виді обмеження волі. Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити за правилами статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а саме, у виді позбавлення волі, яке підлягає реальному відбуванню.

На переконання суду, саме таке покарання у виде позбавлення волі відповідає вимогам законності, справедливості та індивідуалізації, є домірним тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам їх вчинення та даним про особу обвинуваченого, а також є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень і досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України.

Відтак, оцінивши висновок досудової доповіді, суд не погоджується з висновком органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, оскільки встановлені судом обставини кримінальних правопорушень, їх підвищена суспільна небезпечність, спосіб їх вчинення та дані про особу обвинуваченого свідчать про те, що лише реальне відбування покарання у виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім для досягнення мети покарання.

Підстав для застосування статті 69 КК України, чи норм статті 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог частини 2 статті 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Також суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого положень статті 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, незважаючи на наявність обставини, що пом`якшує покарання, позитивних даних про особу обвинуваченого та позицію потерпілої ОСОБА_9 , сукупність встановлених у справі обставин не дає суду підстав дійти висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання. За таких обставин застосування статті 75 КК України не забезпечить досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України.

VІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Ухвалою слідчого судді Змиївського районного суду Харківської області від 27 березня 2025 року, з метою збереження речових доказів, був накладений арешт на вилучене майно: чоловічі шкарпетки (пара) білого кольору з маркуванням на них "Amigo sport"; чоловічу кофту з капюшоном чорного кольору, ТМ "Staff", розміру XXL; чоловічу футболку білого кольору з написом на ній "JAMAICA", ТМ "Galila sport", розміру XXL; чоловічі кросівки (пара) білого кольору з вставками синього та червоного кольору, ТМ "Nike", 44 розміру, жилет сірого кольору із синтетичної тканини; кофту синього кольору з капюшоном; кросівки шкіряні білого кольору; труси сіро-зеленого кольору; мобільний телефон ТМ "Motorolla" моделі g04s, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_1 , з сім-картою мобільного оператора "Водафон", з номером НОМЕР_2 ; фрагменти марлевих бинтів з нашаруванням речовини бурого кольору в кількості 6 штук, разом із фрагментами марлевого бинта у вигляді контрольних та чистих зразків.

Згідно із частиною 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність скасування арешту, накладеного на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Питання про речові докази підлягає вирішенню у порядку, передбаченому статтею 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальних витрат по кримінальному провадженню немає.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_4 слід рахувати з дня ухвалення вироку. На підставі частини 5 статті 72 КК України обвинуваченому слід зарахувати у строк покарання — строк його попереднього ув`язнення з 24 березня 2025 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

За положенням пункту 9 частини 2 статті 133 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є зокрема запобіжні заходи.

Приймаючи до уваги, призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, з урахуванням необхідності забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, запобіганню ризикам ухилення обвинуваченого від суду, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді від 25 березня 2025 року (останній раз продовжено ухвалою суду від 18 червня 2026 року) до набрання вироком законної сили, залишити без змін. Також, враховуючи, що ухвалою суду від 18 червня 2026 року обвинуваченому було продовжено альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 75 (сімдесят п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 249000 (двісті сорок дев`ять тисяч) гривень, суд вважає необхідним дію альтернативного запобіжного заходу також залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень – злочину та кримінального проступку, передбачених частиною 1 статті 121, частиною 2 статті 125 КК України та призначити йому покарання:

– за частиною 1статті 121КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

–за частиною 2 статті 125 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту ухвалення вироку – з 30 червня 2026 року, зарахувавши строк попереднього ув`язнення з 24 березня 2025 року в строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, а також альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 75 (сімдесят п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 249000 (двісті сорок дев`ять тисяч) гривень., продовжені ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 18 червня 2026 року, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Скасувати арешт, накладений на вилучене майно, згідно із ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 27 березня 2025 року.

Речові докази:

— чоловічі шкарпетки (пара) білого кольору з маркуванням на них "Amigo sport"; чоловічу кофту з капюшоном чорного кольору, ТМ "Staff", розміру XXL; чоловічу футболку білого кольору з написом на ній "JAMAICA", ТМ "Galila sport", розміру XXL; чоловічі кросівки (пара) білого кольору з вставками синього та червоного кольору, ТМ "Nike", 44 розміру; жилет сірого кольору із синтетичної тканини; кофту синього кольору з капюшоном; кросівки шкіряні білого кольору; труси сіро-зеленого кольору; мобільний телефон ТМ "Motorolla" моделі g04s, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_1 , з сім-картою мобільного оператора "Водафон", з номером НОМЕР_2 – відповідно до пункту 5 частини 9 статті 100 КПК України повернути власнику (законному володільцю) після набрання рішенням законної сили, а у разі відмови від їх отримання, знищити;

— фрагменти марлевих бинтів з нашаруванням речовини бурого кольору в кількості 6 штук, разом із фрагментами марлевого бинта у вигляді контрольних та чистих зразків – знищити, після набрання вироком законної сили;

— оптичний диск DVD-R «НР» ємністю 4,7 GB із написом «Тілесні 24.03.25» залишити в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Златопільський міськрайонний суд Харківської області. Для обвинуваченого, який перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суд роз`яснює обвинуваченому та захиснику право подати клопотання про помилування обвинуваченого, а також право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Суд роз`яснює обвинуваченому та його захиснику, потерпілим, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1